Війна і оборонні витрати. Повномасштабна війна кардинально збільшила оборонні видатки України і висунула безпрецедентні вимоги до системи закупівель для армії. Держава мусить швидко і у великих обсягах закуповувати зброю, боєприпаси, дрони, сучасну електроніку та екіпірування для Збройних Сил. За таких умов виникає дилема: як забезпечити ефективний парламентський контроль і прозорість витрачання колосальних бюджетних коштів, не розкриваючи при цьому чутливих даних, що можуть зашкодити безпеці?

Саме баланс між прозорістю та секретністю в оборонних закупівлях став критично важливим питанням. Йдеться не лише про запобігання корупції, але й про довіру суспільства та партнерів, збереження демократичних принципів навіть у воєнний час і наближення оборонних практик до стандартів НАТО та ЄС.

Цивільний контроль у воєнний час. Україна як демократія воює на два фронти: на полі бою – проти зовнішнього агресора, і водночас – за збереження принципів відкритості та підзвітності влади. Парламентський нагляд над сектором безпеки і оборони є наріжним каменем цивільного контролю над військом, який не можна відкладати на «після війни». В умовах воєнного стану уряд отримав розширені повноваження для оперативного забезпечення армії, однак Верховна Рада має гарантувати, що ці повноваження не зловживаються. Надмірна закритість породжує ризики: у «тіні» війни легше приховати неефективність чи розкрадання, що зрештою послаблює нашу обороноздатність. Як влучно зауважують експерти, секретність, що приховує некомпетентність чи корупцію, послаблює оборону не менше, ніж недофінансування . Завдання парламенту – створити умови, за яких кожна гривня оборонного бюджету приноситиме максимальну користь фронту і суспільству, а будь-які зловживання вчасно виявлятимуться і припинятимуться.

Прозорість vs секретність: чому потрібен баланс

Необхідність секретності. Безумовно, під час війни певна частина інформації про оборонні закупівлі має залишатися закритою. Дані про кількість, характеристики озброєнь, місця та строки постачань – це чутлива інформація, яка у разі витоку може допомогти ворогу. Оперативна безпека вимагає конфіденційності щодо конкретних бойових контрактів та технічних деталей. Крім того, пришвидшені процедури без відкритих торгів часто виправдані, коли йдеться про критично важливі поставки «на вчора». На практиці з початку повномасштабного вторгнення Україна саме так і діяла: оборонні закупівлі здійснювалися через прямі контракти, без стандартних тендерних процедур, передбачених законом. Це дозволило негайно закривати нагальні потреби війська, проте різке підвищення рівня секретності і нівелювання принципів конкуренції при величезному фінансуванні створило передумови для корупційних ризиків . Іншими словами, “туман війни” може приховувати не тільки пересування військ, а й оборудки в тилу. Парламенту слід враховувати ці обставини, шукаючи компроміс між швидкістю та контролем.

Ціна закритості. Проблема виникає тоді, коли секретність перестає бути суто питанням безпеки і використовується як привід уникнути підзвітності. Коли оборонні контракти повністю закриті від очей суспільства і незалежних контролерів, зростає ризик нецільового витрачання коштів, завищення цін та появи «сірих схем». Корупція роз’їдає оборону зсередини – армія, озброєна через корупційні оборудки, буде слабшою, ніж та, що отримала менше, але закуплене чесно . Історія останніх двох років довела цю тезу на практиці. На початку 2023 року журналістське розслідування виявило, що Міністерство оборони уклало контракти на харчування для ЗСУ за цінами у 2–3 рази вищими за роздрібні – зокрема, фігурували яйця по 17 грн/шт (проти ~7 грн у супермаркеті) . Цей скандал показав наслідки відсутності належного контролю і спричинив відставки у Міноборони та створення парламентської Тимчасової слідчої комісії. Ще один резонансний випадок – закупівля форменних курток влітку 2023 року, коли вартість партії з 4900 курток «зросла» в дорозі з $142 тис. до $421 тис.: на турецькій митниці це були легкі камуфляжні жакети, а в Україні їх оформлено як «зимові» куртки за утричі вищою ціною . Подібні історії підривають суспільну довіру і викликають справедливе обурення, адже кожна нецільово витрачена гривня в тилу обертається втратами на фронті .

