Чому якість рішень важливіша за гучні цифри

Європейський Союз входить у новий бюджетний цикл у момент глибоких геополітичних змін. Війна рф проти України, безпекові виклики на зовнішніх кордонах ЄС, енергетичний перехід і конкуренція глобальних економік змушують Брюссель переглядати не лише пріоритети, а й архітектуру бюджету.

Саме тому Багаторічна фінансова рамка ЄС на 2028–2034 роки (MFF) — обсягом майже 1,8 трлн євро — є не просто фінансовим документом. Вона визначає, які політики отримають підтримку, які ризики будуть проігноровані, і наскільки ефективно ЄС зможе реагувати на кризи.

Однак постає ключове питання: наскільки якісними є оцінки впливу, на яких базуються ці стратегічні рішення ?

Що проаналізував Європейський парламент

Аналітичний брифінг European Parliamentary Research Service (EPRS) оцінив сім оцінок впливу (Impact Assessments), підготовлених Європейською комісією для 18 програм та горизонтальної бюджетної рамки нового MFF  .

Мета дослідження — перевірити, наскільки ці оцінки відповідають принципам кращого регулювання ЄС (Better Regulation), зокрема щодо:

• прозорості,

• доказовості,

• чіткості цілей,

• альтернатив політики,

• аналізу економічних, соціальних та екологічних наслідків.

Результати виявилися тривожними.

Ключові висновки: системні проблеми замість поодиноких помилок

1. Відхід від стандартів кращого регулювання

Усі сім оцінок впливу офіційно визнають, що вони не відповідають стандартній методології ЄС. Комісія посилається на «особливий характер» формування багаторічного бюджету, але при цьому не визначає чітких альтернативних правил.

📌 Наслідок:

однакові принципи застосовуються по-різному, що ускладнює порівняння програм і знижує довіру до процесу ухвалення рішень.

2. Розмиті проблеми — розмиті цілі

У багатьох оцінках:

• проблеми сформульовані надто загально,

• бракує доказів та кількісних даних,

• зв’язок між проблемами, причинами та наслідками не пояснений належним чином.

Цілі програм часто:

• не є SMART (конкретними, вимірюваними, досяжними, релевантними та обмеженими в часі),

• дублюють одна одну,

• ускладнюють подальший моніторинг результатів.

❓ Як виміряти успіх політики, якщо не зрозуміло, що саме має змінитися і для кого ?

3. Альтернативи політики — формальність, а не вибір

Хоча формально подано кілька варіантів політики, їх опис часто:

• поверхневий,

• без чітких механізмів реалізації,

• без реалістичного порівняння витрат і вигод.

У низці випадків складається враження, що:

рішення було прийняте заздалегідь,

а оцінка впливу лише підганялась під обраний варіант.

Це прямо суперечить принципам ЄС і підриває довіру до інституцій.

4. Відсутність кількісного аналізу і бюджетних сценаріїв

Попри те, що йдеться про бюджетні програми, оцінки впливу:

• майже не містять кількісних показників,

• не аналізують бюджетні сценарії,

• залишають економічні та соціальні наслідки на рівні загальних тверджень.

📉 Без цифр політика стає декларативною, а не керованою.

5. Обмежений контроль з боку національних парламентів

Жодна з оцінок:

• не містить повноцінної таблиці субсидіарності,

• поверхнево розглядає принцип пропорційності.

У відповідь:

• національні парламенти Німеччини, Франції та Румунії подали обґрунтовані зауваження,

• загалом отримано 73 офіційні позиції від парламентів держав-членів  .

Це сигнал про демократичний дисбаланс у бюджетному процесі ЄС.

Для України, яка:

• перебуває у стані війни,

• розраховує на довгострокову фінансову та інституційну підтримку ЄС,

• прагне повноправного членства,

якість бюджетного планування ЄС має прямі наслідки.

❗ Якщо стратегічні рішення ЄС ухвалюються без належної доказової бази,

❗ ризики не прораховані,

❗ а механізми контролю ослаблені —

це впливає і на стійкість європейської підтримки України у середньо- та довгостроковій перспективі.

Повернути сенс оцінці впливу

Брифінг Європейського парламенту робить чіткий висновок:

оцінки впливу до бюджету ЄС 2028–2034 років не стали тим інструментом, який мав би допомогти політикам ухвалювати обґрунтовані рішення  .

Це — втрачена можливість:

• для підвищення прозорості,

• для залучення громадян і парламентів,

• для посилення довіри до європейської бюджетної політики.

🔹 Для ЄС — це виклик до саморефлексії.

🔹 Для України — урок, як не можна будувати політику відновлення і розвитку.

Запрошуємо до обговорення

👉 Чи достатньо громадянське суспільство залучене до бюджетних рішень ?

👉 Чи здатні парламенти реально впливати на багаторічні фінансові пріоритети ?

👉 І чи готові ми вимагати не просто грошей, а якісної політики ?