Війна стала найважчим викликом для місцевого розвитку в Україні. Сталий розвиток громад в умовах агресії – це не лише про виживання, а й про адаптацію, відбудову та зміцнення нашої стійкості.

Я, як народна депутатка України, переконана: навіть під час війни ми маємо дбати про екологічну безпеку і розбудову соціальної інфраструктури, залучати міжнародну допомогу, підтримувати волонтерів і забезпечувати права всіх громадян, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Нижче – ключові напрями, на яких ми зосереджуємо зусилля, та кроки, які здійснюються на рівні громад і держави.

Екологічна безпека громад під час війни

Російська агресія спричинила безпрецедентні екологічні збитки Україні. Природа стала «мовчазною жертвою» війни, наслідки якої відчуватимуться десятиліттями . За офіційними даними, зафіксовано майже 6 500 випадків екологічної шкоди, завданої війною, а орієнтовна вартість завданих довкіллю збитків перевищує 65 млрд євро . Найбільш кричущий приклад – підрив Каховської ГЕС, який призвів до знищення водосховища, забруднення Чорного моря та втрати природних заповідників. Постійні обстріли інфраструктури спричиняють хімічне забруднення ґрунтів і повітря, а пожежі знищують родючий шар ґрунту . У зоні бойових дій страждають не лише люди, а й тварини, рослини, цілі екосистеми – фактично відбувається екоцид.

Забезпечення екологічної безпеки громад зараз набуло стратегічного значення. На місцевому рівні пріоритетом є розмінування та очищення територій від вибухонебезпечних залишків війни, відновлення доступу до чистої води та придатних ґрунтів для ведення господарства. Спільно з міжнародними партнерами Україна активно документує екологічні злочини агресора та розробляє плани екологічного відновлення. Зокрема, за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) та уряду Швеції запущено проєкти з оцінки збитків довкіллю, щоб інформувати світ про масштаб катастрофи і мобілізувати ресурси на відновлення . Як заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування, я особисто беру участь у контролі за фіксацією цих злочинів і просуванні визнання екоциду на міжнародному рівні. Наша мета – не лише притягнути агресора до відповідальності, а й забезпечити екологічну безпекудля всіх громад: чисту воду, незабруднене повітря, безпечні землі для життя і розвитку навіть у воєнний та повоєнний час.

 

Ця робота для мене має не лише політичний, а й практичний вимір через участь у складі Дирекції Координаційного центру з оцінки шкоди довкіллю, створеного в межах проєкту ПРООН за підтримки Уряду Швеції. На рівні громад це означає дуже конкретні речі: зібрані докази екологічних злочинів, зрозумілі методики оцінки збитків, лабораторні дані, цифрові інструменти та координацію між Держекоінспекцією, парламентом, урядом і міжнародними партнерами. Саме така доказова робота дозволяє перетворити біль постраждалих територій на юридично значущі матеріали для майбутнього відшкодування та планування відновлення. 

Розвиток соціальної інфраструктури в умовах війни

Війна завдала руйнувань школам, лікарням, житловому фонду – усій основі соціальної інфраструктури громад. Проте місцева влада і громади не сидять склавши руки: по всій країні люди згуртовуються, щоб підтримувати один одного і відновлювати зруйноване. Пріоритет – щоб навіть під обстрілами люди мали доступ до основних послуг: медичної допомоги, освіти, адміністративних сервісів, а також до безпечних просторів для проживання і спілкування.

Добрим прикладом є досвід Ніжинської громади на Чернігівщині. З початком повномасштабної війни ніжинці переорієнтували свої проєкти з благоустрою на підтримку людей, які потребують допомоги . У співпраці з ПРООН та ЄС у Ніжині створили кілька просторів підтримки. Один з них – швейна майстерня для жінок-переселенок, відкрита в межах ініціативи «Мери за економічне зростання», що фінансується Євросоюзом . У відремонтованому та оснащеному приміщенні десятки жінок отримали роботу, професійне навчання і психологічну підтримку. Для багатьох внутрішньо переміщених осіб (ВПО) це не лише перше робоче місце на новому місці, але й спільнота однодумців, де можна оговтатися від травм війни. Як відзначають самі учасниці проєкту, майстерня дає їм відчуття стабільності та взаємопідтримки  .