Переваги прозорості. На противагу цьому, відкритість і підзвітність в оборонних закупівлях здатні стати потужною зброєю проти внутрішнього ворога – корупції. Прозорі процедури і відкритий контроль знижують можливості для зловживань та усувають підґрунтя для чуток і маніпуляцій  . Коли суспільство бачить, що бюджет армії витрачається за призначенням, це зміцнює віру в владу і мобілізує громадян до підтримки війська. До того ж, надмірна секретність у військових видатках може викликати підозри й у наших міжнародних партнерів. Навпаки, прозорість у закупівлях та модернізації оборони зміцнює демократичну легітимність і довіру– як всередині країни, так і серед союзників  . В умовах, коли Україна залежить від масштабної військової допомоги Заходу, довіра донорів критично важлива. Прозорі механізми обліку та звітності позбавляють ворога шансів підірвати цю довіру інформаційними атаками, а натомість переконують партнерів, що їхня допомога використовуються ефективно .

Баланс можливий. Важливо розуміти, що «прозорість vs секретність» – це не бінарний вибір, де треба пожертвувати одним заради іншого  . Між повною відкритістю і повною таємністю існує золота середина. Секретність має бути виправдана реальними потребами безпеки, а не бажанням приховати бюджетні втрати чи помилки менеджменту. Те, що справді повинно лишатися таємним (деталі бойових розробок, плани поставок на конкретні підрозділи тощо), може контролюватися спеціальними уповноваженими органами в закритому режимі. Решта ж інформації – ціни, підрядники, загальні обсяги закупівель, структура витрат – має бути максимально відкритою для парламенту і громадськості  . Як зазначають міжнародні принципи відкритості (Принципи Тшване), у сфері національної безпеки інформація повинна бути відкритою за замовчуванням і засекречуватися лише в разі реальної загрози від її оприлюднення . Іншими словами, держава може і повинна воювати прозоро настільки, наскільки це можливо без шкоди для оборони.

Ситуація в Україні: виклики і реформи

Воєнні реалії. Початок великої війни застав українську систему оборонних закупівель не готовою до таких навантажень. У 2022 році, з міркувань швидкості та секретності, фактично була скасована тендерна процедура для армійських потреб – закупівлі здійснювали напряму, в обхід електронної системи Prozorro . Це допомогло налагодити термінове постачання зброї й амуніції в перші місяці вторгнення, але водночас відкинуло назад антикорупційні напрацювання попередніх років. На кінець 2022-го рівень закритості закупівель був настільки високим, що Національне агентство з питань запобігання корупції визначило оборонний сектор серед пріоритетних для негайного реформування . В Антикорупційній стратегії на 2021–2025 роки прямо вказано проблему: “закупівлі для оборони здійснюються в умовах надмірного засекречування та низької конкуренції, що сприяє зловживанням і неефективним витратам” . Це офіційне визнання того, що стара модель більше не працює в нових умовах.

Перші кроки до відкритості. У відповідь на виклики уряд і парламент вже з кінця 2022 року почали поступово повертати елементи прозорості та конкуренції. Постановою Кабміну №1275 від 11.11.2022 було затверджено особливий порядок оборонних закупівель на час воєнного стану, який дозволив частково відновити конкурентні процедури там, де це можливо . Паралельно Міністерство оборони провело внутрішню реорганізацію: створено два нових державних підприємства – Агенція оборонних закупівель (ДП “АОЗ”) для закупівлі озброєнь та ДП “ДОТ” для тилових (небойових) закупівель . Ці структури покликані професіоналізувати процес закупівель, тоді як самому Міністерству залишено функцію формування політики і контролю. Такий підхід відповідає стандартам НАТО і спрямований на мінімізацію людського фактору та ручного втручання в закупівельні рішення. Крім того, Україна активно співпрацює з НАТО в реформуванні цієї сфери: в рамках Комплексного пакету допомоги НАТО проводиться стратегічний огляд системи оборонних закупівель, щоб узгодити її з натівськими принципами прозорості та підзвітності .

