У мирний час звіт вищого органу аудиту зазвичай читають як набір фінансових висновків. У воєнний час такий документ треба читати інакше — як карту стійкості держави. Бо кожна гривня, яка не дійшла до результату, кожен невиконаний план, кожен слабкий контрольний механізм — це вже не лише бюджетна проблема. Це проблема оборони, довіри, відновлення та переговорної позиції України перед партнерами.
Звіт Рахункової палати за 2025 рік важливий саме тому, що він не створює штучної сенсації. Він показує більш небезпечну річ: системні недоліки стали частиною повсякденного управління. Держава бачить проблему, фіксує її, формує рекомендації, але надто часто залишається у режимі постійного виправлення замість режиму попередження.
Аудит війни: 4 контури ризику держави
Звіт Рахункової палати показує не один фінансовий збій, а взаємопов’язану систему ризиків: гроші, управління, оборона, довіра партнерів.
Масштаб проблеми вже не локальний. Це карта слабких місць управління державними ресурсами.
Найбільший ризик — не окремі витрати, а якість фінансової інформації, на якій будуються рішення.
Контроль працює, але сама величина вигоди показує: без аудиту значні ресурси лишалися б поза якісним управлінням.
Слабка ланка — не виявлення проблеми, а доведення рішень до фактичного результату.
Ресурси закладаються без достатньої прив’язки до результату.
Фінансова картина держави стає фрагментарною.
Бюджетні, управлінські та процедурні недоліки накопичуються.
Аудит виявляє проблему і пропонує управлінський маршрут.
Саме тут система часто втрачає темп і політичну силу.
Верховна Рада має контролювати не тільки факт розгляду звітів, а й фактичне виконання рекомендацій — до повторної перевірки результату.
Аудит без виконання рекомендацій — це діагноз без лікування. Для воєнної держави це занадто дорога розкіш.
Не просто цифри, а діагноз системи
Рахункова палата повідомляє про 47 затверджених звітів, 235 перевірених об’єктів, 11 фінансових аудитів, 17 аудитів відповідності, 5 аудитів діяльності та 14 аналізів. Фінансова вигода від діяльності інституції становила 51,46 млрд грн, з яких 33,6 млрд грн — поновлені або відображені в обліку активи, 14,27 млрд грн — скорочення або запобігання витратам, а 3,57 млрд грн — пряме повернення коштів до бюджету.
На перший погляд це виглядає як історія успіху державного контролю. Але саме тут починається головний конфлікт. Якщо аудит приносить мільярди фінансової вигоди, це означає, що без аудиту ці мільярди могли залишатися поза якісним управлінням. Якщо рекомендації приймаються до виконання у 98,3% випадків, але реалізованими є лише 37,6%, то слабке місце — вже не виявлення проблеми, а спроможність системи довести рішення до результату.
Війна оголила те, що раніше можна було маскувати процедурами
Українська держава у 2025 році діяла в умовах, коли нормального бюджетного циклу фактично не існує. Планування залежить від фронту, міжнародної допомоги, боргового навантаження, руйнування інфраструктури, соціальних виплат і темпів євроінтеграції. Саме тому звіт Рахункової палати не можна читати як звичайну фінансову ревізію.
У вступній частині документа прямо вказано: 2025 рік пройшов в умовах виснажливої війни, геополітичних змін, безпрецедентного боргового навантаження, необхідності одночасно фінансувати оборону, відновлення і соціальні програми. При цьому зберігалися фрагментарне планування, розпорошеність відповідальності та відсутність повного контролю за досягненням результатів.
Це формулювання є одним із найважливіших у всьому звіті. Бо воно показує: проблема не лише у порушеннях. Проблема у тому, що держава надто часто управляє ресурсами не як єдина система, а як сукупність окремих рішень, розпорядників, програм і ручних процедур.
Найбільша цифра звіту — це не 1,9 млрд. Це 123 млрд
У публічній дискусії зазвичай найкраще “звучать” прямі порушення бюджетного законодавства. Але у звіті Рахункової палати найбільш тривожною є інша категорія: порушення, відхилення і недоліки, пов’язані з неналежним веденням бухгалтерського обліку та складанням фінансової звітності. Їх загальна сума — 123,13 млрд грн.
