NDU.KR.UA — Інфохаб: парламентська аналітика України

Фонд державного майна України забезпечив понад 9,5 млрд грн бюджетних надходжень. Цифра виглядає переконливо — доки не з’ясується, що майже половину результату дали санкційні активи, приватизація скоротилася майже утричі, а держава досі не вимірює, скільки втрачає через неефективне управління власним майном.

У держави є особлива бухгалтерія. Вона добре бачить гроші, які вже надійшли на рахунок, але значно гірше — гроші, яких могло бути більше. У ній легко порахувати ціну проданого заводу, орендну плату за приміщення чи дивіденди від підприємства. Набагато складніше знайти в одному місці відповідь, скільки коштувало утримання активу, чому він роками втрачав вартість, хто відповідав за накопичені борги і яку суму бюджет недоотримав через запізніле рішення.

Саме про цю невидиму частину державного балансу говорить звіт Рахункової палати, затверджений рішенням від 10 серпня 2026 року № 22-1. Формально документ аналізує звіт Фонду державного майна України за 2025 рік у частині впливу на державний бюджет. По суті — ставить значно незручніше запитання: чи знає держава, наскільки ефективно вона управляє тим, що належить усім громадянам?

Коли 9,5 мільярда виглядають як перемога

У 2025 році діяльність ФДМУ забезпечила понад 9,5 млрд грн надходжень до державного бюджету. Для країни, яка фінансує оборону, підтримує пошкоджену інфраструктуру і щодня шукає ресурс для відновлення, це не абстрактна статистика. Це кошти, які справді потрібні державі.

Проблема не в тому, що санкційне майно принесло бюджету 4,5 млрд грн. Навпаки, майно, стягнуте у дохід України, має працювати на ліквідацію наслідків російської агресії. Проблема в іншому: найбільший результат Фонду забезпечила функція, яка ще донедавна не була для нього типовою і не може бути постійним джерелом доходів.

Водночас у звіті ФДМУ немає повної вартості портфеля санкційних активів, витрат на їх адміністрування, прогнозу надходжень від майна, яке ще не реалізоване, та оцінки ризику його знецінення. Належний бухгалтерський облік цих активів — рекомендація Рахункової палати за результатами попереднього року — станом на час аналізу ще перебував у процесі виконання.

Тож 4,5 млрд грн — це реальний дохід. Але без повного обліку він ще не дає відповіді, чи держава отримала максимум можливого і скільки коштувало перетворити стягнутий актив на бюджетний ресурс.

Приватизація: план виконано, стратегія не склалася

План приватизаційних надходжень виконано на 106%: до бюджету надійшло приблизно 3,38 млрд грн, або на 183,8 млн грн більше запланованого. Середня ціна малої приватизації зросла у 2,7 раза порівняно зі стартовою, що підтверджує цінність конкурентних електронних аукціонів.

Але за річним відсотком виконання ховається інша динаміка: у 2024 році приватизація дала 9,94 млрд грн, а у 2025-му — 3,38 млрд. Падіння — близько 66%. Із п’яти об’єктів великої приватизації вдалося продати лише два. Аукціони щодо Одеського припортового заводу, «Сумихімпрому» та «Мотордеталь-Конотоп» не відбулися через відсутність попиту та низьку привабливість об’єктів.

Тут і проходить межа між виконанням плану та якістю політики. План можна перевиконати, якщо він обережний. Але держава як власник повинна пояснити інше: чому актив не був підготовлений до продажу, що зменшує його привабливість, скільки коштує подальше утримання і чи не стане наступний аукціон продажем уже дешевшого майна.

Більше квадратних метрів — менше грошей

Найвиразніший сигнал звіту міститься не у великій приватизації, а у звичайній оренді. Протягом року було припинено 1 415 договорів загальною площею 540,02 тис. м² із сукупною щомісячною платою 17,09 млн грн. Натомість укладено 1 712 нових договорів на 834,99 тис. м² — уже із загальною платою 12,63 млн грн на місяць.

Можливо, для частини об’єктів існують об’єктивні пояснення: воєнні ризики, стан приміщень, розташування, пільги або обмежений попит. Але саме цього аналізу у звіті ФДМУ немає. Є статистика укладених договорів — і немає відповіді, чому кожен новий квадратний метр став для бюджету дешевшим.

Підприємства, які держава бачить переважно списком

У сфері управління ФДМУ перебували 352 господарські товариства. Водночас звіт повідомляє про 201,8 млн грн дивідендів від 20 товариств. Це не означає, що кожне з решти підприємств обов’язково мало сплачувати дивіденди. Але без аналізу прибутковості, причин несплати, фінансового стану та цілей державної участі суспільство бачить кількість юридичних осіб, а не результат управління ними.

Заборгованість із заробітної плати на підприємствах сфери управління Фонду зросла з 685,5 млн грн до 852,7 млн грн — на 167,2 млн грн, або приблизно на чверть. Дебіторська заборгованість збільшилася на 448,4 млн грн, кредиторська — на 443,5 млн грн. Значна частина підприємств є збитковою, економічно неактивною, розташована на тимчасово окупованих територіях або має низьку інвестиційну привабливість.

Для людини цей розділ державного балансу має зовсім не бухгалтерський вигляд. Це зарплата, яку не виплатили. Цех, який повільно руйнується. Земля, що не працює. Будівля в центрі громади, де роками темні вікна, хоча поруч бізнес шукає приміщення. Коли актив просто обліковується, але не має зрозумілої мети, його вартість зменшується тихо — до моменту, коли держава нарешті вирішує щось із ним зробити.

