На четвертий рік повномасштабної війни Україна змушена одночасно вирішувати завдання виживання, відновлення та стратегічної трансформації. У центрі цих процесів — податкова справедливість, соціальний захист громадян і створення робочих місць.
Саме тому досвід Європейського Союзу щодо регулювання податку на додану вартість (ПДВ)та формування політики справедливого зеленого і цифрового переходу має не лише теоретичне, а й практичне значення для українського суспільства та парламенту.
Аналітика Європейського парламенту свідчить: навіть технічні рішення — такі як диференціація ставок ПДВ — безпосередньо впливають на соціальну рівність, довіру до держави та стійкість економіки . Паралельно ЄС готує нову директиву про справедливий перехід у світі праці, яка має забезпечити, щоб екологічні та цифрові трансформації не залишили людей і регіони «поза бортом» розвитку .
Чи можуть податкові інструменти бути справедливими ?
І чи здатна держава поєднати фіскальну ефективність із соціальною відповідальністю ?
Що показує досвід ЄС
🔹 ПДВ як основа публічних фінансів — і джерело дискусій
Податок на додану вартість є одним з головних джерел доходів у країнах ЄС — понад €1,2 трлн щорічно, що становить близько 7 % ВВП ЄС . Водночас саме ПДВ часто критикують за регресивний характер, адже домогосподарства з нижчими доходами витрачають більшу частку бюджету на споживання.
Щоб пом’якшити цей ефект, держави-члени застосовують знижені, суперзнижені або нульові ставки ПДВ на базові товари й послуги: продукти харчування, ліки, воду, електроенергію, громадський транспорт.
Але чи справді ці пільги працюють на користь громадян ?
🔹 Проблема ефективності: знижені ставки ≠ нижчі ціни
Аналітичні дослідження ЄС показують: зменшення ставок ПДВ часто лише частково відображається у цінах для споживачів. Бізнес не завжди передає податкову вигоду кінцевому покупцю — частина ефекту «осідає» у вигляді прибутку або компенсується адміністративними витратами .
У результаті:
• соціальний ефект є обмеженим;
• бюджетні втрати — значними;
• система оподаткування стає складнішою та менш прозорою.
Для громадянського суспільства це ключове питання: чи є податкові пільги справді адресним інструментом соціальної політики ?
🔹 Вартість пільг для держави
За оцінками Європейської Комісії, у 2022 році так званий “політичний розрив ПДВ” (втрати бюджету через знижені ставки та пільги) в ЄС сягнув €480 млрд, або майже 19 % потенційних надходжень .
Ці кошти могли б бути спрямовані на:
• охорону здоров’я;
• освіту;
• підтримку вразливих груп;
• інвестиції у відновлення регіонів.
Чи не актуально це питання для України, яка вже сьогодні працює в умовах дефіциту бюджету та залежності від міжнародної допомоги ?
Соціальний вимір: «справедливий перехід» як політичний пріоритет
Паралельно з податковими дебатами Європейський парламент ініціює нову директиву про справедливий перехід у світі праці, яка має стати відповіддю на соціальні наслідки зеленого та цифрового переходу .
Основні акценти майбутньої директиви:
• створення якісних робочих місць у регіонах, що зазнають трансформації;
• право працівників на навчання та перекваліфікацію;
• захист від несправедливого звільнення;
• активна роль місцевих громад і соціального діалогу;
• розширення фінансування після 2027 року.
Для України, яка вже проходить власний «перехід» — воєнний, економічний і екологічний — ці підходи можуть стати дорожньою картою майбутніх реформ.
Парламентський вимір: роль контролю і участі громадян
Європейський парламент неодноразово наголошував:
🔹 податкова політика має регулярно переглядатися з точки зору ефективності та справедливості;
🔹 соціальні наслідки реформ повинні бути предметом відкритої парламентської дискусії;
🔹 громадянське суспільство має бути активним учасником формування політики, а не пасивним спостерігачем .
Для України це означає необхідність:
• посилення парламентського контролю за податковими рішеннями;
• залучення експертів і НУО до обговорення фіскальних реформ;
• переходу від «символічних пільг» до цільових і прозорих механізмів підтримки.
Питання, на які варто відповісти разом
Досвід ЄС показує:
податкова політика — це не лише про цифри, а про цінності.
👉 Чи повинні податкові пільги залишатися універсальними, якщо вони не завжди допомагають тим, хто найбільше цього потребує ?
👉 Чи готове суспільство підтримати більш просту й прозору систему в обмін на ефективні соціальні інструменти ?
👉 Яку модель «справедливого переходу» Україна обере для післявоєнного відновлення ?
Ці питання не мають простих відповідей. Але саме публічна дискусія, парламентська просвіта та активна участь громадян є запорукою того, що майбутні рішення будуть не лише економічно обґрунтованими, а й соціально справедливими.
📌 Запрошую до дискусії:
Як ви вважаєте, які інструменти соціальної підтримки є найбільш ефективними для України сьогодні — податкові пільги чи адресні програми ?
Обговорімо це разом.
