NDU.KR.UA — Інфохаб: парламентська аналітика України

Наступний російський фейк може бути створений не для того, щоб його прочитала людина.

Його справжнім адресатом може стати алгоритм.

Текст опублікують на десятках псевдоновинних сайтів, перекладуть кількома мовами, розмножать у Telegram, соціальних мережах і на відеоплатформах. Він може не зібрати мільйони живих читачів і навіть не потрапити до популярних медіа. Але залишиться в цифровому середовищі — саме там, куди приходять пошукові системи, автоматичні агрегатори й чатботи, коли шукають відповідь на запитання про Україну.

За деякий час людина запитає штучний інтелект, чи привласнює Україна західну допомогу, чи справді Європейський Союз прагне «розділити» країну, чи нібито українська влада приховує воєнні злочини. І машина може повернути їй російську вигадку вже не як допис анонімного Telegram-каналу, а як упевнено сформульовану довідку.

Так починається нова фаза інформаційної війни. Кремль намагається не лише переконувати людей. Він прагне формувати інформаційне середовище, з якого машини навчаються, шукають і конструюють відповіді.

Саме на цьому тлі американська компанія NewsGuard представила NewsGuard AI — новинний чатбот, який, за задумом його творців, має працювати протилежно до універсальних генеративних систем. Він не повинен безсистемно шукати інформацію по всьому інтернету. Йому дозволено звертатися лише до джерел, які журналісти NewsGuard попередньо визнали достатньо надійними.

У рекламному листі U.S.-Ukraine Foundation новий сервіс назвали перспективною зброєю проти дезінформації, зокрема проти російських тверджень про Україну.

Мета справді виглядає привабливо. Але демократія не може дозволити собі оцінювати інструмент боротьби з маніпуляціями мовою його рекламної кампанії.

Пропаганда, розрахована на машину

Традиційний фейк має переконати людину натиснути, прочитати, обуритися і поділитися. Нова інформаційна операція може переслідувати іншу мету: створити достатньо великий і зовні правдоподібний масив контенту, щоб алгоритм почав сприймати неправдиве твердження як частину доступної картини світу.

Цю тактику називають LLM grooming — цілеспрямованим «підгодовуванням» великих мовних моделей потрібними агресору матеріалами.

Не кожен чатбот навчається на всьому, що з’явилося в інтернеті вчора. Проте сучасні системи дедалі частіше мають доступ до актуального вебпошуку. Вони підбирають сторінки, узагальнюють знайдене і будують відповіді на основі джерел, які алгоритм вважає релевантними. Якщо цифрове середовище заздалегідь засмічене тисячами синхронно опублікованих матеріалів, кількість починає маскувати відсутність достовірності.

Французька державна служба VIGINUM ще у 2024 році викрила мережу Portal Kombat, яка на той момент включала щонайменше 224 інформаційні портали й системно охоплювала країни Європейського Союзу. Її інфраструктура була побудована так, щоб локалізувати російські наративи під конкретні держави та аудиторії.

Центр протидії дезінформації повідомляв, що лише протягом 2023 року пов’язана з рф мережа Pravda опублікувала понад 3,6 мільйона матеріалів. Частина цієї інформації згодом з’являлася у відповідях популярних ШІ-систем.

Проблема полягає не лише в тому, що штучний інтелект може повторити фейк. Машина надає йому нову форму легітимності. Відповідь чатбота виглядає спокійною, нейтральною й технологічною. У ній немає пропагандистського крику, російської символіки або очевидно підозрілого домену. Саме тому помилка алгоритму може переконати людину сильніше, ніж звичайний допис у соціальній мережі.

У 2024 році NewsGuard перевірив десять провідних чатботів за допомогою 570 запитів, побудованих навколо російських неправдивих наративів. За результатами компанії, майже у третині відповідей системи повністю або частково відтворювали дезінформацію. Деякі з них називали фальшиві локальні сайти «надійними» або «авторитетними».

Розробники ШІ також фіксували використання їхніх моделей у російських операціях впливу. Виявлені кампанії застосовували генеративні системи для створення багатомовних статей, коментарів, зображень і публікацій, спрямованих проти України та західної підтримки. Отже, йдеться вже не про гіпотетичну загрозу. Штучний інтелект став одночасно засобом виробництва пропаганди, каналом її поширення і потенційним механізмом легітимізації.