Інший компонент безпеки в Ніжині – встановлення систем відеоспостереження для громадських місць. За підтримки ПРООН та ЄС у громаді запрацював проєкт “Безпечна громада”: встановлено понад 40 сучасних камер спостереження в місті та селах громади . Системи з нічним баченням і записом допомагають оперативно реагувати на загрози, розслідувати інциденти, підвищують порядок і дають жителям відчуття захищеності. Також у Ніжині за підтримки міжнародних партнерів облаштовано спеціальну “зелену кімнату” при відділку поліції – дружній простір, де діти, що пережили травми, можуть спілкуватися зі слідчими та психологами в безпечному середовищі  . Це нова практика для регіону, яка дозволяє захистити дитячу психіку під час правових процедур і показує, як важливо створювати безпечні простори навіть у найскладніших умовах.

Подібні приклади є і в інших регіонах. Попри постійні обстріли, громади Херсонщини відновлюють амбулаторії, відкривають центри надання адміністративних послуг у пристосованих приміщеннях, облаштовують «Пункти незламності» – місця, де люди можуть зігрітися, зарядити телефони та отримати допомогу під час блекаутів. Держава та місцева влада спільно з міжнародними організаціями ремонтують пошкоджені лікарні, будують модульні містечка для тих, хто втратив житло, підтримують освітні заклади. За підтримки Європейського інвестиційного банку та ЄС в Україні реалізується масштабна програма відновлення: у 2024–2025 роках заплановано понад 220 проєктів у більш ніж 100 громадах, щоб відбудувати соціальну інфраструктуру – лікарні, житло, школи, водопостачання та очисні споруди – особливо в деокупованих та прифронтових районах . Уряд уже спрямував 161 млн євро до місцевих бюджетів для старту цих проєктів, тож у Вінниці почалося зведення нової школи, а загалом відновлюються 155 об’єктів за Програмою відновлення України та 66 об’єктів за Програмою раннього відновлення  . Всі ці зусилля покликані гарантувати, що навіть у часи випробувань люди в громадах мають базові умови для життя – освіту, медицину, дах над головою, воду, тепло і зв’язок.

Окремо наголошу на підтримці прав ВПО та їхній інтеграції в приймаючих громадах. Станом на кінець 2025 року в Україні офіційно зареєстровано близько 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб . Держава надає щомісячну допомогу на проживання ВПО, але поступово переходить від загальної підтримки до більш цільових програм – передусім у сфері житла і працевлаштування  . У 2025 році запроваджено новий механізм компенсації оренди житла для ВПО (за умови укладення офіційного договору оренди) . Для стимулювання зайнятості роботодавцям виплачують компенсацію за найм внутрішньо переміщених осіб . Також діє державна програма єВідновлення, яка видає сертифікати на купівлю нового житла тим, хто втратив дім через війну: понад 8,6 тисяч родин ВПО вже придбали житло за цією програмою, витрачено близько 40 млрд грн державних коштів . Поступово напрацьовується механізм компенсацій за зруйноване житло – наприклад, парламент ухвалив закон, що надає пріоритетне право ВПО отримувати відшкодування за втрачену оселю. Як парламентарі, ми тримаємо на контролі виконання Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення та добиваємося виділення належного фінансування у державному бюджеті, аби права ВПО на житло, роботу, освіту і участь у житті громад були забезпечені. Важливо, що у 2020 році ВРУ внесла зміни до виборчого законодавства і надала переселенцям право голосувати на місцевих виборах за місцем фактичного проживання – відтак ВПО тепер можуть повноцінно впливати на розвиток своїх нових громад. Інтеграція переселенців, недопущення дискримінації та підтримка найвразливіших – необхідна складова соціальної згуртованості під час війни.

