Минуло десятиліття від моменту, коли міжнародна спільнота взяла на себе найамбітніше зобов’язання — стримати глобальне потепління та захистити майбутні покоління від катастрофічних наслідків зміни клімату.
Сьогодні, у час повномасштабної війни проти України та руйнування критичної інфраструктури, питання кліматичної політики перестало бути абстрактним міжнародним порядком денним — воно напряму стосується нашої безпеки, стійкості та післявоєнного відновлення.
За даними Європейського парламенту, попри досягнутий прогрес, світ все ще рухається до підвищення температури на приблизно 2.4°C, що значно перевищує межу, яка вважається безпечною для людства та екосистем. Глобальні викиди зростають, а політична фрагментація ускладнює колективні дії. Постає ключове питання : чи може Паризька угода залишатися ефективним інструментом у новій геополітичній реальності ?
Що змінилося за десятиліття ?
Брифінг Європарламенту наголошує: попри численні рішення конференцій сторін (COP), інновації у системах звітності, створення фондів для втрат і збитків та розвиток ринку міжнародних кліматичних кредитів, критичні тенденції залишаються невтішними :
• Світові викиди парникових газів продовжують зростати.
• Третина держав-учасниць не оновила свої національно визначені внески (NDC).
• США — друга за величиною економіка світу — оголосили про вихід з Паризької угоди у 2025 році.
• На COP30 не вдалося ухвалити дорожню карту щодо відмови від викопного палива.
У таких умовах Європейський Союз, попри складні внутрішні дискусії, продовжує залишатися одним з глобальних лідерів у кліматичній політиці, сформувавши амбітний пакет рішень та нові цілі до 2035 року.
1. Паризька угода залишається рамкою, але її ефективність залежить від політичної волі
Світ визнав незворотність та небезпечність кліматичних змін. Однак угода вимагає від держав самостійного визначення рівня амбіцій, що створює ризик недостатніх зобов’язань та уповільнення прогресу.
2. Глобальне потепління 1.5°C — недосяжне без тимчасового “перегріву” планети
UNEP прогнозує неминуче перевищення порогу 1.5°C до 2035 року. Що це означає ?
– частіші погодні катаклізми;
– зростання економічних збитків;
– загострення гуманітарних криз.
Для України це також питання національної безпеки та стійкості громад.
3. Міжнародна кліматична політика входить у фазу геополітичної турбулентності
• Відхід США з угоди підриває глобальне лідерство.
• Китай демонструє власну траєкторію розвитку, поєднуючи масштабну “зелену” індустрію з продовженням використання вугілля.
• ЄС змушений шукати нові коаліції та посилювати кліматичну дипломатію.
4. COP30 підтвердив потребу в боротьбі з дезінформацією
Одним з ключових рішень стало започаткування Глобальної ініціативи з інформаційної доброчесності щодо клімату. Це відповідає сучасним викликам, коли фейки та цифрові маніпуляції підривають довіру суспільства до науки та політики.
5. Відмова від викопного палива — головна точка напруги
Незважаючи на широку підтримку, дорожня карта з відмови від викопного палива була заблокована групою країн-виробників. Це ставить під сумнів здатність багатосторонніх інституцій реагувати на глобальні виклики.
Чому ця тема має бути у центрі державної повоєнної політики ?
Україна вже сьогодні відчуває наслідки кліматичної кризи: посухи, руйнування водних систем, паводки, деградація ґрунтів, ризики для продовольчої безпеки. Війна лише поглибила ці тенденції.
Післявоєнне відновлення неможливе без інтеграції кліматичних стратегій ЄС, адже:
• інвестиції та міжнародна допомога дедалі частіше пов’язані з кліматичними критеріями;
• нова економічна модель ЄС — “зелена” та низьковуглецева — визначає правила торгівлі;
• ухвалення екологічних та кліматичних законів є ключовою частиною переговорів про членство в ЄС.
Це означає, що український парламент, уряд та громадянське суспільство мають діяти як єдина коаліція, формуючи справедливу та амбітну кліматичну політику.
• Чи може Паризька угода залишатися ефективним інструментом глобальної політики у період геополітичних потрясінь ?
• Чи готова Україна інтегрувати кліматичні вимоги ЄС у післявоєнне відновлення ?
• Яку роль може зіграти громадянське суспільство у забезпеченні кліматичної справедливості ?
Запрошую до дискусії у соцмережах та на платформі парламентської просвіти
Світ на роздоріжжі, і діяти потрібно зараз
Десять років по тому можна впевнено сказати: Паризька угода не провалилася, але й не гарантує успіху. Її ефективність залежить від здатності держав взяти на себе відповідальність, від прозорості, наукової доброчесності та політичної волі.
Для України виконання міжнародних кліматичних зобов’язань — це не лише частина євроінтеграції, а й шлях до підвищення енергетичної незалежності, економічної стійкості та захисту громад.
Настав час перетворити амбіції на дії. І саме сьогодні українське суспільство може визначити, якою буде наша країна у світі, що стрімко змінюється.
#КліматичнаПолітика #ПаризькаУгода #Євроінтеграція #ЗеленеВідновлення #COP30 #КліматичнаБезпека #NDC #EUClimate #UkraineEU #ndu_kr
