Малий і середній бізнес (МСБ) сьогодні є основою української економіки, у якому зайнято 74% працюючих і які створюють близько 64% доданої вартості . В умовах війни цей сектор одночасно зазнає колосальних втрат і набуває критичного значення.

Повномасштабна агресія призвела до руйнування виробничих потужностей, вимушеного переміщення підприємців, розриву логістичних ланцюгів та падіння попиту на внутрішньому ринку . Безпрецедентні виклики спричинили зупинку або скорочення діяльності майже третини бізнесів, що оцінюється у прямих збитках близько $87 млрд . У цих умовах підтримка бізнесу під час війни – особливо малого і середнього – є надзвичайно важливою для збереження робочих місць, наповнення бюджету та економічної стійкості країни. Війна показала, що саме МСБ здатний гнучко адаптуватися, забезпечувати базові потреби населення і стати двигуном повоєнного відновлення. Нижче проаналізуємо актуальні проблеми, з якими стикаються підприємці, та нові стимули підтримки МСБ, запроваджені у 2025–2026 роках, включно з державними програмами грантів, кредитування, податковими пільгами, а також розглянемо регіональні приклади, міжнародний досвід і роль парламенту у цьому процесі.

Актуальні проблеми для підприємців у воєнний час

Повномасштабна війна створила для українських підприємців безпрецедентно складне середовище. Опитування бізнесу фіксують головні перешкоди для роботи МСБ: нестабільність ситуації та непередбачуваність ринку, ризик різких регуляторних змін з боку держави, брак платоспроможного попиту, дефіцит кваліфікованих кадрів і обігового капіталу . Кожну з цих проблем називає не менше третини опитаних компаній . Через падіння доходів населення бізнеси стикаються зі зниженням продажів на внутрішньому ринку, а можливості експорту для українських МСБ обмежені – лише близько 18% малих і середніх фірм займаються експортом, що є найнижчим показником у Східній Європі . Причини – складнощі міжнародної логістики, митних процедур, податкові нюанси та зосередженість багатьох підприємств виключно на внутрішньому ринку . Додатковий виклик – дорожнеча та обмежений доступ до фінансування: високі відсоткові ставки та вимоги банків стримують бізнес у залученні кредитів . Водночас постійна загроза обстрілів, пошкодження енергомереж та інфраструктури створюють атмосферу невизначеності, що ускладнює довгострокове планування. Усе це формує “вузькі місця” для виживання МСБ у війні, які держава намагається адресувати через спеціальні програми підтримки.

Нові інструменти підтримки МСБ у 2025–2026 роках

Щоб допомогти підприємцям вистояти, уряд за час війни розгорнув безпрецедентні програми підтримки МСБ . Йдеться про доступне кредитування, гранти для малого бізнесу, податкові стимули та компенсації, які покликані компенсувати втрати й стимулювати ділову активність. Зокрема, одразу після вторгнення були розширені державні програми пільгового кредитування. Наймасштабніша з них – програма “Доступні кредити 5-7-9%” – за рішенням уряду отримала фактично нульову ставку на період воєнного стану та збільшення максимального розміру позики до 60 млн грн . У 2023 році через цю програму було профінансовано понад 130 млрд грн позик МСБ (порівняно ~34 млн доларів під пільгові відсотки) при державних видатках близько 16 млрд грн на компенсацію ставок . На 2024 рік фінансування програми закладено в обсязі 18 млрд грн, і тепер її ресурси цілком зосереджені саме на потребах малого і середнього бізнесу . Таким чином, пільгове кредитування дає змогу підприємцям отримати обігові кошти навіть за подвійної цифри інфляції та високих ринкових ставок.

