Аудит Рахункової палати щодо проєкту модернізації системи соціальної підтримки показав: фінансова звітність може бути достовірною, але якість управління, внутрішній контроль і завершення міжнародних проєктів залишаються політичним тестом для держави.
Для громадянина соціальна підтримка — це не фінансова таблиця. Це субсидія, допомога родині, соціальна послуга, доступ до державного сервісу, можливість не залишитися сам на сам із бідністю, інвалідністю, втратою роботи, переміщенням або наслідками війни. Саме тому аудит великих соціальних проєктів має значення не лише для бухгалтерії. Він показує, наскільки держава здатна перетворювати міжнародну допомогу на реальну послугу для людини.
Звіт Рахункової палати про результати фінансового аудиту проєкту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України», який підтримувався позикою Міжнародного банку реконструкції та розвитку, формально дає позитивний сигнал: фінансова звітність спеціального призначення за 2025 рік складена в усіх суттєвих аспектах відповідно до встановлених вимог. Аудитори також зазначили, що звітність загалом не містить суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилки.
Але саме тут починається головна політична розмова. Позитивна аудиторська думка не означає, що система управління спрацювала бездоганно. Навпаки, у звіті видно проблеми, які не зруйнували достовірність фінансової звітності, але показали слабкі місця державного менеджменту: затримки погодження заявок, недоліки планування закупівель, неврегульовані процедури після закриття проєкту, ризики в бухгалтерській службі та послаблення внутрішнього контролю.
Гроші обліковані, але система має навчитися завершувати проєкти без ручного режиму
Проєкт модернізації системи соціальної підтримки реалізовувався з 2014 року. Його метою було покращення результатів діяльності системи соціальної допомоги та соціальних послуг України. Дата закриття позики була визначена на 31 серпня 2025 року, а завершення операцій — на 31 грудня 2025 року. За весь період реалізації Україна вибрала 296,3 млн доларів США, тобто 98,8 % загального обсягу позики.
Це майже повне використання ресурсу. Проте для парламентського контролю важливе не лише питання, скільки коштів було вибрано. Не менш важливе питання — чи залишив проєкт після себе стійку інституційну спроможність. Якщо соціальна система модернізується за міжнародні кошти, результатом має бути не лише закритий фінансовий файл, а й більш передбачувана, цифрова, контрольована і людяна модель соціального адміністрування.
Як читати цей аудит: не лише бухгалтерія, а якість державного управління
|
Фінансова звітність Суттєвих викривлень не встановлено, аудиторська думка не модифікована. |
Управлінський ризик Затримки погоджень, зміна відповідальних осіб і слабка процедура завершення проєкту. |
Соціальний вимір Кожна управлінська затримка в соціальному секторі зрештою впливає на доступність послуг для людей. |
Парламентський висновок Потрібен контроль не лише за витрачанням коштів, а й за виконанням рекомендацій до 2026 року. |
Затримки заявок: коли адміністративна інерція має фінансові наслідки
Один із найчутливіших блоків аудиту стосується погодження заявок за позикою № 8404. У 2025 році загальний термін проходження заявок на зняття коштів від підготовки до погодження МБРР становив від 6 до 41 дня. У 9 із 13 випадків терміни опрацювання Мінфіном платіжних документів перевищували п’ять робочих днів, установлених договором про безповоротну передачу коштів. Окремі затримки виникали і на рівні Мінсоцполітики.
Це не дрібна технічна деталь. Коли заявки погоджуються із затримкою, держава повільніше покриває вже здійснені видатки, складніше планує авансування, ризикує накопичувати кредиторську заборгованість і створює для міжнародного партнера враження системної неповороткості. У соціальному секторі така неповороткість особливо небезпечна, бо за кожним адміністративним днем стоїть не лише платіж, а й довіра до держави.
Звіт фіксує й конкретний наслідок: у травні 2025 року невикористані 23 млн доларів США за частинами 2 і 3 проєкту були перерозподілені на частину 1 та в липні спрямовані до загального фонду державного бюджету за досягнення трьох додаткових індикаторів. Це не означає, що кошти зникли. Але це означає, що частина управлінської логіки проєкту фактично змінилася вже на фінальному етапі.
Закупівлі та договори: слабке планування б’є по довірі до модернізації
Аудит підтвердив, що оплачені товари та послуги загалом були закуплені відповідно до положень угоди, правил закупівель і законодавства. Водночас виявлено недоліки планування. П’ять із шести закупівель послуг консультантів у 2025 році були проведені без включення до Плану заходів. Причина — неактуалізація щорічного плану.
Окрема історія — забезпечення територіальних підрозділів Пенсійного фонду комп’ютерним обладнанням. Договір із постачальником на суму 140,2 млн грн було укладено лише 18 лютого 2025 року, хоча планова дата укладення договору у попередніх документах була значно ранішою. Аудитори вказують на неодноразове уточнення потреби в обладнанні, затримки із запровадженням експериментального закупівельного механізму та тривале погодження документації між залученими органами.