Це означає, що проблема лежить глибше за окремі нецільові витрати або порушення закупівельних процедур. Йдеться про якість фінансової інформації, на основі якої держава ухвалює рішення. Якщо звітність неповна, активи не відображені, зобов’язання викривлені або облік не дає цілісної картини, парламент, уряд і суспільство бачать не реальну фінансову карту держави, а її фрагмент.
Погана звітність — це не технічна помилка бухгалтера. У воєнній державі це ризик неправильного політичного рішення.
Саме тому акцент Рахункової палати на аудиті консолідованої фінансової звітності є не бюрократичною деталлю, а політичною реформою. Україна має перейти від логіки “скільки витратили” до логіки “що держава реально має, чим управляє і як це впливає на результат”.
Оборона: сектор, де помилка не має права бути “процедурною”
Найчутливіший блок звіту — безпека та обороноздатність. У 2025 році видатки на сектор безпеки і оборони становили понад половину загального обсягу видатків державного бюджету. Це природно для країни, яка веде війну. Але саме тому цей сектор має бути не менш контрольованим, а більш контрольованим, ніж будь-який інший.
Рахункова палата фіксує системні виклики у стратегічному плануванні, нормативному забезпеченні нових моделей управління, внутрішньому фінансовому контролі, цифровізації процесів та координації між учасниками оборонного сектору. Окремо згадуються проблеми фортифікацій, тилових закупівель, оборонних інновацій, критичної інфраструктури та збереження страхового фонду документації.
Тут важливо не впасти у спрощення. Аудит оборонного сектору під час війни — це не спроба “загальмувати” систему. Навпаки, це спосіб зробити її швидшою, точнішою і менш залежною від хаосу. Бо фронт потребує не просто грошей. Фронт потребує результату, який доходить вчасно.
У секторі оборони неефективність — це не просто бюджетна вада. Це фактор, який може впливати на швидкість постачання, якість рішень і довіру військових до державної машини.
Податковий борг: тиха загроза бюджетній стійкості
Окремий нерв звіту — податковий борг. На 1 липня 2025 року він перевищив 172 млрд грн. Нова заборгованість зростала швидше, ніж забезпечувалося її погашення. У 2023 році новостворена заборгованість перевищувала погашення у три рази, у 2024 році — у п’ять разів. Майже 23 млрд грн втрат бюджету були пов’язані зі списанням безнадійного податкового боргу.
Це не суха фіскальна статистика. Це відповідь на питання, чому держава, яка постійно потребує зовнішнього фінансування, не може дозволити собі слабке адміністрування доходів. Якщо податкова система не здатна ефективно працювати з боргом, країна стає більш залежною від партнерів, запозичень і політичної волі донорів.
У звіті прямо зазначено, що значна частина операцій з адміністрування податкового боргу виконувалася вручну через невпровадження необхідних ІТ-рішень. Для країни, яка декларує цифрову державу, це дуже жорсткий сигнал. Держава може мати сильний цифровий фасад, але якщо ключові фіскальні процеси залишаються ручними, система залишається вразливою.
Ukraine Facility: гроші ЄС приходять разом із вимогою доказів
У звіті Ukraine Facility згадується не як окремий фінансовий інструмент, а як рамка, що змінює саму культуру державного управління. Рахункова палата фокусувалася на інституційних реформах, фінансовій стійкості, управлінні боргом і активами, прозорості закупівель, відновленні та розмінуванні.
Для України це принципово. Європейський Союз дедалі менше сприйматиме українські реформи як політичні декларації. Кожна реформа має перетворюватися на доказ: документ, показник, аудит, виконану рекомендацію, прозорий процес. І саме тут звіт Рахункової палати стає елементом євроінтеграції.
Україна не просто просить підтримку. Україна має показати, що може бути відповідальним адміністратором великих фінансових потоків. А це означає — менше ручного управління, більше системи; менше пояснень після порушень, більше попередження ризиків до того, як гроші витрачені.
Відновлення: головний ризик — побудувати об’єкти без нової якості управління
Звіт показує, що рекомендації Рахункової палати у сфері відновлення спрямовані на прозорий відбір проєктів, контроль за використанням коштів, підвищення відповідальності розпорядників і якісне завершення об’єктів соціальної та критичної інфраструктури.