Що пропонує NewsGuard

NewsGuard AI офіційно запустили 23 червня 2026 року. Компанія позиціонує його як перший новинний чатбот, відповіді якого формуються винятково на основі попередньо перевірених джерел.

NewsGuard повідомляє, що його журналісти з 2018 року оцінили понад 36 тисяч новинних та інформаційних ресурсів. Приблизно 12 тисяч із них були визнані достатньо надійними для використання новим чатботом.

Оцінка здійснюється за дев’ятьма критеріями. Вони охоплюють систематичне поширення неправдивої інформації, відповідальність під час підготовки матеріалів, наявність практики виправлення помилок, розмежування новин і думок, достовірність заголовків, прозорість власності, фінансування, реклами та авторства.

Система не просто відповідає на запитання. Вона повинна надавати посилання на використані публікації, відокремлювати новину від коментаря й застосовувати власну базу вже викритих неправдивих тверджень. NewsGuard заявляє про 41 редакційний запобіжник та каталог із понад 64 тисяч зафіксованих випадків поширення суттєвих фейків.

Є ще одна принципова відмінність. Компанія обіцяє передавати половину відповідних доходів видавцям, журналістські матеріали яких цитує чатбот. Це спроба відповісти на один із найболючіших конфліктів сучасної медіаіндустрії: генеративні системи використовують результати дорогої редакційної праці, але далеко не завжди повертають аудиторію або гроші тим, хто створив первинний матеріал.

У цьому сенсі NewsGuard пропонує не просто ще один чатбот. Він випробовує іншу архітектуру доступу до новин: спочатку людська редакційна перевірка джерела, потім машинне узагальнення, після цього — посилання та компенсація виробникові журналістики. Але наявність правильної архітектури ще не гарантує безпомилкового результату.

Хто охоронятиме охоронців правди

Найскладніше питання NewsGuard AI стосується не технології, а влади.

Компанія не стверджує, що її алгоритм самостійно встановлює істину. Навпаки, вона переносить центр прийняття рішення до групи журналістів та редакторів, які визначають, які джерела відповідають установленим критеріям.

Це значно відповідальніший підхід, ніж сліпе агрегування всього доступного контенту. Проте саме він створює нову концентрацію впливу. Якщо джерело не пройшло перевірку NewsGuard, воно фактично не братиме участі у формуванні відповідей користувачам цього сервісу.

Критерії компанії публічні. Оцінки пояснюються, а редакції мають можливість надати коментар і заперечити висновок. Але остаточне рішення залишається приватним редакційним судженням NewsGuard. Дев’ять критеріїв застосовуються за бінарною моделлю: ресурс або отримує всі передбачені за конкретним критерієм бали, або не отримує їх зовсім. Сама компанія визнає, що це може зменшувати точність оцінки.

Додаткове питання виникає через бізнес-модель. Якщо видавці одержують частину доходу за цитування, суспільство повинно розуміти, чи впливають комерційні партнерства на частоту появи певних джерел у відповідях. Навіть якщо такого впливу немає, довіра потребує не лише декларації, а й можливості незалежної перевірки.

На момент запуску детальні публічні результати зовнішнього аудиту саме NewsGuard AI не представлені. Дані про ефективність редакційних запобіжників походять переважно від самої компанії. Не встановлено також, наскільки якісно сервіс працює з українськими запитами, швидкими воєнними подіями, локальними джерелами, Telegram-публікаціями, відео та зображеннями.

Важливе обмеження міститься й в умовах використання. Стандартна версія NewsGuard AI призначена передусім для особистого некомерційного користування. Автоматизоване отримання даних, застосування урядовими структурами, комерційними платформами, дослідницькими установами або іншими ШІ-системами потребує окремої ліцензії. NewsGuard також застерігає, що сервіс може містити затримки, пропуски й неточності. Отже, це не готова державна система інформаційного захисту і не автоматичний арбітр правди. Це комерційний споживчий продукт із перспективною моделлю, яку ще потрібно перевіряти.