Другий ключовий напрям – пряма фінансова допомога бізнесу через гранти. Уряд запустив низку грантових програм під спільною платформою “єРобота”. Це і мікрогранти на створення власної справи, і гранти для розширення переробних підприємств, і спеціальні програми для ветеранів та релокованих бізнесів  . З липня 2022 року, коли стартували ці ініціативи, десятки тисяч українців отримали гранти для малого бізнесу. Лише за 2022 рік було надано мікрогрантів на 776,6 млн грн для 3 321 підприємця, що сприяло створенню понад 8 300 нових робочих місць . У 2023 році масштаби зросли: станом на кінець року визначено 9 554 переможців, які отримають ще 2,268 млрд грн грантової підтримки – ці проекти мають потенціал створити понад 20 тис. робочих місць . Крім того, з квітня 2023-го діють гранти для ветеранів, що повертаються до цивільного життя: вже 241 ветеран-підприємець отримав фінансування (загалом 100 млн грн) на запуск власної справи . Окрема програма грантів підтримує розвиток переробної промисловості: за 2022 рік 269 підприємств цієї сфери одержали 1,428 млрд грн на модернізацію, створивши понад 5 000 нових робочих місць . Така безповоротна допомога стимулює підприємництво навіть у складних умовах, особливо серед тих, хто втратив роботу чи бізнес через війну.

Третій компонент – податкові пільги для МСБ і дерегуляція. Держава намагалася максимально спростити умови ведення бізнесу в тилу. Був введений мораторій на перевірки більшості підприємств, спрощено порядок отримання дозволів і ліцензій, запроваджено принцип декларативного повідомлення про започаткування бізнесу. Парламент і уряд ухвалили низку рішень про дерегуляцію – від прискореного приєднання до електромереж для нових виробництв до скасування зайвої звітності . Одночасно впроваджено нову податкову політику, що зменшує фіскальне навантаження на підприємства, які інвестують у розвиток. Зокрема, стимулюється розміщення бізнесу в індустріальних парках: для їхніх резидентів передбачено податкові канікули та пільги, аби залучити інвесторів і перенести виробництва у відносно безпечні регіони . Це рішення не лише допомагає компаніям відновити роботу у воєнних умовах, а й закладає основу для післявоєнного промислового відродження.

Також держава підтримує зайнятість населення через стимули для роботодавців. Підприємства, які беруть на роботу внутрішньо переміщених осіб, отримують компенсацію частини витрат на оплату їх праці – 6 700 грн за кожного найнятого переселенця (дві третини мінімальної зарплати) . За 2023 рік програмою скористалися понад 8 тисяч роботодавців, які працевлаштували 14,7 тис. внутрішньо переміщених осіб . Крім того, запроваджено механізм компенсації витрат на адаптацію робочих місць для працівників з інвалідністю (у розмірі до 100 тис. грн) . Такі заходи не лише спонукають бізнес наймати вразливі категорії населення, а й частково знімають з підприємців кадровий голод.

Отже, у 2025–2026 роках в Україні сформувався цілий комплекс інструментів підтримки МСБ: від дешевих кредитів і грантів для малого бізнесу до податкових пільг для МСБ та субсидування найму. Ці стимули суттєво полегшують тягар війни для підприємців і вже продемонстрували результативність: завдяки ним понад 91% українських МСБ змогли відновити діяльність після першого шоку війни , а чверть компаній отримали допомогу від держави чи донорів, яка для половини з них стала вирішальною для виживання .

Регіональні приклади: як підтримують бізнес на місцях

Важливу роль у збереженні підприємництва під час війни відіграють місцеві ініціативи та адаптація бізнесу до нових реалій в регіонах. На заході України, куди евакуювалися сотні фірм із прифронтових територій, місцева влада і донори запустили спеціальні програми підтримки релокованого бізнесу. Львівська область стала одним із ключових хабів для переміщених підприємців – сюди переїхали виробництва зі сходу й півдня, рятуючи свої активи . У партнерстві з Програмою розвитку ООН та бізнес-асоціаціями на Львівщині ще у вересні 2022 року було започатковано програму мікрогрантів для таких релокованих МСБ . Гранти до $4 000 спрямовувалися на придбання обладнання, оренду приміщень та відновлення діяльності фірм, що переїхали з зони бойових дій . В рамках цієї програми перші 20 підприємств-переселенців отримали фінансування для перезапуску виробництва на новому місці . Одночасно Львівська міська рада звільнила релокований бізнес від сплати деяких місцевих податків на період адаптації і створила консультаційний центр для інтеграції таких підприємців у локальну бізнес-спільноту . Подібні ініціативи діють і в інших відносно безпечних регіонах: Вінниччина, Закарпаття, Черкащина запровадили обласні конкурси грантів до 100 тис. грн для нових проєктів малого бізнесу, особливо орієнтованих на переселенців та ветеранів, аби стимулювати підприємницьку активність в громадах.