Закон про прозорість закупівель. Особливу роль у змінах відіграв парламентський вимір. Верховна Рада на початку 2023 року відреагувала на корупційні скандали в армійському забезпеченні ухваленням важливого закону. 24 лютого 2023 року 264 голосами був підтриманий Закон №8381, що запровадив часткову відкритість оборонних закупівель навіть під час війни . Цей акт зобов’язав оборонні відомства публікувати у системі Prozorro детальні звіти про закупівлі, здійснені без конкурентних процедур – окрім тих, що становлять державну таємницю. Зокрема, тепер розкривається найменування замовника, предмет закупівлі (товар чи послуга), ціна за одиницю товару, загальна ціна робіт або послуг тощо . Натомість така інформація, як кількість, конкретні місця і дати поставок, а також персональні дані постачальників – не оприлюднюється . Фактично, було зроблено акцент на прозорості цін і номенклатури, водночас збережено секретність щодо логістичних деталей. Цей компроміс покликаний унеможливити надалі ситуації з «золотими яйцями» чи куртками – адже відтепер ціни для армії можна порівняти з ринковими, і невідповідності стають одразу видимі контролерам та журналістам. Важливо, що закон поширюється перш за все на несмертельні закупівлі (продовольство, обмундирування, паливо тощо), тобто те, що не є державною таємницею і де прозорість не загрожує бойовим операціям  . Це суттєвий крок до підзвітності: навіть у розпал війни Україна демонструє готовність виносити тилові процеси із зашторених кабінетів на світло.

Ефективність і економія. Показово, що повернення до більш прозорих процедур не лише не завадило постачанню армії, а й підвищило його ефективність. Прикладом є закупівлі безпілотників – однієї з найважливіших категорій для ЗСУ. Держава почала активно застосовувати електронні каталоги Prozorro Market для стандартних товарів військового призначення, зокрема дронів. За 2023–2024 роки через Prozorro Market придбано 50 тисяч дронів на суму понад 6 млрд грн – і завдяки конкуренції постачальників вдалося зекономити понад 300 млн грн, які спрямовуються на додаткові потреби війська  . За даними Міністерства економіки, середній строк закупівлі через е-каталог становив лише 9 днів, що вдвічі швидше, ніж типові відкриті торги до війни . Таким чином, прозорі процедури довели здатність працювати швидко навіть у військовий час. Армійські частини та громади самостійно купують квадрокоптери і обладнання за спрощеною системою, яка гарантує перевірку постачальників і стандартів якості заздалегідь. Це не лише економить бюджет, а й істотно розвантажує Міністерство оборони, дозволяючи зосередитися на стратегічних контрактах (наприклад, високотехнологічному озброєнні), тоді як типове спорядження закуповується децентралізовано і прозоро.

Наслідки контролю. Поступово вибудовується причинно-наслідковий зв’язок: гучні викриття зловживань призводять до кадрових та структурних рішень, а ці рішення – до підвищення прозорості та покращення забезпечення фронту. З боку влади більше немає реакції заперечення чи замовчування проблем, як це інколи було раніше; навпаки, суспільство бачить, що критика враховується. Так, після скандалу з продовольством було звільнено профільного заступника міністра і очільника закупівель департаменту МО, а також запущено перезавантаження антикорупційної роботи у Міноборони  . Після історії з куртками у серпні 2023-го Міністерство оборони також пішло на кадрові зміни на найвищому рівні. Ключове ж – такі події пришвидшили реалізацію давно назрілих реформ у сфері оборонних закупівель. Україна сьогодні фактично прокладає нову модель воєнної економіки, яка поєднує гнучкість рішень для фронту з жорстким контролем за тилами. Попереду ще багато роботи, але взятий курс відповідає і суспільному запиту, і критеріям євроатлантичної інтеграції.

