В Україні єдиних загальнонаціональних правил поховання домашніх тварин немає – відповідальність покладено на місцеву владу та санітарні органи . Основні нормативи закладені в окремих законах та підзаконних актах. Закон «Про благоустрій населених пунктів» і Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» визначають, що збір та утилізацію тваринних рештків здійснюють органи місцевої влади (спеціалізовані комунальні підприємства) .
Відповідно, місцеві Правила утримання (поводження) з тваринами (міські рішення) забороняють самовільно закопувати тварин у парках, скверах, дворах чи викидати трупи у сміттєві контейнери. Наприклад, Правила Запоріжжя (2011) передбачають, що кремація або поховання без ветеринарного свідоцтва про смерть заборонені, а власники мають пред’явити такий документ і скористатися місцями, відведеними міською радою . У всіх містах заборонено самовільно викидати тваринні рештки (ст. 152 КУпАП тягне штрафи за порушення правил благоустрою).
На державному рівні діють санітарно-ветеринарні правила. Зокрема, наказ Держкомветмедицини від 27.10.2008 № 232 затвердив «Правила облаштування та утримання худобомогильників і біотермічних ям для захоронення тварин» – ці вимоги адресовані переважно сільськогосподарським угіддям . З 2009 року створювати нові звичайні могильники заборонено (після цього – обов’язкова спалення особливо небезпечних туш) . Натомість у містах питанням утилізації померлих домашніх тварин займаються профільні комунальні підприємства (наприклад, «Центр поводження з тваринами» чи аналогічні) або приватні фірми. Ветеринарні клініки зобов’язані видавати власнику «Свідоцтво про смерть» тварини для офіційної утилізації, і без нього кремування/поховання заборонено . Таким чином, законодавство передбачає місцеві правила і процедури, а порушення караються за КУпАП (штрафами 340–1360 грн).
Інфраструктура поховання та утилізації тварин
• Кладовища для тварин. В Україні фактично відсутні спеціально відведені офіційні могильники для домашніх улюбленців. Єдиний легальний об’єкт такого типу – цвинтар із колумбарієм поблизу смт Бабаї Харківської області . Він відкритий з 2003 року і має відповідну ліцензію . В інших містах тварин зазвичай ховають нелегально (див. нижче). Нерідко створюються стихийні «кладовища» у лісопарках або біля водойм. Так, у Києві існують великі стихійні могильники, зокрема в районі станцій «Русанівка» та «Троєщина» , у Львові – у Брюховицькому лісі , в Одесі – у парку «411 батареї» тощо. Законом такі поховання заборонені, оскільки несуть епідемічні і екологічні ризики.
• Кремація. Нині це найпоширеніший «цивілізований» спосіб утилізації домашніх тварин в Україні. У великих містах працюють міські крематорії або приватні служби. Наприклад, у Києві тварин спалюють у Київському крематорії на вул. Байкова, 16 (ціна – від ~450 грн за індивідуальну кремацію залежно від ваги) . У Львові комунальне підприємство «Лев» здійснює кремацію в партнерстві з Жовківським філіалом «Укрветсанзаводу» . У Дніпрі за кремацію відповідає КП «Зооконтроль»: безпритульних спалюють безкоштовно, власники ж оплачують послугу (100 грн/кг + 440 грн за подачу авто, прах зазвичай у клієнта не повертають) . У Одесі ветеринарні клініки через партнерство з крематоріями теж пропонують індивідуальні та групові спалення (вартість ~500–5000 грн в залежності від розміру тварини ).
• Послуги ветеринарних клінік та підприємств. Багато приватних клінік організовують відбір тіла тварини і подальшу кремацію/поховання. Ветеринари видають свідоцтво про смерть, а далі тіло вивозиться або відразу кремується, або передається спеціалізованим сервісам. Існують також приватні ритуальні бюро (наприклад, «Spogad», «Pet Ritual», «Ritual Stone», «Чорна Роза»), що пропонують похоронні послуги для тварин: транспортування, труни, кремацію з поверненням праху, виготовлення «камінців пам’яті» з праху тощо . У багатьох містах комунальні служби відлову тварин (зооконтроль) також беруть на себе утилізацію трупів – це передбачено місцевими правилами. Наприклад, мешканці Києва можуть звернутись до КП «Центр поводження з тваринами», вартість утилізації (обрахована за вагою) становила близько 34 грн/кг+вивіз .
• Підприємства з утилізації. Окрім крематоріїв, в Україні є заводи з утилізації ветеринарних відходів (трупів тварин). Комунальне підприємство «УтільВторПром» та подібні фірми приймають біологічні рештки від ветеринарних клінік і ферм, переробляючи їх у безпечні продукти (жири, гранули тощо). Це регулюється вимогами Держкомветмедицини (санітарно-ветеринарні правила переробки трупів) . Проте доступ до таких заводів для пересічних власників домашніх тварин обмежений, тому зазвичай вдаються до кремації або захоронення.
