NDU.KR.UA — Інфохаб: парламентська аналітика України

На початку повномасштабного вторгнення війну намагалися вмістити у календар: до серпня, до кінця року, до весни, після контрнаступу або після економічного обвалу рф. У серпні 2026 року зрозуміло інше: найточнішими виявилися не ті, хто називав дату, а ті, хто побачив тривалу індустріальну війну, залежність від виробництва, технологій, політичної витривалості та довіри до майбутнього миру.

У Кривому Розі прогноз тривалості війни давно перестав бути абстрактною дискусією аналітичних центрів. Від нього залежить, як громаді планувати школу — лише з ремонтом чи одразу з укриттям, автономним живленням і резервом води. Від нього залежить, чи може промислове підприємство планувати інвестиції, чи повернеться родина з Європи, як формувати місцевий бюджет і скільки років знадобиться підтримка ветеранів.

Кожна помилка в календарі війни зрештою перетворюється на помилку в бюджеті, виробництві, мобілізаційній політиці або міжнародній дипломатії. Тому редакція «Інфохаб» перевірила не людей, а окремі прогностичні тези: тривалість війни, територіальний результат, економічну стійкість, дію санкцій, військове виробництво, західну допомогу та можливу форму завершення бойових дій.

Як ми перевіряли прогнози

Для стартового аудиту використано датовані першоджерела 2022–2023 років. Пізніші спогади у стилі «я завжди це передбачав» не враховувалися. Кожне складне інтерв’ю або дослідження було розкладене на окремі твердження. Адже один автор міг правильно визначити характер війни, але помилитися зі строком її завершення.

Ті, хто побачив довгу війну

5 квітня 2022 року голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі сказав, що конфлікт буде дуже тривалим і вимірюватиметься щонайменше роками. Це прозвучало тоді, коли російські війська вже залишали північ України, а суспільна увага була зосереджена на провалі російського наступу на Київ. Структурно цей прогноз підтвердився.

У травні 2022 року Economist Intelligence Unit дійшов висновку, що війна буде затяжною: Захід дасть Україні можливість продовжувати опір, однак обом сторонам буде складно досягти вирішальної перемоги. Стабільне мирне врегулювання оцінювалося як малоймовірне, а санкції та економічне відокремлення рф від Заходу — як довготривалі.

Ще точнішим виявився текст Ліани Фікс і Майкла Кіммеджа від квітня 2022 року. Автори попереджали про війну на виснаження, можливе падіння інтересу західних суспільств і водночас прогнозували, що вторгнення підштовхне Фінляндію та Швецію до НАТО. Фінляндія стала членом Альянсу у квітні 2023 року, Швеція — у березні 2024-го.

Український прогноз, який варто перечитати

7 вересня 2022 року Валерій Залужний і Михайло Забродський опублікували аналіз «Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд». Автори прямо зазначили, що війна перетне календарні межі 2022 року. Але найважливішим був не календар.

Головною проблемою вони назвали диспропорцію у дальності ураження. Росія могла завдавати ударів на всю глибину території України, тоді як українські можливості залишалися обмеженими. За збереження такої безкарності, писали автори, війна могла тривати роками. Відповіддю мали стати далекобійні системи, комплексне переоснащення, значна допомога партнерів і відновлення власного виробництва високотехнологічного озброєння.

Станом на 2026 рік цей текст читається не просто як прогноз. Це перелік рішень, реалізація яких розтягнулася на роки. Україна значно збільшила власні можливості далекобійних ударів і виробництва дронів, але дефіцит засобів протиповітряної оборони, боєприпасів та окремих американських систем продовжує впливати на стратегічний баланс.

Індустріальна війна, до якої не були готові

У червні 2022 року аналітик RUSI Алекс Вершинін опублікував матеріал «Повернення індустріальної війни». Він звернув увагу на те, що масове застосування артилерії, техніки й ракет вимагає не лише технологічної переваги, а великої виробничої бази. За його розрахунками, тодішній річний обсяг американського виробництва 155-мм артилерійських боєприпасів міг покрити лише приблизно десять днів — два тижні бойових витрат в Україні.

Цей прогноз підтвердився не конкретною цифрою, а самим характером війни. Запаси союзників скорочувалися швидше, ніж відновлювалися, а запуск нових ліній потребував років, довгих контрактів, персоналу, вибухових речовин і гарантованого попиту. У 2026 році Європа вже веде за обсягом допомоги Україні, але, за даними Ukraine Support Tracker, її військова допомога досі значною мірою залежить від озброєнь зі США.

Росія тим часом не зазнала швидкого виробничого виснаження. За оцінкою SIPRI, її військові видатки у 2025 році сягнули близько 16 трлн рублів, або 7,5% ВВП. У бюджеті 2026 року закладено приблизно 14,9 трлн рублів, або 6,3% ВВП, із високою ймовірністю подальшого коригування.

Санкції: сильний удар, але не швидкий обвал

Навесні 2022 року МВФ прогнозував скорочення російського ВВП на 8,5%, а Світовий банк — на 11,2%. Фактичне падіння, за переглянутими даними Росстату, становило приблизно 1,2%. У 2023–2024 роках економіка зростала, насамперед завдяки державним витратам і військовому виробництву.

Це не означає, що санкції не працювали. РФ втратила частину західних технологій, ринків, інвестицій і людського капіталу, зіткнулася з високою інфляцією, дефіцитом працівників і дорогою вартістю кредитування. Але припущення, що фінансовий шок автоматично припинить війну, не враховувало енергетичних доходів, переорієнтації торгівлі, державного контролю та готовності режиму знижувати рівень життя заради воєнних цілей.

