25–26 вересня російські удари пошкодили датацентри українських операторів. «Датагруп» повідомила про роботу сервісів із резервних майданчиків, а Cosmonova — про пошкодження опорної мережі та перебої після повторного удару. Для України це перевірка не лише міцності будівель: чи залишаться доступними зв’язок, державні послуги та дані, якщо один майданчик вийде з ладу?
Пошкоджений датацентр не означає автоматичної втрати даних. Але збережена копія даних також не означає, що людина одразу зможе скористатися потрібною послугою. Між цими двома подіями — живлення, канали зв’язку, запасні обчислювальні потужності та здатність перенести роботу системи. Саме тут проходить межа між резервуванням «на папері» й безперервністю в реальному житті.
Що підтверджено після ударів
25 вересня «Датагруп» заявила про пошкодження свого датацентру. За повідомленням компанії, клієнтські дані збережено, а сервіси працюють із резервних майданчиків. Того ж дня Cosmonova повідомила про пошкодження приміщення свого центру, збереження даних завдяки географічному резервуванню та можливі перебої. 26 вересня компанія заявила про повторний удар, пошкодження опорної мережі й проблеми в роботі сервісів; технічна оцінка наслідків тривала.
Ці повідомлення описують пошкодження об’єктів і мережі, а не доведене повне знищення датацентрів чи втрату всіх клієнтських даних. Остаточний обсяг збитків і тривалість відновлення не можна визначати за першими повідомленнями. Водночас сам факт повторних ударів змінює вихідні умови для інвестора, держави й користувача цифрової послуги.
24 вересня Президент України говорив про атаки на цивільні датацентри й загрозу доступу до інтернету. Наступного дня за результатами засідання Ставки повідомили про додаткові рішення для захисту датацентрів та іншої критично важливої інфраструктури зв’язку.
Об’єкт пошкоджено. Потрібна перевірка будівлі, обладнання й доступу персоналу.
Дані збережено. Копії або резервні майданчики запобігли втраті інформації.
Послуга доступна. Користувач може завершити дію, а не лише відкрити головну сторінку.
Система відновлюється у визначений час. Оператор перевіряв перемикання заздалегідь і знає допустиму втрату часу та даних.
Перші два результати ще не гарантують двох наступних. Якщо зберегти серверні копії, але втратити мережевий маршрут, живлення резервного вузла або доступ до системи ідентифікації, людина все одно може залишитися без сервісу. Для громади це може означати затримку адміністративної послуги, для лікарні — ускладнений доступ до інформаційної системи, для підприємства — зупинку цифрового процесу. Це можливі наслідки відмови, а не твердження, що конкретні заклади постраждали під час ударів 25–26 вересня.
Чи є майбутнє у великих датацентрів в Україні?
Таке майбутнє можливе, але сама наявність великої захищеної будівлі не може бути достатнім обґрунтуванням проєкту. Великий центр концентрує обладнання, фахівців, споживання електроенергії й залежність клієнтів від одного місця. Масштаб може полегшити технічне обслуговування та зробити потужності доступнішими для бізнесу. Під час війни та сама концентрація збільшує наслідки одного фізичного удару, якщо критичні функції не можуть перейти на інші майданчики.
Наша редакційна оцінка полягає не в забороні великих об’єктів, а в зміні критерію успіху: інвестор має довести, що після втрати одного майданчика послуги відновляться у прийнятний час, а дані залишаться цілісними. Це потребує незалежного резервного розміщення, кількох маршрутів зв’язку, надійного живлення й охолодження, підготовленого персоналу та регулярних перевірок перемикання. Місце розташування або технічну конфігурацію конкретних об’єктів публічний матеріал не оцінює.
Окремий тест — економіка. Ціна нового центру складається не лише з будівництва та серверів: потрібні капітал на захист і дублювання, витрати на електроенергію, охолодження, резервне паливо, страхування та відновлення. Порівнювати слід вартість працюючого сервісу після інциденту, а не лише ціну одного місця для серверної стійки. Поки немає публічних даних про збитки, тарифні умови, попит і доступну потужність мережі для конкретного проєкту, універсальний висновок «будувати» або «не будувати» був би безпідставним.
Де мають працювати українські державні сервіси
Україні потрібні власні потужності та компетентні оператори, але цифровий суверенітет не дорівнює зберіганню всіх копій в одному українському приміщенні. Для різних категорій систем можуть бути потрібні різні схеми: кілька внутрішніх майданчиків, поєднання локальних і хмарних ресурсів, а для допустимих законом даних — також резервні можливості за кордоном. Вибір визначають вимоги до захисту, характер інформації, контроль над доступом і час відновлення. Не кожен реєстр або сервіс можна переносити за одним шаблоном.
