NDU.KR.UA — Інфохаб: парламентська аналітика України

Аналітична довідка Фонду державного майна України за перше півріччя 2026 року дозволяє подивитися на державну власність без звичної крайності. Це не історія про суцільний провал: Фонд забезпечує приватизаційні, орендні та дивідендні надходження, готує великі об’єкти до продажу, працює із санкційними активами й поступово повертає нерухомість до господарського обігу. Але це також і не історія про завершену реформу.

Головна методологічна проблема полягає в тому, що в одній підсумковій сумі поєднуються різні економічні процеси: продаж майна, орендна плата, дивіденди, частина чистого прибутку та кошти від реалізації санкційних активів. Усі вони важливі для державних фінансів, але не є рівнозначними показниками якості управління.

Надходження не дорівнюють прибутку

Порівнювати 3,46 млрд грн надходжень із 1,008 млрд грн збитку потрібно обережно. Це не дві частини одного бухгалтерського рівняння, тому механічно віднімати одну суму від іншої некоректно. Надходження охоплюють кошти від різних операцій, тоді як чистий збиток характеризує фінансовий результат окремої групи підприємств.

Проте їхнє зіставлення має політичний сенс. Воно показує різницю між касовим результатом сьогодні й довгостроковою якістю державного портфеля. Продаж активу може одноразово принести гроші. Дивіденд може підтримати бюджет. Оренда дає регулярний платіж. Але реформа власності починається там, де держава скорочує збитки, борги, управлінську невизначеність і час, протягом якого майно залишається економічно мертвим.

У воєнній Україні ця відмінність особливо важлива. Кожна гривня бюджету конкурує за оборонні закупівлі, енергетичну стійкість, відновлення лікарень, шкіл, доріг, водогонів та житла. Держава не може дозволити собі роками утримувати активи, які не виконують стратегічної чи суспільної функції, але продовжують накопичувати борги.

Приватизація: надходження зросли, але план став нижчим

За перше півріччя 2026 року від приватизації та безпосередньо пов’язаних із нею надходжень перераховано 1,0809 млрд грн. Це приблизно на 31,7% більше, ніж 820,58 млн грн за аналогічний період 2025 року.

Водночас річний план приватизаційних надходжень скоротили з 3,2 млрд до 2 млрд грн — на 37,5%. Саме тому виконання плану зросло з 25,6% до 54%. У цьому показнику одночасно працюють два чинники: фактичних коштів стало більше, але плановий орієнтир став істотно нижчим.

У першому півріччі на торги виставили 307 об’єктів, а успішними стали аукціони щодо 167. Завершено приватизацію 151 об’єкта. Загальна ціна продажу у 2,3 раза перевищила стартову, але торік відповідне співвідношення становило близько 3,9 раза.

Велика приватизація до 30 червня фактичного результату не дала. Перший аукціон із продажу «Сумихімпрому» не відбувся через відсутність учасників. Нові торги щодо «Сумихімпрому» та Одеського припортового заводу заплановані на жовтень 2026 року. Тому їх не можна зараховувати до вже отриманих результатів: це перевірка, яку державі ще належить пройти.

Оренда: хороший відсоток за майже незмінних надходжень

Оренда державного майна принесла 494,27 млн грн — 61,78% річного плану. На перший погляд, це значно краще за 49,2% у першому півріччі 2025 року.

Однак у грошах надходження зросли лише на 2,42 млн грн, або приблизно на 0,5%. Відсоток виконання покращився переважно тому, що річний план знизили з 1 млрд до 800 млн грн.

Паралельно прострочена більш як на три місяці орендна заборгованість сягнула 437,54 млн грн. Це 88,5% усіх орендних надходжень за півріччя. Причому розрахунок не охоплює частину територій, де повноцінний облік неможливий через окупацію або бойові дії.

Після завершення договорів оренди державі не повернули 176 об’єктів загальною площею близько 190 тис. квадратних метрів. За їх несвоєчасне повернення нарахували 67,75 млн грн неустойки, але сплачено лише 2,53 млн грн — 3,7%.

Три компанії забезпечили майже всі дивіденди

Найефектніша динаміка звіту — 1,3844 млрд грн дивідендів і частини чистого прибутку проти 189,81 млн грн роком раніше. Але цей результат надзвичайно концентрований.

Шість компаній сплатили 1,3753 млрд грн дивідендів. Із них 953,8 млн грн надійшло від «Центренерго», 369,1 млн грн — від «Державного земельного банку», 49,7 млн грн — від «Харківенергозбуту». Разом три компанії дали 1,3726 млрд грн, або 99,8% усіх дивідендів.

Така структура означає, що збільшення дивідендів ще не стало результатом широкого оздоровлення державного сектору. Воно залежить від кількох великих платників. Втрата прибутковості одного з них, пошкодження енергетичної інфраструктури або зміна дивідендної політики може різко змінити загальну картину.

