Повномасштабна війна рф проти України має не лише гуманітарний та безпековий вимір. Вона спричинила масштабну екологічну шкоду, наслідки якої Україна відчуватиме десятиліттями.
Забруднені ґрунти й води, знищені ліси, заміновані природні території, аварії на промислових і енергетичних об’єктах — усе це безпосередньо впливає на здоров’я громадян, економічну стійкість громад і перспективи повоєнного розвитку.
У 2026 році питання оцінки екологічних збитків та відновлення довкілля стає центральним елементом державної політики, європейської інтеграції та відповідальності перед майбутніми поколіннями.
Саме в цій логіці важливою є робота проєкту ПРООН «Зменшення ризиків довгострокових екологічних катастроф в Україні шляхом створення Координаційного центру з оцінки шкоди довкіллю», що реалізується за підтримки Уряду Швеції. Для мене, як учасниці Дирекції Координаційного центру, ця робота має особливе значення: вона поєднує парламентський вимір, експертні методики, практичну роботу Держекоінспекції та міжнародні підходи до фіксації екологічної шкоди, завданої війною.
Масштаб екологічної шкоди: що втрачено через війну
Військові дії завдали Україні системних екологічних втрат:
• Забруднення земель і водних ресурсів внаслідок обстрілів, руйнування нафтобаз, промислових підприємств і гідроспоруд
• Мінування та фізичне знищення природних територій, включно з лісами, заповідниками, прибережними зонами
• Ризики для біорізноманіття, зникнення середовищ існування, деградація екосистем
• Аварійні викиди та накопичення токсичних відходів у зоні бойових дій
Екологічні наслідки війни безпосередньо пов’язані з правом громадян на безпечне довкілля, доступ до чистої води та здорові умови життя.
Оцінка збитків: від фіксації шкоди до міжнародної відповідальності
Одним із ключових завдань 2026 року є системна оцінка екологічних збитків, завданих війною. Йдеться не лише про внутрішній облік, а й про формування доказової бази для міжнародних механізмів відповідальності.
Україна вже рухається у напрямі:
• уніфікації методик оцінки шкоди відповідно до стандартів ЄС;
• використання супутникових даних, екологічного моніторингу та цифрових реєстрів;
• інтеграції екологічних показників у загальну систему відбудови.
Цей підхід відповідає європейській практиці екологічної відповідальності та принципу «забруднювач платить», який є фундаментальним у політиці ЄС.
Практичне значення цієї роботи полягає в тому, що екологічна шкода має бути не просто описана, а доведена. Для цього потрібні належні процедури збору доказів, ланцюг збереження даних, лабораторні вимірювання, супутниковий моніторинг, цифрові реєстри та оновлені методики оцінки збитків. У межах проєкту ПРООН вже підтримується робота Координаційного центру, розроблення методичних підходів, посилення технічних можливостей Держекоінспекції, а також підготовка рішень, які дозволяють Україні говорити мовою доказів у майбутніх міжнародних процесах.
Відновлення довкілля: зелена відбудова як стратегічний вибір
Повоєнне відновлення України не може відбуватися за застарілими моделями. Зелена відбудова має стати основою державної політики у сфері довкілля.
Ключові напрями на 2026 рік:
• рекультивація забруднених і зруйнованих земель;
• розмінування природних територій і відновлення екосистем;
• інтеграція екологічних стандартів у відбудову інфраструктури;
• розвиток відновлюваної енергетики як альтернативи вразливим централізованим системам.
Такий підхід безпосередньо пов’язаний з імплементацією європейських екологічних директив і логікою European Green Deal.
Роль Верховної Ради у захисті довкілля
Як народна депутатка, я переконана: парламент відіграє ключову роль у формуванні екологічної політики після війни. Саме Верховна Рада:
• закладає правові рамки для оцінки та компенсації екологічної шкоди;
• ухвалює екологічне законодавство в межах євроінтеграційного пакета;
• здійснює парламентський контроль за використанням коштів на відновлення;
• забезпечує баланс між безпековими потребами та захистом довкілля.
Екологічна політика не може бути другорядною — вона є складовою національної безпеки.
У 2026 році парламентська робота у цій сфері має бути синхронізована з практичними напрацюваннями Координаційного центру: оновленням методик оцінки екологічної шкоди, удосконаленням екологічного контролю, підготовкою пропозицій щодо відповідальності за завдання шкоди довкіллю, гармонізацією законодавства з директивами ЄС та дослідженням критичних водних екосистем, зокрема басейнів Сейму, Десни й Рось. Саме так екологічна політика переходить від загальних декларацій до конкретних управлінських рішень, які впливають на безпеку громад і якість майбутнього відновлення.
Європейський контекст: екологія як умова майбутнього членства України в ЄС
Для Європейського Союзу захист довкілля — не декларація, а обов’язкова умова розвитку. Україна, рухаючись шляхом євроінтеграції, має демонструвати:
• відповідність екологічним стандартам ЄС;
• здатність інтегрувати принципи сталого розвитку у відбудову;
• готовність до спільної екологічної відповідальності на континентальному рівні.
Відновлення довкілля після війни — це не лише внутрішнє завдання України, а й частина спільної європейської безпеки.
Відновлення природи — це відновлення країни
Екологічні збитки від війни — це виклик, який не має швидких рішень. Але саме у 2026 році Україна має закласти фундамент довгострокового, безпечного та європейського розвитку.
Відновлюючи довкілля, ми:
• захищаємо права громадян;
• зміцнюємо громади;
• підвищуємо стійкість економіки;
• наближаємося до повноправного членства в Європейському Союзі.
🇺🇦🌳 Це наша відповідальність — перед країною, перед Європою і перед майбутніми поколіннями.