Ситуація у Кривому Розі
У Кривому Розі питання поховання улюбленців лише останніми роками починає регулюватися. У грудні 2020 року міська рада ухвалила «Правила утримання домашніх тварин» (№ 48 від 23.12.2020) – вони передбачають, що власник померлої тварини має звернутися до КП «Центр поводження з тваринами» і оплатити утилізацію трупа. За прикладом інших міст, у проекті цих правил встановлено, що поховання (кремація) здійснюється лише з ветеринарним свідоцтвом про смерть, у спеціально відведених місцях та за рахунок власника . За словами місцевих депутатів, вартість утилізації собаки вагою ~25 кг становить ~850 грн (34 грн/кг за розцінками КП) плюс ~1000 грн за транспортування . Наразі такі правила запроваджено в дію – власники мусять офіційно фіксувати смерть тварини, інакше діятиме штраф.
Спеціалізованих кладовищ для тварин у Кривому Розі офіційно немає. Існуючий «псевдокладовище» у дубовому гаю на Даманському масиві (біля с. Широке) є самочинним і не перебуває під контролем влади . Місцеві мешканці досі ховають улюбленців поза межами регламентованих зон – в парках, вільних дворах чи «глушині». Екологи і громадські діячі попереджають про небезпеку таких практик: отруйні речовини можуть потрапити в грунти або водойми, а захоронення поблизу житла зневажає санітарні норми.
Натомість у Кривому Розі є налагоджена система утилізації через КП «Центр поводження з тваринами» (вул. Привітна, 56) . Це ж підприємство відповідає за відлов безпритульних тварин; йому виділено обладнання та ліцензію на кремацію. Однак, як свідчать місцеві ЗМІ, чимало людей скептично ставляться до нововведень: через вартість послуг і незвичність процедури деякі господарі продовжують приховувати смерть тварини і ховати її «як раніше» . Урядове впровадження системи чіпування і обліку тварин у Кривому Розі має посилити контроль – невідповідні поховання стануть офіційно неможливі, і всі випадки захоронення доведеться декларувати і оплачувати.
Порівняння з іншими містами
• Київ. Офіційного кладовища для домашніх тварин у столиці немає . Мешканці мають кілька нелегальних місць поховань (Русановка, Алмазне озеро на Троєщині тощо) . Влада заохочує кремацію: наразі в Києві діє місткий крематорій на вул. Байкова , а КМЦ «Ветеринарна лікарня» надає послуги з кремації тварин. У 2023 році анонсовано проект офіційного “місця прощання” з тваринами (в Деснянському районі на вул. Пухівській) – на базі нього планують власне крематориум з меморіальними дошками . До того ж, за місцевими правилами, самовільні поховання тварин караються штрафом.
• Львів. У Львові поховання трупів тварин категорично заборонене – дозволена лише кремація . Відповідні норми закладені в «Правилах утримання тварин у м. Львові» (затверджені січнем 2020 р.) . Комунальне підприємство «Лев» проводить кремацію тварин на співпрацю з державною філією «Укрветсанзавод» – це перше подібне рішення в Україні, яке забезпечує екологічно чисте спалення відходів . Мешканці Львова інформовані, що самовільні поховання (наприклад у Брюховицькому лісі) є незаконними і несуть ризики. За словами зоозахисників, поховати домашню тварину у місті нині можливо лише після кремації та лише в спеціально облаштованому місці .
• Харків. У Харкові діє єдине в Україні ліцензоване кладовище для домашніх тварин (смт Бабаї, вул. Зоологічна, 1) . Воно відкрито з 2003 року і офіційно отримало дозвіл на поховання домашніх тварин. На території є ділянки для індивідуальних могил (з табличками, охороною, благоустроєм) і загальні ями з біотермічною утилізацією . За словами засновників, «законно поховати тварину в Харкові можна лише на нашому кладовищі» . Тоді як у місті-утримувачі тварин (“Центр поводження з тваринами”) надають переважно послуги вилову і стерилізації, власники домашніх тварин змушені скористатися приватним цвинтарем або кремацією (тут запустили крематорій для тварин).
• Дніпро. Хоча традиційні кладовища для улюбленців в Дніпрі офіційно не облаштовані, у місті склалося кілька місць несанкціонованих захоронень (вісім відомих «солянокладовищ» на масивах Перемога, Тополі, Червоний Камінь тощо) . При цьому всі вони незаконні . Міська служба «Зооконтроль» підкреслює, що офіційно дозволено лише кремацію: спалювати тіла тварин у спеціальному обладнанні, а не закопувати у грунт . КП «Зооконтроль» здійснює кремацію (безкоштовну для бездомних, платну – для домашніх тварин: 100 грн/кг + 440 грн за машину) . Екологи попереджають, що стихійні кладовища біля Дніпра забруднюють водойми – трупний розкладні токсини потрапляють в питну воду . Активісти домагаються побудови крематорію; а депутатів мотивували приклади інших міст і пропозиції змін до законодавства (законопроект №7220 щодо «будівництва тваринницьких крематоріїв»).
