Військові дії та воєнний стан спричинили катастрофічні руйнування транспортної системи: сотні зруйнованих мостів, десятки тисяч пошкоджених доріг, зруйновані залізничні вузли, аеропорти, морські й річкові порти .

Водночас держава почала адаптувати стратегії до воєнних реалій: наприкінці 2024 року Кабмін затвердив оновлену Національну транспортну стратегію 2030 з пріоритетами відновлення інфраструктури, інтеграції в європейські мережі TEN‑T та підвищення мобільності й безпеки перевезень  . Проте реформи стримувалися введенням воєнного стану , тож потрібен спеціальний комплекс заходів. Концепція передбачає покрокову модернізацію і будівництво транспортних об’єктів усіх видів із урахуванням досвіду воєнних дій та світових практик, з особливою увагою до військово‑логістичної мобільності, гуманітарних евакуацій та захищеності об’єктів від атак.

Автомобільний транспорт

Внаслідок війни саме автомобільні шляхи опинилися під найбільшим навантаженням: до повномасштабного вторгнення лише 48% міжнародних вантажів ішло автошляхами, а після блокади портів – 68%  . За оцінками Світового банку, на кінець 2023 року пошкодження автомобільних доріг склали понад €30 млрд, а потреби відбудови – майже €67 млрд . У таких умовах концепція передбачає:

• Негайне відновлення та укріплення доріг: розчистка мінованих ділянок, тимчасове укладання ґрунтових покриттів, ремонт мостів та шляхопроводів. Особлива увага – прикордонним і стратегічним трасам (міжнародного значення), через які йде постачання вантажів і відбувається евакуація. При реконструкції застосовувати принцип “будувати краще, ніж було”: збільшення кількості смуг, водонепроникне покриття, захист від ударів снарядів. Наприклад, модернізувати пошкоджені прикордонні автодороги, оскільки саме на них у 2022–23 роках лягло критичне навантаження .

• Військово-логістична мобільність: адаптація мережі доріг під потреби армії: передбачити не менше трьох смуг на ключових напрямах, посилені укріплення мостів та естакад для руху важкої техніки, розвинену мережу запасних маршрутів. Упровадити стандарти НАТО щодо укріплення дорожньої інфраструктури (шар підсилення, швидке відновлення). Паралельно треба розвивати систему маршрутизації військових колон з урахуванням черг зв’язку і паркування на східних напрямках.

• Фінансування через державно-приватне партнерство: скористатися новим законом про державно-приватне партнерство, що розширює його сферу на транспорт і інфраструктуру (зокрема дороги) . Запровадити платні (тол-лінії) на частині трас із гарантованим інвестором (будівництво, ремонт, обслуговування). Приватні інвестиції залучати разом із грантовою підтримкою міжнародних донорів. Спрощена процедура PPP на час воєнного стану прискорить залучення коштів .

• Локальна мобільність та евакуація: ураховувати потреби внутрішніх переміщених осіб і цивільного населення. Створити альтернативні маршрути об’їзду навколо зруйнованих ділянок; забезпечити видимість і захищеність (обстрілюючись, війська можуть використовувати цивільні дороги, тож на схемах навігації позначати безпечні шляхи і пункти збору під час тривоги). Розробити цифрові карти умовних “зелених коридорів” для екстрених евакуацій, інтегровані з системами оповіщення.

Залізничний транспорт

Українські залізниці до війни перевозили понад 80% усіх вантажів і більш ніж 50% пасажирів . Втім, нині частина мережі зруйнована або від’єднана в окупованих районах: близько 90% залізниці в окупації не експлуатується . Концепція розвитку включає:

• Ремонт і перепрофілювання колій: першочерговий пріоритет – відновити ділянки на військових коридорах та волонтерських траспортах. Для прискореного відновлення використовувати тимчасові залізничні переїзди (понтонні модулі) та мобільні ремонтні бригади. Звести дублі мостів поруч з руйнованими для підтримки постійного сполучення.

• Євроінтеграція: модернізувати залізничну інфраструктуру за стандартами ЄС. Поступово адаптувати прикордонні станції під змішаний двостандартний рух (євроколією і колією 1 520 мм) – це зменшить затримки під час переходу вантажів до Європи. Розглянути можливість будівництва окремих “євро”-радіальних шляхів на стику з Польщею/Словаччиною (проект “Mercury” тощо).

• Високопродуктивні вузли і станції: створювати мультимодальні логістичні хаби: великі термінали поблизу портів/кордонів, де зручно перерозподіляти вантажі між залізницею, автотранспортом і водним транспортом. Оновлювати централізовані вокзали як точки збору транспорту під евакуацію населення. Запровадити безконтактні квитки та електронні системи контролю для безпеки пасажирів.

• Безпека та резерв: зробити рух поїздів менш уразливим до ракетних ударів – наприклад, побудувати критичні стратегічні вузли під землею або з захистом. Вивчити досвід країн НАТО щодо захищеності залізничних мереж. В умовах обстрілів організувати резервні склади палива біля станцій, а також мобільні шпали для швидкої заміни пошкоджених ділянок.

