Наприкінці 2025 року Кабінет Міністрів України затвердив Державну цільову екологічну програму технічної модернізації підприємств водовідведення та очищення стічних вод до 2034 року.
Це відповідь держави на одну з найменш помітних, але критично важливих загроз національній безпеці: деградацію водних ресурсів на тлі війни, зношеної інфраструктури та кліматичних змін .
У ситуації, коли обстріли пошкоджують мережі, громади приймають внутрішньо переміщених осіб, а екологічні ризики зростають щодня, питання водовідведення перестає бути суто комунальним — воно стає політичним, соціальним і безпековим.
За офіційними даними, менше половини населення України має доступ до централізованого водовідведення, лише близько 50 % стічних вод проходять повний цикл біологічного очищення, а третина — скидається у водойми без очищення .
Більшість очисних споруд будувалися понад 40–50 років тому і фізично не відповідають ані сучасним екологічним стандартам, ані європейським директивам у сфері водної політики.
👉 Чи може держава говорити про «зелене відновлення», якщо стічні води й надалі отруюють річки, з яких п’ють мільйони людей ?
Що саме передбачає Державна програма до 2034 року
Програма розрахована на 2025–2034 роки та має загальний прогнозний бюджет 500 млрд грн, із яких:
• 100 млрд грн — державний бюджет,
• 150 млрд грн — місцеві бюджети,
• 250 млрд грн — інші джерела (донори, міжнародні фінансові організації, державно-приватне партнерство) .
Ключові напрями Програми
1. Модернізація інфраструктури
• реконструкція та будівництво понад 50 тис. км мереж водовідведення;
• оновлення 1 000 очисних споруд і 700 насосних станцій;
• зменшення частки неочищених скидів до 5 %.
2. Європейські стандарти та цифровізація
• впровадження систем екологічного управління ISO 14001;
• цифровий моніторинг стану об’єктів;
• типові проєкти споруд за принципами ЄС.
3. Підтримка громад і сільських територій
• розвиток нецентралізованого водовідведення;
• встановлення індивідуальних і колективних септиків;
• закупівля асенізаційного транспорту для громад.
4. Повторне використання ресурсів
• системи доочищення стічних вод;
• переробка та повторне використання осадів;
• перехід до економіки замкненого циклу.
Роль парламенту і громадянського суспільства
Формально Програма затверджена урядом, але без парламентського та громадського контролю вона ризикує залишитися «паперовою реформою».
Парламент має:
• контролювати бюджетні рішення після завершення воєнного стану;
• забезпечити узгодження Програми з екологічним законодавством ЄС;
• вимагати прозорого відбору проєктів і громад-учасників.
Громадянське суспільство може і повинно:
• моніторити реалізацію Програми на місцях;
• вимагати відкритих даних і публічних звітів;
• залучатися до обговорення інвестиційних проєктів.
👉 Чи готові громади брати на себе співфінансування модернізації, якщо не матимуть довіри до державних механізмів ?
Державна програма технічної модернізації водовідведення :
• здоров’я людей,
• екологічну безпеку,
• європейську інтеграцію,
• довіру між державою і громадами.
У воєнний час вода стає стратегічним ресурсом. А після війни — одним із ключових індикаторів того, чи справді Україна відновлюється за європейськими принципами.
Чи зможемо ми перетворити цю Програму на реальний інструмент змін ?
Відповідь залежить не лише від уряду, а й від парламенту, громад і кожного з нас.
💬 Долучайтеся до обговорення:
Як, на вашу думку, має виглядати справедливий і прозорий розподіл коштів цієї Програми між громадами ?
#ЕкологічнаПолітика #Водовідведення #ЗеленаВідбудова #ПарламентськийКонтроль #Євроінтеграція #Довкілля #ВоднаБезпека #NDU