Міжнародна технічна та фінансова допомога громадам

Українські громади сьогодні відчувають плече підтримки всього демократичного світу. Міжнародна технічна та фінансова допомога громадам дозволяє реалізувати проекти, які самотужки місцеві бюджети не витягнули б, особливо в умовах падіння економіки через війну. Ключовими партнерами є Європейський Союз, уряди країн-партнерів, міжнародні організації (ПРООН, Світовий банк, ЮНІСЕФ, USAID тощо) та глобальні фінансові установи.


Окреме значення має міжнародна допомога у сфері екологічної безпеки, адже для багатьох громад наслідки війни проявляються не лише у зруйнованих будівлях, а й у забрудненій воді, пошкоджених ґрунтах, небезпечних відходах, ризиках для біорізноманіття та здоров’я людей. Проєкт ПРООН з оцінки шкоди довкіллю допомагає державі й громадам перейти від загальних описів екологічної катастрофи до вимірюваних даних, обґрунтованих висновків і практичних рішень: від підтримки лабораторій і моніторингу до напрацювання рекомендацій щодо оновлення методик оцінки шкоди.

Один із прикладів – програма «ULEAD з Європою», спільна ініціатива ЄС та його держав-членів у співпраці з урядом України, що триває з 2016 року. У березні 2025 року стартував третій етап цієї програми з бюджетом 62 млн євро, розрахований до 2027 року . ULEAD зосереджений на посиленні спроможностей місцевого самоврядування і стійкому відновленні на місцевому та регіональному рівнях – у повній відповідності до цілей євроінтеграції України . Фактично це проєкт допомоги громадам у рамках наших євроінтеграційних реформ. З початку повномасштабної війни ULEAD оперативно переформатувався під воєнні потреби: 333 громади отримали від програми аварійні допоміжні комплекти – понад 2 400 генераторів, 160 вантажних мікроавтобусів, набори інструментів тощо . Через мережу із 24 регіональних офісів ULEAD навчає місцевих фахівців, як діяти в умовах війни і будувати розвиток “краще, ніж було” – проводять тренінги, надають експертні консультації, допомагають планувати та впроваджувати важливі проекти. Особливу увагу приділяють малим громадам (до 50 тис. населення), щоб «не залишити нікого осторонь»: допомагають з питаннями енергетичної безпеки, продовольчої безпеки, фінансового менеджменту в кризових умовах  . Іншими словами, міжнародні партнери допомагають нашим громадам вистояти і водночас закладають основу для відбудови за європейськими стандартами.

Крім ULEAD, діють десятки інших міжнародних програм. Європейський інвестиційний банк профінансував кредити на сотні мільйонів євро для відбудови місцевої інфраструктури, причому ці кошти надходять до громад швидко через спеціальні механізми. Наприклад, під проекти відновлення соціальної інфраструктури (школи, лікарні, житло) уряд разом із ЄІБ створили механізм субвенцій до місцевих бюджетів, завдяки якому вже понад 100 громад отримали фінансування і розпочали будівельні роботи  . Донори, такі як USAID, впроваджують проекти енергомодернізації у містах (заміна вікон, ремонт котелень, встановлення сонячних панелей), щоб громади були енергоефективнішими і менш залежними від центральних мереж. ПРООН разом з урядом Японії забезпечувала місцеві ЦНАПи (офіси адмінпослуг) мобільними центрами на колесах, щоб люди навіть у віддалених селах або в умовах руйнувань могли отримати документи і соцпослуги. ООН та країни-донори фінансують будівництво тимчасового житла і ремонт пошкодженого, постачають громадам машини швидкої допомоги, шкільні автобуси, обладнання для водоканалів та сміттєвозів. Важливим інструментом є Фонд відновлення України під управлінням Світового банку: туди донори вже спрямували мільярди доларів, які розподіляються на конкретні проекти відбудови – в тому числі на рівні громад (ремонти лікарень, шкіл, критичної інфраструктури).