Повітряний транспорт

Через закриття повітряного простору цивільна авіація майже припинила польоти, проте аеродроми відіграють важливу роль для військових та гуманітарних польотів. Концепція передбачає:

• Тимчасові злітно-посадкові смуги: будівництво та зміцнення невеликих аеродромів і ВПП зі щебеневим покриттям у безпечних районах західних областей для прийому військово-транспортної авіації і евакуації поранених. Наприклад, облаштувати запасні “розгінні” майданчики в гірських районах і на схилах, куди складно дістатися ракетам.

• Оновлення навігації та ППО: впровадити мобільні або захищені контейнери для систем повітряного руху – радарів, РТР, систем спостереження. Інтегрувати їх із системою ППО для уникнення дезорієнтації пілотів.

• Стратегічний резерв: закладати в проект реконструкції аеропортів будівництво бункерів для командирських пунктів і сховищ злітно-посадкових смуг у районах розташування військ. Це зменшить ймовірність, що аеродроми будуть виведені з ладу.

• Цивільні рейси після війни: запланувати реконструкцію великих аеропортів (Київ, Львів, Одеса та ін.) після стабілізації ситуації, дотримуючись принципу «Build Back Better». Зважаючи на потенціал розвитку регіональної авіації, розглянути відкриття нових малих аеропортів (як це закладено в концепції «Drive Ukraine 2030» –  відкрити понад 30 нових аеродромів) для покращення доступу віддалених областей до транспортної мережі.

Водний транспорт (річковий)

Річковий транспорт здатен зменшити навантаження на наземну мережу та обходити блокади. Україна має прохідні річки (Дніпро, Дунай) і порти на них. Наші кроки:

• Канал «Дунай – Чорне море»: покращити судноплавність на р. Дунай (видобуток осаду, модернізація шлюзів у нижній течії), аби збільшити пропускну спроможність зернових і вантажів, що йдуть транзитом. Залучати кошти ЄС на проекти по «Моторшляху по Дунаю».

• Модернізація портів на річках: розширювати річкові порти (Ізмаїл, Рені тощо) для обробки зерна і вугілля з Дніпра та Дунаю. Будувати системи з питань осушення й укріплення причальних стінок, укриття для зерна.

• Логістичні центри та флот: відновити чи закупити баржі і буксири для Дніпра. Забезпечити диверсифікацію палива та продовольства за допомогою річкових маршрутів (на випадок пошкодження доріг). Спільно з будівництвом залізничних сполучень, закріпити проєкт пункту «ріка–залізниця» у межах портів.

• Безпека судноплавства: розробити систему моніторингу мінної небезпеки на річках (гідролокаційні станції, патрульні катери). Забезпечити навчання екіпажів щодо швидкого реагування на ракетні тривоги та евакуаційні плани з борту.

Морський транспорт

Чорноморські і Азовські порти є критичними для експорту (раніше – понад 90% вантажів) , але з початком повномасштабної війни більшість морських портів зупинили роботу. Суттєве завдання – відбудувати і захистити їх інфраструктуру:

• Відновлення портових об’єктів: за оцінками уряду, на ремонт ключових об’єктів в Одесі та Чорноморську потрібно близько €500 млн  (загалом – майже €1 млрд для всіх портів ). Це включає відбудову причалів, перевантажувального устаткування, сховищ і мостових кранів, пошкоджених російськими ударами.

• Резервні морські коридори: в умовах ракетних загроз слід розвивати альтернативні маршрути – напр., «морські автобани» з використанням портів сусідів. Співпрацювати з Румунією і Молдовою (порт Джурджулешти, Рені) для організації “відкритих коридорів” по Дунаю. Розгортати буксирні угруповання для конвоювання суден. Налагодити регулярні рейси “трансбалтовський” напрямок через Ізмаїл – приклад проведеного «зернового коридору», який показав стійкість схеми.

• Військово-морська підтримка: посилювати флот України (патрульні катери, ППО на суходолі навколо портів) з урахуванням морського напруження. Забезпечити покриття ППО та систему раннього попередження довкола портів, наскільки це можливо.

• Цифрові системи управління: впровадити систему моніторингу портових операцій (схожа на DREAM, але для морських портів) – відслідковування флоту, запасів і логістичних ланцюгів, що мають критичне значення під час війни.

Трубопровідний транспорт

Відновлення і захист енергетичних та водопостачальних трубопроводів забезпечує безперебійне постачання ресурсів:

• Гарантування палива для транспорту: розширювати мережу трубопроводів для доставки дизельного палива та бензину на Захід та Південь країни, де воєнні дії порушили звичні постачання. Прискорити реалізацію проєктів побудови резервних “військових” нафто- та газопроводів, які дозволять оперативно об’їжджати уражені нафтові бази чи газосховища.

• Захист об’єктів: обладнати ключові газорозподільні та нафтобази системами протиповітряного захисту, заглибленими резервуарами й дубльованими лініями, щоб одна атака не виводила їх із ладу. Створити мобільні ремонтні бригади, що оперативно ліквідовуватимуть витоки.