У прифронтових і деокупованих регіонах акцент зроблено на відновленні інфраструктури і створенні умов для повернення бізнесу. Наприклад, в Київській області після деокупації у 2022 році місцева влада спільно з міжнародними фондами надала пільгові кредити і цільові гранти підприємцям Бучі, Ірпеня та інших постраждалих громад для відбудови зруйнованих закладів торгівлі та сервісу. У Миколаєві діє програма компенсації відсотків за кредитами для малого бізнесу, що інвестує у відбудову своїх приміщень після обстрілів. У Харкові міська рада, попри регулярні атаки, організувала індустріальний парк для компаній, які втратили виробничі майданчики – виділено землю та підведено комунікації, щоб заводи могли розгорнути модульні цехи і поновити роботу. Такі регіональні кейси демонструють гнучкість та витривалість українського підприємництва: навіть в умовах небезпеки бізнес знаходить шляхи відновитися за підтримки місцевої влади і партнерів. Це сприяє не лише економічній активності на місцях, але й поверненню життя в постраждалі громади.

Міжнародний досвід: Польща, Литва, Балкани та програми після воєн

Україна не перша країна, що стикається з потребою відновлення економіки за допомогою малого бізнесу в умовах кризи чи після війни. Світовий досвід надає цінні уроки, як стимули для МСБ можуть прискорити економічне одужання. Польща є одним із найближчих і найуспішніших прикладів трансформації, де дерегуляція і підтримка підприємництва дали потужний ефект. Наприкінці 1980-х Польща ухвалила так званий «закон Вільчека», який практично зняв обмеження на приватну ініціативу і спростив реєстрацію фірм. Ця реформа заклала основу для вибухового зростання сегменту МСБ у 1990-х. Нині Польща посідає провідні позиції в Європі за легкістю ведення бізнесу для малих компаній. Згідно з Бюрократичним індексом 2024, Польща визнана «найбільш дружньою до бізнесу країною Європи» – адміністративний тягар для підприємців там найменший на континенті . В середньому, щоби відкрити промислову фірму в Польщі, потрібно лише 19 годин бюрократичних процедур . Таких результатів вдалося досягти завдяки послідовній дерегуляції (включно з політикою «one in, one out», коли запровадження нового регулювання вимагало скасування старого), цифровізації державних сервісів та стимулюванню конкуренції. Польський підхід доводить, що мінімум бюрократії і прості правила гри дозволяють малому бізнесу динамічно зростати. Для України, яка прагне зменшити надмірні дозвільні процедури, польський досвід є взірцем – недаремно питання дерегуляції фігурує серед пріоритетів урядових планів у 2025 році.

Литва – ще одна сусідня країна, чий шлях може надихати Україну. Після здобуття незалежності литовці зробили ставку на інтеграцію в європейський ринок і створення привабливого клімату для інвесторів. Було ухвалено програми розвитку МСБ, створено агентства підтримки експорту, бізнес-інкубатори. В результаті за два десятиліття частка малого і середнього бізнесу в економіці Литви відчутно зросла, а зростання зайнятості в секторі МСБ перевищило 13% лише за 2024 рік . Інвестиції ЄС через фонди вирівнювання також сприяли модернізації підприємств. Сьогодні Литва відома своїм ІТ-сектором і стартап-екосистемою, що виросли з малого бізнесу завдяки сприятливим умовам (спрощене оподаткування для мікрофірм, програми грантів для інновацій тощо). Для України корисним є литовський досвід швидкої цифровізації державних послуг – литовський центр реєстрації бізнесу одним з перших у Європі перейшов на онлайн-формат, що економить час підприємцям. Такі рішення наближають український бізнес-сервіс до європейських стандартів.