Прогнози щодо української економіки теж виявилися надто песимістичними. Світовий банк очікував падіння ВВП на 45,1%, фактичне скорочення становило 29,1%. Українська економіка продемонструвала більшу адаптивність, ніж передбачалося, але у 2026 році все ще залишається приблизно на п’яту частину меншою, ніж до повномасштабного вторгнення, і критично залежить від міжнародного фінансування.

Що прогнозували правильно про Європу

Російське вторгнення не розкололо НАТО у перші роки, а розширило його. Європейський Союз скоротив частку російського газу у своєму імпорті приблизно з 45% у 2021 році до 12% у 2025-му. Те, що у 2022 році здавалося потенційною енергетичною катастрофою для Європи, стало дорогою, але здійсненною перебудовою.

Водночас справдився й інший прогноз — про втому та нерівномірність підтримки. Європа здатна перебирати на себе більшу фінансову частину допомоги, але не може швидко замінити всі американські системи ППО, розвідки, боєприпаси та інші критичні спроможності. Тому політичні цикли партнерів стали одним із факторів фронту.

Дати, які не справдилися

Оптимістичні прогнози 2022 року виникали не на порожньому місці. Україна виграла битву за Київ, зірвала російський бліцкриг, провела успішні операції на Харківщині та правобережній Херсонщині. Проблемою було перенесення оперативного успіху на календар завершення всієї війни.

Кирило Буданов правильно описав літньо-осінню зміну ініціативи 2022 року, але його прогнози завершення війни до кінця 2022-го та виходу до Криму навесні 2023 року не реалізувалися. Колишній командувач Сухопутних військ США в Європі Бен Годжес вважав можливим відкинути рф на позиції 23 лютого до кінця 2022 року — цього також не сталося.

Ці помилки не обов’язково свідчать про нерозуміння війни. Частина прогнозів була умовною: за швидкого надходження зброї, збереження української ініціативи та нездатності рф мобілізувати ресурси. Однак у публічному просторі умови зникали, а дата залишалася.

Чому фінальний сценарій ще не можна оцінити

RAND у січні 2023 року описав дві причини затягування війни: взаємний оптимізм щодо майбутнього балансу сил і взаємний песимізм щодо миру. Україна не має підстав вірити, що рф виконає угоду і не використає паузу для нового нападу. Росія розраховує, що час послабить західну підтримку України.

Цей діагноз підтверджується, але прогноз про переговорне завершення ще не може отримати оцінку. Станом на кінець серпня 2026 року контакти навколо можливих переговорів не усунули головних суперечностей. Росія вимагає поступок щодо територій, яких вона навіть не контролює повністю, Україна відкидає примусову відмову від своєї землі, а надійний механізм гарантій безпеки не сформований.

Тому ми не оголошуємо правильним жоден остаточний сценарій — повну військову перемогу, стійкий мирний договір, замороження фронту чи нестабільне перемир’я. Війна ще не завершена, а отже, фінал залишається відкритим прогнозом.

Людська ціна помилки

У липні 2026 року, за даними Моніторингової місії ООН з прав людини, в Україні загинули щонайменше 437 цивільних, а 2 610 були поранені. Кількість загиблих стала найвищою з травня 2022 року. Далекобійні ракети й дрони продовжують убивати людей далеко від лінії фронту.

На кінець червня 2026 року 4,41 млн людей, які залишили Україну, перебували під тимчасовим захистом у ЄС. За цими цифрами — родини, які четвертий або п’ятий навчальний рік вирішують, де дитина має закінчувати школу; працівники, яких бракує українським підприємствам; громади, що втрачають населення; люди, які відкладають повернення через небезпеку, житло та відсутність передбачуваного горизонту.

Найважливіша помилка була не аналітичною

Попередження про довгу війну, нестачу боєприпасів, необхідність далекобійності та військового виробництва існували вже у 2022 році. Проблемою була швидкість перетворення цих висновків на багаторічні контракти, виробничі лінії, бюджетні зобов’язання, спільні підприємства, гарантії безпеки та нові правила оборонних інновацій.

Парламентський тест 2026 року

План законопроєктної роботи Верховної Ради на 2026 рік передбачив окремі законопроєкти про засади державної військово-технічної політики, створення і виробництво озброєння, оборонні інновації та вдосконалення планування у сферах національної безпеки й оборони.

У травні 2026 року у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15215 щодо інноваційної діяльності сил оборони. Профільний комітет рекомендував прийняти його за основу, але станом на дату цього матеріалу він очікує розгляду. Паралельно уряд запустив дворічний експериментальний проєкт, який спрощує розроблення, випробування, закупівлю, кодифікацію та бойове застосування інноваційної оборонної продукції.

Це важливий рух, але він почав набувати системної законодавчої форми вже на п’ятому році великої війни. Парламентське завдання тепер полягає не лише у прийнятті рамкового закону, а у перевірці повного циклу: від ідеї військового підрозділу або приватного розробника — до випробування, кодифікації, серійного контракту, масштабування виробництва та постачання на фронт.

Що перевірятимемо до 2027 року

Спецпроєкт «ПРОГНОЗ / ФАКТ» не завершується цією публікацією. До відкритих прогнозів входять можливість переговорного вікна, зміна ролі США та Європи, стійкість російської воєнної економіки, здатність України масштабувати власну далекобійність, майбутнє тимчасового захисту українців у ЄС і форма гарантій безпеки.

Кожен із цих прогнозів буде перевірятися не за заголовком, а за індикаторами: зміною лінії контролю, ритмом постачання, обсягами виробництва, бюджетами, поверненням людей, наявністю механізму примусу до миру та виконанням офіційних рішень.