Початок 2026 року Україна зустрічає в умовах триваючої війни та масштабних втрат для довкілля, енергетики й інфраструктури. Саме тому екологічна політика перестає бути «післявоєнною темою» і стає частиною стратегії національної стійкості.
Європейський зелений курс — це не абстрактна мета, а практичний орієнтир для відновлення країни, захисту громадян і підготовки до майбутнього членства в Європейському Союзі.
Війна і довкілля: масштаб шкоди та виклики 2026 року
Війна завдала довкіллю України системної шкоди: забруднення ґрунтів і вод, руйнування природних територій, ризики для здоров’я людей у прифронтових і деокупованих громадах. У 2026 році ці наслідки напряму впливають на:
• якість життя громадян і доступ до безпечних ресурсів;
• можливості відновлення сільських територій та міст;
• економічну діяльність і інвестиційну привабливість регіонів.
Екологічна політика в цих умовах — це питання безпеки, справедливості та довгострокового розвитку.
Енергетика та зелена відбудова: нові пріоритети
Саме тому для мене особливо важливою є практична робота в межах проєкту ПРООН «Зменшення ризиків довгострокових екологічних катастроф в Україні шляхом створення Координаційного центру з оцінки шкоди довкіллю», що реалізується за підтримки Уряду Швеції. Участь у складі Дирекції Координаційного центру дає можливість бачити екологічну політику не лише як систему законів і стратегій, а як щоденну роботу з доказами, методиками, лабораторними даними, цифровими інструментами та координацією між державними органами. Для України це питання не тільки фіксації злочинів росії проти довкілля, а й підготовки підґрунтя для відшкодування збитків, справедливості та правильного планування відновлення.
У 2026 році ця робота набуває особливого значення: йдеться про оновлення підходів до оцінки екологічної шкоди, підтримку реформи екологічного контролю, дослідження стану водних екосистем, зокрема басейнів Сейму, Десни й Росі, а також гармонізацію українського законодавства з європейськими вимогами у сфері якості повітря та моніторингу. Це саме той практичний міст між Європейським зеленим курсом і українським сьогоденням, де війна щодня залишає слід у ґрунті, воді, повітрі та здоров’ї людей.
Втрати енергетичних потужностей унаслідок бойових дій змусили Україну переосмислити підходи до енергетичної політики. У 2026 році ключовими стають:
• розвиток відновлюваної енергетики як елемент енергетичної незалежності;
• енергоефективність у житловому фонді та критичній інфраструктурі;
• інтеграція екологічних стандартів у відбудову транспортних і промислових об’єктів.
Ці напрями безпосередньо корелюють із Європейським зеленим курсом і формують основу зеленої відбудови України.
Парламентський вимір: законодавчі орієнтири 2026 року
Як народна депутатка, я розглядаю екологічну політику 2026 року крізь призму парламентської відповідальності. Роль Верховної Ради полягає у:
• формуванні екологічного законодавства, узгодженого з правом ЄС;
• парламентському контролі за бюджетними рішеннями у сфері відбудови;
• забезпеченні балансу між швидкістю реконструкції та захистом довкілля;
• підтримці євроінтеграційного пакета у сфері клімату та сталого розвитку.
Парламент має забезпечити, щоб відновлення країни не повторювало помилки минулого, а відповідало сучасним європейським стандартам.
Європейський контекст: «зелений курс» як шлях до членства в ЄС
Для Європейського Союзу кліматична та екологічна політика є фундаментом економічної і соціальної трансформації. Для України участь у реалізації Європейського зеленого курсу означає:
• наближення до стандартів ЄС у сфері довкілля та енергетики;
• підвищення довіри з боку міжнародних партнерів і донорів;
• створення умов для сталого розвитку громад після війни.
Екологічна політика стає індикатором готовності України до повноцінної інтеграції в ЄС.
Екологічна політика як інвестиція в майбутнє
2026 рік має стати роком, коли екологічні рішення в Україні ухвалюються не за залишковим принципом, а як частина загальної стратегії відновлення та євроінтеграції. Моя позиція полягає в тому, що зелена відбудова — це інвестиція в безпеку, здоров’я та добробут громадян, а також у майбутнє України як європейської держави.