Високі дивіденди також не завжди тотожні кращому управлінню. Для бюджету вони є доходом, але для самого підприємства надмірне вилучення прибутку може означати менше ресурсів для ремонту, модернізації, захисту енергетичних об’єктів та інвестицій. Саме на необхідності балансу між бюджетними потребами й розвитком компаній наголошує OECD у своєму огляді корпоративного управління державними підприємствами України.

Три підприємства сформували 86,2% корпоративних збитків

Збиткові підприємства та господарські товариства загалом отримали 2,7113 млрд грн збитку, тоді як прибуткові — 1,7036 млрд грн прибутку. Підсумковий результат оціненої групи — 1,0077 млрд грн чистого збитку.

Найбільші втрати зосереджені в Одеському припортовому заводі — 1,0246 млрд грн, «Інвестиційному союзі “Либідь”» — 860,7 млн грн та Миколаївському глиноземному заводі — 210,4 млн грн. Разом вони сформували 86,2% корпоративних збитків. Перші два підприємства — 77,5%.

Серед 135 суб’єктів, які подали звітність і були оцінені, лише 14 визнано ефективними, 38 — такими, що працюють задовільно, а 83 — неефективними. Отже, негативну оцінку отримали 62,2% підприємств оціненої групи.

Ще 1 774 суб’єкти господарювання взагалі не потрапили до оцінювання через відсутність діяльності, процедури банкрутства чи ліквідації, окупацію, приватизацію та інші обставини. Це не означає автоматично, що всі вони збиткові. Але така кількість демонструє масштаб портфеля, стан якого неможливо описати рейтингом лише 135 звітуючих підприємств.

895 мільйонів боргу — це вже людський вимір

На 59 підприємствах, що перебувають в управлінні Фонду, накопичено 895,2 млн грн заборгованості із заробітної плати. За перше півріччя погашено 47,5 млн грн — сума, що становить близько 5,3% від зафіксованого обсягу боргу.

До показника не включено підприємства у процедурах банкрутства. Тому реальний соціальний масштаб проблеми державного сектору може бути більшим.

За кожною такою цифрою стоять працівники промислових міст і невеликих громад, які продовжують жити під час війни, оплачувати комунальні послуги, підтримувати родини та чекати зароблених коштів. Для них дискусія про корпоративне управління не є абстрактною. Від управлінського рішення залежить, чи буде виплачена зарплата, чи залишиться підприємство джерелом боргу, чи з’явиться новий власник, здатний повернути виробництво до роботи.

Санкційні активи: судове рішення ще не означає гроші для відновлення

Фонду передано 1 537 активів, стягнених у дохід держави як санкцію. В управлінні ФДМУ перебувають 1 135 із них. Щодо 402 активів Фонд реалізував визначені законом повноваження.

Безпосередньо ФДМУ продав 11 активів. Ще 16 реалізувало Агентство з розшуку та менеджменту активів, 176 передано «Укроборонпрому», 137 внесено до статутного капіталу Миколаївського глиноземного заводу, а кошти та права вимоги щодо 62 активів спрямовано до фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

За перше півріччя до цього фонду перераховано 275,818 млн грн. Водночас рядок надходжень саме від управління санкційними активами у звіті має нульове значення.

Тому порівняння «1 537 передано — 11 продано» без пояснення статусів було б спрощенням. До загальної кількості входять корпоративні права, нерухомість, кошти, вимоги, активи з юридичними обмеженнями та майно на тимчасово окупованих територіях. Коректний показник має відображати, скільки часу кожна категорія проходить від рішення суду до економічного результату.

Парламентський вузол: правила ще не завершені

Частина затримок залежить не лише від Фонду. Станом на 25 серпня 2026 року законопроєкт №14241 щодо управління активами, стягненими в дохід держави, опрацьовується в парламентському комітеті. Законопроєкт №14281, який має врегулювати митні режими та платежі для санкційного майна, очікує розгляду Верховної Ради.

План законопроєктної роботи парламенту на 2026 рік також передбачає підготовку нової редакції законодавства про оренду державного і комунального майна. Окремим напрямом залишається узгодження процедур банкрутства та приватизації: коли вони блокують одна одну, державний актив роками не повертається до економічного обігу.

Європейська реформа — це не розпродаж держави

Огляд OECD 2026 року показує масштаб майбутньої трансформації. За результатами тріажу 360 державних підприємств мають залишитися у власності держави, 202 — тимчасово зберігатися під час воєнного стану з можливістю подальшого перегляду, а 1 697 — бути приватизовані або ліквідовані.

Європейський підхід не вимагає продавати все. Він вимагає відповісти на три запитання: навіщо держава володіє конкретним підприємством, який суспільний або стратегічний результат воно забезпечує та хто персонально відповідає за його роботу.