Країни Балкан, які пережили воєнні конфлікти у 1990-х (Боснія і Герцеговина, Хорватія, Сербія), також демонструють, наскільки МСБ критично важливий у повоєнній відбудові. Після воєн Балкани отримали значну міжнародну допомогу, і значна її частина була спрямована саме на розвиток дрібного підприємництва та створення робочих місць. У Боснії та Герцеговині одразу після підписання мирної угоди міжнародні фінансові організації (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд) та уряди країн-донорів заснували спеціальні фонди підтримки малого бізнесу, ремісників та фермерів . З одного боку, це були гарантійні програми для кредитування МСБ(щоб банки з меншим ризиком позичали кошти малим фірмам), з іншого – програми мікрофінансування, які видавали невеликі позики підприємцям без застави. Такі зусилля дали змогу тисячам сімей відкрити власну справу – від пекарень до майстерень – і тим самим сприяли зайнятості та соціальній стабільності у повоєнний період. Статистика свідчить, що нині у країнах ЄС МСБ становлять близько 99% підприємств, генерують 50–60% ВВП і є головним джерелом нових робочих місць . Для балканських держав перехідного періоду ставка на МСБ виявилася оправданою: вона допомогла знизити безробіття, залучити молодь до бізнесу і диверсифікувати економіку, яка раніше часто залежала від кількох великих підприємств.

У післявоєнних програмах таких далеких країн як Ірак та Афганістан також була врахована роль малого бізнесу. Попри складну безпекову ситуацію, міжнародні донори реалізували там спеціальні проекти з розвитку підприємництва. Наприклад, в Афганістані проект USAID ASMED(Assistance in SME Development) підтримував малий і середній бізнес шляхом залучення інвестицій, передачі технологій та навчання підприємців . Завдяки цьому були створені нові переробні підприємства в регіонах, з’явилися робочі місця, особливо для молоді, що зменшувало соціальну напругу. В Іраку після 2003 року міжнародні організації надавали гранти малим виробництвам, щоб відновити базові товари і послуги для населення, а також проводили навчання з бізнес-навичок для ветеранів та колишніх військових, допомагаючи їм відкрити власну справу замість участі у збройних формуваннях. Хоча ситуація в кожній країні унікальна, загальний урок очевидний: підтримка МСБ після війни – ключ до швидкого відновлення економіки і суспільної стабільності. Україна, співпрацюючи з міжнародними партнерами, вже імплементує найкращі практики: від мікрогрантів для ветеранів (як в програмах реінтеграції військових в США) до створення фонду гарантування кредитів для малого бізнесу (за моделлю Європейського інвестиційного фонду).

Парламентський вимір: ініціативи Верховної Ради для бізнесу

Верховна Рада України відіграє провідну роль у формуванні нормативного поля, в якому діє бізнес, особливо під час воєнного стану. Український парламент за останні два роки ухвалив низку законодавчих ініціатив, спрямованих на полегшення життя підприємців, дерегуляцію та адаптацію правил до європейських норм. Одним із знакових рішень стало прийняття в липні 2022 року Закону №5371 – про спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва . Цей документ ввів гнучкі умови найму та звільнення для МСБ, фактично дозволивши роботодавцю та працівнику більш вільно визначати умови праці в індивідуальному договорі. Мета – зменшити бюрократичне навантаження на невеликі фірми і стимулювати найм навіть в умовах воєнної економіки. Крім того, Рада ратифікувала низку міжнародних угод, що відкривають доступ українського бізнесу до програм ЄС, зокрема до фінансових інструментів підтримки підприємництва. Ще у 2022 році було прийнято рішення про приєднання України до програми ЄС «COSME», а з 2023-го Україна долучається до Єдиного ринку ЄС (Single Market Programme), який надає фінансування та експертну підтримку МСБ в країнах-учасницях.

Парламент також схвалив зміни до Податкового кодексу і держбюджету, які ввели конкретні пільги для МСБ. Зокрема, під час воєнного стану бізнес за бажанням міг перейти на спрощену систему оподаткування із сплатою лише 2% від обороту (така модель діяла до середини 2023 року і дала перепочинок тисячам підприємців). Також Верховна Рада закріпила на законодавчому рівні податкові преференції для резидентів індустріальних парків (звільнення на 10 років від податку на прибуток і мита на імпорт обладнання), про що вже згадувалось вище . У 2023 році парламентарі ухвалили закони, що стимулюють інвестиції навіть під час війни: йдеться про продовження дії режиму «інвестиційних нянь» (державна підтримка великих інвестпроєктів, яка поширюється і на супутні МСБ) та про пільгове оподаткування прибутків підприємств, які реінвестують кошти у відновлення виробництва.