Співпраця з міжнародними фінансовими установами також відбувається на рівні державного бюджету: у 2023–2025 роках значна частина видатків на соціальну сферу та підтримку громад покривається за рахунок грантів ЄС та допомоги від урядів США, Канади, інших партнерів. Це дозволяє нам утримати фінансову стійкість громад і забезпечувати основні послуги, поки економіка відновлюється. Розвиток місцевого самоврядування, започаткований децентралізаційною реформою, довів свою ефективність – і міжнародні партнери прямо кажуть, що сильні громади стали «хребтом» української стійкості . Наша стратегія – не для громад, а разом з громадами: кожен міжнародний проєкт втілюється у співпраці з місцевою владою і мешканцями, щоб допомога була адресною і давала довгостроковий результат.

Участь громадян та ініціативи місцевого самоврядування

Виживання і розвиток громад під час війни були б неможливі без активної позиції самих людей на місцях. Громадська участь сьогодні – це не абстрактне гасло, а буденність у більшості українських міст і сіл. Люди самоорганізовуються для розв’язання нагальних проблем, а місцеве самоврядування проявляє справжню ініціативність і лідерство.

Український досвід децентралізації дуже допоміг у цьому випробуванні. Сформовані об’єднані громади з власними виконкомами і бюджетами змогли швидко реагувати на виклики війни. Мери, старости, місцеві депутати першими брали на себе координацію евакуації, розміщення переселенців, організацію територіальної оборони. Громади на заході та в центрі України прийняли сотні тисяч людей із прифронтових територій – і часто ще до отримання державних субвенцій знаходили можливості розгорнути шелтери, налагодити харчування, забезпечити дітей школою. Така гнучкість стала можливою завдяки тому, що рішення приймаються на місці і громади мають право самостійно розпоряджатися коштами. Тобто реформа місцевого самоврядування фактично врятувала країну від колапсу системи управління у перші місяці вторгнення.

Тепер, коли ми плануємо післявоєнну відбудову, принцип субсидіарності (прийняття рішень на найнижчому можливому рівні) теж виходить на перший план. Європейські партнери повністю підтримують нашу децентралізовану модель відновлення. У березні 2024 року Європейський альянс міст і регіонів закликав український уряд чітко визначити повноваження і ресурси місцевої влади у процесі відбудови, адже тільки за умови максимального залучення громад відновлення буде сталим . Регіони та міста ЄС активно налагоджують партнерство з українськими громадами – не лише відправляють гуманітарну допомогу, а й допомагають нашим меріям планувати «зелену» реконструкцію та впроваджувати найкращі практики. Такий міцний локальний вимір співпраці гарантує, що відбудова України буде сталою та “зеленою”, а громади отримають достатньо повноважень і підтримки для реалізації своїх планів .

Зі свого боку, Верховна Рада підтримує ініціативи місцевого самоврядування і громадянського суспільства. Парламент уже ухвалив понад десяток законів, покликаних полегшити роботу громад в умовах війни. Наприклад, було спрощено бюджетні процедури, щоб місцеві бюджети могли оперативніше перенаправляти кошти на оборону та первинні потреби. Знято багато бюрократичних бар’єрів у сфері публічних закупівель, аби громади швидко закуповували генератори, будматеріали для ремонту, пальне тощо. Прийнято закони, що дозволяють громадам ефективніше управляти евакуацією населення, цивільним захистом, а місцевим радам – проводити засідання і ухвалювати рішення дистанційно у разі небезпеки. Окремо ми впроваджуємо євроінтеграційні реформи на місцях: гармонізуємо українське законодавство з європейським у сфері управління відходами, водопостачання, енергоефективності, містобудування. Це не просто вимоги для вступу в ЄС – це практичні зміни, які допоможуть громадам стати більш сучасними і зручними для людей.

Важливо, що українці нині масово беруть участь у процесах ухвалення рішень на місцях. Громадські організації, створені мешканцями, доповнюють роботу муніципалітетів – займаються соціальною підтримкою, допомагають у ремонтах, контролюють витрати. У багатьох містах запроваджено громадський бюджет, де самі жителі пропонують і обирають проекти для фінансування – від облаштування укриттів до створення молодіжних просторів. Участь громадян – це запорука того, що рішення влади відповідають реальним потребам. Як парламентарка, я регулярно зустрічаюся з громадами, волонтерами, активістами, щоб почути про проблеми з перших вуст і донести їх на рівень центральної влади. Ми налагодили систематичну взаємодію: наприклад, при нашому комітеті працюють робочі групи за участі екологів з регіонів, які допомагають напрацьовувати законопроекти щодо повоєнного відновлення довкілля. Аналогічно і в соціальній сфері – закон про компенсацію зруйнованого житла, програми підтримки ВПО, реформа медичної та освітньої субвенцій готуються у тісному діалозі з місцевим самоврядуванням та експертами.

