Повномасштабна війна рф проти України радикально змінила уявлення про роль молоді в державі. Сьогодні молоді люди — це не лише майбутні виборці, а військові, волонтери, внутрішньо переміщені особи, студенти без доступу до звичного навчання, молоді працівники з втраченими можливостями.

На цьому тлі досвід Європейського Союзу у впровадженні Стратегії ЄС щодо молоді 2019–2027 років заслуговує на особливу увагу. Європейський парламент у 2026 році здійснив ґрунтовну оцінку її реалізації, щоб визначити, чи справді молодь стала реальним суб’єктом політики, а не декларативною цільовою групою  .

Для України, яка рухається шляхом європейської інтеграції, це дослідження є не лише оглядом європейської практики, а й дорожньою картою для власної парламентської та урядової роботи.

Що таке Стратегія ЄС щодо молоді і як вона працює

Стратегія ЄС щодо молоді на 2019–2027 роки ґрунтується на трьох взаємопов’язаних напрямах :

• Залучення (Engage) — участь молоді у прийнятті рішень і демократичному житті.

• Поєднання (Connect) — мобільність, обміни, волонтерство, міжкультурний діалог.

• Розширення можливостей (Empower) — освіта, працевлаштування, психічне здоров’я, соціальна інклюзія.

Ключовим елементом стратегії є 11 Європейських молодіжних цілей, сформульованих самими молодими людьми. Вони охоплюють питання рівності, психічного здоров’я, якісної освіти, зайнятості, сталого розвитку та участі у політиці.

Оцінка Європейського парламенту підтверджує : стратегія не є програмою з жорсткими зобов’язаннями, але вона створює єдиний рамковий підхід, що дозволяє уникати фрагментації політик і фінансування  .

Ключові висновки оцінки Європейського парламенту

1. Молодь стала видимою, але не завжди почутою

Європейська комісія та парламент значно розширили формати участі молоді — діалоги з комісарами, молодіжні платформи, консультації. Водночас дослідження фіксує скепсис молодих людей щодо реального впливу їхніх голосів на рішення національного та європейського рівнів  .

Риторичне запитання, актуальне й для України :

чи достатньо запрошувати молодь до обговорень, якщо механізми врахування їхніх пропозицій залишаються непрозорими ?

2. Соціальна нерівність серед молоді зростає

Оцінка показує, що молодь у сільській місцевості, молоді люди з інвалідністю, з малозабезпечених родин або ті, хто не навчається і не працює (NEET), значно гірше охоплені програмами підтримки  .

Для України, де війна посилила регіональні та соціальні розриви, це особливо чутливий сигнал.

3. Психічне здоров’я та безпека — нові пріоритети

Після пандемії COVID-19 і на тлі війни в Україні питання психічного здоров’я, безпеки та оборони вперше увійшли до топ-пріоритетів молоді в ЄС. Молоді європейці дедалі частіше пов’язують свою участь у політиці з питаннями миру, стійкості та захисту демократичних цінностей  .

4. Парламентський контроль має вирішальне значення

Європейський парламент відіграє ключову роль у нагляді за реалізацією молодіжної стратегії. Аналіз понад 200 парламентських резолюцій показує, що молодіжні питання інтегруються в політики зайнятості, освіти, регіонального розвитку, цифрової трансформації та безпеки  .

Це приклад того, як молодіжна політика перестає бути вузькосекторальною.

Досвід ЄС дає кілька чітких сигналів для українського парламенту, уряду та громадянського суспільства :

🔹 Молодіжна політика має бути наскрізною

Питання молоді повинні враховуватись у законодавстві про оборону, освіту, відбудову, ринок праці та регіональний розвиток, а не залишатися окремим напрямом.

🔹 Участь молоді потребує підзвітності

Молодіжні ради, консультації та форуми мають супроводжуватися публічним поясненням : які саме пропозиції враховані і чому.

🔹 Вразлива молодь — у центрі відновлення

Післявоєнна відбудова без спеціальних рішень для молоді з постраждалих регіонів ризикує відтворити нерівність на десятиліття вперед.

Молодь як співтворець, а не адресат політики

Європейський парламент у своєму звіті чітко формулює головний урок : молодіжна політика ефективна лише тоді, коли молодь є співтворцем рішень, а не їхнім пасивним отримувачем  .

Для України це питання не лише євроінтеграції, а й демократичної стійкості держави в умовах війни.

👉 Чи готові ми інтегрувати голос молоді в парламентські рішення не формально, а по-справжньому ?

👉 Яку роль молоді ми бачимо у відбудові України — статистів чи архітекторів майбутнього ?

Запрошуємо до дискусії.