Уявімо дві трамвайні колії.
Одна лежить у Кошице. Інша — у Кривому Розі.
На перший погляд, між ними немає нічого політичного. Сталь, шпали, контактна мережа, зупинки. Вагони, які щоранку мають привезти людей на роботу, до лікарні, університету чи додому.
Але якщо почати рухатися від словацької рейки назад — до тендеру, проєкту, транспортної стратегії, державного співфінансування і європейського фонду — несподівано можна побачити майже всю механіку європейської інтеграції міста.
І тоді стає зрозуміло: Європа починається не там, де біля мерії з’являється прапор ЄС.
Вона починається там, де місто вміє перетворити стару трамвайну колію на підготовлений інвестиційний проєкт — і провести його через складну систему правил, грошей, закупівель, відповідальності та контролю.
Для Кривого Рогу це питання вже не академічне.
Україна веде війну, одночасно рухається до членства в Європейському Союзі й готується до найбільшої програми відновлення у своїй сучасній історії.
І часу, який колись мало Кошице, у Кривого Рогу може просто не бути.
Офіційний сайт міста-партнера
Офіційний портал міста Кошице:
Відносини Кривого Рогу з Кошице офіційно зафіксовані Декларацією про співробітництво у галузі спорту від 26 квітня 2017 року. Кривий Ріг включає Кошице до свого міжнародного контуру співробітництва.
Для нашого дослідження важливіше інше.
Кошице — майже лабораторний приклад того, що може відбуватися з великим постсоціалістичним промисловим містом після того, як його країна стає членом Європейського Союзу.
Словаччина вступила до ЄС 1 травня 2004 року.
Минуло понад двадцять років. Тепер уже можна дивитися не на обіцянки, а на результат.
Не казка про успіх
Було б дуже легко побудувати цю статтю за знайомою схемою.
Ось Кошице — європейське місто.
Ось Кривий Ріг — українське.
Ось чистіші вулиці, реконструйовані колії, культурні центри, європейські гранти.
Треба лише «зробити як у Європі».
Але така конструкція була б не тільки примітивною. Вона була б неправдивою.
Кошице не стало іншим містом наступного ранку після вступу Словаччини до ЄС.
Промисловість не зникла.
Екологічні проблеми не зникли.
Соціалістичні житлові масиви не перебудувалися.
Старі трамвайні колії не замінили самі себе.
Місто й сьогодні витрачає десятки мільйонів євро на модернізацію інфраструктури, працює над якістю повітря, змінює просторове планування і намагається знайти економічно реалістичний шлях декарбонізації важкої промисловості.
Саме тому Кошице нам цікаве. Не як готовий європейський результат. А як двадцятирічний процес.
Рейка, за якою стоїть Європа
Повернімося до трамвая.
У 2015 році Кошице готувало стратегію розвитку транспорту та транспортної інфраструктури.
Вартість самого стратегічного проєкту становила близько 1,07 млн євро.
85% профінансував Cohesion Fund Європейського Союзу. Ще 10% — державний бюджет Словаччини.
Ця цифра може здатися незначною поруч із великим будівництвом.
Але саме вона демонструє принципову різницю.
Європейські гроші можуть фінансувати не тільки бетон і рейки. Вони фінансують здатність міста зрозуміти, що саме йому потрібно будувати.
Після стратегії почалися значно більші інвестиції.
Друга стадія модернізації трамвайних ліній мала загальну вартість приблизно 94,4 млн євро, із майже 89,7 млн євро безповоротного фінансування.
Проєкт модернізації наступних ділянок — 17 та 18 — оцінений приблизно у 77,55 млн євро, з яких близько 65,92 млн становить підтримка Європейського Союзу.
На житловому масиві Nad jazerom реконструюється майже сім кілометрів трамвайної лінії.
А у червні 2026 року місто оголосило ще одну велику закупівлю — модернізацію колії на Alejová з очікуваною вартістю понад 55 млн євро без ПДВ.
Понад двадцять років після вступу країни до ЄС Кошице все ще реконструює трамвай. І це не ознака провалу. Це ознака масштабу міської трансформації.
