У сучасному світі, де конфлікти, переслідування й репресії змушують мільйони людей залишати свої домівки, право на притулок залишається фундаментальним. Європейський Союз не просто декларує захист таких людей — він створює чіткі правила, що регулюють надання міжнародного захисту.
Одним із найбільш чутливих та суперечливих інструментів у цій системі є концепція «безпечної країни походження» (БКП), яка визначає, з яких країн заявники в принципі не повинні отримувати притулок, якщо там немає загроз для життя чи свободи.
Чому це важливо для України
Як народний депутат України, я уважно стежу за міграційною політикою ЄС не лише через перспективу нашої євроінтеграції. У час війни українці потребують особливого правового захисту, і ми маємо бути певними, що механізми ЄС не створюють перепон для отримання притулку нашими громадянами, які тікають від російської агресії. Зокрема, ми пам’ятаємо, що до повномасштабного вторгнення Україна була включена до списку безпечних країн у дев’яти державах ЄС. Проте після 2022 року ці визначення були скасовані або призупинені.
Що таке «безпечна країна походження» ?
Це країна, громадяни якої зазвичай не переслідуються, не піддаються тортурам або серйозній шкоді, і тому їх заяви на надання притулку вважаються, найімовірніше, необґрунтованими. У такому разі процедура розгляду заяв може бути пришвидшеною або навіть завершуватись без особистого інтерв’ю — хоча останнє правило вже переглянуто в новому регламенті ЄС.
Що змінюється в ЄС з 2026 року ?
Європейський парламент і Рада ЄС ухвалили новий Регламент (ЄС) 2024/1348, який передбачає обов’язкове впровадження концепції БКП у законодавство всіх держав-членів. Цей регламент:
• створює єдиний перелік безпечних країн походження, обов’язковий для застосування;
• дозволяє прискорене розглядання заяв з цих країн у строк до 3 місяців;
• зберігає право заявника оспорювати безпечність країни у своєму конкретному випадку;
• передбачає обов’язок держав забезпечити ефективний судовий захист, навіть у прискореній процедурі.
Які країни включені до першого загального списку ЄС ?
Єврокомісія ініціювала створення списку, до якого увійшли: Бангладеш, Єгипет, Індія, Косово, Колумбія, Марокко та Туніс. Окрім цього, всі країни-кандидати на вступ до ЄС (зокрема Грузія, Молдова, країни Західних Балкан і Туреччина) будуть вважатися безпечними, якщо не існує конкретних обставин — таких як війна, висока частка надання притулку (понад 20 %) або санкції.
Чи є в цьому ризики ?
Так. Правозахисні організації, зокрема UNHCR, наголошують на таких викликах:
• неоднозначність ситуацій у країнах, визнаних безпечними (наприклад, окремі регіони чи вразливі групи — ЛГБТІК+, жінки, журналісти — можуть бути під загрозою);
• перекладання тягаря доказування на заявника;
• відсутність однакових критеріїв у державах-членах ЄС для включення до національних списків БКП;
• ризик політизації таких списків і недостатня участь громадянського суспільства в їх формуванні.
Що це означає для українських біженців ?
Важливо, що жодна країна ЄС не має права знову включити Україну до свого списку безпечних країн походження, поки триває війна. Але нові правила можуть створити прецеденти для позбавлення захисту в майбутньому, якщо політична ситуація в ЄС зміниться. Саме тому я вважаю за необхідне:
• забезпечити моніторинг застосування цих правил до українців;
• вимагати прозорості у прийнятті рішень про визнання країн безпечними;
• активно співпрацювати з правозахисними інституціями ЄС, щоб уникнути дискримінації та порушень Женевської конвенції 1951 року.
Як ви вважаєте — чи доцільно в сучасних умовах створювати обов’язковий перелік безпечних країн ? Чи може це ускладнити захист прав справжніх біженців ?
📝 Залишайте свої коментарі, ставте запитання — разом ми маємо захищати права кожного українця за кордоном.
