У 2025 році Фонд державного майна України забезпечив для держави сукупний ефект понад 9,5 млрд грн. Для країни, яка веде повномасштабну війну, це не просто фінансовий показник. Це ресурс оборони, ресурс відновлення, ресурс бюджетної стійкості та доказ того, що навіть у надскладних умовах державні інституції можуть давати вимірюваний результат.
Але я пропоную дивитися на цей звіт не лише як на фінансовий документ. Його треба читати як політичну і управлінську діагностику держави. Бо він показує не тільки те, скільки ми отримали. Він показує, наскільки складним, фрагментованим і проблемним залишається сам портфель державної власності.
Як державне майно має працювати під час війни
Приватизація
Продаж активів через конкурентні процедури, підготовка великої приватизації, перезапуск підприємств.
Оренда
Стабільні бюджетні надходження, використання нерухомого майна і контроль платіжної дисципліни.
Санкційні активи
Майно, стягнуте в дохід держави, має працювати на ліквідацію наслідків російської агресії.
Корпоративні права
Державні частки мають управлятися за логікою ефективності, прозорості та стратегічної доцільності.
Фінансовий результат є. Але це ще не означає, що система працює ідеально
У звіті зафіксовано кілька ключових джерел фінансового ефекту. Приватизація дала понад 3,38 млрд грн, ПДВ від покупців об’єктів приватизації — понад 400 млн грн, оренда державного майна — 970,63 млн грн, реалізація санкційних активів — понад 4,5 млрд грн, а дивіденди та частина чистого прибутку — понад 261 млн грн.
Ці цифри важливі. Вони демонструють, що Фонд не був пасивним адміністратором. Він працював із приватизацією, орендою, корпоративними правами, санкційним майном, міжнародними партнерами та законодавчими змінами.
Україна вже навчилася отримувати гроші з державних активів. Тепер вона має навчитися управляти ними як стратегічним ресурсом війни, відновлення та європейської інтеграції.
Структура фінансового ефекту ФДМУ у 2025 році
Приватизація: сильний інструмент, але не автоматична відповідь
Мала приватизація у 2025 році підтвердила життєздатність конкурентних аукціонів. Фонд виставив на електронні аукціони сотні об’єктів малої приватизації, значну частину з них було продано, а конкуренція забезпечила зростання ціни продажу.
Але велика приватизація показує складнішу картину. Частина аукціонів не відбулася через відсутність заяв. І це не можна пояснити лише війною. Великі активи потребують іншої якості підготовки: юридичного очищення, належного розкриття інформації, аналізу боргів, роботи з інвесторами, зрозумілої логіки майбутнього використання.
Зона системного ризику
Санкційні активи: від покарання агресора до економіки відновлення
Санкційні активи — одна з найважливіших тем звіту. Їх реалізація вже дала мільярди гривень для фонду ліквідації наслідків збройної агресії.
Це не просто майно. Це матеріалізована відповідальність. Активи, пов’язані з російським впливом або підсанкційними особами, мають працювати на Україну.
Європейська рамка для України
Для України управління державним майном — це вже не внутрішньовідомча тема. Це частина переговорної логіки з Європейським Союзом: прозорість, конкуренція, корпоративне управління, доброчесність процедур, захист інвестора і публічний контроль.
Для мене цей звіт важливий не лише як оцінка роботи Фонду. Він важливий як тест на зрілість держави. Україна воює, але водночас будує майбутню економіку.
Ми маємо перейти до моделі, у якій кожен державний актив має відповідь на три питання: де він знаходиться, яку цінність створює і яке рішення держава щодо нього приймає.
Цей звіт про якість держави
Звіт Фонду державного майна України за 2025 рік показує, що інституція здатна давати результат навіть під час війни. Але він також показує, що Україна стоїть перед глибшим завданням: перетворити державну власність із важкої спадщини на керований ресурс розвитку.
Питання вже не в тому, скільки активів держава може продати. Питання в тому, чи здатні ми управляти тим, що належить державі, суспільству і майбутньому України.
Саме відповідь на це питання визначить, якою буде українська економіка після війни: економікою втрат чи економікою відповідального управління.