Для стратегічних підприємств потрібні професійні наглядові ради, прозорі очікування власника, аудит, фінансова звітність і захист від політичного втручання. Для нестратегічних — прозорий продаж або ліквідація. Для підприємств, що виконують суспільну функцію, — чітке бюджетне фінансування цієї функції, щоб її вартість не маскувалася під комерційний збиток.

Це має прямий зв’язок з Ukraine Facility. Європейське фінансування України залежить від виконання реформ, зокрема у сфері корпоративного управління. Отже, якість роботи з державною власністю впливає не лише на надходження від конкретного аукціону, а й на довіру партнерів та доступ до ресурсів відновлення.

Що це означає для регіонів

Державний актив завжди має конкретну адресу. Це цех у промисловому місті, адміністративна будівля в районному центрі, склад біля залізниці, земельна ділянка, колишній дитячий садок або підприємство, від якого залежить екологічна безпека території.

Саме тому регіональний результат не можна вимірювати лише сумою, що надійшла до державного бюджету. Приватизаційні кошти від державного майна не стають автоматично доходом міської громади. Місцевий ефект виникає тоді, коли новий власник інвестує, створює робочі місця, платить місцеві податки, утримує територію та повертає занедбану нерухомість до життя.

Для прифронтових і промислових регіонів фактор часу особливо критичний. Пошкоджені енергетичні мережі, релокація підприємств, дефіцит житла для внутрішньо переміщених людей, потреби ветеранів і відновлення соціальної інфраструктури вимагають швидкого обліку доступного майна. Будівля, яка роками перебуває у правовій невизначеності, не допомагає громаді навіть тоді, коли формально залишається державною власністю.

Дніпропетровщина і Кривий Ріг:перевірка великих цифр

Регіональне відділення ФДМУ, що охоплює Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, адмініструвало 1 082 договори оренди та забезпечило 40,45 млн грн надходжень — 60,26% плану. Ці дані не можна подавати як результат лише Дніпропетровщини: вони об’єднують три області, дві з яких безпосередньо потерпають від бойових дій та окупації частини територій.

У Кривому Розі показовою стала приватизація комплексу колишнього дошкільного закладу на вулиці Черкасова, 1а. Об’єкт продано за 976,8 тис. грн із ПДВ єдиному учасникові після зниження стартової ціни удвічі.

Для міста це подвійний сигнал. Позитив полягає в тому, що занедбане майно отримало власника й шанс на нове використання. Ризик — у слабкій конкуренції: один учасник і продаж після зниження ціни не дозволяють говорити про повноцінну боротьбу інвесторів за актив. Наступний критерій успіху — не сам договір, а те, що фактично з’явиться на цій території через рік або два.

Інший криворізький приклад — ДП «Кривбасшахтозакриття», яке завершило півріччя з прибутком 2,6 млн грн. Формально це позитивний результат. Але підприємство виконує ліквідацію шахт, післяліквідаційний моніторинг та усунення екологічних наслідків гірничої діяльності. У документах ФДМУ згадуються проєкти вартістю 135,8 та 85,4 млн грн.

Тому таке підприємство не можна оцінювати винятково за комерційним прибутком. Для Кривого Рогу його справжній результат — контроль просідання територій, шахтних вод, небезпечних об’єктів та інших наслідків багаторічного видобутку. Це приклад суспільної функції, яку держава повинна окремо визначити, профінансувати й вимірювати.

За оцінкою експерта, міста мають отримувати зрозумілу інформацію про державні об’єкти на своїй території: їхній статус, борги, обмеження, запланований спосіб використання та строки ухвалення рішення. Це дозволить громадам заздалегідь планувати територіальний розвиток і пропонувати державі обґрунтовані сценарії передачі, оренди або приватизації.

П’ять показників замість однієї великої цифри

Щоб суспільство й парламент могли об’єктивно оцінювати роботу з державною власністю, підсумкові звіти доцільно будувати навколо п’яти окремих результатів.

Звіт Фонду державного майна не приховує проблем. Навпаки, він містить достатньо даних, щоб побачити їхній масштаб. Питання полягає в тому, як ці дані інтерпретувати.

Майже 3,46 млрд грн надходжень — важливий результат. Але його сформували різні джерела, а дивідендний ефект майже повністю залежить від трьох компаній. Водночас більшість оцінених суб’єктів неефективні, чистий результат портфеля збитковий, борги із зарплати наближаються до 900 млн грн, а значна частина державного сектору залишається поза повноцінним оцінюванням.

Україні потрібна не приватизація заради кількості аукціонів і не дивіденди заради красивого піврічного показника. Потрібна система, у якій стратегічні підприємства зміцнюють оборонну та економічну стійкість, суспільні функції фінансуються прозоро, а непотрібні державі активи швидко отримують відповідального власника.