Волонтерська допомога та підтримка ЗСУ на рівні громад

Український волонтерський рух – один із наших найпотужніших ресурсів під час війни. Волонтерська допомога пронизує всі сфери життя громад: від забезпечення армії всім необхідним до підтримки вразливих верств населення. 2022–2023 роки стали піком самоорганізації суспільства – кожна громада може розповісти десятки історій про те, як звичайні люди роблять неймовірний внесок у спільну перемогу.

Найперше, звісно, волонтери зосередилися на допомозі фронту. З початку вторгнення громадяни по всій країні збирали кошти на амуніцію, транспорт, дрони, тепловізори, аптечки – все, чого потребували наші захисники. Дослідження громадянського суспільства засвідчують, що підтримка Збройних Сил України стала пріоритетним напрямом волонтерської діяльності у 2023 році . Причому переважно ця підтримка реалізується через фондрейзинг на закупівлю військового обладнання та спорядження, медичних засобів, транспортних засобів, дронів, обігрівачів, одягу тощо – тобто всього, що підсилює нашу армію на полі бою . Фактично, волонтери взяли на себе роль додаткового тилового забезпечення: хтось плете сітки, хтось виготовляє буржуйки, хтось особисто відвозить машини чи провізію на передову. Кожна така ініціатива виникла на рівні громади – у селах, містечках люди об’єднувалися в групи допомоги своїм землякам-військовим. Сусідні громади часто «шефствують» над конкретними бойовими підрозділами, збираючи для них потрібне. Цей феномен загальнонародної взаємодопомоги став одним із вирішальних факторів стійкості України.

Волонтерство в громадах не обмежується армією – воно охоплює і цивільний фронт. Тисячі ініціатив присвячені допомозі постраждалим мирним жителям: збір і видача гуманітарної допомоги (їжі, одягу, генераторів), евакуація людей з небезпечних зон, опіка над літніми людьми та людьми з інвалідністю, підтримка дітей. Наприклад, на звільнених територіях Херсонщини місцеві активісти організували добровольчі будівельні загони – так звані «добробати» – які власними силами відновлюють пошкоджені будинки, дороги, розчищують завали, облаштовують простори для відпочинку громади  . За півроку два таких волонтерських будзагони допомогли відремонтувати 613 домоволодінь у 9 прифронтових селах, покращивши умови життя понад 2 000 мешканців, включно з ВПО  . Цей рух почався з ініціативи ГО «Моя Херсонщина» спільно з місцевою владою і фінансовою підтримкою української діаспори: завдяки гранту волонтери отримали трактори, причепи, газонокосарки та інструменти для оперативної допомоги громадам . Інший приклад – волонтери організації «Космос Табір» встановили сонячні панелі та акумулятори в 18 адмінбудівлях і школах на Херсонщині, аби у прифронтових селах було світло й зв’язок навіть під час блекаутів . Ці системи живлення на сонячній енергії дозволили сільрадам, центрам стійкості, школам і лікарням працювати до 8 годин автономно, тож люди змогли отримувати пенсії, соціальні виплати і послуги, незважаючи на ворожі обстріли . Волонтери навчили місцевих електриків обслуговувати це обладнання самостійно – ще один приклад сталого підходу, коли громада отримує не просто разову допомогу, а довготривале рішення .

Особливо хочу відзначити роль молоді в волонтерському русі. Школярі і студенти по всій країні проводять благодійні ярмарки, плетуть браслети і продають випічку, щоб зібрати гроші для армії чи на відновлення лікарень. Діти малюють листівки і збирають подарунки для солдат до свят. Так виховується нове покоління громадян з сильним почуттям відповідальності за свою громаду і країну.

