В умовах повномасштабної війни проти України зросла не лише загроза зовнішньої агресії, а й ризики внутрішньої радикалізації — особливо серед вразливих категорій населення, які зазнали втрати, травм або перебувають у соціальній ізоляції.
Саме тому я вважаю надзвичайно актуальним вивчення досвіду Європейського Союзу, викладеного у дослідженні Європейського парламенту «Preventing radicalisation in the European Union» (травень 2025 року). Цей документ містить аналітичний огляд еволюції політики ЄС щодо протидії радикалізації та корисні рекомендації, які ми можемо адаптувати до українських реалій.
Що таке радикалізація — і чому з нею важко боротися ?
Радикалізація — це не миттєвий акт, а процес, який може привести до виправдання насильства або тероризму. В ЄС розуміння цього явища змінювалося від вузького фокусу на джихадизмі до більш широкого — охоплюючи праворадикальні рухи, онлайн-пропаганду, дезінформацію та політичний екстремізм.
Дослідники погоджуються: немає єдиної причини радикалізації. Існує сукупність «поштовхів» — особистих образ, почуття виключеності, ідеологічного впливу, міжгрупової ненависті. Саме тому боротьба з радикалізацією потребує не лише правоохоронних заходів, а й інтеграційної, освітньої, соціальної та культурної політики.
Як діє Європейський Союз ?
ЄС не має прямої компетенції у сфері безпеки держав-членів, однак виконує важливу координаційну і підтримуючу роль, зокрема через:
• Мережу обізнаності щодо радикалізації (RAN) — платформа для першої лінії фахівців: освітян, соцпрацівників, правоохоронців.
• Центр знань ЄС з питань запобігання радикалізації (EU Knowledge Hub) — нова структура, що зібрала експертів, дослідників і політиків.
• Фінансування проєктів на місцевому рівні через фонди внутрішньої безпеки та Horizon Europe.
• Регулювання онлайн-контенту (наприклад, регламент ЄС №2021/784 щодо видалення терористичних матеріалів з інтернету протягом 1 години після запиту).
Чим це корисно для України ?
1. Розробка стратегії реінтеграції ветеранів: Досвід ЄС у програмуванні «дерадикалізації» може бути корисним у формуванні психологічної підтримки та профілактики насильницької поведінки серед демобілізованих осіб.
2. Підтримка молоді в громадах після деокупації: Європейські моделі профілактики екстремізму в освітньому середовищі можуть бути адаптовані до українських реалій.
3. Контроль за онлайн-пропагандою: ЄС пропонує інструменти, які допомагають виявляти і нейтралізовувати деструктивний контент — особливо на платформах, що впливають на молодь.
4. Посилення взаємодії місцевих рад і державних інституцій: Як і в ЄС, саме місцевий рівень — перша лінія запобігання радикалізації.
Ключові факти :
• 2004 рік — ЄС вперше офіційно згадує поняття «радикалізація».
• 2011 — створено RAN (Radicalisation Awareness Network).
• 2024 — запуск EU Knowledge Hub.
• >300 проєктів з протидії радикалізації профінансовано ЄС з 2015 року.
• >10 тис. фахівців з усієї Європи долучені до обміну досвідом через RAN.
«Ми маємо боротися не з думками, а з тими, хто виправдовує насильство. Превенція — це питання спільної безпеки, прав людини та сталого миру», — з виступу Гійома де Вріса, колишнього координатора ЄС з протидії тероризму.
Запобігання радикалізації — не абстрактна політика, а інвестиція в безпечне і стійке суспільство. В умовах війни Україна вже стикається з підвищеним ризиком радикальних настроїв, і тому нам потрібно:
• Інтегрувати превентивні підходи до національних стратегій безпеки.
• Розвивати локальні програми профілактики екстремізму.
• Використовувати досвід ЄС для підготовки кадрів та розробки нормативних документів.
📝 Залиште коментар, долучайтеся до обговорення — ваша думка важлива для формування відповідальної політики безпеки.
• Як ви вважаєте, чи достатньо робить держава для профілактики радикалізації ?
• Які кроки, на вашу думку, могли б допомогти зменшити ризики екстремізму у вашій громаді ?