Парламентський вимір: роль Верховної Ради під час війни

Інструменти парламентського контролю. Український парламент історично мав усі необхідні повноваження для нагляду за бюджетними видатками, включно з оборонними, – через комітети, Рахункову палату, затвердження бюджету та закони. У мирний час ці механізми працювали у штатному режимі. Війна поставила Верховну Раду перед випробуванням: як реалізувати свій контрольний мандат, не заважаючи військовим діяти ефективно? Відповіддю стало адаптування форматів роботи парламенту. По-перше, профільний Комітет ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки взяв на себе активну роль у моніторингу оборонних закупівель. Комітет регулярно викликає представників Міноборони для звітів, заслуховує інформацію про укладені контракти, а у разі скандалів – ініціює службові розслідування. По-друге, запрацював Комітет ВР з питань антикорупційної політики – наприклад, саме на його засіданні в серпні 2023-го детально розбирали ситуацію з зимовими куртками, запрошували представників Міноборони для пояснень . По-третє, протягом 2023 року створено кілька тимчасових спеціальних комісій (ТСК) парламенту, зокрема з питань моніторингу використання міжнародної військової допомоги. Одна з таких ТСК, очолювана депутаткою Олександрою Устіновою, провела масштабну перевірку обліку зброї, отриманої від західних партнерів. Результат показовий: жодних зловживань чи втрат не виявлено, а американські партнери високо оцінили рівень прозорості української системи контролю за допомогою  . У звіті ТСК наголошено, що бездоганна звітність України зберегла довіру союзників і прямо сприяла збільшенню військової підтримки у 2024–2025 роках . Це яскравий приклад того, як парламентський нагляд у воєнний час конвертується у відчутні стратегічні переваги: прозорість зміцнює коаліцію навколо України і відкриває доступ до більшої допомоги.

Контроль без розголосу. Важливий нюанс: парламент може контролювати і секретні видатки, дотримуючись конфіденційності. Для цього існують закриті слухання та спеціальні процедури роботи з державною таємницею у профільних комітетах. Ще до війни в Законі України «Про національну безпеку» були закладені норми про парламентський контроль у цій сфері, і нині вони проходять перевірку на практиці. Парламентарі й апарат комітетів мають доступ до цілком таємних документів за умови дотримання режиму секретності – тож міф про те, що відкритість несумісна з безпекою, спростовується самою системою стримувань і противаг. Фінансова секретність не може бути прикриттям корупції – чутливі оборонні витрати можуть і повинні переглядатися уповноваженими органами, зокрема депутатами, у закритому порядку . У світі демократичні країни давно практикують подібний підхід: скажімо, комітети з оборони в парламентах країн НАТО регулярно збираються на закриті брифінги від військових, де отримують повну інформацію про таємні програми, після чого публічно звітують лише загальні висновки. Україні теж варто розвивати цю культуру довіри між владними інституціями. Коли уряд знає, що навіть засекречені контракти все одно побачать народні депутати і аудитори (хай і без оприлюднення деталей для широкого загалу), то менше спокус “прикрити” сумнівні справи грифом таємності.

Верховна Рада як гарантія підзвітності. Незважаючи на виклики воєнного часу, парламент України залишається вищим розпорядником бюджетних коштів в державі. Саме Рада щороку затверджує рекордний воєнний кошторис і надає Уряду повноваження витрачати ці кошти за визначеними програмами. Відтак парламент несе політичну відповідальність перед народом за те, щоб кожна гривня оборонного бюджету була використана ефективно. Механізм парламентського контролю включає аналіз виконання бюджету після завершення року – Кабмін подає детальний звіт, і депутати вирішують, чи затвердити цей звіт (так зване “звільнення від відповідальності” уряду)  . Такий аудит дає змогу виявити нецільове використання коштів, відхилення від затверджених видатків, приховані трансферти тощо . По суті, кожна стаття оборонного бюджету є зобов’язанням держави перед парламентом і суспільством, а отже, може бути перевірена. Цей багаторівневий нагляд – через комітети, Рахункову палату, ТСК, депутатські запити, заслуховування міністрів на пленарних засіданнях – забезпечує демократичну підзвітність сектора оборони навіть в умовах війни. Таким чином зберігається верховенство цивільної влади над військовою сферою, що є принциповим моментом: армія підконтрольна народним обранцям, а значить – народу України.

