Енергетична інфраструктура дедалі рідше сприймається як суто технічна сфера. Для Європейського Союзу вона стала ключовим елементом безпеки, економічної стійкості та кліматичної політики, а для України — ще й питанням виживання та післявоєнного відновлення.
Повномасштабна війна росії проти України показала, що вразливі енергомережі — це вразливі суспільства. Саме тому в ЄС у грудні 2025 року було представлено так званий European Grids Package — законодавчий пакет, який радикально змінює підхід до розвитку транс’європейської енергетичної інфраструктури, зокрема через перегляд регламенту TEN-E та прискорення дозвільних процедур .
Але що саме змінюється ? І чому ці рішення мають значення не лише для країн ЄС, а й для українського парламенту, громадянського суспільства та майбутньої євроінтеграції України ?
Контекст: чому ЄС змінює правила гри
Європейська комісія виходить з кількох тривожних фактів:
• понад 50 % необхідних міждержавних електроінтерконекторів до 2030 року досі не реалізовані;
• будівництво великих електромереж у ЄС займає до 10 років, з яких більшість часу припадає саме на дозвільні процедури;
• для досягнення кліматичних цілей ЄС до 2040 року необхідні інвестиції понад €1,2 трлн лише в електромережі;
• зростання відновлюваної енергетики, електрифікація транспорту та промисловості, а також розвиток дата-центрів створюють безпрецедентне навантаження на мережі .
Відповіддю на ці виклики стала спроба перейти від фрагментованої координації до більш централізованого європейського управління енергетичними мережами.
Ключові зміни регламенту TEN-E: що пропонує ЄС
1. Новий підхід до планування інфраструктури
Європейська комісія отримує повноваження формувати єдиний міжсекторний сценарій розвитку енергосистеми (електрика, водень, газ), який стане обов’язковою основою для:
• десятирічних планів розвитку мереж;
• визначення інфраструктурних «вузьких місць»;
• розподілу витрат між державами-членами.
Це означає менше національного лобізму — більше системного європейського бачення.
2. Пріоритет «розумних» альтернатив
Уперше на рівні регламенту закріплено обов’язок спочатку розглядати дешевші альтернативи розширенню мереж, зокрема:
• цифрові рішення;
• управління попитом;
• гнучкі та бездротові технології.
Цей підхід має пряме значення і для України, де ресурсна ефективність у відбудові буде критичною.
3. Нові правила розподілу витрат між країнами
Якщо держава-член отримує щонайменше 10 % вигод від проєкту, вона зобов’язана брати участь у його фінансуванні. Це посилює європейську солідарність, але водночас викликає політичні дискусії між урядами.
Прискорення дозвільних процедур: баланс швидкості й довіри
Другий законодавчий елемент пакета — директива про прискорення дозвільних процедур — спрямований на подолання бюрократичних заторів.
Серед ключових новацій:
• жорсткі граничні строки для надання дозволів;
• принцип «мовчазної згоди» у разі бездіяльності органів влади;
• презумпція переважного суспільного інтересу для енергетичних мереж і ВДЕ;
• обов’язкова цифровізація дозвільних процесів через єдині онлайн-портали;
• можливість реалізації проєктів паралельно з компенсаторними екологічними заходами .
Ці кроки мають пришвидшити інвестиції, але водночас викликають питання:
чи не буде довіра громадян принесена в жертву швидкості ?
Чому це важливо для громадянського суспільства
Для громадських організацій і активістів у сфері парламентської просвіти цей пакет створює нову реальність:
• рішення ухвалюються швидше, але потребують посиленого демократичного контролю;
• екологічні винятки можуть бути виправданими лише за умов прозорості та участі громад;
• цифрові процедури відкривають можливості для публічного моніторингу, якщо їх правильно використати.
Чи готові громадяни стати не лише спостерігачами, а учасниками формування енергетичної політики ?
Український вимір: уроки для парламенту
Для України, яка рухається шляхом європейської інтеграції навіть в умовах війни, ці ініціативи ЄС мають стратегічне значення:
• вони демонструють, як безпека, клімат і економіка поєднуються в єдиній політиці;
• дають орієнтири для майбутньої гармонізації українського законодавства;
• підкреслюють роль парламенту як центру стратегічного планування, а не лише реагування на кризи.
Швидкість без демократії чи розвиток через довіру ?
Європейський Союз робить ставку на прискорення енергетичного переходу через централізацію планування та дерегуляцію процедур. Це відповідь на глобальні виклики, але водночас — випробування для демократичних інститутів.
Для України важливо не просто переймати норми, а осмислювати логіку цих рішень:
як поєднати швидкість, безпеку та участь громадян ?
👉 Саме тут парламентська просвіта, громадський контроль і публічна дискусія стають не другорядними, а визначальними елементами європейського майбутнього.
А якою має бути енергетична демократія в Україні після війни ?
Запрошуємо до обговорення.