Україна як аргумент — але не як повноцінний учасник

В інформаційній кампанії NewsGuard Україна посідає особливе місце. Саме російські фейки про Україну демонструють, навіщо світові може бути потрібний чатбот із жорсткішим контролем джерел.

Проте в червневій презентації сервісу українська версія не була анонсована. Після англомовного запуску компанія повідомила про підготовку французької, німецької та італійської локалізацій. Української мови в цьому переліку немає.

NewsGuard називає дев’ять країн, медіаринки яких системно охоплює його команда: США, Велику Британію, Канаду, Німеччину, Францію, Італію, Австрію, Австралію та Нову Зеландію. України серед них також немає.

Це не означає, що в базі відсутні всі українські джерела. Але публічні матеріали не дають підстав говорити про повноцінне охоплення українського національного та регіонального медіасередовища.

Виникає парадокс: країна, проти якої ведеться наймасштабніша сучасна інформаційна війна, використовується як один із головних моральних аргументів на користь продукту, але поки що не представлена в ньому як повноцінний мовний і медійний простір.

Для України це має бути не приводом відмовитися від NewsGuard, а підставою вимагати змістовнішої співпраці. Йдеться про українськомовний інтерфейс, перевірку роботи з українськими запитами, прозоре включення національних і регіональних редакцій, спільні тести з українськими фактчекерами та незалежний аудит відповідей про війну, тимчасово окуповані території, мобілізацію, воєнні злочини й європейську інтеграцію.

Масштаб, якого не видно з рекламного листа

Спільний звіт Європейської служби зовнішніх справ і Центру протидії дезінформації показує, наскільки великим є середовище, в якому повинен працювати будь-який інструмент перевірки.

З січня 2025-го до травня 2026 року дослідники проаналізували приблизно 244 тисячі публікацій навколо вступу України до Європейського Союзу. Сукупно вони набрали близько 1,39 мільярда переглядів. Щонайменше 2660 джерел демонстрували ознаки неавтентичної поведінки: синхронне поширення, скоординовані реакції на новини та штучне посилення охоплення.

Це не випадкові фейки. Це інфраструктура.

Офіційні російські структури задають основні повідомлення. Державні й пов’язані з державою медіа надають їм видимість легітимності. Анонімні Telegram-канали, псевдоексперти, фальшиві локальні сайти та мережі облікових записів перепаковують і поширюють твердження для різних аудиторій.

Для українців Європейський Союз подають як силу, яка нібито продовжує війну, прагне контролювати Україну або нав’язує шкідливі реформи. Для європейської аудиторії Україну зображують надто корумпованою, нестабільною, дорогою або культурно несумісною з ЄС.

Мета не обов’язково полягає в тому, щоб змусити людину повірити у кожне твердження. Достатньо накопичувати сумнів. Якщо громадянин перестає розуміти, кому можна довіряти, агресор уже отримує політичний результат.

Спільний звіт EEAS–ЦПД наголошує: протидія повинна відрізняти легітимну демократичну критику українських реформ від операцій, які імітують таку дискусію, щоб підірвати підтримку членства України в ЄС. Інакше боротьба з російським втручанням може перетворитися на виправдання цензури, а страх перед цензурою — на бездіяльність перед організованою агресією.

Європа переходить від спростування до системного захисту

Європейський Союз поступово відмовляється від уявлення, що дезінформацію можна перемогти лише оперативним спростуванням окремих фейків.

Кодекс поведінки щодо дезінформації інтегровано до механізмів Digital Services Act. Із липня 2025 року його зобов’язання стали орієнтиром під час оцінювання того, як великі платформи управляють системними ризиками. Виконання зобов’язань підлягає незалежному аудиту.

Європейський щит демократії передбачає створення Європейського центру демократичної стійкості, координацію раннього виявлення загроз, підтримку незалежних медіа, розвиток медіаграмотності та мережі фактчекерів усіма мовами ЄС. До співпраці мають залучатися не лише держави-члени, а й країни-кандидати.

Для України це відкриває принципову можливість. Ми можемо не чекати членства, щоб почати інтеграцію до європейської інфраструктури інформаційної безпеки. Досвід країни, яка живе під постійними інформаційними атаками, має бути не периферійним додатком до європейської політики, а одним із джерел її формування.

