Російський дрон, який 6 липня атакував автозаправну станцію у Запоріжжі, міг самостійно розпізнати об’єкт для фінального наведення. Троє цивільних померли. Але найважливіше питання цієї історії звучить не так: «чи вбив штучний інтелект?». Воно звучить інакше: хто наказав машині шукати ціль у цивільному місті — і як не дозволити людям сховати відповідальність усередині алгоритму?
Наявність потужного комп’ютера та відсутність радіосигналу ще не доводять повної автономності. Однак дані, які, за інформацією The New York Times, українські фахівці вилучили з пам’яті модуля, можуть перетворити цей епізод на один із перших публічно описаних випадків загибелі цивільних унаслідок атаки з автономним вибором кінцевого об’єкта.
Люди, яких не можна перетворити на «помилку системи»
Удар стався 6 липня. Невеликий російський дрон літакового типу наблизився до автозаправної станції, не зміг обійти житловий будинок, врізався у стіну й вибухнув. Уламки розлетілися там, де люди намагалися сховатися від атаки.
Серед загиблих — студентка Запорізького національного університету Тетяна Бубинець, а також Олексій Свірін, 41 рік, і Роман Карпій, 48 років. Перше офіційне зведення поліції після удару повідомляло про двох загиблих та одинадцятьох поранених. NYT згодом встановив, що ще один потерпілий помер від отриманих поранень.
Ці уточнення важливі не лише для хроніки. Майбутня дискусія про автономну зброю буде сповнена слів «модель», «профіль цілі», «точність» і «помилка класифікації». За кожним таким формулюванням мають залишатися імена людей. Інакше технологічна мова сама почне приховувати наслідки війни.
Що саме, за версією розслідування, зробив алгоритм
За реконструкцією NYT, російські оператори задали дрону рух до конкретної АЗС. Після наближення до району атаки бортова система мала зіставляти зображення з камери з даними, на яких її навчали, розпізнати потрібний клас об’єктів і самостійно вибрати кінцеву точку наведення — ймовірно, резервуари з пропаном.
У знайдених апаратах українські фахівці побачили мінікомп’ютери Nvidia Jetson Orin. Компанія підтвердила ідентифікацію обладнання на фотографіях, але наголосила, що це цивільний продукт для розробників, студентів і стартапів, який не призначався для військового застосування і офіційно не продається в Росії.
Сам чип не є доказом автономного ураження. Він може забезпечувати комп’ютерний зір, навігацію, обробку відео або інші функції. Відсутність антени також не є остаточним доказом: апарат міг летіти за попередньо записаним маршрутом. Сильніша частина доказової бази — повідомлення про незашифровані зображення місцевості та код із переліком типів об’єктів, які система була навчена розпізнавати й атакувати. Проте повний технічний звіт, дамп пам’яті та незалежна експертиза у відкритому доступі поки відсутні.
Як виглядав ланцюг рішення
Людина: обирає місто, район, цивільний об’єкт або район поблизу нього, спосіб атаки, профіль цілі та запускає боєприпас.
Алгоритм: зіставляє побачене з заданими ознаками та, ймовірно, вибирає конкретний об’єкт для фінального наведення.
Право: оцінює рішення командирів, операторів, розробників і держави. Машина не є носієм юридичної відповідальності.
Заголовок про «повністю керований ШІ» потребує уточнення
Формула «дрон був повністю керований штучним інтелектом» звучить сильніше, ніж дозволяє описаний ланцюг подій. Люди визначили загальний напрямок, запустили зброю і, за інформацією NYT, запрограмували її рух до конкретної АЗС. Алгоритм міг отримати автономність у критичній функції — виборі точного об’єкта в останній фазі.
Цього вже достатньо, щоб говорити про автономну систему озброєння у значенні, яке зараз обговорюють дипломати в Женеві. Проєкт документа Групи урядових експертів ООН визначає таку систему як поєднання зброї та технологічних компонентів, здатне ідентифікувати, обрати й уразити ціль без втручання людини-оператора. Те, що людина заздалегідь задає типи потенційних цілей, не виключає автономності. Але якщо люди визначають конкретну ціль або конкретну групу цілей, система може не підпадати під це визначення.