Для громадянина це звучить бюрократично. Але на практиці комп’ютерне обладнання в територіальному підрозділі Пенсійного фонду — це швидкість обслуговування, надійність даних, можливість працювати із заявами, виплатами, електронними реєстрами. Тому закупівельне планування у соціальній сфері — це не канцелярська процедура, а частина якості соціальної послуги.
Сигнали для парламентського контролю
Сигнал перший: фінальна фаза міжнародного проєкту має мати окремий план завершення — з відповідальними особами, доступами, архівуванням документів і процедурою підписання звітності.
Сигнал другий: зміна керівництва міністерства не повинна паралізувати погодження заявок, оплату договорів і взаємодію з міжнародним банком.
Сигнал третій: поєднання фінансових і бухгалтерських функцій в одному структурному підрозділі потребує компенсуючих заходів контролю.
Сигнал четвертий: рекомендації Рахункової палати мають стати предметом реального моніторингу, а не формальної відповіді.
Найбільший ризик — неврегульоване завершення проєкту
Зміни у керівництві Мінсоцполітики, зміна координатора проєкту, звільнення головного бухгалтера і затвердження нової організаційної структури створили управлінську нестабільність саме тоді, коли проєкт потрібно було завершувати максимально акуратно. Аудитори зафіксували, що після дати закриття проєкту не було належно врегульовано процедури завершення: не визначено відповідальних осіб на період з вересня 2025 року по лютий 2026 року, порядок складання і підписання фінансової звітності до МБРР, а також вимоги до впорядкування і зберігання документів.
Це один із головних уроків для майбутніх міжнародних програм. Проєкт не завершується в день, коли закривається позика. Після цього залишаються звітність, документи, архіви, підтвердження активів, інвентаризація, доступи, відповідальність, ризики перевірок і репутація держави перед партнерами. Якщо цей етап не прописаний заздалегідь, система входить у ручний режим.
Внутрішній контроль: питання не лише бухгалтерії, а прав людини
Рахункова палата також звернула увагу на недоліки у фінансовій звітності центрального апарату Мінсоцполітики щодо руху запасів. У примітках до річної фінансової звітності не було розкрито інформацію про вартість комп’ютерного обладнання на суму 140,2 млн грн, яке вибуло у серпні 2025 року внаслідок безоплатної передачі територіальним підрозділам Пенсійного фонду. Міністерство вжило заходів і подало виправлену форму.
Окремо аудитори вказали на недоліки обліку валютних операцій. Вони не вплинули на показники фінансової звітності спеціального призначення за проєктом, але підтвердили послаблення внутрішнього контролю після дати його закриття. Саме такі речі й формують репутацію системи: навіть коли фінальний баланс сходиться, слабкі контрольні процедури залишають ризик повторення помилок у майбутніх програмах.
Для парламенту це означає просту річ: соціальна політика має перевірятися не лише за кількістю виділених коштів, а й за якістю управління. Бо право людини на соціальний захист реалізується не декларацією, а процедурою. Якщо процедура слабка, право стає нестійким.
Соціальна держава вимірюється не лише тим, скільки коштів вона залучила, а тим, чи здатна вона перетворити ці кошти на стабільну, контрольовану і гідну послугу для людини. Якщо міжнародний проєкт завершується в ручному режимі, це сигнал не для бухгалтерії, а для всієї системи державного управління.
Рекомендації Рахункової палати мають бути виконані не формально. Мінсоцполітики має до 1 серпня 2026 року визначити відповідальних осіб і порядок зберігання та архівування документів проєкту. До 1 жовтня 2026 року — привести положення про Департамент та його структурні підрозділи у відповідність із Типовим положенням, а також переглянути ризики, пов’язані з поєднанням функцій бухгалтерської та фінансової служб.
Ці дедлайни мають стати предметом парламентської уваги. Бо йдеться не просто про один завершений проєкт Світового банку. Йдеться про готовність України працювати з великими програмами відновлення, соціальної підтримки, цифровізації та європейської інтеграції. У післявоєнній державі міжнародні кошти приходитимуть туди, де є довіра. А довіра починається з контролю, прозорості і відповідальності.
Для народних депутатів України цей аудит є нагадуванням: соціальні права не можуть бути заручниками адміністративної інерції. Людина має отримувати підтримку не тоді, коли система нарешті погодила внутрішній документ, а тоді, коли ця підтримка їй потрібна. Саме тому фінансовий контроль у соціальній сфері — це не другорядна технічна тема, а частина захисту людської гідності.
Джерело: Звіт Рахункової палати «Про результати фінансового аудиту фінансової звітності спеціального призначення за проєктом “Модернізація системи соціальної підтримки населення України”, що підтримується позикою Міжнародного банку реконструкції та розвитку», затверджений рішенням Рахункової палати від 28.05.2026 № 17-1.
