Цифрова революція створила нові можливості для демократії. Соціальні мережі, цифрові платформи та штучний інтелект обіцяли зробити публічні дебати більш відкритими, а участь громадян — більш доступною. Однак реальність виявилася складнішою.
Сучасні технології штучного інтелекту одночасно відкривають нові можливості і створюють нові ризики для демократичних процесів. Особливо вразливою групою в цьому контексті є жінки — політикині, журналістки, активістки та дослідниці, які все частіше стають об’єктом гендерно спрямованої дезінформації, цифрового насильства та маніпуляцій.
Для демократичних суспільств це питання вже не лише гендерної рівності. Воно безпосередньо стосується якості політичної участі, інформаційної безпеки та стійкості демократії.
Для України, яка протистоїть російській інформаційній агресії та водночас інтегрується до Європейського Союзу, ця проблема набуває особливого значення.
Чи можуть сучасні цифрові технології стати інструментом демократії — чи навпаки її підриву? І яку роль у цьому процесі відіграє парламент?
Ключові виклики цифрової епохи
1. Штучний інтелект і нова хвиля гендерної дезінформації
Одна з найбільш тривожних тенденцій — використання генеративного штучного інтелекту для створення маніпулятивного контенту, спрямованого проти жінок.
За даними дослідження Європейської парламентської дослідницької служби:
• кількість deepfake-відео у мережі зросла на 550 % у 2019–2023 роках;
• приблизно 98 % таких відео становить порнографічний контент без згоди жертви;
• 99 % жертв таких deepfake-матеріалів — жінки.
Подібні технології використовуються для:
• дискредитації політикинь;
• психологічного тиску на активісток;
• підриву довіри до демократичних інституцій.
Це створює ефект витіснення жінок з публічної сфери, коли онлайн-атаки змушують їх відмовлятися від участі в політичному житті.
І тут виникає важливе питання:
Як може працювати демократія, якщо частина суспільства фактично витісняється з публічної дискусії через цифрове насильство?
2. Алгоритми, що посилюють поляризацію
Алгоритми соціальних мереж працюють за принципом максимізації уваги користувачів. У результаті:
• контент, що викликає сильні емоції, поширюється швидше;
• конфліктні теми — гендер, ідентичність, культура — стають інструментом політичної поляризації.
Дослідження Європейської Комісії показують, що соціальні мережі можуть створювати окремі інформаційні «екосистеми» для різних груп населення, що посилює ідеологічний розрив між молодими чоловіками і жінками.
Такі інформаційні бульбашки стають ідеальним середовищем для поширення:
• мізогінних наративів,
• конспірології,
• антидемократичної пропаганди.
3. Гендерна нерівність у технологічній сфері
Ще одна системна проблема — недостатня представленість жінок у технологічних галузях, що впливає на розвиток самих цифрових технологій.
За даними Європейського парламенту:
• лише 19,5 % спеціалістів ICT у ЄС — жінки;
• у STEM-освіті жінки становлять близько третини випускників;
• у високотехнологічних секторах жінки складають лише 22 % учених та інженерів.
Це означає, що технології часто створюються без достатнього врахування гендерної перспективи.
Наслідки можуть бути відчутними:
• алгоритмічна дискримінація;
• упереджені AI-моделі;
• нерівний доступ до фінансування та інновацій.
Геополітичний вимір: дезінформація як інструмент гібридної війни
Гендерна дезінформація все частіше використовується як інструмент гібридних операцій авторитарних режимів.
Аналітика НАТО та міжнародних дослідницьких центрів показує, що такі кампанії мають стратегічну мету:
• посіяти недовіру до демократичних інституцій;
• дискредитувати жінок-лідерів;
• розколоти суспільство.
Зокрема, російські інформаційні операції активно використовують наративи про «традиційні цінності», спрямовані проти гендерної рівності та демократичних реформ.
Подібні кампанії були зафіксовані під час виборів у Молдові 2024 року, де дезінформація використовувалася для атак на президентку Маєю Санду.
Для України цей досвід добре знайомий.
І саме тому боротьба з інформаційними маніпуляціями стала частиною європейської політики безпеки.
Європейська відповідь: нова цифрова політика
Європейський Союз формує комплексну систему регулювання цифрового простору.
Основні інструменти:
Digital Services Act (DSA)
Великі онлайн-платформи зобов’язані:
• оцінювати системні ризики;
• запобігати поширенню незаконного контенту;
• реагувати на гендерно зумовлене онлайн-насильство.
AI Act - Закон про штучний інтелект передбачає:
• обов’язкове маркування AI-контенту;
• прозорість алгоритмів;
• боротьбу з deepfake-маніпуляціями.
Директива про боротьбу з насильством щодо жінок - До 2027 року країни ЄС повинні криміналізувати:
• кіберпереслідування;
• поширення інтимних зображень без згоди;
• створення deepfake-контенту сексуального характеру.
Роль парламентів і громадянського суспільства - Європейський парламент відіграє ключову роль у формуванні цієї політики:
• контроль виконання цифрових регламентів;
• розробка нових стандартів прозорості;
• підтримка програм цифрової грамотності.
Водночас парламентські інституції наголошують: регуляція сама по собі не вирішить проблему.
Необхідні також:
• співпраця з громадянським суспільством;
• підтримка незалежних медіа;
• розвиток критичного мислення.
Чому це важливо для України:
Для України ці питання мають стратегічне значення.
По-перше, країна є об’єктом масштабної інформаційної війни.
По-друге, інтеграція до ЄС передбачає гармонізацію цифрового законодавства, включно з:
• AI Act
• Digital Services Act
• стандартами боротьби з дезінформацією.
По-третє, участь жінок у політичному житті — важливий елемент демократичної трансформації.
І тут постає ключове питання для суспільства:
чи готові ми створити цифровий простір, у якому кожен може брати участь у демократичному процесі без страху цифрового насильства?
Демократія потребує безпечного цифрового простору:
Цифрова епоха змінює демократію швидше, ніж законодавство встигає реагувати.
Штучний інтелект може:
• розширювати можливості громадян,
• або ставати інструментом маніпуляції.
Сьогодні завдання демократичних інституцій — забезпечити баланс між інноваціями та правами людини.
Це означає:
• посилення регулювання цифрових платформ;
• розвиток цифрової грамотності;
• підтримку участі жінок у політичному житті.
Адже демократія сильна лише тоді, коли кожен голос має можливість бути почутим.
• Чи достатньо сучасних європейських законів для боротьби з AI-дезінформацією?
• Як Україна може інтегрувати ці стандарти у власну цифрову політику?
• Чи повинні соціальні мережі нести більшу відповідальність за інформаційне середовище?
Поділіться своєю думкою. Демократія починається з дискусії.