Це означає, що в Україні поступово формується новий стандарт: відновлення не може бути просто будівельним процесом. Воно має бути процесом управління публічними інвестиціями. Не достатньо відкрити фінансування, провести закупівлю і прозвітувати про касове виконання. Потрібно довести, що громада отримала результат, а об’єкт працює.
Інакше країна ризикує повторити стару помилку: відновлювати інфраструктуру старими управлінськими методами. А це означатиме, що фізично об’єкти можуть з’являтися, але довіра до держави — ні.
Експертна думка з регіонального рівня
Руслан Шамрін, депутат Криворізької міської ради, член Постійної комісії Криворізької міської ради з питань реалізації стратегії розвитку міста та інвестицій:
“Для громад звіт Рахункової палати — це не абстрактний державний документ. Коли бюджетні кошти використовуються неефективно або управлінські рішення не доводяться до результату, це відчувають люди на місцях. Це може означати затримане відновлення, слабшу інфраструктуру, менше можливостей для розвитку і нижчу довіру до держави. Регіони сьогодні потребують не лише фінансування, а передбачуваної і дисциплінованої державної політики.”
Цей регіональний вимір принциповий. Бо державні фінанси не завершуються у Києві. Вони завершуються там, де люди бачать або не бачать результат: у відновленій лікарні, працюючій дорозі, захищеній енергетичній інфраструктурі, доступній освіті, прозорій допомозі аграріям, реальному розмінуванні землі.
Парламентський контроль має стати не церемонією, а механізмом тиску
Рахункова палата працює від імені Верховної Ради України. Це означає, що її звіти не повинні залишатися “документами для ознайомлення”. Вони мають ставати підставою для політичних рішень, змін у законодавстві, парламентських слухань, контрольних засідань комітетів і регулярного повернення до невиконаних рекомендацій.
У звіті зазначено, що 24 аудиторські звіти були розглянуті у комітетах Верховної Ради, а рекомендації Рахункової палати враховано у постановах і розпорядженнях уряду. Це важливо. Але наступний рівень — не просто розгляд, а публічний трекінг виконання. Український парламент має говорити не лише: “ми почули аудит”, а й: “ми перевірили, що аудит змінив”.
Аудит без виконання рекомендацій — це діагноз без лікування.
Що має змінитися після цього звіту
Перше — держава має перейти до обов’язкового циклу “планування — витрачання — аудит — парламентський розгляд — виконання рекомендацій — повторна перевірка”. Без останніх двох елементів система залишатиметься незавершеною.
Друге — фінансова звітність державного сектору має стати не формальністю, а інструментом управління. Якщо держава не бачить повної картини активів, зобов’язань і ризиків, вона не може якісно управляти ні боргом, ні відновленням, ні державним майном.
Третє — оборонні та відновлювальні програми мають отримати особливо жорсткий режим управлінського контролю. Не для того, щоб сповільнити рішення, а для того, щоб скоротити простір для хаосу, дублювання, простроченої заборгованості та невимірюваних результатів.
Четверте — Ukraine Facility має стати не зовнішнім зобов’язанням, а внутрішньою дисципліною. Якщо Україна справді будує європейську державу, то аудит, прозорість і підзвітність мають бути не умовою Брюсселя, а власним українським стандартом.
У війні перемагає не лише той, хто має ресурси
Звіт Рахункової палати за 2025 рік — це не документ про минулий бюджетний рік. Це попередження про майбутню якість держави.
Україна вже довела, що здатна вистояти під ударами, мобілізувати ресурси, зберегти інституції та рухатися до Європейського Союзу. Але наступний етап складніший. Він вимагає не лише політичної волі, а управлінської точності.
Бо сучасна війна — це не тільки фронт. Це ще й бюджет, логістика, звітність, закупівлі, борг, відновлення, контроль і довіра. І якщо хоча б одна з цих ланок працює слабко, держава платить за це не лише грошима.
Україна має навчитися не просто отримувати ресурси. Вона має довести, що здатна перетворювати кожну гривню на результат, який зміцнює державу.