Саме тому для правової оцінки потрібне точне встановлення фактів: чи було задано конкретну АЗС як ціль, чи лише район; чи були резервуари визначені наперед; чи система сама зіставила об’єкт із загальним профілем; чи міг оператор втрутитися; які обмеження були встановлені для часу, території та кількості атак.
Чип доводить спроможність. Код може довести намір
Nvidia Jetson Orin — компактна платформа, створена для робототехніки, комп’ютерного зору та автономних машин. Її доступність показує, наскільки швидко цивільні технології можуть стати компонентом зброї. Але криміналістична цінність різних знахідок неоднакова.
Апаратна частина показує, що дрон мав достатню обчислювальну потужність для локального аналізу зображень. Відсутність зв’язку вказує, що він міг не потребувати постійного пілотування. Навчальні дані й код можуть показати, які саме об’єкти розробники визначили як цілі. Журнали роботи, якщо вони збереглися, можуть пояснити, що система побачила і яке рішення ухвалила перед вибухом.
ГУР України раніше задокументувало Jetson Orin у російському баражуючому боєприпасі V2U, описавши його здатність до автономного пошуку та вибору цілей. На порталі War & Sanctions також названо російську компанію-імпортера компонентів. Це свідчить не про випадкову одиничну знахідку, а про ширший напрям російської військової розробки.
Тому санкційна відповідь має зміститися від простого переліку брендів до простежуваності ланцюга: серійні номери, дистриб’ютори, повторний продаж, компанії-прокладки, країни перевалки, кінцевий користувач. Покласти всю відповідальність на виробника масового цивільного модуля було б спрощенням. Не реагувати на систематичне потрапляння таких модулів до російської зброї — іншим спрощенням.
Міжнародне право не зникає, коли зникає радіоканал
Автозаправна станція за своєю природою є цивільним об’єктом. Вона може втратити захист лише тоді, коли за конкретних обставин робить ефективний внесок у воєнні дії, а її знищення дає визначену військову перевагу. Саме сторона, яка атакує, повинна перевірити ціль. У разі сумніву цивільний характер об’єкта не можна просто замінити припущенням алгоритму.
Якщо АЗС або резервуари були свідомо визначені цивільною ціллю, застосування ШІ не змінює незаконності рішення. Якщо Росія стверджуватиме, що об’єкт мав військове значення, залишаються вимоги розрізнення, пропорційності та всіх можливих запобіжних заходів. Запуск експериментального апарата в населеному районі без можливості своєчасного втручання лише загострює питання передбачуваності наслідків.
Стаття 36 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій зобов’язує державу під час вивчення, розроблення, придбання або прийняття нової зброї визначити, чи не буде її застосування заборонене міжнародним правом. Ця експертиза не є дозволом «один раз і назавжди»: істотні зміни програмного забезпечення, профілів цілей або автономних функцій потребують повторної оцінки.
Найважливіша формула поточного проєкту ООН звучить майже як відповідь на Запоріжжя: міжнародне гуманітарне право покладає обов’язки на держави, сторони конфлікту й людей, а не на машини. Відповідальність не може бути передана алгоритму.
Запорізький тест для міжнародного права
Розрізнення: чи могла система надійно відокремити військову ціль від цивільного об’єкта?
Пропорційність: хто оцінив очікувану шкоду людям у щільній міській забудові?
Запобіжні заходи: чи існувала можливість змінити курс, зупинити або нейтралізувати дрон?
Передбачуваність: чи були випробувані поведінка системи та її помилки у реальному міському середовищі?
Підзвітність: чи зберігаються параметри місії, версія моделі, профілі цілей і журнали рішення?
Світ обговорює правила саме зараз
Розслідування NYT було оприлюднене 24 серпня. Наступного дня Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш і президентка Міжнародного комітету Червоного Хреста Мір’яна Сполярич заявили, що світ небезпечно наблизився до «моральної червоної лінії» — автономного націлювання машин на людей — і закликали держави негайно розпочати переговори про юридично обов’язкові заборони та обмеження.
З 31 серпня до 4 вересня у Женеві має пройти фінальна сесія Групи урядових експертів з автономних систем озброєння в межах Конвенції про конкретні види звичайної зброї. Її результат передадуть Сьомій оглядовій конференції Конвенції у листопаді.