Кривий Ріг теж має трамвай. Але справа вже не в трамваї
Для Кривого Рогу це дуже незручне порівняння.
Місто має розгалужений електротранспорт, унікальну систему швидкісного трамвая і величезну протяжність.
Але європейський урок Кошице полягає не в тому, які саме рейки потрібно купити.
Потрібно навчитися проходити весь ланцюг:
аналіз → стратегія → технічна документація → інвестиційний проєкт → джерело фінансування → співфінансування → закупівля → будівництво → індикатори → наступна черга
І ось тут проходить справжній кордон євроінтеграції громади.
Не між українською і словацькою рейкою.
А між двома фразами:
«У нас є проблема».
«У нас є готовий проєкт вирішення цієї проблеми».
Коли культура ремонтує місто
У 2013 році Кошице стало Європейською столицею культури.
Цю історію теж легко спростити до фестивалів, концертів, виставок і міжнародного іміджу.
Але за титулом стояла велика програма фізичної трансформації міста.
Для інфраструктури Košice 2013 у регіональній операційній програмі Словаччини створили спеціальну Priority Axis 7.
Її фінансовий план передбачав понад 67 млн євро публічних ресурсів, із яких приблизно 57 млн походили з Європейського фонду регіонального розвитку.
Загальний бюджет Košice 2013 оцінювався приблизно у 101,4 млн євро.
І лише 23,4 млн із них становила культурна програма.
Близько 78 млн євро припадало на інфраструктурний розвиток.
Європейська столиця культури виявилася не лише святом культури. Вона стала приводом перебудувати частину міста.
Казарми, які перестали бути казармами
Один із найвідоміших результатів — Kasárne/Kulturpark.
Колишній військовий комплекс отримав іншу функцію.
Культура.
Освіта.
Громадський простір.
Креативна діяльність.
Вартість трансформації становила приблизно 26,5 млн євро, із яких близько 24,5 млн забезпечило безповоротне фінансування.
Паралельно створювалися SPOTs — культурні центри в районах, реконструювалися парки, Kunsthalle та інші об’єкти.
І ось тут досвід Кошице перестає бути чужою історією.
У Кривому Розі достатньо будівель і територій, створених для міста іншої епохи.
• промислові об’єкти;
• адміністративні будівлі;
• палаци культури;
• занедбані території;
• інфраструктура, яка втратила початкову функцію.
Після війни питання буде не тільки в тому, що з них відремонтувати.
Значно складніше питання:
Яку нову функцію вони можуть отримати?
Європейська реконструкція дуже часто починається не з нового будівництва. А з нового сенсу старої будівлі.
Місто, яке має банк майбутнього
Мабуть, найкорисніший для Кривого Рогу елемент системи Кошице майже неможливо сфотографувати.
Це не парк.
Не трамвай.
Не Kulturpark.
Це банк проєктних задумів.
У новому програмному періоді Кошице працює в межах функціональної території сталого міського розвитку, яка об’єднує саме місто та приблизно 40 навколишніх муніципалітетів.
Для інтегрованих територіальних інвестицій цієї території передбачено близько 133,8 млн євро ресурсів ЄС.
Але гроші не лежать у Брюсселі з табличкою «для Кошице».
Місто підтримує та регулярно оновлює Zásobník projektových zámerov — портфель майбутніх проєктів.
Чи має Кривий Ріг не список проблем, а банк готових європейських проєктів?
Бо це різні речі.
Проблема може існувати десятиліттями.
Проєкт має технічне рішення, вартість, територію, документацію, відповідальну структуру, індикатори, строки та потенційне джерело фінансування. Європейські фонди особливо люблять другу конструкцію.
А потім ми підходимо до заводу
І тут красива історія європейської трансформації закінчується.
Починається важка економіка.
U. S. Steel Košice — один із ключових промислових комплексів Словаччини.
Для Кривого Рогу ця ситуація дуже зрозуміла.
Великий завод — це одночасно робочі місця, податки, економіка, експорт і екологічне навантаження.
