Європейський Союз — це спільний ринок, відсутність кордонів, а також і спільна відповідальність за безпеку. Після створення Шенгенської зони понад 450 мільйонів громадян отримали можливість вільно подорожувати Європою. Водночас відкриті кордони дали шанс не лише для торгівлі й культурного обміну, а й для злочинців, які шукають можливості уникнути покарання.
Щоб зберегти баланс між свободою і безпекою, у 2002 році ЄС запровадив Європейський ордер на арешт (EAW) — правовий механізм, який замінив тривалу процедуру екстрадиції швидким судовим рішенням про передачу підозрюваних між державами-членами. Як показує новий аналітичний звіт Європейського парламенту (EPRS, листопад 2025 року), цей інструмент став не лише символом взаємної довіри, але й предметом постійного вдосконалення.
Як працює Європейський ордер на арешт
EAW — це судове рішення, яке видається в одній країні ЄС для арешту та передачі особи іншою країною. Ордер застосовується як для проведення судового розгляду, так і для виконання вироку.
Система передбачає:
• уніфіковану форму запиту;
• чіткі терміни виконання — до 60 днів;
• мінімальні підстави для відмови.
На відміну від колишніх екстрадиційних процедур, рішення ухвалюють виключно судові органи, без політичного впливу урядів. Середній строк передачі особи скоротився з одного року до менш ніж двох місяців.
Переваги і проблеми: між ефективністю та правами людини
EAW — це одне з найбільш дієвих рішень у боротьбі з транснаціональною злочинністю. Проте, як підкреслює звіт, на практиці з’являються системні виклики.
Основні проблеми:
• Пропорційність. Ордери іноді видаються навіть за незначні правопорушення, що створює навантаження на судову систему та ризики порушення прав людини.
• Подвійна кримінальність. Не всі злочини мають однакове визначення в національних законодавствах, що породжує правову колізію.
• Права затриманих. Не всі держави забезпечують достатній доступ до адвоката та перекладача, як цього вимагає законодавство ЄС.
• Нерівна практика. Одні країни відмовляють у видачі своїх громадян, інші — ні, що підриває принцип довіри.
Цікаво, що, за даними Європейського парламенту, середня вартість виконання одного ордера становить близько 20 000 євро, а зловживання процедурою щодо дрібних злочинів може призводити до тривалих затримань без потреби.
Довіра як виклик: роль судової незалежності
Система EAW ґрунтується на принципі взаємного визнання рішень судів. Проте для цього потрібна впевненість, що суди в усіх країнах діють незалежно.
Суд ЄС неодноразово розглядав випадки, коли видача ордера могла порушити право на справедливий суд або принцип незалежності судової влади.
Деякі держави, зокрема Ірландія, Нідерланди та Німеччина, відмовлялися передавати осіб до країн, де є системні проблеми з верховенством права, зокрема до Польщі та Угорщини.
Такий підхід, хоч і захищає права людини, створює ризик розпаду єдиної системи довіри всередині ЄС. Саме тому Європейська комісія нині працює над узгодженими стандартами судової незалежності, які б гарантували однаковий рівень правового захисту для всіх громадян Союзу.
Європейська комісія, Рада і Парламент: пошук балансу
Комісія з 2020 року відкрила процедури порушення проти більшості держав-членів за неналежне впровадження рішень щодо EAW.
Основні порушення стосуються:
• нечіткого визначення компетентних судових органів;
• порушень строків розгляду;
• дискримінаційного ставлення до громадян інших держав ЄС;
• невиконання рішень щодо прав затриманих.
Рада ЄС у своїх висновках наголосила на необхідності:
1. покращити гармонізацію законодавства;
2. зміцнити захист прав людини, особливо у випадках утримання під вартою;
3. удосконалити механізми реагування на запити третіх країн.
Європейський парламент, своєю чергою, наголошує: EAW залишається ключовим інструментом правосуддя, але без належного контролю він може стати джерелом нових ризиків для прав громадян.
Український контекст: уроки для майбутньої інтеграції
Для України, яка готується до вступу в ЄС, досвід функціонування EAW є надзвичайно важливим.
Він показує, що взаємна довіра між судовими системами — не політична декларація, а результат тривалого реформування.
Українська система правосуддя, що проходить процес відновлення після війни, вже нині має шанс орієнтуватися на стандарти ЄС — від незалежності суддів до цифровізації обміну інформацією між органами.
Запровадження європейських механізмів співпраці, зокрема у сфері кримінального переслідування, — це не лише вимога майбутнього членства, а й інструмент зміцнення довіри громадян до власної держави.
Чи готова Європа до нової епохи правосуддя ?
Європейський ордер на арешт — це не просто технічна процедура, а лакмусовий папірець довіри між державами. Його ефективність залежить не лише від швидкості судів, а й від спільного розуміння того, що права людини — не формальність, а основа європейської єдності.
Для України цей досвід може стати дороговказом: побудова європейського правового простору — це шлях не лише до ЄС, а й до справедливості без кордонів.
• Чи готова Європа однаково довіряти судовим системам усіх держав-членів ?
• Як Україні уникнути помилок ЄС при впровадженні власних процедур екстрадиції та взаємного визнання рішень ?
• Чи може EAW стати моделлю для майбутнього європейсько-українського правового співробітництва ?
#ЄвропейськийОрдерНаАрешт #ЄС #ВерховенствоПрава #ПраваЛюдини #ЄвроінтеграціяУкраїни #СудоваРеформа #NDU #ПарламентськаПросвіта
