Умови повномасштабної війни суттєво трансформували роботу органів державної влади в Україні. Безпека, швидкість ухвалення рішень і цифрові формати стали необхідністю. Водночас саме в кризових умовах зростає суспільний запит на прозорість парламентських процесів, доступ до інформації та ефективний громадський контроль.
У цьому контексті особливого значення набув Закон України № 4212 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення деяких гарантій діяльності медіа і журналістів та забезпечення права громадян на доступ до інформації», який був прийнятий парламентом, підписаний Президентом та набрав чинності наприкінці 2025 року, а з 20 січня 2026 року — введений у дію .
Йдеться не лише про технічні правки. Фактично держава переосмислює взаємодію між парламентом, медіа та громадянським суспільством в умовах воєнного стану.
Що саме змінює Закон № 4212: ключові положення
1. Новий стандарт відкритості комітетів Верховної Ради
Закон суттєво деталізує вимоги до інформування громадськості про діяльність парламентських комітетів. Відтепер обов’язковими є:
• завчасне оприлюднення планів роботи, розкладів і порядків денних;
• публікація проєктів актів та прийнятих рішень;
• пряма трансляція відкритих засідань та збереження відеозаписів у вільному доступі;
• оприлюднення протоколів і стенограм не пізніше наступного робочого дня після їх підписання .
Це наближає українську парламентську практику до стандартів відкритих законодавчих інституцій ЄС.
2. Гарантії доступу для журналістів і громадських організацій
Закон прямо закріплює право журналістів, працівників медіа та представників громадських організацій:
• відвідувати відкриті засідання комітетів без додаткової акредитації (за умови наявності парламентської акредитації);
• долучатися дистанційно до засідань у режимі відеоконференції;
• отримувати авторизований доступ (посилання, дані входу) не пізніше ніж за одну годину до початку засідання .
Це особливо важливо в умовах обмеженої мобільності, загроз безпеці та потреби швидкого інформування суспільства.
3. «Єдине вікно» для авторизації: крок уперед чи новий виклик ?
Передбачено створення Апаратом Верховної Ради України єдиного електронного механізму («єдиного вікна») для авторизації журналістів і громадських організацій.
Однак на практиці вже зараз окреслюються системні проблеми:
• відсутність єдиного реєстру журналістів;
• відсутність реєстру професійних спілок журналістів;
• складність перевірки чинності документів та реальних трудових відносин у стислі терміни (зокрема перед онлайн-засіданнями в ZOOM) .
Це створює ризики як зловживань, так і обмеження доступу добросовісних учасників.
Воєнний стан: баланс між безпекою і відкритістю
Закон № 4212 чітко враховує реалії воєнного стану. На цей період дозволено:
• проведення засідань комітетів у режимі відеоконференції;
• електронне голосування та підписання документів КЕП;
• обмеження публічності закритих засідань з міркувань безпеки .
Ключове питання полягає в іншому: чи не стане тимчасовий режим новою «нормою» після завершення війни ?
Чому це має значення для громадянського суспільства
Закон № 4212 безпосередньо впливає на:
• якість парламентського контролю;
• довіру до Верховної Ради;
• можливість експертного та громадського впливу на законодавчий процес;
• захист свободи слова навіть в умовах воєнного стану.
Прозорі комітети — це не формальність. Саме на рівні комітетів формується логіка майбутніх законів, компроміси та політичні рішення.
Питання для суспільної дискусії
• Чи достатньо нинішніх механізмів для реального, а не декларативного доступу журналістів ?
• Як уникнути ситуації, коли технічна верифікація перетворюється на інструмент вибіркового допуску ?
• Чи готовий парламент після війни повернутися до максимальної відкритості, а не мінімально допустимого стандарту ?
Запрошуємо до обговорення — саме зараз формується практика, яка визначатиме парламентську культуру на роки вперед.
Прозорість — це не ризик, а ресурс
Закон № 4212 є важливим кроком до посилення демократичних інститутів в Україні навіть у найскладніший період її історії. Проте його ефективність залежить не лише від норм закону, а від чесної імплементації, професійної позиції медіа та активної ролі громадянського суспільства.
Прозорий парламент — це не загроза безпеці. Це інструмент стійкості держави.
А чи скористаємося ми цим інструментом повною мірою ?