З боку держави ми стараємося всіляко підтримувати волонтерство і громадську активність. Верховна Рада спростила ряд процедур для ввезення волонтерської допомоги з-за кордону – амуніції, автомобілів, дронів – скасувавши мита і ПДВ на ці товари. Прийнято закон про статус добровольців, який передбачає соціальні гарантії для тих, хто від початку війни добровільно воював у лавах ЗСУ чи тероборони. Волонтерам-медикам та рятувальникам держава також надає підтримку і страхування. Парламентський комітет з питань нацбезпеки працює над удосконаленням законів про проходження служби для добровольців, щоб максимально інтегрувати волонтерські формування в сектор оборони без зайвої бюрократії. Ми усвідомлюємо: волонтери закривають багато потреб, і наше завдання – не заважати, а допомагати їм. Тому на рівні місцевої влади часто створюються координаційні штаби, де волонтерські групи взаємодіють із військовими адміністраціями, обмінюються інформацією про потреби. Така співпраця забезпечує адресність допомоги і прозорість.

Волонтерська допомога змінила саму тканину суспільного життя України. Якщо раніше у громадах не всі були залучені до громадської діяльності, то зараз майже кожен або волонтерить, або донатить, або якось підтримує спільні зусилля. Це підвищило рівень довіри і солідарності між людьми, дало відчуття єдності мети. І дуже важливо зберегти цю енергію й надалі – вже для мирного розвитку громад, для вирішення соціальних та екологічних проблем на місцях.

Європейські практики: стійкість, енергоефективність, соціальна згуртованість

Україна невпинно рухається шляхом європейської інтеграції, і вже зараз наші громади переймають найкращий досвід ЄС у сфері сталого розвитку. В умовах повоєнної відбудови ми робимо ставку на стійкість, енергоефективність та соціальну згуртованість – саме ці принципи лежать в основі політик Євросоюзу щодо регіонального розвитку.

Чому це важливо? Європейські практики демонструють, що інвестиції в стійкість (resilience) громад – це інвестиції у їхню здатність протистояти будь-яким майбутнім шокам, чи то економічним, чи то кліматичним, чи то безпековим. Уроки пандемії та війни показали, що громади мають бути готовими до надзвичайних ситуацій: мати плани цивільного захисту, резервні джерела енергії, навчених фахівців з кризового менеджменту. В ЄС розроблені цілі комплекси заходів із підвищення стійкості муніципалітетів – від систем оповіщення та планів евакуації до страхових механізмів і фондів швидкого реагування. Ми вже зараз впроваджуємо багато з цього на місцях в Україні, часто за підтримки європейських колег.

Енергоефективність – ще один наріжний камінь європейської стратегії, особливо актуальний для нас з огляду на енергетичний терор Росії. ЄС багато років іде шляхом зменшення енергоспоживання і переходу на відновлювані джерела – для підвищення енергонезалежності та захисту клімату. Українські громади, які будуть відбудовуватися після руйнувань, одразу закладають сучасні стандарти енергоефективності: утеплення будинків, енергоощадне освітлення, інтелектуальні системи опалення. Це не лише зменшує комунальні витрати, але й робить нас сильнішими перед обличчям можливих ворожих атак на енергетику. До речі, згаданий вище проект із сонячними панелями на Херсонщині – чудовий приклад поєднання вирішення поточної проблеми і довгострокової вигоди: відновна енергетика забезпечує автономність громад та знижує навантаження на мережу . Європейський Союз підтримує такі ініціативи через програми допомоги, і ми маємо шанс зробити нашу відбудову “зеленою” з перших цеглин. Наприклад, спільно з містами-побратимами в ЄС українські міста розробляють плани сталої енергії та клімату, щоб залучати інвестиції в модернізацію тепломереж, розвиток громадського електротранспорту, впровадження сонячних електростанцій та теплових насосів. А нещодавно Асоціація «Енергоефективні міста України» разом із європейськими партнерами випустила посібник з енергоефективної відбудови, де зібрано конкретні рекомендації – від інтегрованого планування територій до переходу на circular economy (економіку замкненого циклу) .