Міжнародний досвід: стандарти НАТО та практики ЄС

Практики країн НАТО. Україна не перша країна, що стикається з потребою закуповувати багато озброєнь швидко і таємно. Досвід союзників по НАТО демонструє, що прозорість та безпека можуть бути поєднані. Більшість західних демократій мають спеціальні парламентські комісії чи інші незалежні органи, які дають «очі й вуха» суспільству в закритій військовій кухні. Наприклад, у США Конгрес контролює навіть надсекретні програми через комітети збройних сил і відповідні інспекційні органи, а Міністерство оборони зобов’язане регулярно звітувати перед законодавцями. У багатьох європейських країнах (Франція, Німеччина, Великобританія) великі оборонні контракти проходять схвалення парламентських комітетів або спеціальних дорадчих рад, перш ніж уряд остаточно укладає угоди. Такі механізми дозволяють тримати виконавчу владу під контролем і запобігати зловживанням, не розголошуючи, однак, критичних деталей публічно. На жаль, Transparency International констатує, що в цілому в Європі ситуація нерівномірна: багато урядів все ще надають оборонним відомствам “карт-бланш” секретності і нехтують базовими запобіжниками при засекречуванні інформації . Але позитивні приклади теж є. Литва публікує усі великі оборонні контракти протягом 30 днів після їх укладення, показуючи суспільству основні параметри угод . Швеція через Агентство оборонних матеріалів відкрито ділиться методиками обрахунку повної вартості життєвого циклу військової техніки  – громадяни розуміють, скільки насправді коштує той чи інший танк з урахуванням обслуговування. Ці країни доводять, що прозорість не уповільнює прогрес: оборонні замовлення виконуються вчасно, але при цьому платники податків поінформовані, куди йдуть їхні гроші .

Європейський Союз і антикорупція. У масштабах ЄС тема оборонних витрат теж виходить на перший план, адже через загрозу з боку Росії держави-члени різко збільшують військові бюджети. Європарламент уже висловлював занепокоєння, що нові надзвичайні інструменти оборонного фінансування можуть обходити парламентський контроль, і закликав посилити нагляд за спільними оборонними фондами . На рівні експертної спільноти формується консенсус: відкритість – це необхідний супутник зростання оборонних бюджетів, щоб гроші давали реальну віддачу у вигляді підсилення оборони  . Дослідження, проведені у Європі, підтверджують пряму залежність: чим прозоріша система військових закупівель, тим менше в ній рівень корупції та неефективності . Важливим є і міжнародний обмін найкращими практиками. Фахівці Transparency International пропонують країнам НАТО три принципи, як витрачати швидко, але з належним контролем  :

• Відкривати по максимуму, пояснювати необхідність секретності. Публікувати все, що не становить критичної таємниці: оборонні бюджети, обґрунтування екстрених закупівель, інформацію про дефіцитні спроможності. Громадяни мають розуміти, на що йдуть кошти і як це посилює їхню безпеку. Якщо контракт засекречено, посадовці повинні чітко зафіксувати причину та передати обґрунтування на перевірку незалежному наглядовому органу (наприклад, уповноваженому аудитору) в короткий строк . Таким чином створюється інституційна пам’ять і запобіжник від зловживання грифом «цілком таємно».