• Одеса. В Одесі немає офіційного кладовища для домашніх тварин . Мешканці часто ховають тварин у недозволених парках (парку «411 батареї», дендропарку, околицях району Ракове) . У 2024 році Суспільне показало, як у Парку Слави (411 батареї) зростає стихийне кладовище . Офіційно місто також віддає перевагу кремації: місцеві ветеринарні клініки співпрацюють з крематорієм, пропонуючи індивідуальне або колективне спалення тварин (прах повертається власнику, можна виготовити меморіальні «камінці») . Ціна кремації залежить від ваги тварини (приблизно 500–5000 грн) . Зоозахисники наполягають, що хоронити тварину можна лише після кремації на санкціонованому кладовищі, а такі послуги мають бути доступними (зокрема пільговими для літніх та незаможних) .
(Подібна картина спостерігається й у багатьох інших містах: офіційно поховання домашніх тварин не регламентоване, отже переважна кількість захоронень є стихійними. Лише місцеві ініціативи – наприклад, відкриття «спеціалізованого» відсіку у бойлерній Київської лікарні ветмедицини чи плани створити міський «сервіс прощання» – починають частково вирішувати проблему.)
Основні проблеми та виклики
• Нелегальні (тіньові) поховання і екологія. Через відсутність доступних офіційних рішень власники часто ховають улюбленців у несанкціонованих місцях (парки, ліси, узлісся). Це призводить до стихійних «кладовищ», що не відповідають санітарним нормам . Розкладаючись, тваринні туші виділяють токсичні речовини (аміак, патогенні бактерії), які можуть потрапляти у грунти і водяні джерела. Наприклад, під впливом великої концентрації трупного матеріалу у Дніпрі в зону питного водозабору потрапляють забруднення . Одеса фіксує, що навіть поховання «безпечних» домашніх тварин без дотримання глибини (≈1–2 м) і відстаней до водойм несе ризик «псування» природи .
• Брак контролю та фінансування. Діючі штрафи за самовільне поховання є невеликими, тож багато господарів їх ігнорують. Крім того, власники змушені самі оплачувати послуги утилізації (це неабиякий фінансовий тягар: наприклад, кремація собаки 20–30 кг може коштувати 2–5 тис. грн). Місцеві бюджети та комунальні служби часто не мають достатніх ресурсів для організації спеціальних кладовищ або пільгових програм кремації для соціально незахищених груп. Через це відсутня державна субсидія або гранична єдина ціна – кожна клініка чи комунальне підприємство самостійно встановлює тариф.
• Реакція влади й громади. Органи самоврядування в основному наголошують на забороні самовільних поховань і радять користуватися кремацією. Наприклад, у Львові муніципалітет регулярно нагадує, що несанкціоновані захоронення незаконні ; у Кривому Розі активісти критикують дорогу послугу утилізації . Іноді громадськість ініціює петиції: у Києві зареєстровано вимогу ліквідувати одне зі стихійних звірячих кладовищ, але вона зібрала менше голосів, ніж потрібно . Загалом більшість українців поки що вирішують питання на свій розсуд – часто нелегально. Водночас розвиваються приватні ініціативи (стартапи з кремації і «камінців пам’яті», неурядові зоозахисні організації, соцмережні групи), які популяризують гідні способи прощання. Наприклад, у Києві напрацьовують проєкт «кладовища майбутнього» з масовою кремацією та меморіалізацією, а в Дніпрі обговорюють прийняття змін до законодавства для стимулювання будівництва крематоріїв.
У цілому система поховання та утилізації померлих тварин в Україні – це сукупність локальних правил і сервісів, а не єдина державна політика. Місцеві громади вимушені самостійно напрацьовувати рішення (правила утримання тварин, комунальні «зооцентри», узгоджувати місця поховання).
Через це питання залишається болючим: поки що переважають стихійні практики, а перехід до цивілізованої моделі (виключно кремація, санітарно облаштовані кладовища) рухається повільно.
Щоб зберегти чистоту довкілля та уникнути штрафів, діймо відповідально !
Якщо ваш улюбленець помер – отримайте ветеринарне свідоцтво про смерть та скористайтеся послугами комунальних або приватних крематоріїв чи утилізаційних підприємств. Не ховайте тварин у парках, дворах чи лісосмугах – це незаконно й небезпечно для здоров’я людей. Зверніться до місцевого КП «Центр поводження з тваринами» або сертифікованої клініки, щоб забезпечити екологічно безпечне та законне прощання з вашим другом.
