Додому повертаються не тому, що за кордоном стало гірше. Додому повертаються тоді, коли вдома знову можна будувати майбутнє.
На п’ятому році великої війни питання повернення українців уже не можна зводити до патріотичного заклику або порівняння соціальних виплат. Людина, яка навесні 2022 року рятувала дитину й складала життя в одну валізу, за цей час вивчила мову, розібралася з документами, знайшла лікаря, школу, житло, роботу та коло знайомих. Її тимчасове рішення поступово стало життєвою інфраструктурою.
Саме тому Німеччина — найважливіший тест для української політики повернення. Станом на 30 червня 2026 року тут перебували під тимчасовим захистом 1 286 230 людей, які виїхали з України, — 29,2% усіх отримувачів такого захисту в ЄС. Загалом у Європейському Союзі цей статус мали 4,41 млн людей, які залишили Україну через війну.
Головний конкурент — передбачуваність
Головна конкурентна перевага Німеччини — не комфорт і навіть не гроші. Це передбачуваність. Людина не обов’язково задоволена кожною установою, зарплатою чи квартирою. Але вона дедалі краще розуміє правила: що буде з її документами, куди піде дитина у вересні, як отримати медичну допомогу, що потрібно для працевлаштування і хто відповідає на кожному етапі.
Саме між цими двома повідомленнями й відбувається реальний вибір.
Українець у Німеччині: чотири цифри, що змінюють політику
Джерела: Eurostat, BiB/FReDA. Показник зайнятості стосується визначеної вікової та часової когорти й не переноситься автоматично на всіх українців у Німеччині.
Типовий портрет: не одна біографія, а впізнавана доля
Уявімо Олену. Це не конкретна героїня, а складений аналітичний портрет, у якому поєднано найпоширеніші характеристики українців під захистом у Німеччині.
Олені близько сорока. Вона приїхала з дитиною, а частина її родини залишилася в Україні. Має вищу освіту й професійний досвід, однак у Німеччині починала не зі своєї спеціальності. Її перше завдання було не «побудувати кар’єру», а стабілізувати життя: реєстрація, житло, школа, лікар, мовні курси, транспорт, дитячий побут.
Велике поздовжнє дослідження BiB/FReDA, що спирається на понад 40 тисяч інтерв’ю у шести хвилях, показує: серед опитаних переважали жінки; майже 80% були молодшими за 50 років; близько 60% мали вищу освіту; 49% жили разом із неповнолітніми дітьми. Дві третини прибули з дванадцяти регіонів, які були повністю або частково окуповані вже в перші тижні повномасштабного вторгнення.
Перед Україною не абстрактна «міграційна маса» і не група, яка просто порівнює виплати. Це значною мірою працездатні, освічені громадяни з дітьми — людський капітал, від якого залежатимуть податкова база, школи, медицина, підприємництво й відновлення громад.
Шлях 2022–2026: від порятунку до вкорінення
2022: втеча, а не міграційний проєкт
Олена не обирала Німеччину як країну кар’єрної еміграції. Вона шукала безпечне місце для дитини. Тимчасовий захист дав право на проживання, доступ до праці, житла, медицини, соціальної підтримки та освіти. Її зв’язок з Україною був безумовним, а перебування за кордоном здавалося короткою паузою.
2023: життя входить у розклад
Дитина починає говорити німецькою. У матері з’являються мовні курси, знайомий маршрут до школи й Jobcenter, перші місцеві контакти. Кожен пройдений бюрократичний крок стає інвестицією, яку психологічно важко обнулити.
2024: тимчасовість отримує коріння
Олена знаходить першу або кращу роботу — можливо, нижчу за кваліфікацією, але з контрактом, графіком і прогнозованою виплатою. Дитина має друзів і дедалі менше потребує матері як перекладача світу.
До літа 2024 року майже всі українські діти шкільного віку, охоплені дослідженням, навчалися у звичайних класах. 51% опитаних дітей 11–17 років оцінювали свою німецьку як добру або дуже добру. Водночас 33% продовжували українське онлайн-навчання — родина ще тримала відкритими обидва майбутні.
2025–2026: рішення ухвалює вся сімейна система
На початку літа 2025 року 59% опитаних планували залишитися в Німеччині на кілька років або назавжди. Наприкінці літа 2022-го таких було 37%. Частка тих, хто планував залишатися лише до завершення війни, скоротилася приблизно з третини до 17%.
Рішення тепер залежить від дитини, роботодавця, родини в Україні, стану житла, безпеки громади, доступної роботи й ризику повторної евакуації. Це вже не індивідуальний вибір — це перенесення всієї сімейної системи.
Що людина чує від Німеччини та Європи
«Ми не забираємо захист раптово»
ЄС продовжив тимчасовий захист до 4 березня 2028 року. Паралельно готується поступовий перехід частини українців на довші статуси через роботу, навчання або сімейні підстави та добровільне повернення, коли для нього будуть умови.
«Залишатися означає інтегруватися»
Німеччина дає доступ до праці та підтримки, але сигнал стає вимогливішим: мова, працевлаштування, кваліфікація, співпраця з установами та перехід від екстреної допомоги до самостійності.
Німеччина не обіцяє безтурботного життя. Вона пропонує маршрут із відомими правилами. Навіть коли правила посилюються, їх можна прочитати, оскаржити й урахувати в сімейному плані.
Що людина бачить і чує від України
Україна говорить правильні слова: громадяни за кордоном залишаються частиною політичної нації; повернення має бути добровільним; держава хоче зберігати зв’язок і допомагати реінтеграції.
У квітні 2026 року саме в Берліні відкрився перший український Unity Hub у Європі. Він пропонує консультації щодо повернення, соціальних послуг в Україні, пенсій, субсидій, освіти, професійної орієнтації та цифрових навичок. Це важливий перехід від загального заклику до фізичної точки контакту.
