Світ стоїть перед черговим зсувом у балансі військово-промислових сил. Поки Сполучені Штати утримують лідерство завдяки своїй потужній оборонній базі — понад 60 тисяч компаній і 1,17 мільйона працівників, — Європейський Союз досі шукає шлях до власної стратегічної автономії.
Для України, яка одночасно виборює незалежність і розбудовує оборонну спроможність, це порівняння має практичне значення: як створити систему, що одночасно технологічно конкурентна, стійка до криз і здатна інтегруватися в європейський ринок ?
1. Американський монополіст на ринку безпеки
Американська оборонна промисловість (Defense Industrial Base, DIB) — це екосистема, де уряд є єдиним замовником, а п’ять корпорацій — Lockheed Martin, RTX, Boeing, Northrop Grumman та General Dynamics — контролюють третину контрактів Пентагону.
Така концентрація забезпечує стабільність, але водночас знижує конкуренцію. З 13 виробників тактичних ракет залишилось лише три. Пентагон уже визнав, що надмірна консолідація веде до зростання витрат і гальмує інновації.
2. Уразливість ланцюгів постачання
Навіть надпотужна система США залежить від критичних імпортів з Китаю — передусім рідкоземельних елементів, необхідних для систем зв’язку, радарів і лазерів.
Коли Пекін у 2025 році запровадив обмеження на експорт семи видів рідкісних металів, Вашингтон відповів тарифами та екстреним планом на 1 млрд доларів для розширення власних запасів. Але залежність зберігається — і це стратегічний ризик навіть для супердержави.
3. Дефіцит кадрів і конкуренція з цивільним ІТ-сектором
Старіння інженерів у суднобудуванні та авіації поєднується з дефіцитом фахівців з кібербезпеки та штучного інтелекту.
Американська промисловість змушена конкурувати з технологічними гігантами за таланти, що створює виклики і для обороноздатності, і для науково-дослідного потенціалу.
4. Європейська модель: фрагментація та залежність
Європейська оборонно-промислова база (EDTIB) складається з 27 національних систем, які часто дублюють одна одну.
Попри збільшення витрат до €343 млрд у 2024 році, ЄС все ще витрачає у 2,5 рази менше, ніж США, а понад 60 % закупівель здійснюється за межами ЄС — переважно у США.
Це створює парадокс: навіть прагнучи «купувати європейське», держави-члени часто фінансують розвиток американських корпорацій.
5. Розрив у науково-дослідному потенціалі
Порівняно з американськими $130 млрд оборонних НДДКР, ЄС інвестує лише €14 млрд. Для наочності — компанія Google витрачає на дослідження більше, ніж усі 27 оборонних міністерств ЄС разом.
Попри поступ у 2024–2025 роках, Європі доведеться ще довго наздоганяти США у сфері штучного інтелекту, автономних систем і оборонних технологій подвійного призначення.
6. Нові стратегії: NDIS vs EDIS
Американська Національна оборонно-промислова стратегія (NDIS) фокусується на гнучкості, внутрішньому виробництві та економічному стримуванні суперників.
Європейська EDIS, ухвалена у 2024 році, навпаки прагне інтеграції, кооперації та зміцнення внутрішнього ринку, ставлячи ціль до 2030 року — щоб щонайменше половина оборонних закупівель здійснювалась у межах ЄС.
Обидві стратегії відображають різні культури безпеки: американська — про домінування, європейська — про суверенітет і самодостатність.
7. Роль Європарламенту та нові механізми
Європарламент просуває принцип «Buy European» — щонайменше 65–70 % компонентів мають бути вироблені в ЄС.
Програма EDIP (European Defence Industry Programme) надає €1,5 млрд фінансування на 2025–2027 роки, включно з €300 млн для кооперації з українськими оборонними підприємствами. Це відкриває вікно можливостей для українського ВПК у спільних проєктах з ЄС.
Український контекст: шанс долучитися до нової архітектури безпеки
Україна фактично стає полігоном для випробування моделей взаємодії між європейськими та американськими виробниками озброєння.
Сьогодні наші підприємства мають шанс увійти до системи європейських оборонних ланцюгів через механізми SAFE та EDIP, що визнають участь партнерів, які дотримуються стандартів НАТО та ЄС.
Ключовим завданням для українського парламенту є створення правових умов для інтеграції ВПК у єдиний європейський простір, зберігаючи при цьому державний контроль над критичними технологіями.
Уроки для України та Європи
Порівняння оборонних баз США та ЄС показує: масштаб не завжди гарантує ефективність, а інтеграція — не завжди швидкість.
Америка вчить, що без конкуренції навіть найпотужніша система старіє. Європа доводить, що без спільних рішень не буде стійкості.
Україна має шанс поєднати обидва підходи:
— американську гнучкість і технологічну сміливість,
— європейську солідарність і стратегічну координацію.
👉 Чи зможе Україна стати мостом між цими двома моделями — не лише отримувачем допомоги, а й партнером у виробництві безпеки ?
Хештеги: #DefenceIndustry #StrategicAutonomy #UkraineEU #EDIP #NDIS #Security #NDUkr #ПарламентськаПросвіта