• Об’єднувати зусилля контролюючих органів. Оборонна промисловість глобальна, тож і боротьба з корупцією має виходити за межі однієї країни. Потрібна міжнародна мережа “сторожових псів” – співпраця між державними аудиторами різних країн, обмін інформацією про підрядників, спільні розслідування транскордонних схем . НАТО не має прямих регуляторних повноважень у сфері прозорості, але може стати майданчиком для координації. У деяких сферах подібні мережі вже існують (наприклад, в ЄС діє система обміну між національними органами аудиту публічних фінансів ). Аналогічно, члени Альянсу можуть ділитися даними про недобросовісних постачальників озброєнь чи корупційні ризики, щоб спільно їм запобігати.

• Перевіряти після виконання, якщо не встигаємо до. В умовах, коли швидкість є критичною, інколи немає змоги проводити детальну експертизу контракту наперед. У таких випадках парламенти й аудитори мають приділяти максимум уваги пост-аудиту: після виконання угод проводити ретельні перевірки цін, якості поставленого майна, добросовісності підрядників . Результати таких перевірок слід оприлюднювати, а в разі виявлення порушень – застосовувати жорсткі санкції до винних осіб і компаній. Це створює невідворотність покарання, не сповільнюючи сам процес постачання критичних ресурсів під час надзвичайної ситуації.

Для України ці принципи є напрочуд актуальними. Вони цілком узгоджуються з напрямком, у якому ми вже рухаємося, імплементуючи стандарти НАТО. До речі, політика натовської Ініціативи з розбудови доброчесності (Building Integrity) прямо проголошує: прозорі і підзвітні інституції оборони під демократичним контролем – фундамент стабільності й безпеки, а корупція та слабке управління є викликом безпеці  . Корупція підриває довіру до війська, шкодить оперативній ефективності і послаблює підтримку союзників  . Тому НАТО працює з Україною (як і з іншими партнерами) над впровадженням найкращих практик доброчесності в оборонному секторі – від навчання персоналу до вдосконалення законодавства. Отже, парламентський контроль над оборонними закупівлями – це не тільки внутрішня потреба України, а й частина ширшого євроатлантичного курсу.

Європейський контекст і демократичні принципи

Збереження демократії під час війни. Протистояння російській агресії – це боротьба не лише за територію, а й за цінності. Одним із ключових принципів, що відрізняє нас від ворога, є верховенство права і підзвітність влади суспільству. Парламентський нагляд за військовими витратами гарантує, що навіть у найскладніші часи Україна не скочується до авторитарних практик, де армійські бюджети ховаються за сімома печатками, а генерали та чиновники отримують індульгенцію на таємні видатки. Ми демонструємо, що демократія здатна захищатися і перемагати, не жертвуючи прозорістю. Більше того – прозорість сама по собі стає чинником перемоги. Як свідчить наш власний досвід, коли волонтери, журналісти, депутати і громадськість об’єднуються у контролі за тилом, армія отримує краще постачання, а суспільство – більше мотивації допомагати фронту. Демократії захищають себе не лише зброєю, а й чесною бухгалтерією та прозорим управлінням . Ця фраза, сказана в контексті оборонного бюджету, набуває буквального змісту для України сьогодні.

Євроінтеграція і реформи. Курс України на вступ до ЄС і НАТО також висуває вимоги щодо доброчесності в оборонному секторі. Брюссель і столиця Альянсу уважно стежать за успіхами наших реформ у сфері боротьби з корупцією, державних закупівель, розбудови інституційного контролю. Оборонні закупівлі тут – один із пріоритетних напрямів. Виконання критеріїв Копенгагену (для ЄС) та вимог плану дій щодо членства (для НАТО) безпосередньо пов’язане зі встановленням дієвої системи контролю над оборонними видатками. Недарма в щорічних звітах Єврокомісії та парламентів держав G7 відзначається прогрес України в підвищенні прозорості військової допомоги та внутрішніх військових видатків. Після візиту групи українських депутатів до Вашингтона у 2023 році конгресмени США офіційно підтвердили, що система обліку і моніторингу зброї в Україні працює належно і прозоро  . Така довіра – стратегічний ресурс, який ми повинні берегти. Наш парламент у співпраці з міжнародними партнерами продовжує вдосконалювати законодавство: на черзі – нова редакція закону про державну таємницю (щоб звузити надмірну секретність), закони про парламентський контроль у сфері безпеки та оборони, гармонізація процедур закупівель до регламентів ЄС.