У робочому тексті вже зафіксовано важливе зближення позицій: системи, наслідки яких неможливо передбачити й обмежити відповідно до міжнародного гуманітарного права, не можна застосовувати; для інших потрібні людське судження і контроль, відповідальний командний ланцюг, обмеження території, часу, типів цілей і кількості автономних уражень, можливість деактивації, випробування, простежуваність та розслідування інцидентів.
Чотири дати одного політичного моменту
6 липня: російський удар по АЗС у Запоріжжі.
24 серпня: NYT публікує технічну реконструкцію; Україна і Велика Британія підписують декларацію про оборонне партнерство у сфері ШІ.
25 серпня: ООН і МКЧХ вимагають перейти від дискусій до переговорів про обов’язкові правила.
31 серпня: у Женеві починається фінальний раунд роботи експертів CCW.
Україна не може дозволити собі технологічне самороззброєння
Для України ця дискусія не відбувається в лабораторній тиші. Росія має більші людські й матеріальні ресурси, щодня масштабує безпілотні атаки та використовує радіоелектронну боротьбу. Автономна навігація, розпізнавання військової техніки, перехоплення повітряних цілей, розмінування, евакуація і робота без стабільного зв’язку можуть рятувати українських військових та цивільних.
24 серпня Україна і Велика Британія підписали декларацію про партнерство у сфері оборонного ШІ. Вона передбачає спільну розробку моделей, захищені дані й обчислювальні середовища, випробування та впровадження автономних рішень. Платформа Avengers Labs уже використовує мільйони анотованих кадрів із поля бою для навчання моделей розпізнавати танки, артилерію, системи ППО, безпілотники та інші військові об’єкти.
Тому відповідь України не може зводитися до слів «заборонити ШІ у зброї». Надто широке визначення здатне поставити в один ряд автономний перехоплювач, систему захисту корабля, дрон-розвідник і апарат, запрограмований шукати людей у місті. Таке регулювання послабить державу, яка обороняється, не зупинивши агресора.
Але й відкладати правила «до перемоги» небезпечно. Технології, створені під тиском війни, стають основою майбутньої армії, оборонного експорту та союзницької взаємосумісності. Україні потрібна власна модель відповідальної переваги: швидка інновація разом із юридичною експертизою, тестуванням, журналами рішень, чітким командуванням і визначеними межами автономності.
Технологічна схожість систем Росії та України не створює моральної або правової рівності між агресором і державою, яка захищається. Однаковий процесор може працювати в дроні, що шукає резервуар у цивільному районі, і в перехоплювачі, який захищає місто від «Шахеда». Правову оцінку визначають мета, ціль, обставини, спосіб застосування та запобіжники — а не логотип на платі.
Європейський AI Act не закриє військову прогалину
План законопроєктної роботи Верховної Ради на 2026 рік передбачає подання у грудні законопроєкту про штучний інтелект, гармонізованого з Регламентом ЄС 2024/1689. При Комітеті Верховної Ради з питань цифрової трансформації вже створено робочу групу, до якої увійшли понад сто представників парламенту, органів влади, громадськості та експертного середовища.
Однак AI Act прямо не застосовується до систем, які використовуються виключно у військових, оборонних або безпекових цілях. Для ЄС це сфера національної компетенції та міжнародного права. Якщо Україна просто відтворить європейське виключення, не створивши власної секторальної рамки, найризикованіший контур ШІ може залишитися поза прозорою системою правил.
Це не означає, що бойові алгоритми потрібно регулювати відкритим цивільним законом до рівня секретного коду. Потрібна дворівнева модель: загальні законодавчі принципи відповідальності, правової експертизи та парламентського контролю — і закриті оборонні процедури тестування, допуску, визначення режимів застосування та розслідування збоїв.
Що має зробити парламент
Запорізький випадок дає підставу не для ще однієї декларації, а для спільної роботи комітетів з питань цифрової трансформації, національної безпеки, оборони та розвідки, а також зовнішньої політики. Частина такої роботи неминуче буде закритою, але її правова архітектура може й повинна бути зрозумілою суспільству та партнерам.
Зафіксувати доказ: отримати від компетентних органів несекретний технічний виклад запорізького інциденту, забезпечити збереження образів пам’яті, версій програмного забезпечення, профілів цілей і ланцюга походження уламків.