Важливою місією Верховної Ради є гармонізація українського законодавства з вимогами ЄС, зокрема у сфері стандартів, сертифікації та конкурентної політики. Для МСБ це відкриває двері до європейського ринку, але потребує адаптації до нових правил. Парламент за останні два роки ухвалив низку євроінтеграційних законів – про технічні регламенти та оцінку відповідності, про санітарні та фітосанітарні норми, про захист прав споживачів – що встановлюють європейські стандарти якості продукції. Це не тільки вимога Угоди про асоціацію, а й конкретна допомога малим виробникам: після впровадження так званого “промислового безвізу” (ACAA) українські МСБ зможуть експортувати свою продукцію до ЄС без подвійної сертифікації. Таким чином, адаптація до стандартів ЄС розширює потенційний ринок збуту для нашого бізнесу і стимулює його модернізуватися. Верховна Рада також працює над імплементацією Small Business Act – базового європейського акта щодо МСБ, який проголошує принцип “Think Small First” («Спочатку думай про малих»). В межах цього підходу у 2024 році планується запровадити SME-test для всіх нових регуляцій – оцінку впливу на малий бізнес, щоб не допустити появи надмірних бар’єрів.

Звичайно, законодавча підтримка – це марафон, а не спринт. Парламентський Комітет з питань економічного розвитку спільно з профільними асоціаціями МСБ постійно моніторять проблеми бізнесу, щоб оперативно реагувати законодавчо. Уже розробляються законопроєкти щодо післявоєнної податкової реформи, які передбачають зниження податкового навантаження на фонд оплати праці для МСБ, стимулювання інвестицій через прискорену амортизацію та надання податкового кредиту на відбудову зруйнованих активів. Також на порядку денному – питання дерегуляції будівництва (щоб підприємці швидше відновлювали знищені приміщення) та спрощення зовнішньоекономічної діяльності (електронні митні сервіси, приєднання до європейської митної системи). Критично, що парламентський консенсус щодо підтримки бізнесу під час війни є досить широким: незалежно від політичних розбіжностей, більшість фракцій розуміють необхідність економічної витривалості. Тому ключові “пробізнесові” законопроєкти ухвалюються доволі злагоджено.

Європейський контекст та натхнення для України

Прагнення України стати частиною Європейського Союзу вже зараз відбивається у перенятті європейських підходів до розвитку підприємництва. ЄС має розгалужену систему підтримки МСБ, і багато з цих інструментів поступово стають доступними й українському бізнесу. По-перше, це фінансова підтримка: Європейський інвестиційний банк та Європейський інвестиційний фонд (ЄІФ) вже кілька років реалізують програми в Україні, надаючи гарантії та позики малим підприємствам у співпраці з українськими банками. Наприклад, за даними ЄІФ, лише в Польщі за останні роки через його механізми було мобілізовано понад 24 млрд євро доступного фінансування для майже 116 тисяч МСБ, у тому числі за рахунок програм ЄС (InvestEU, COSME)  . Тепер подібні ресурси залучаються і в Україну: у 2023 році ЄІБ виділив кредитну лінію 50 млн євро для українських комерційних банків саме на мікрокредитування бізнесу, а ЄІФ запускає гарантійний фонд для воєнних ризиків, що покриватиме частину можливих збитків банків при кредитуванні підприємців. Це фактично інтегрує наш ринок у європейський фінансовий простір і полегшує доступ МСБ до капіталу, як це працює в країнах ЄС.