• Розвиток альтернатив: сприяти доведенню до ладу водопровідних шляхів, які у разі руйнування електростанцій забезпечуватимуть водопостачання населених пунктів. Хоч це не безпосередньо «транспорт» в класичному сенсі, але інтеграція водотранспортної та трубопровідної інфраструктур зміцнить загальну енергетичну безпеку.

Цифрова інфраструктура

Інформаційні технології – критична складова стійкості всіх видів транспорту. Концепція розвиває цифрові рішення:

• Супутниковий зв’язок: впровадження пов’язок «мобільний оператор – супутник» (прямо на смартфонах) з 2025 року дозволить зберігати зв’язок навіть при виведенні наземних мереж з ладу . Військовим, дорожникам і лікарям в екстрених зонах забезпечити термінали Starlink і українські супутникові системи – це допоможе коригувати пересування логістичних потоків і евакуаційних колон у режимі реального часу.

• Розвиток 4G/5G і ІоТ: модернізувати мережі мобільного зв’язку до повсюдного 4G і поступової підготовки до 5G. Інтегрувати IoT-пристрої (дрономоніторинг, датчики на мостах, камери на дорогах) для збирання даних про стан мережі. Супутниковий зв’язок слугуватиме резервом, забезпечуючи достатню пропускну здатність і безпеку комунікацій в кризі .

• Цифрові платформи управління: розвивати масштабовані інформаційно-аналітичні системи (подібні до екосистеми DREAM), що координують реконструкцію і моніторять статус транспорту в реальному часі. Це включає єдині «кабінети» логістики, де органи влади та військові можуть бачити розташування вантажів, пасажирських поїздів, автобусів для евакуації, напрямок коридорів тощо. Така відкритість підвищує прозорість і оперативність ухвалення рішень.

• Кібербезпека: захистити транспортну інфраструктуру від кібератак (системи керування рухом, логістичні мережі, електротранспорт). Вводити “пісочні годинники” – резервні офлайнові копії критичних систем, від яких залежить рух; регулярно проводити аудит захисту.

Поштова та кур’єрська служба

Під час війни «Укрпошта» та приватні логістичні оператори стають джерелом зв’язку та підтримки, а також виконують медичні і гуманітарні перевезення. Розвиток включає:

• Мобільні відділення: забезпечити віддалені райони посилками та готівкою. Зокрема, придбати легкі електровелосипеди і вантажівки для доставки й оновити автопарк. (За допомогою ЄБРР додатково фінансується закупівля 5 000 електровелосипедів і ~350 вантажних авто для «Укрпошти» під час війни .)

• Транспортні коридори доставки: забезпечити захист та безперервність маршрутів доставки, навіть під час обстрілів – наприклад, призначити резервні шляхи через сусідні області. Оснастити мобільні поштові відділення супутниковим інтернетом і генераторами, щоб листоноші могли працювати навіть під час знеструмлень .

• Цифровізація послуг: активніше розвивати електронні сервіси (онлайн відстеження відправлень, цифрові поштові марки) з урахуванням обмеженого доступу до інтернету. Упроваджувати SMS- чи голосові повідомлення з навігацією для безпеки листонош і кур’єрів у зоні бойових дій.

Безпека руху

Навіть у воєнний час кількість ДТП залишається великою –  у 2023 році на дорогах загинуло понад 3 000 осіб , з яких понад половину – через перевищення швидкості. Концепція безпеки включає:

• Оновлення законодавства і контролю: запровадити жорсткіші штрафи та систему штрафних балів для порушників (наприклад, зняти безкарний поріг +20 км/год при перевищенні швидкості). Забезпечити роботу поліцейських патрулів і автоматичної фіксації порушень при розчищених дорогах навіть під час повітряних тривог.

• Інженерні заходи: після ремонту автодоріг передбачати безпечне планування траєкторій руху – відокремлені смуги для зустрічного руху, захищені узбіччя і бар’єри, міцні дорожні бордюри, які не руйнуються від вибуху. Особливо – на дорогах, що ведуть до лікарень і складів; обладнати їх дорожньою розміткою й антивибуховим покриттям на ключових під’їздах.

• Освітні кампанії: проводити інформаційні кампанії серед водіїв та військових щодо обережності на дорогах в умовах війни (уважність під час повітряної тривоги, дотримання швидкісного режиму, особливо в тилу). Навчати цивільних плануванню евакуації машинами – наприклад, використанню формалізованого порядку виїзду, сумісному з військовою логістикою (із залученням штабів із розподілу трафіку).

Концепція розвитку транспортної інфраструктури вже необхідно почати обговорювати. Вона має врахувати весь досвід воєнних дій: відчутно збільшувати стійкість мережі та швидкість відновлення після ударів. Одночасно важливо інтегруватися в європейські системи (TEN‑T, військово‑логістичні проєкти НАТО), використовувати інноваційні технології (супутники, ІоТ, «розумні» дороги) та залучати приватні інвестиції за допомогою спрощених процедур PPP . Підвищення безпеки руху, цифровізація та надійне фінансування дозволять Україні зберегти мобільність громадян і переміщення вантажів навіть у надзвичайних умовах, що, в свою чергу, підтримає як оборонні, так і цивільні потреби країни.