Сформувати позицію України: використати матеріали справи на сесії GGE та листопадовій конференції CCW, підтримуючи заборону непередбачуваних і невибіркових систем без створення пастки для оборонних перехоплювачів та законних ударів по військових цілях.
Відокремити військовий ШІ: створити в робочій групі парламенту спеціальний оборонний напрям і не залишати цю сферу в «сліпій зоні» майбутнього закону.
Унормувати правову експертизу: визначити уповноважений механізм перевірки нових і суттєво модифікованих систем відповідно до статті 36, із залученням військових, юристів, інженерів і фахівців з даних.
Закрити ланцюг постачання: передати партнерам серійні та імпортні дані, домагатися контролю посередників і повторного продажу, а не обмежуватися заявами після чергової знахідки західного компонента.
Що це змінює для українських міст
Дрон, який не передає радіосигнал і самостійно орієнтується за камерою, зменшує ефективність звичних засобів радіоелектронної протидії. Для прифронтових громад це означає необхідність поєднувати виявлення, фізичний захист, перехоплення, маскування критичних об’єктів і швидке попередження населення.
Потрібне також нове планування цивільної безпеки. Об’єкти, які алгоритм легко розпізнає за формою — паливні резервуари, енергетичне обладнання, транспортні вузли, антени — можуть ставати машинно видимими цілями навіть тоді, коли їхнє оточення виглядає звичайним для людини. Оцінка ризику має враховувати не лише координати й вибухову хвилю, а й те, як інфраструктуру «бачить» модель комп’ютерного зору.
Водночас публічні рекомендації не повинні перетворюватися на інструкцію для ворога. Держава має централізовано передавати громадам і операторам критичної інфраструктури закриті профілі загроз, оновлювати норми захисту та фінансувати адаптацію, а не перекладати її на працівника АЗС або водія автобуса.
Від публікації до виконання
Публікація → запорізький інцидент стає предметом парламентської та міжнародної уваги.
Парламентська дія → спільне звернення комітетів і окремий оборонний напрям у роботі над законом про ШІ.
Офіційний документ → несекретний технічний висновок, позиція України для CCW і порядок правової експертизи.
Відповідь → рішення уряду, комітетські рекомендації, пропозиції партнерам щодо компонентів і посередників.
Виконання → перевірка нових систем, журнали рішень, підготовка операторів, оновлення захисту громад і контроль санкційних маршрутів.
Не дозволити людині зникнути з ланцюга вини
Запорізький удар не доводить, що машина «захотіла» вбити. Він показує небезпечніше: люди можуть свідомо передати алгоритму частину рішення, наслідки якого вони зобов’язані передбачити, обмежити й пояснити.
Якщо система не змогла обійти будинок, якщо її помилка в міському середовищі була передбачуваною, якщо цільовий профіль включав цивільну інфраструктуру — це не виправдання недосконалістю технології. Це свідчення про рішення застосувати недосконалу технологію там, де поруч були люди.
«Найнебезпечніше майбутнє — не те, в якому машина навчилася обирати ціль. Найнебезпечніше — те, в якому людина вирішила, що може більше не відповідати за цей вибір. Україна має одночасно зберегти технологічне право на самозахист і не дозволити відповідальності розчинитися в коді».
Автори: Ігор Жданюк, Євген Гетьман
Джерела:
The New York Times, «A Drone Killed Three Ukrainians. It Was Guided Entirely by A.I.», 24 серпня 2026 року.
Національна поліція України: наслідки російських ударів по Запоріжжю 6 липня 2026 року.
ГУР МО України: компоненти та автономні функції російського V2U.
ООН: робочий текст GGE on LAWS станом на 5 червня 2026 року.
Спільне звернення Генерального секретаря ООН і президентки МКЧХ, 25 серпня 2026 року.
Додатковий протокол I до Женевських конвенцій, стаття 36.
Регламент ЄС 2024/1689 про штучний інтелект.
План законопроєктної роботи Верховної Ради України на 2026 рік.
Спільна декларація України та Великої Британії про партнерство у сфері ШІ, 24 серпня 2026 року.
План НАТО щодо впровадження автономних систем і принципи відповідального використання ШІ.