У 2022 році Кошице та U. S. Steel підписали меморандум про підтримку декарбонізації виробництва.
Місто погодилося сприяти процесу через містобудівні та дозвільні механізми.
Екологічна політика великого промислового міста не може існувати окремо від політики зайнятості.
Закрити завод — не екологічна стратегія.
Не модернізувати його — теж не стратегія.
Потрібна третя відповідь.
Шість мільйонів тонн CO₂
Планована модернізація U. S. Steel Košice передбачала використання електродугових печей та нової технологічної моделі.
За оцінками компанії, це могло скоротити викиди CO₂ приблизно на 6,3 млн тонн.
Масштаб величезний.
Для реалізації декарбонізації передбачалася державна підтримка майже 300 млн євро з механізмів словацького Плану відновлення.
Є технологія.
Є політична підтримка.
Є кліматична мета.
Є сотні мільйонів євро.
Але проєкт у заплановані строки не відбувся.
€300 мільйонів виявилося недостатньо
Причина демонструє справжню складність Green Deal.
Приватна частина інвестицій мала становити щонайменше близько 1 млрд євро.
Додалася невизначеність навколо власності компанії.
Європейський грант не міг:
• скасувати ринкові ризики;
• замінити приватного інвестора;
• зробити електроенергію дешевою;
• гарантувати світову ціну сталі;
• прибрати конкуренцію;
• нескінченно продовжувати строки програми.
Навіть €300 млн державної підтримки не гарантують промислової трансформації. Європейські гроші можуть зменшити ризик. Але вони не можуть скасувати економіку.
Колись ця розмова прийде і до Кривого Рогу
Для Кривого Рогу питання декарбонізації великої металургії рано чи пізно перестане бути конференційною темою.
Європейська інтеграція сама принесе його в економіку міста.
EU ETS.
CBAM.
Вартість вуглецю.
Енергоефективність.
Походження електроенергії.
Нові технології сталі.
Доступ до європейського ринку.
Конкурентоспроможність.
І тоді розмова про ArcelorMittal Кривий Ріг уже не зможе обмежуватися питанням:
«Скільки підприємство викидає?»
Доведеться запитувати:
• який технологічний план модернізації;
• скільки він коштує;
• яка частина фінансується приватним капіталом;
• які європейські інструменти можуть бути залучені;
• скільки CO₂ скорочується на кожен вкладений євро;
• скільки робочих місць зміниться;
• які нові професії потрібні;
• які наслідки отримає громада.
Євроінтеграція Кривого Рогу прийде не тільки через прапор ЄС біля мерії. Вона прийде через собівартість тонни сталі.
Європейські гроші теж рахують результат
Європейська комісія схвалювала для Словаччини великі схеми підтримки промислової декарбонізації обсягом понад 1,1 млрд євро.
Але принцип розподілу коштів показовий.
Одним із критеріїв стає вартість державної підтримки на тонну уникнених викидів CO₂.
Тобто питання формулюється не:
«Скільки грошей потрібно підприємству?»
А:
«Який вимірюваний екологічний результат суспільство отримає за вкладені гроші?»
Ця культура вимірювання буде одним із найбільших викликів для української відбудови.
Бо Європейський Союз фінансує не проблему. Він фінансує результат.
І все одно повітря не стало ідеальним
Ось ще одна важлива деталь.
Через два десятиліття після вступу Словаччини до ЄС Кошице продовжує працювати над програмою покращення якості повітря для агломерації та регіону.
Промислове навантаження не зникло.
Декарбонізація не завершена.
Процедури екологічної модернізації тривають.
Це руйнує ще один український міф:
Членство в ЄС не лікує екологічні проблеми автоматично.
Воно створює правила.
Дає фінансові інструменти.
Вимагає вимірювання.
Створює тиск.
Але виконувати роботу все одно доводиться місту, державі та підприємствам.
Кошице змінює навіть карту самого себе
Одна з найменш видовищних, але найважливіших змін відбувається у територіальному плануванні.