NewsGuard у цій системі може бути корисним приватним елементом. Але жоден комерційний сервіс не повинен підміняти суспільні інституції, незалежні редакції та демократичні гарантії.

Питання, яке має поставити парламент

Український парламент уже обговорював вплив штучного інтелекту, діпфейків і соціальних платформ на виборчі процеси. У липні 2026 року Центральна виборча комісія схвалила концепцію, яка серед ризиків прямо називає потенційне використання ШІ для створення й поширення дезінформації.

Україна також бере участь у роботі Європейської ради зі штучного інтелекту та розробляє національну велику мовну модель, яка має стати основою для державних і комерційних ШІ-помічників.

Це означає, що питання вже не можна відкладати до повоєнних виборів або майбутнього вступу до ЄС.

Верховна Рада має визначити, за якими правилами державні органи можуть використовувати автоматизовані системи перевірки інформації. Чи повинна кожна відповідь містити посилання на первинне джерело? Чи має користувач бачити, чому певне медіа визнано надійним? Яким буде порядок оскарження помилкової оцінки? Хто проводитиме незалежний аудит? Як захистити персональні дані? Як не допустити перетворення боротьби з російськими операціями на політичне маркування незручної журналістики?

Це поле спільної відповідальності парламентських комітетів із гуманітарної та інформаційної політики, цифрової трансформації, свободи слова, національної безпеки та організації державної влади.

Україні потрібен не «державний список правди». Такий шлях суперечив би демократичній природі країни й лише подарував би рф аргумент про цензуру.

Потрібна незалежна багатостороння система: прозорі критерії, участь медіа та громадянського суспільства, право на відповідь і оскарження, регулярний аудит, включення регіональних редакцій та сумісність із європейськими стандартами.

Правда в громаді не починається з чатбота

Для Криворізького регіону інформаційна безпека — це не дискусія лише про геополітичні наративи.

Людина бачить повідомлення про можливу загрозу для водопостачання, евакуацію, мобілізаційні рішення, гуманітарну допомогу, роботу лікарні або наслідки обстрілу. Вона не має кількох годин на дослідження походження кожного допису. Рішення потрібно приймати зараз.

У такій ситуації універсальний англомовний чатбот не замінить місцевого журналіста, який знає громаду, може зателефонувати відповідальній службі, перевірити адресу, побачити ситуацію на місці й несе репутаційну відповідальність перед власними читачами.

Саме тому Україні потрібна не лише українська локалізація міжнародних сервісів. Потрібне повноцінне включення місцевих медіа до системи інформаційної стійкості.

Якщо надійні регіональні джерела залишаться малими, фінансово слабкими й невидимими для міжнародних алгоритмів, цифровий простір навколо громади заповнюватимуть анонімні канали, агрегатори та псевдолокальні сайти. Машина не створює цю нерівність, але може автоматично її відтворювати.

Не чарівна кнопка, а попередження

NewsGuard AI заслуговує на увагу. Його модель повертає до інформаційного процесу те, що універсальні генеративні системи часто намагаються обійти: редакційну відповідальність, видимі джерела, виправлення помилок і оплату журналістської праці.

Але називати його готовою зброєю проти дезінформації зарано.

Ми поки не маємо незалежної відповіді, наскільки добре він працює з українською мовою, регіональними джерелами, воєнним контекстом, відеофейками та швидкими російськими операціями. Ми не знаємо, чи зможе приватна модель рейтингування бути достатньо відкритою, справедливою і масштабованою для країн, які не входять до основного ринку NewsGuard.

Проте поява такого сервісу вже викриває фундаментальну проблему.

Світ створив машини, здатні відповідати майже на будь-яке питання, раніше ніж домовився, хто відповідатиме за джерела цих відповідей.

Росія використовує цю прогалину. Вона засмічує цифрове середовище, фабрикує авторитет, локалізує брехню і чекає, поки алгоритм сам надасть їй переконливого голосу.

Тому справжня протидія починається не з віри в ідеальний чатбот. Вона починається з відкритих правил, незалежної журналістики, сильних місцевих редакцій, європейської координації та права громадянина побачити, звідки походить кожне твердження.