Але консультація ще не є пропозицією повернення
- У якому саме житлі сім’я житиме перші 12 місяців?
- Яку роботу матиме людина, з якою оплатою і коли отримає першу зарплату?
- До якої школи піде дитина і як зарахують результати навчання?
- Де сім’я отримає медичну й психологічну допомогу?
- Що станеться, якщо безпекова ситуація погіршиться або план не спрацює?
Поки немає зв’язаної відповіді, людина бачить контраст: у Німеччині — неідеальну, але діючу систему; від України — набір окремих можливостей, відповідальність за з’єднання яких покладається на неї саму. Проблема не в тому, що Україна мовчить. Проблема в тому, що її повідомлення ще не стало перевірюваною персональною пропозицією.
Два повернення, а не одне
Політика має перестати вважати повернення синонімом дороги до довоєнної адреси.
Повернення додому
Можливе, якщо житло збереглося або швидко ремонтується, громада має прийнятний рівень безпеки, працюють школа, медицина й транспорт та є джерело доходу. Держава повинна дати родині календар відновлення, а не загальну обіцянку.
Інша безпечніша громада
Для жителів окупованих, прифронтових або суттєво зруйнованих територій це може бути єдиним реалістичним українським сценарієм. Це не «неповне повернення», а повернення громадянина до країни.
OECD наголошує: після безпеки й возз’єднання сім’ї саме житло, робота та доступ до послуг є сферами, де політика реально може змінити рішення. В узагальнених дослідженнях 19% опитаних були готові розглядати переїзд до безпечнішого регіону за умови безоплатного житла, 17% — за пропозиції роботи разом із житлом, 11% — за підтримки оренди. Україні потрібна національна карта громад повернення — міст і регіонів, готових приймати людей із конкретною пропозицією.
Український контракт повернення
Не рекламна кампанія «Повертайся», а персональний, цифровий і забезпечений бюджетом маршрут сім’ї на перші 12 місяців.
Від політичної тези — до вимірюваного результату
Політична теза
Мета держави — не максимізувати кількість перетинів кордону в напрямку України, а забезпечити добровільне, безпечне й стале повернення, після якого родина не буде змушена повторно виїжджати.
Законодавчий інструмент
Рамковий закон або узгоджений пакет змін про добровільне повернення та сталу реінтеграцію громадян України має:
- закріпити право на персональний план повернення;
- визначити два рівноправні маршрути — до місця походження та іншої безпечнішої громади;
- встановити мінімальний стандарт: житло, праця, освіта, медицина, документи та координатор;
- створити основу для двостороннього пробного повернення з державами ЄС;
- передбачити окрему бюджетну програму і співфінансування громад, партнерів та роботодавців;
- запровадити публічне оцінювання результатів.
Адресати
Міжкомітетська робоча група Верховної Ради за участю комітетів із питань соціальної політики, економічного розвитку, місцевого самоврядування, бюджету, освіти та європейської інтеграції. Виконавці — Кабінет Міністрів, профільні міністерства, Державна служба зайнятості та громади.
Перша практична дія
Німецько-український пілот через Unity Hub у Берліні та щонайменше десять українських громад різного типу. Кожна громада публікує стандартизований паспорт пропозиції: безпека, житло, вакансії та зарплатні діапазони, школи, медицина, транспорт, підтримка бізнесу і контакт відповідального координатора.
Очікувана відповідь
Упродовж 90 днів Кабінет Міністрів затверджує стандарт контракту повернення, порядок взаємодії відомств і громад, критерії безпечності та механізм фінансування пілоту. Україна пропонує Німеччині домовленість про професійне посередництво, перенесення результатів навчання і режим пробного повернення.
Критерій успіху
Через 6 і 12 місяців вимірюються не перетини кордону, а:
Перевірка
Щоквартальний відкритий звіт Кабінету Міністрів і громад; щорічні парламентські слухання; незалежне опитування учасників; аудит бюджетної ефективності Рахунковою палатою.
Німеччина не «забирає» українців. Вона послідовно зменшує невизначеність їхнього життя. Чим довше триває війна, тим більше кожна вивчена дитяча фраза, кожен трудовий контракт і кожен знайомий маршрут працюють на рішення залишитися.
Україна не має відповідати погіршенням умов для своїх громадян за кордоном, тиском або соромом. Така політика може спричинити рух, але не створить довіри й сталого повернення.
Її відповідь — стати конкурентною державою для власної людини: поєднати безпеку, житло, гідну працю, школу, медицину, правову визначеність і повагу в один зрозумілий маршрут.
Україна не повинна просити людину обміняти передбачуваність на патріотизм. Вона повинна зробити патріотичний вибір передбачуваним.
Ми аналізуємо не «середнього українця в Європі», якого насправді не існує, а п’ять різних середовищ вибору.
Джерела
- Eurostat: 4,41 млн людей під тимчасовим захистом у червні 2026 року
- BiB/FReDA: українці під захистом у Німеччині — соціальна структура, участь і повернення
- BiB: інтеграція українських дітей і підлітків у Німеччині
- EUR-Lex: продовження тимчасового захисту до 4 березня 2028 року
- Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності: Unity Hub у Берліні
- OECD: чинники повернення, житло, зайнятість і державні послугиАвтори публікації:
Автори публікації:
Оксана Козачок — експертка з імплементації законодавства Європейського Союзу та аналізу державної політики.
Людмила Гранюк — кандидат педагогічних наук, експертка у галузі освіти, законопроєктної роботи, соціальної політики та ментального здоров’я.
Людмила Гранюк — кандидат педагогічних наук, експертка у галузі освіти, законопроєктної роботи, соціальної політики та ментального здоров’я.
