Як народний депутат України та член парламентського процесу, вважаю принципово важливим чітко пояснювати громадянам не лише зміст рішень, а й хто саме є їх автором і несе політичну та управлінську відповідальність.
Саме з цією логікою на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури 14 січня 2026 року було детально розглянуто пакет законопроєктів, які плануються до внесення у 2026 році. Йдеться не про ініціативи окремих депутатів, а про системну законодавчу політику виконавчої влади.
Згідно з офіційно зареєстрованими документами, усі ключові законопроєкти у сфері транспорту та інфраструктури на 2026 рік:
• розроблені Міністерством розвитку громад та територій України;
• подаються від імені Кабінету Міністрів України;
• у парламенті реєструються як:
• урядові законопроєкти (КМУ) або
• проєкти законів, внесені Урядом (ПУ).
Це означає, що Мінрозвитку виступає політичним та експертним автором, а Уряд — суб’єктом законодавчої ініціативи, який несе повну відповідальність за зміст, строки та якість реалізації цих рішень.
Законопроєкти Мінрозвитку у 2026 році:
Морський і внутрішній водний транспорт
Міністерство є єдиним розробником законопроєктів щодо:
• ратифікації Конвенції МОП про працю в морському судноплавстві;
• імплементації міжнародних стандартів праці моряків;
• контролю суднового баласту;
• змін до адміністративної відповідальності у сфері судноплавства.
📌 Автор законопроєктів: Міністерство розвитку громад та територій України
📌 Суб’єкт подання: Кабінет Міністрів України
Ці ініціативи безпосередньо пов’язані з виконанням міжнародних зобов’язань України та екологічною безпекою.
Залізничний транспорт: європейська інтеграція на практиці
Ключові для країни законопроєкти:
• «Про безпеку руху та інтероперабельність залізничного транспорту України»;
• «Про ринок залізничного транспорту»,
також розроблені Мінрозвитку і подаються Урядом.
Вони формують:
• перехід до європейської моделі управління залізницею;
• розділення функцій оператора інфраструктури та перевізників;
• нові правила доступу до інфраструктури;
• механізм суспільно важливих перевезень (PSO).
📌 Автор концепції та тексту: Мінрозвитку
📌 Політична відповідальність: Уряд України
Автомобільний і міський громадський транспорт
Законодавчі ініціативи щодо:
• суспільно важливих пасажирських перевезень;
• цифровізації конкурсів перевізників;
• адаптації до регламентів ЄС,
також не є депутатськими — це урядові законопроєкти, підготовлені профільним міністерством.
Для громад це означає:
• прозорі конкурси;
• єдині правила для всіх перевізників;
• менше корупційних ризиків на маршрутах.
Безпека транспорту: незалежні інституції
Окремо наголошую на законопроєкті:
• «Про Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті».
Його автором також є Мінрозвитку, а подання здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Це — системна спроба створити незалежний орган, аналогічний європейським інституціям, що розслідують транспортні інциденти без політичного чи відомчого впливу.
Чому Комітет з питань транспорту та інфраструктури акцентує увагу саме на авторстві
Для мене, як парламентаря, принципово важливо, щоб:
• громадяни розуміли, хто формує політику,
• парламент мав змогу ефективно контролювати виконавчу владу,
• відповідальність за реформи не розмивалася між інституціями.
Саме тому Комітет запросив Віце-прем’єр-міністра з відновлення України — Міністра розвитку громад та територій України особисто представити:
• логіку цих законопроєктів;
• їхню пріоритетність;
• строки реалізації у 2026 році.
Законодавчий пакет у сфері транспорту та інфраструктури на 2026 рік є урядовим за своєю природою, з чітко визначеним автором — Міністерством розвитку громад та територій України, та з політичною відповідальністю Кабінету Міністрів України.
Завдання парламенту — не лише підтримати необхідні реформи, а й забезпечити їхню якість, прозорість і користь для людей.
Саме в цьому полягає суть європейського парламентаризму, до якого ми послідовно рухаємося навіть в умовах війни.