Соціальна згуртованість – наріжна цінність Європи, яка означає, що в громаді ніхто не має залишатися осторонь, всі групи населення повинні бути інтегровані та мати рівні можливості. Для України це завдання набуло нового виміру з появою мільйонів переселенців і ветеранів, які повертатимуться з війни. Європейський досвід роботи з біженцями, мігрантами, національними меншинами, людьми з інвалідністю дуже нам стане в пригоді. Уже зараз за підтримки ЄС в українських громадах втілюються проекти з розвитку соціального діалогу – наприклад, створюються консультаційні ради переселенців при міських радах, щоб враховувати їхню думку в місцевій політиці . Громади-партнери з країн ЄС діляться досвідом, як проводити інтеграційні заходи – мовні курси, культурні ярмарки, менторські програми – щоб нові мешканці відчували себе прийнятими. Важливо і підтримувати ветеранів та їхні родини: тут нам також допомагають європейські НУО, навчаючи створювати місцеві служби психосоціальної підтримки, центрів реабілітації. Соціальна інклюзія і згуртованість – це про те, щоб всі мешканці громади разом визначали пріоритети розвитку і спільно працювали над ними, в дусі взаємоповаги та рівності.

Відзначу ще європейський принцип «think global, act local». Наші громади, навіть під обстрілами, вже думають на перспективу: як вписатися в європейський зелений курс, як долучитися до досягнення Цілей сталого розвитку ООН. На міжнародних конференціях – від саміту з відновлення України в Лондоні до кліматичних переговорів – українські мери та активісти заявляють про свої проекти і шукають партнерів. Це надихає. Наприклад, у 2024 році була запущена ініціатива «Sustainable Rebuilding of Ukrainian Cities» за підтримки мережі Eurocities: 36 міст ЄС стали наставниками для 10 українських міст, провели серію тренінгів і спільно розробили дорожню карту відновлення, що відповідає принципам Європейського зеленого курсу та Нового європейського Баухаузу . Результатом став спеціальний інструментарій(toolkit) для українських муніципалітетів, який зібрав практики європейських міст у п’яти ключових напрямах відбудови: інтегроване міське планування, чиста та ефективна енергетика, зниження ризиків і посилення стійкості, циркулярна економіка і стале міське транспортування . Ми в комітеті Ради сприяємо тому, щоб такі найкращі напрацювання знаходили відображення в наших національних політиках. Зрештою, євроінтеграційні реформи – це не щось абстрактне, це і є впровадження тих стандартів та ідей, які роблять життя в громадах якіснішим і безпечнішим.

Підтримка Верховної Ради: бюджетні рішення, реформи, контроль

Парламент відіграє ключову роль у підтримці перелічених напрямів. Як народна депутатка, я завжди підкреслюю: наш обов’язок – забезпечити законодавчу базу і ресурси для стійкого розвитку громад навіть у воєнний час, а також здійснювати жорсткий парламентський контроль за виконанням ухвалених рішень.

Перш за все, Верховна Рада відповідає за державний бюджет – а отже, і за те, скільки коштів отримає місцеве самоврядування. У бюджетах 2023–2025 років ми заклали безпрецедентні обсяги фінансування на підтримку громад: субвенції на соціально-економічний розвиток, освітню та медичну субвенції, кошти на відновлення інфраструктури. Наприклад, у 2024 році парламент затвердив створення Фонду ліквідації наслідків збройної агресії – спецфонду, наповненого за рахунок конфіскованих російських активів і міжнародної допомоги. З цього фонду фінансуються проекти відбудови житла, критичної інфраструктури, розмінування на місцевому рівні. Ми контролюємо, щоб ці кошти використали максимально ефективно та прозоро. Комітети ВРУ регулярно заслуховують представників уряду і місцевої влади щодо реалізації програм відновлення. Я особисто ініціювала парламентські слухання з питань екологічних наслідків війни, на яких обговорили стан довкілля в громадах і плани його відродження – це допомогло сформувати дорожню карту дій для уряду.