«Земельний банк»: між гучним стартом і п’ятою частиною плану

Новий механізм управління державними сільськогосподарськими землями мав принести державному бюджету 1 млрд грн. Фактичні надходження за відповідним кодом становили 212,26 млн грн — 21,22% плану. Водночас ФДМУ повідомив про 564,5 млн грн, що надійшли до бюджетів усіх рівнів.

Обидві цифри можуть бути правильними, але вони відповідають на різні запитання. Саме тому бюджетний звіт повинен чітко відокремлювати надходження державного бюджету від сукупних надходжень усіх бюджетів, показувати план, факт, причини відхилення та прогноз. Інакше новий інструмент можна презентувати як успішний за загальною сумою, залишивши за кадром невиконання державного плану майже на 788 млн грн.

Звіт про виконані дії, але не про ціну рішень

Рахункова палата не стверджує, що звіт ФДМУ недостовірний або не поданий вчасно. Навпаки: документ загалом відповідає затвердженій структурі. Саме в цьому і полягає системна проблема — чинні вимоги дозволяють підготувати формально належний звіт, який переважно описує проведену роботу, але не дає повної відповіді про її ефективність.

Немає і повної вартісної оцінки судово-претензійної роботи: загальної кількості справ за роками, рівня фактичного виконання рішень, повернутої вартості активів та економічного ефекту для бюджету. Показово, що така інформація існувала і була надана Рахунковій палаті на окремий запит, але до публічного річного звіту не потрапила.

Отже, дефіцит не лише управлінський, а й методологічний. Українська держава звітує про процеси різними розділами, тоді як парламенту і суспільству потрібна зведена відповідь про бюджетну віддачу всього портфеля.

Європейський критерій: держава повинна пояснити, навіщо вона власник

У європейській моделі державна власність не є самоціллю. Її виправданням може бути стратегічна безпека, природна монополія, суспільно важлива послуга або інший чітко визначений публічний інтерес. Але для кожного такого рішення держава має сформулювати мету, відокремити функцію власника від функції регулятора, встановити показники результативності та регулярно розкривати фінансові й нефінансові результати.

Огляд корпоративного управління державних підприємств України, оприлюднений OECD у квітні 2026 року, визнає суттєве посилення української правової рамки після 2021 року. Водночас дорожня карта OECD зберігає акцент на політиці державної власності, підзвітності власника, прозорості всього портфеля, професійному управлінні та наглядових радах. Це не декоративний стандарт: якість управління державними підприємствами визначає економічну стійкість, конкуренцію і довіру інвесторів.

Таку саму логіку закладено у Плані України для Ukraine Facility: реформи управління публічними активами, державної політики власності та корпоративного управління є частиною завдань відновлення. Європейська інтеграція тут вимірюється не кількістю нових положень, а здатністю держави показати повну ціну кожного управлінського рішення.

Парламентський вимір: звіт не можна просто взяти до відома

У Плані законопроєктної роботи Верховної Ради на 2026 рік уже зафіксовано два напрями, які безпосередньо перетинаються з висновками Рахункової палати. Законопроєкт № 14241 має врегулювати управління активами, стягнутими в дохід держави, зокрема реєстрацію прав, обтяження та перешкоди для їх подальшої реалізації. Законопроєкт № 13620 спрямований на підвищення ефективності управління державною та комунальною власністю для відновлення й економічного зростання. Обидва включені до порядку денного Верховної Ради у лютому 2026 року.

Проте швидше продати актив — ще не означає краще ним управляти. Парламентське рішення має встановити не лише процедури відчуження, а й обов’язок держави регулярно показувати:

• повний перелік і актуальну вартість активів;

• витрати на управління та збереження;

• бюджетну віддачу і накопичені зобов’язання;

• виконання KPI та суспільних функцій;

• аргументоване рішення щодо подальшої долі кожного портфеля.

Рахункова палата пропонує вже у звіті ФДМУ за 2026 рік показувати ланцюг: стратегічна ціль → річна ціль → плановий показник → фактичний результат → оцінка виконання. Це мінімальна управлінська логіка, яка мала б бути нормою не лише для Фонду, а для кожного органу, що управляє державним майном.

На рівні громади державний актив ніколи не залишається лише державним. Непрацююче підприємство створює борги із зарплати й податків. Порожня будівля погіршує міський простір. Неоформлена або неефективно використана земля не дає нових робочих місць. Занедбаний виробничий майданчик роками чекає інвестора, хоча громаді вже сьогодні потрібні доходи, житло для переміщених людей, нове виробництво та безпечна інфраструктура.

Для промислового Криворіжжя це особливо відчутно. Тут вартість активу визначається не лише будівлями й обладнанням, а доступом до енергетики, логістики, кадрів, земельних ресурсів і можливістю інтегрувати майданчик у майбутню економіку відновлення. Кожен рік без рішення — це не пауза. Це втрата вартості, яку зрештою оплачують платники податків і громада.

9,5 млрд грн — не вигадана перемога. Ці кошти надійшли до бюджету, і роботу, яка стоїть за ними, не варто знецінювати. Але ця цифра не є остаточною відповіддю про ефективність ФДМУ. Вона лише освітлює один бік балансу — отримані гроші. Інший бік залишається в напівтемряві: недоотримані доходи, борги, витрати, неліквідні активи, незавершені судові рішення та роки відкладених управлінських рішень.

Можливо, найважливіша цифра державної власності ще навіть не порахована. Це вартість часу, протягом якого держава володіла майном, але не вирішувала, навіщо воно їй.

Автор: Євген Гетьман — правник