У фінальному проєкті нового плану міста Кошице повідомляло про збільшення площі парків та захищеної міської зелені приблизно на 50%.
Одночасно закладається обмеження розповзання забудови у відкритий ландшафт, використання трансформаційних територій усередині міста, резервування коридорів для громадського транспорту, велосипедної та пішохідної інфраструктури.
Це поступовий відхід від логіки міста ХХ століття:
розширювати → забудовувати → пристосовувати простір до виробництва й автомобіля
До іншої:
перевикористовувати → ущільнювати розумно → озеленювати → повертати громадський транспорт → адаптуватися до клімату
Для Кривого Рогу це особливо болюча тема.
Місто надзвичайно розтягнуте.
Його географія десятиліттями формувалася навколо промислових підприємств. І після війни простого відновлення старої просторової моделі може виявитися недостатньо.
Війна змінює саме поняття «європейського міста»
Але тут порівняння з Кошице має межу.
Кошице проходило трансформацію в мирній країні НАТО та Європейського Союзу.
Кривий Ріг проходить її під сиренами.
Це принципова різниця.
Українське місто сьогодні має одночасно фінансувати те, чого мирне європейське місто не закладає в нормальну модель розвитку:
• укриття;
• резервні джерела живлення;
• захист критичної інфраструктури;
• аварійні запаси;
• відновлення після ракетних ударів;
• безпеку водопостачання;
• дублювання систем;
• підтримку внутрішньо переміщених людей;
• ветеранські сервіси;
• реабілітацію;
• готовність лікарень до масового надходження постраждалих.
Тому механічне порівняння бюджетів Кошице і Кривого Рогу було б нечесним.
Україна фактично повинна робити дві модернізації одночасно. Європейську — і воєнну.
Але саме тут Кривий Ріг уже має те, чого немає у Кошице
Європейська інтеграція не повинна перетворювати українські міста на вічних учнів.
Кривий Ріг накопичив досвід, який для більшості міст ЄС залишається теоретичним.
Як забезпечувати роботу великого промислового міста під ракетною загрозою.
Як відновлювати воду після руйнування критичної інфраструктури.
Як перебудовувати логістику.
Як утримувати громадський транспорт під час війни.
Як працювати лікарням під час повітряних тривог.
Як одночасно підтримувати промисловість, цивільну інфраструктуру і гуманітарні потреби.
Цей досвід не є перевагою, яку Україна обирала.
Він оплачений війною.
Але він уже існує. І якщо Європа серйозно говорить про resilience, цивільну готовність та захист критичної інфраструктури, українські громади можуть бути не тільки отримувачами європейського досвіду. Вони можуть стати його постачальниками.
Кошице сьогодні: трансформація не закінчилася
Сьогодні Кошице одночасно продовжує модернізувати трамвай, працює над декарбонізацією промисловості, змінює територіальний план і реалізує кліматичні проєкти.
Місто бере участь у місії ЄС 100 Climate-Neutral and Smart Cities, отримало Mission Label і увійшло до п’ятірки фіналістів конкурсу European Green Capital 2028.
Ще двадцять років тому це було б важко уявити для великого постсоціалістичного промислового міста.
Але важливо інше.
Кошице не закінчило трансформацію. Можливо, міста взагалі її ніколи не закінчують.
Три індекси
Індекс схожості — 4/5
Це один із найвищих показників у нашій серії. Обидва міста мають сильну промислову спадщину, великі житлові масиви, електротранспорт, постсоціалістичне планування, екологічне навантаження та потребу диверсифікувати економіку. Різниця — у масштабі та історичній траєкторії. Але саме структурна схожість робить Кошице особливо корисним дзеркалом.
Індекс розриву — 4/5
Головний розрив — не в зовнішньому вигляді міста. Він в інституційній спроможності. Кошице вже має двадцятирічний досвід роботи всередині європейської системи: фонди, програми, правила закупівель, інтегровані територіальні інвестиції, кліматичні місії, портфель проєктів. Кривому Рогу значну частину цієї компетенції доведеться формувати одночасно з війною та відбудовою.
