Єдина європейська директива про залізниці та залізничний транспорт (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/...), встановлює правову основу залізничної політики ЄС. Вона стосується використання залізничної інфраструктури для внутрішнього та міжнародного сполучення.
Директива встановлює вимогу організаційної та фінансової незалежності залізничних операторів та менеджерів інфраструктури для запобігання монополіям та сприяння конкуренції. Крім того, національні стратегії держав-членів ЄС, щодо залізничної інфраструктури мають відповідати загальним потребам ЄС та його співробітництва із сусідніми країнами.
🚆Менеджери залізничної інфраструктури керують пропускною спроможністю інфраструктури та встановлюють плату за доступ до колій для її використання. Доступ до інфраструктури має надаватися залізничним операторам прозоро та згідно з принципом недискримінації (так зване правило відкритого доступу). Відкритий доступ стосується як вантажних, так і пасажирських послуг. Однак у випадку пасажирських перевезень він може бути обмеженим умовами, пов’язаними з виконанням послуг, що надаються за так званим договором про надання послуг (цей виняток обмежено у сфері високошвидкісних сполучень).
🚊Єдина європейська директива про залізниці передбачає докладні правила щодо визначення плати за доступ до колій та розподілу пропускної спроможності, щоб гарантувати, що вони не використовуються з протекціоністською метою. Ця директива також запроваджує механізми координації між різними менеджерами інфраструктури щодо розподілу пропускної спроможності, процедур адміністративних перевірок, а також вимоги та завдання регуляторного органу залізничного сектору.
Залізничні оператори, з іншого боку, пропонують послуги з перевезення вантажів або пасажирів залізницею.
🆔 Законодавство ЄС вимагає їх організаційного та фінансового розділення у тому випадку, коли вони повністю або частково контролюються державою.
🚇 Зазвичай оператори мають керуватися комерційними принципами незалежно від їхньої форми власності. Залізничний оператор має отримати ліцензію перед початком діяльності та продемонструвати, що він відповідає критеріям гарної репутації, фінансової відповідності, професійної компетентності та цивільно-правової відповідальності. Ліцензія, видана в одній державі-члені, дійсна на території всього ЄС.
Також слід зазначити, що 4-й залізничний пакет запровадив конкурсний підхід до укладання договорів на надання послуг.
❗️Україні потрібно буде реорганізувати свій залізничний ринок, запровадивши нову, демонополізовану та лібералізовану його організацію, наприклад, з новими умовами ліцензування, які уможливлять роботу приватних залізничних операторів. Якщо мова йде про АТ “Укрзалізниця”, прийняття нормативно-правових актів ЄС призводить до необхідності організаційного та фінансового розділення перевізника та залізничного оператора. Деякі зрушення в цій сфері вже відбулися. Наприкінці 2019 р. Кабінет Міністрів України ухвалив пілотний проєкт, який відкриває доступ до окремих залізничних маршрутів загального користування для приватних локомотивів разом із широким Планом дій з реформування залізничного транспорту. Український парламент працює над імплементацією законодавчої реформи у сфері залізниць. Слід зазначити, що у Спільній заяві саміту Україна-ЄС підкреслювалася необхідність істотної реформи залізничного сектора (https://www.consilium.europa.eu/.../20211012-joint...).
🛤️ Отже, успіх лібералізації залізничного ринку ЄС значною мірою залежить від усунення фізичних і технічних перешкод між державами-членами ЄС, щоб дозволити поїздам переїжджати національні кордони. Такі нюанси є серйозною перешкодою для міжнародних залізничних вантажних перевезень порівняно з автомобільним транспортом. Щоб усунути цей фундаментальний недолік, Євросоюз проводить політику сумісності та технічної гармонізації через законодавчі положення та створення технічних специфікацій інтероперабельності (TSI), спрямованих на прискорення галузевої стандартизації.
⚠️Однак, найвагомішим питанням сумісності між ЄС та Україною, що стосується залізничного транспорту, є різниця між стандартною європейською колією завширшки 1435 мм і ширшою колією 1520 мм, яка існує в усіх країнах колишнього СРСР, у тому числі в Україні. Існує кілька потенційних варіантів вирішення цієї проблеми, у тому числі зміна коліс, використання рухомого складу, призначеного для подвійної колії, або, найпоширеніше, перевантаження вантажу до іншого потягу. Використання цих рішень значно подовжує час транспортування (до 24 годин залежно від терміналу) та збільшує орієнтовні витрати приблизно на 100 євро за двадцятифутовий еквівалент вантажу. Перевантаження між поїздами часто перетікає у необхідність перевезення вантажів автомобільним транспортом.
✅Уряд України прийняв постанову про затвердження модулів оцінки відповідності у сфері залізничного транспорту для впровадження регламенту сумісності ЄС. Також активним є співробітництво з ERA у сфері сумісності залізничних колій.