По-друге, регуляторні практики ЄС задають високу планку, до якої ми прагнемо. Європа, звісно, не однорідна – десь бюрократії більше, десь менше – але загалом у ЄС діє розуміння, що малий бізнес не повинен потонути в “червоній стрічці”. Ще у 2008 році Єврокомісія ухвалила Акт про малий бізнес для Європи, що проголосив десяток принципів підтримки МСБ – від полегшення старту бізнесу до другого шансу для чесних банкрутів. Україна зараз імплементує ці принципи. Зокрема, скорочуються строки реєстрації підприємств (нині це вже лічені години онлайн, як і в більшості країн ЄС), зменшуються вимоги до звітності для мікропідприємств, запускається єдиний портал державних послуг («Дія»), що копіює найкращі європейські e-government рішення. Орієнтиром тут знову ж виступає досвід держав ЄС, які довели ефективність дерегуляції. Як вже згадувалось, Польща демонструє приклад успішного зниження бюрократії – її успіх визнають на рівні Європарламенту . Інші країни теж мають чим поділитися: Естонія відома як “цифрова нація”, де 98% послуг для бізнесу доступні онлайн; Ірландія свого часу залучила МСБ до експорту через систему ваучерів і консультацій, що фінансувалася з фондів ЄС; Італія та Іспанія після кризи 2008 року впровадили програми мікрокредитування за підтримки Європейського соціального фонду, аби боротися з безробіттям – подібний підхід нині реалізує Україна для підтримки самозайнятості переселенців.

Не менш важливий європейський контекст – це культурна і політична підтримка підприємництва. В ЄС малий бізнес визнаний “хребтом економіки” на всіх рівнях, про що свідчать численні резолюції Європарламенту та програми Єврокомісії. Відтак, формуються позитивні суспільні установки: підприємницька ініціатива заохочується, провали не стигматизуються, а освітні системи містять компоненти економічної грамотності. Україна, рухаючись до членства в ЄС, переймає і цю складову. Популяризація підприємництва, навчальні курси для ветеранів і молоді щодо започаткування бізнесу, конкурси стартапів – усе це стає частиною нашого життя, наближаючи нас до європейської моделі.

На завершення, слід чітко окреслити позицію: підтримка малого і середнього бізнесу під час війни – це інвестиція у стійкість та майбутнє країни. Як народний депутат, я переконаний, що парламент має створити всі необхідні умови для стабільного функціонування МСБ, адже саме цей сектор є основою економічної витривалості України. Сьогодні на законодавчому рівні вже зроблено багато: від пільгового оподаткування та дерегуляції до стимулів найму і кредитування. Але завдання не вичерпується короткостроковою допомогою – попереду велика робота з післявоєнної перебудови економіки, де малий бізнес стане двигуном зростання. Верховна Рада повинна гарантувати прогнозованість і послідовність політики для підприємців. Це означає – ніяких раптових регуляторних змін без обговорення з бізнес-спільнотою, плавне повернення до нормального оподаткування після війни, законодавче закріплення довгострокових програм підтримки інвестицій і інновацій. Український МСБ уже продемонстрував неймовірну стійкість, продовживши працювати під обстрілами, евакуювавшись і запускаючи виробництва в тилу, переналаштовуючись під потреби воєнного часу (хтось шиє амуніцію замість одягу, хтось перейшов від туристичних послуг до волонтерської логістики). Наша роль як парламентарів – підкріпити цю стійкість дієвими законами і ресурсами.

У повоєнний період на Україну чекає економічний стрибок, і його локомотивом мають стати саме малі та середні підприємства – гнучкі, інноваційні, вмотивовані розвиватися. Тому вже зараз ми закладаємо фундамент для цього росту, впроваджуючи європейські стандарти ведення бізнесу, вибудовуючи систему державної підтримки і стимулів.

Парламент забезпечуватиме, щоб нормативне поле залишалося сприятливим для підприємців, аби ті могли з упевненістю інвестувати, наймати працівників, освоювати нові ніші ринку. Економічна витривалість України складається з тисяч успішних малих історій – кожного цеху, фермерського господарства, ІТ-стартапу або крамнички, які вперто працюють попри війну. Наш обов’язок – зробити так, щоб цих історій ставало більше. Підтримуючи МСБ сьогодні, ми наближаємо перемогу на економічному фронті та закладаємо підвалини добробуту українського суспільства завтра. І держава, і парламент надалі будуть поруч з українським бізнесом – в цьому полягає запорука нашої спільної перемоги та відродження.