Індекс адаптації — 5/5
Кошице неможливо скопіювати. Але майже вся механіка його трансформації придатна для адаптації: стратегічне транспортне планування, банк проєктів, поетапна модернізація трамвая, ревіталізація старих будівель, інтегровані територіальні інвестиції, кліматичне планування, модель співпраці міста з великим промисловим підприємством, вимірювання результативності декарбонізаційних інвестицій.
10 вимірів реальної євроінтеграції
1. Вода і базова інфраструктура
Кошице — 4/5. Кривий Ріг — 2/5. У Кривому Розі розрив значною мірою посилений війною та руйнуванням водної інфраструктури.
2. Екологія і промислове навантаження
Кошице — 3/5. Кривий Ріг — 1/5. Кошице досі має промислову екологічну проблему, але вже працює всередині системи вимірюваних європейських обмежень і механізмів декарбонізації.
3. Транспорт і мобільність
Кошице — 4/5. Кривий Ріг — 2/5. Найсильніший урок — не стан трамвая, а система його довгострокового фінансування.
4. Відбудова і міське планування
Кошице — 4/5. Кривий Ріг — 2/5. Kulturpark і нова просторова політика показують можливість змінювати функцію старого міста, а не лише ремонтувати його.
5. Послуги для людини
Кошице — 4/5. Кривий Ріг — 3/5. Воєнна стійкість українських сервісів заслуговує окремого врахування.
6. Освіта, молодь і людський капітал
Кошице — 4/5. Кривий Ріг — 2/5. Культурна трансформація Кошице показала, що людський капітал може бути частиною економічної політики міста.
7. Безпека громади
Кошице — 3/5. Кривий Ріг — 5/5 у практичному досвіді воєнної стійкості. Це напрям, де український досвід уже може рухатися на Захід.
8. Економіка і робочі місця
Кошице — 3/5. Кривий Ріг — 2/5. Обидва міста стикаються з фундаментальним питанням: як модернізувати важку промисловість, не зруйнувавши економічну основу громади.
9. Участь громади і довіра
Кошице — 4/5. Кривий Ріг — 2/5. Європейська система поступово інтегрує громадську участь у планування та територіальний розвиток.
10. Правовий і парламентський вимір
Кошице — 5/5. Кривий Ріг — 2/5. Саме членство Словаччини в ЄС створює нормативну, фінансову й інституційну рамку, всередині якої працює місто.
Найважливіший урок Кошице не потребує очікування вступу України до ЄС.
Кривому Рогу потрібен власний європейський банк проєктів.
Не презентація на двадцять слайдів.
Не перелік «потрібно відремонтувати».
Не каталог побажань до міжнародних партнерів.
А постійно оновлюваний портфель:
• транспорт;
• вода;
• енергетика;
• лікарні;
• школи;
• укриття;
• регенерація районів;
• промислові території;
• кліматична адаптація;
• ветеранська інфраструктура;
• креативна економіка.
Для кожного проєкту:
• проблема;
• рішення;
• територія;
• готовність документації;
• вартість;
• відповідальна структура;
• потенційний європейський інструмент;
• співфінансування;
• показники результату.
Тоді міжнародне партнерство Кривого Рогу перестає бути пошуком того, хто може щось подарувати. Воно стає пошуком того, хто може допомогти реалізувати готову стратегію міста.
Що потрібно державі й парламенту
Тут місцевого рівня недостатньо.
Україні потрібна система, яка дозволить громадам увійти до європейської моделі інвестицій без десятирічного періоду навчання.
Це означає:
• стандартизовану підготовку муніципальних проєктів;
• стабільні правила співфінансування;
• підготовку команд для роботи з фондами ЄС;
• прозору систему пріоритетів відбудови;
• інтеграцію кліматичних критеріїв;
• нову промислову політику для регіонів важкої індустрії;
• правила справедливого переходу;
• підготовку до CBAM та майбутньої інтеграції з EU ETS;
• законодавчі механізми для комплексної регенерації територій.