Не менш важлива роль Ради – законодавчі реформи. В умовах війни ми оперативно оновлюємо закони, щоб вони відповідали новим реаліям. У сфері екології парламент ухвалив закон про державний моніторинг довкілля в умовах воєнного стану, який зобов’язує збирати доказову базу екозлочинів і створює єдиний реєстр збитків довкіллю (це потрібно і для майбутніх репарацій) . Також прийнято закон про запобігання промисловому забрудненню, який впроваджує європейські стандарти екобезпеки на підприємствах – це частина наших зобов’язань за Угодою про асоціацію.

У 2026 році парламентський вимір цієї роботи має бути тісно пов’язаний із практичними напрацюваннями Координаційного центру: оновленням методик оцінки екологічної шкоди, удосконаленням процедур збору й збереження доказів, розвитком реформи екологічного контролю, аналізом стану водних екосистем Сейму, Десни та Рось, а також гармонізацією українського законодавства з директивами ЄС у сфері якості повітря. Це дозволяє не просто ухвалювати закони, а спиратися на реальні дані з громад, де наслідки війни для довкілля відчуваються щодня.

 У соціальній сфері ми вдосконалили законодавство про соцзахист ВПО та ветеранів, затвердили стратегію інтеграції переселенців до 2025 року , прийняли закон про компенсацію за зруйноване житло. Зараз готується до другого читання великий законопроект про комплексну відбудову населених пунктів, що спростить процедури будівництва і залучення інвесторів до відновлення громад.

Верховна Рада також здійснює контроль за діяльністю виконавчої влади у цих сферах. В умовах воєнного стану контрольні функції парламенту дещо обмежені, але ми знаходимо можливості впливати. Наприклад, при комітетах створені робочі групи моніторингу гуманітарної та екологічної допомоги: відстежуємо, як розподіляються генератори, чи доходять до громад міжнародні кошти, чи немає зловживань. Якщо виявляємо проблеми – скеровуємо депутатські запити, ініціюємо службові перевірки. Спільно з Рахунковою палатою перевіряємо використання субвенцій місцевими адміністраціями. Завдяки депутатському контролю вдалося виявити і усунути затримки у фінансуванні ряду лікарень та шкіл, що відновлюються за державний кошт.

Парламентський вимір європейської інтеграції також важливий: ми стежимо, щоб уряд не збавляв темп реформ навіть під час війни. Зокрема, контроль за виконанням євроінтеграційних реформ у частині децентралізації: вимагаємо, щоб уряд погоджував ключові зміни з Асоціацією міст України, щоб не було відкочування реформи. Так само уважно стежимо за витрачанням коштів ЄС і інших донорів – це питання довіри наших партнерів. У 2025 році очікується старт масштабної програми Євросоюзу – так званого Фонду відновлення України (Ukraine Facility) обсягом 50 млрд євро . Ми у Раді наполягаємо, щоб частина цих коштів прямим потоком пішла громадам – на умовах прозорої звітності і відповідальності. До слова, європейські мери теж підтримують цю ідею: вони зверталися до керівництва ЄС із закликом дати містам України більше фінансової автономії й ресурсів для відбудови . Така синергія на рівні місцевого самоврядування і парламенту допоможе найкраще використати міжнародну допомогу.

Сталий розвиток громад під час війни – це виклик, з яким Україна гідно справляється завдяки мужності наших людей, підтримці партнерів і виваженим державним рішенням. Екологічна безпека, міцна соціальна інфраструктура, залучення кожного громадянина, потужний волонтерський рух та інтеграція європейських принципів – усе це стало фронтом роботи всередині країни, не менш важливим за фронт військовий.

Як народна депутатка, я й надалі відстоюватиму в парламенті інтереси громад, добиваючись нових бюджетних можливостей, законодавчих змін і ефективного контролю. Наша мета – стійкі, розвинені, згуртовані громади, які переможуть у війні і стануть фундаментом успішної європейської України. Уже зараз, навіть під ударами ворога, закладаємо підвалини для цього успіху – спільними зусиллями держави, громад і міжнародних друзів.

Українські громади демонструють усьому світу приклад незламності та прагнення до прогресу, і я пишаюся бути їхнім голосом у Верховній Раді. Разом – до перемоги і відродження кожного куточка України!