Мінцифри вже представило напрям гібридної та розподіленої хмарної архітектури для безперервності державних сервісів. У травні 2026 року воно винесло на обговорення проєкт Концепції розвитку хмарних послуг на 2026–2031 роки, прямо пов’язавши його з воєнними, техногенними та кібернетичними загрозами. Проєкт концепції не слід називати ухваленою державною програмою.
Чинний Закон України «Про хмарні послуги» та урядова постанова № 154 визначають правову рамку надання й використання таких послуг, зокрема для державних ресурсів. Конкретне рішення щодо розміщення даних потребує перевірки спеціальних вимог до відповідної системи; сам по собі аргумент про воєнну загрозу не скасовує правил захисту інформації.
Що саме варто взяти з європейської дискусії
Єврокомісія у червні 2026 року подала проєкт Cloud and AI Development Act — правил для розвитку хмарних обчислень і штучного інтелекту в ЄС. Він передбачає нарощування обчислювальних потужностей, підтримку стратегічних датацентрів та підходи до суверенних хмарних послуг у публічному секторі. Станом на підготовку цього матеріалу це законодавча пропозиція, а не чинні вимоги ЄС до України.
Аналітики Дослідницької служби Європейського парламенту (EPRS, PE 788.157) відзначили сильну економічну частину оцінки впливу, але вказали на прогалини: наслідки для пропускної здатності електромережі не оцінено належним чином, а вплив на основні права, зокрема пов’язані із захистом даних, не розкрито. Це суттєво і для України. Велике обчислювальне навантаження потребує електроенергії й іноді води для охолодження; цифрова безпека не дає підстав ігнорувати права користувачів.
Європейський план відповідає на питання, як збільшити власні потужності ЄС і зменшити залежність від зовнішніх постачальників. Українська задача складніша: одночасно зберегти спроможність будувати, захистити критичні послуги під час ударів і не перенести всю залежність на єдиного іноземного постачальника. Це аналітичне зіставлення, а не твердження, що модель ЄС уже придатна для прямого копіювання в Україні.
Парламентське питання після вересневих атак
У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт № 15344-1 про розвиток хмарних послуг та послуг обробки даних. Його включено до порядку денного, а станом на 26 вересня він опрацьовується у Комітеті з питань цифрової трансформації. Це законопроєкт, а не ухвалений закон. Його розгляд дає парламенту нагоду перевірити, чи належно враховано фізичні удари, доступність послуг, відповідальність постачальників та відновлення державних систем.
Уряд і Мінцифри відповідають за політику та правила застосування хмарних послуг, власники систем — за вимоги до їхньої безперервності, оператори — за виконання договірних зобов’язань, а парламент — за якість законодавчої рамки та контроль її виконання. Розмежування цих ролей важливе: державна підтримка будівництва сама по собі не доводить, що в конкретної послуги є незалежний шлях відновлення.
Спершу стійкість послуги
За результатами цього аналізу найбільш доцільно оцінювати майбутні великі датацентри разом із планом роботи після втрати одного з майданчиків. Для державних закупівель визначальними мали б стати перевірюваний час відновлення, допустимий обсяг втрати даних, тест перемикання, незалежність резервних потужностей, захист прав користувачів та повна ціна експлуатації. Для приватних інвестицій — ті самі критерії плюс реалістичні витрати на електроенергію, зв’язок, охолодження й воєнні ризики.
Для Криворізького регіону це питання не про обов’язкове будівництво великого центру саме тут. Місто і громади користуються цифровими послугами незалежно від того, де стоїть сервер. Їм потрібна зрозуміла відповідь: які критичні процеси працюватимуть під час відмови майданчика, хто забезпечить доступ до них і як швидко його відновлять. Таку відповідь можна вимагати від постачальника й власника системи без розкриття чутливих технічних деталей.
Датацентри в Україні можуть розвиватися й під час війни. Доказом життєздатності великого об’єкта має бути здатність зберегти послугу після його пошкодження. Вересневі удари показали цінність резервування та ціну перебоїв; остаточні інвестиційні рішення потребують даних про ризики, енергетику і фактичний час відновлення.
Джерела й межі аналізу. Зріз фактів — 26 вересня 2026 року. Повідомлення операторів про наслідки ударів у матеріалах медіа: «Датагруп», Cosmonova 25 вересня та Cosmonova 26 вересня. Повідомлення Президента від 24 вересня і за підсумками Ставки 25 вересня. Мінцифри про хмарну стратегію та проєкт Концепції. Закон «Про хмарні послуги», постанова № 154, картка законопроєкту № 15344-1. Пропозиція Єврокомісії COM(2026) 502; EPRS, Strengthening the European cloud and AI ecosystem, PE 788.157, вересень 2026 року, с. 2, 8–11, 14. Порівняння моделей і критерії доцільності — оцінка редакції, а не висновок операторів чи EPRS щодо України.