Бо якщо українська громада отримає доступ до європейських грошей, але не матиме готових проєктів, інституцій і процедур, формальна євроінтеграція не стане міською трансформацією.
Кривому Рогу не дадуть двадцять років
Це, мабуть, найважливіша різниця між двома містами.
Кошице мало час.
Вступ до ЄС.
Перший програмний період.
Наступний.
Košice 2013.
Транспортні проєкти.
Кліматичні програми.
Нові інвестиційні механізми.
Помилки.
Коригування.
Ще один програмний період.
Кривий Ріг такого комфорту не матиме.
Після війни потрібно буде одночасно відновлювати зруйноване, модернізувати застаріле, адаптувати законодавство до ЄС, декарбонізувати промисловість, повертати людей, створювати робочі місця і конкурувати за європейський капітал.
Тобто пройти частину шляху Кошице не за двадцять років. Можливо, за п’ять–десять.
Коли ми говоримо про вступ України до Європейського Союзу, дуже легко уявити собі момент: переговори завершені, документи підписані, прапор України з’являється серед прапорів держав-членів.
Для держави це буде історична дата.
Для міста справжня робота в цей момент лише почнеться.
Кошице показує нам Європу без рекламного фільтра.
Європейські фонди можуть дати десятки мільйонів на трамвай.
Вони можуть допомогти перетворити старі казарми на культурний центр.
Можуть підтримувати кліматичні проєкти.
Можуть запропонувати сотні мільйонів для декарбонізації металургії.
Але вони не можуть замість міста визначити, куди повинна вести трамвайна колія.
Не можуть вирішити, яку функцію має отримати стара будівля.
Не можуть змусити приватного власника інвестувати мільярд.
Не можуть створити міську стратегію там, де її немає.
І не можуть замінити професійну місцеву владу.
Кошице отримало від Європи не нове місто.
Воно отримало правила, інструменти, гроші і понад двадцять років, щоб перебудовувати старе.
Кривому Рогу доведеться зробити приблизно те саме. Тільки швидше. І ще складніше — під час і після війни.
Але в Кривого Рогу є одна перевага, якої не мало Кошице у 2004 році.
Ми вже можемо подивитися на двадцять років його досвіду.
Побачити, що спрацювало.
Що не спрацювало.
Де європейські гроші змінили місто.
А де навіть сотень мільйонів виявилося недостатньо.
Європейська інтеграція дає Кривому Рогу шанс не повторити двадцять років чужих помилок.
І, можливо, саме в цьому сьогодні полягає найбільша цінність партнерства наших міст.
Офіційні джерела
1. Офіційний портал міста Кошице: kosice.sk
2. Стратегія розвитку транспорту Кошице: офіційний матеріал міста
3. Модернізація трамвайних ліній, друга стадія: офіційний матеріал міста
4. Модернізація трамвайних ділянок 17–18: офіційний матеріал міста
5. Модернізація трамвайної лінії Nad jazerom: modernizacie.kosice.sk
6. Модернізація трамвайної лінії Alejová: офіційний матеріал міста
7. Міністерство культури Словаччини — Priority Axis 7 / Košice 2013: culture.gov.sk
8. Міністерство культури Словаччини — фінансування Košice 2013: офіційний матеріал
9. Kasárne/Kulturpark: офіційна інформація
10. Європейська Комісія — Košice European Capital of Culture: culture.ec.europa.eu
11. Сталий міський розвиток Кошице 2021–2027: geoportal.kosice.sk
12. Меморандум Кошице та U. S. Steel щодо декарбонізації: офіційний матеріал міста
13. U. S. Steel Košice — інформація про декарбонізацію: usske.sk
14. U. S. Steel Košice — Annual Report 2024: офіційний звіт компанії
15. Програма покращення якості повітря Кошице: офіційний матеріал
16. Новий територіальний план Кошице: офіційний матеріал
17. European Green Capital 2028 / Кошице: офіційний матеріал міста
Серія «Реальна євроінтеграція: це можливо? Кривий Ріг у дзеркалі європейських міст-партнерів».
