Океани та моря Європи сьогодні — природне середовище і одночасно стратегічний ресурс економічного розвитку. ЄС активно формує політику «блакитної економіки», що поєднує екологічні цілі з економічними — від відновлюваної енергетики до рибальства. Проте зростання кількості учасників у морському просторі породжує нові конфлікти інтересів. Як знайти баланс між збереженням морських екосистем, розвитком офшорної енергетики та традиційним рибальством ?
Саме цій проблемі присвячене дослідження Європейського парламенту «Fisheries in maritime spatial planning», яке аналізує виклики для рибної галузі в системі морського просторового планування (MSP).
1. Суть Директиви MSP: упорядкування морського простору
ЄС ухвалив Директиву 2014/89/ЄС про морське просторове планування для узгодженого використання морських вод. Кожна прибережна держава повинна визначити, як саме використовуються її води — для рибальства, судноплавства, туризму, енергетики чи природоохорони.
Завдання директиви — не створити нові обмеження, а зменшити конфлікти між секторами та запобігти надмірному навантаженню на морські екосистеми. Ключовий принцип — екосистемний підхід: усі види діяльності повинні враховувати цілі досягнення “доброго екологічного статусу” моря, передбаченого Рамковою директивою зі стратегії морського середовища.
До 2021 року всі 22 держави ЄС з морським узбережжям мали ухвалити національні плани MSP. На сьогодні більшість їх уже оновлюють — з урахуванням амбітних цілей з відновлюваної енергетики та охорони біорізноманіття.
2. Рибальство у системі MSP: конкуренція за простір
Рибальство — це динамічна діяльність, що охоплює великі площі, змінюється за сезонами і залежить від стану рибних популяцій. На відміну від вітроелектростанцій чи туризму, воно не має постійної просторової локалізації. Саме тому інтеграція рибальства у морське планування — одне з найскладніших завдань.
Недостатність просторових даних про місця нересту, типи знарядь лову або зміни внаслідок кліматичних процесів ускладнює врахування інтересів рибалок. Як наслідок, фішерія часто опиняється у менш вигідному становищі, поступаючись потужним економічним гравцям — енергетичним або транспортним компаніям.
ЄС визнає цю проблему: в рамках MSP Platform створено базу даних для пошуку компромісів між секторами. Проте зростання обсягів офшорної енергетики та розширення мережі морських заповідників (MPA) підвищує просторовий тиск на традиційне рибальство.
3. Конфлікт між рибальством і офшорною енергетикою
Обидва сектори зацікавлені у мілководних прибережних зонах, але саме там розміщуються вітрові турбіни. Через ризики пошкодження знарядь лову чи безпеки суден рибальство в таких районах зазвичай заборонене.
Згідно з дослідженнями Європарламенту, до 2030 року просторові конфлікти різко зростуть у Північному, Балтійському та Середземному морях. Якщо нові вітропарки будуть плануватись без урахування рибальських маршрутів, це може змінити екосистемний баланс, спричинити міграцію флотів та тиск на сусідні ресурси.
Європарламент рекомендує урядам країн-членів:
• мінімізувати виключення традиційних рибальських зон під час розміщення офшорних вітропарків;
• залучати рибалок на етапі планування;
• розвивати моделі співіснування — наприклад, сумісне використання акваторій для енергетики та аквакультури.
4. Рибальство і морські заповідники: баланс між охороною і виживанням
Морські охоронні території (MPA) мають стати ключовим інструментом збереження біорізноманіття. ЄС прагне до 2030 року охопити ними щонайменше 30 % своїх морських вод, з яких 10 % — під “суворим захистом”.
Проте саме це породжує конфлікт з рибальством. Дослідження показують, що більшість MPA допускають певні форми промислового чи рекреаційного вилову, але дві третини не використовуються великими суднами. Малим рибалкам же складно адаптуватися: втрата звичних ділянок може означати згортання бізнесу.
Європейський парламент закликає до диференційованого підходу: кожен заповідник має власні цілі, і заборона лову має визначатися з урахуванням місцевих умов, а не єдиними правилами для всіх.
5. Позиція Європарламенту: рибальству — справедливе місце у плануванні
У резолюціях 2021–2024 років парламент неодноразово підкреслював:
«Фішерія повинна мати справедливе місце у морському просторовому плануванні поряд з іншими секторами».
Європарламент пропонує державам-членам:
• визначати традиційні рибальські зони як недоторкані для офшорних об’єктів;
• забезпечити раннє залучення всіх зацікавлених сторін у процес планування;
• оцінювати соціально-економічні наслідки кожного обмеження.
Такі підходи допоможуть зберегти не лише біорізноманіття, а й соціальну сталість прибережних громад, де рибальство часто є основним джерелом доходу.
6. Перспективи: «Ocean Act» як новий етап політики ЄС
У червні 2025 року Єврокомісія ухвалила Європейський океанський пакт — стратегічну рамку для всіх морських політик. До кінця 2026 року планується представити “Ocean Act”— законодавчий акт, який об’єднає цілі MSP, охорони природи, енергетики та рибальства в єдину систему.
Документ має модернізувати директиву MSP і посилити міжсекторальну координацію. При цьому, як підкреслив комісар з питань рибальства Костас Кадіс, новий акт не створить додаткового адміністративного тягаря, а лише впорядкує існуючі цілі.
Як знайти рівновагу між рибою і вітром ?
Морський простір — не безмежний. Кожен квадратний кілометр води сьогодні має кілька претендентів — від енергетиків до природоохоронців. Але саме інтегроване планування, засноване на даних, діалозі та партнерстві, може забезпечити стійкість «блакитної економіки».
Для України, яка має Чорне море та прагне інтеграції до політики ЄС, цей досвід — безцінний. Адже майбутні виклики будуть тими самими: як одночасно розвивати відновлювану енергетику, охороняти море й підтримувати рибальські громади ?
💬 А як ви вважаєте, чи можливо поєднати розвиток офшорної енергетики з традиційним рибальством без втрат для обох сторін ? Долучайтеся до дискусії на www.ndu.kr.ua.