Демократична стійкість. У підсумку, питання прозорості оборонних закупівель виходить за межі суто економічної площини. Це водночас питання національної безпеки, міжнародної довіри та демократичної стійкості. Прозорий оборонний бюджет і підзвітні закупівлі виступають потужним антикорупційним механізмом і маркером зрілості державного управління  . Україна впевнено рухається шляхом, де кожен витрачений на оборону долар або гривня приносить максимальну користь захисту країни – і цей процес під контролем обраних представників народу. Так ми не лише зміцнюємо армію, а й зміцнюємо демократію, доводячи її життєздатність навіть перед обличчям екзистенційної загрози. Недаремно кажуть, що гроші – нерв війни, але в демократії чесні гроші – це нерв перемоги  . Саме завдяки чесності, підзвітності та контролю Україна заручається довірою громадян і союзників, перетворюючи фінансові ресурси на реальну боєздатність, а не на чиїсь тіньові прибутки.

Парламентський контроль як зброя. Досвід війни показав, що парламентський контроль над оборонними закупівлями – це не бюрократична перепона, а необхідний елемент стійкості держави. Верховна Рада, виконуючи свою наглядову функцію, фактично озброює армію ще одним ресурсом – суспільною довірою та підтримкою. Коригуючи бюджетні пріоритети, розслідуючи проблемні випадки, вимагаючи звітів і забезпечуючи публічну дискусію навіть навколо закритих тем, парламент створює середовище, де армія отримує краще оснащення, а корупція стискається до мінімуму. Успіхи України на полі бою ґрунтуються не лише на мужності воїнів чи кількості гармат, а й на ефективному менеджменті ресурсів. І тут прозорість працює як множник сили: кожна зекономлена чи врятована від розкрадання гривня – це вклад у оборону, який може вирішити результат бою.

Прозорість проти російської агресії. Варто згадати, що наш противник прагне не тільки військово знищити Україну, а й морально підірвати її зсередини. Російська пропаганда активно роздмухує тему корупції, щоб посіяти розчарування серед українців та скепсис серед західних партнерів. Найкраща відповідь на ці інформаційні атаки – непохитна прозорість і підзвітність. Коли витрати відкриті, пропаганда втрачає вплив: корупція процвітає в темряві, а підзвітність – у світлі  . Україна, впроваджуючи стандарти належного врядування навіть під час війни, ламає негативні стереотипи і укріплює міжнародну коаліцію проти Кремля. Партнери бачать, що довірені нам озброєння і гроші працюють за призначенням, тож продовжують і нарощують підтримку.

На шляху до перемоги і майбутнього відновлення вже зараз закладається фундамент нової системи оборони – прозорої, інноваційної, інтегрованої з Заходом. Парламентський контроль має і надалі лишатися центральним елементом цієї системи. Після війни Україна отримає не лише сильну армію, а й оновлену інфраструктуру оборонних закупівель: з електронними аукціонами, із залученням широкого кола постачальників (у тому числі вітчизняних виробників), з громадським моніторингом та міжнародним аудитом. Це стане конкурентною перевагою України як члена НАТО і ЄС, адже наша оборона буде не лише потужною, а й прозорою та підконтрольною демократичним інститутам.

У підсумку, прозорість vs секретність – це не протистояння, а пошук гармонії.

Україна вже зараз показує приклад, як можна дотримуватися балансу: критичні таємниці залишати при собі, але не робити таємницею все поспіль. Парламент у цьому процесі – наш дороговказ і охоронець, що впевнено веде країну крізь випробування війною до кола найрозвиненіших демократій світу. І поки український народ тримає зброю на фронті, його обранці тримають руку на пульсі оборонного бюджету – разом ми обов’язково переможемо.