Чому громадянське суспільство опинилося в центрі європейської політики
У XXI столітті громадянське суспільство стало не просто учасником демократичних процесів, а їхнім ключовим гарантом. Саме громадські організації, аналітичні центри, правозахисні ініціативи та волонтерські рухи забезпечують зворотний зв’язок між громадянами та владою, контролюють прийняття рішень і захищають фундаментальні свободи.
Водночас у багатьох державах Європи фіксується звуження громадянського простору: тиск на активістів, кампанії з дискредитації, зловживання судовими позовами (SLAPP), нестабільне фінансування. Саме в цій ситуації Європейська комісія у листопаді 2025 року представила Стратегію ЄС для громадянського суспільства, яку аналітично узагальнила Європейська парламентська дослідницька служба (EPRS) .
Для України, яка одночасно протистоїть збройній агресії рф і рухається шляхом європейської інтеграції, ця стратегія має практичне та символічне значення: вона окреслює стандарти демократії, до яких ми маємо наближатися вже сьогодні.
Контекст ухвалення стратегії: політичний сигнал ЄС
У своїх політичних настановах на 2024–2029 роки Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн наголосила на необхідності посилити голос громадян та роль громадянського суспільства в управлінні ЄС. Ця заява стала відповіддю на численні застереження з боку громадських організацій, Європейського парламенту та Європейського економічного і соціального комітету щодо погіршення умов роботи CSO у державах-членах і країнах-партнерах.
Європейський парламент ще у резолюції 2022 року прямо вказував на:
• зростання тиску на громадські організації;
• необхідність довгострокового та передбачуваного фінансування;
• потребу в єдиній рамці участі громадянського суспільства у формуванні політики.
Стратегія 2025 року стала відповіддю на ці запити та спробою перейти від декларацій до системних рішень .
Три опори стратегії: як ЄС бачить роль громадянського суспільства
1. Громадські організації як партнери в управлінні
Перша опора стратегії визнає CSO повноцінними партнерами у формуванні політики, а не лише сторонніми спостерігачами. Європейська комісія закріплює 10 принципів взаємодії з громадянським суспільством, серед яких:
• партнерство та передбачуваність діалогу;
• прозорість і підзвітність;
• інклюзивність та доступність;
• безпека учасників діалогу;
• належне ресурсне забезпечення.
Практичні кроки включають створення Платформи громадянського суспільства, проведення щорічних самітів, стандартизацію консультацій на національному рівні та активніше залучення громадських організацій до політичних діалогів .
👉 Чи готові національні парламенти, включно з Верховною Радою України, перейти від формальних слухань до справжнього партнерства з громадянським суспільством ?
2. Захист і підтримка громадянського простору
Друга опора фокусується на безпеці та стійкості CSO. Європейська комісія прямо визнає, що громадські організації дедалі частіше стають мішенню:
• інформаційних атак та дезінформації;
• переслідувань активістів;
• зловживань судовими процесами (SLAPP).
У відповідь ЄС планує:
• створити онлайн-хаб знань про стан громадянського простору;
• посилити моніторинг у межах звітів про верховенство права;
• підтримувати навчання суддів і юристів щодо протидії SLAPP;
• удосконалити механізми раннього попередження, зокрема в країнах розширення ЄС .
Для України, яка працює в умовах воєнного стану, цей підхід є особливо актуальним: захист громадських активістів = захист демократії в тилу.
3. Фінансування як умова незалежності
Третя опора визнає очевидне, але часто ігнороване: без стабільного фінансування громадянське суспільство не може бути незалежним. Стратегія акцентує на:
• необхідності довгострокових і передбачуваних грантових програм;
• поєднанні публічного та приватного фінансування;
• захисті філантропічної свободи;
• розширенні доступу CSO до програм ЄС (CERV, Erasmus+, EU Solidarity Corps тощо).
Комісія також планує аналіз фінансових «прогалин» та розвиток механізмів pro bono підтримки для громадських організацій .
Парламентський вимір і значення для України
Стратегія ЄС має чіткий парламентський вимір: вона спирається на позиції Європейського парламенту і водночас створює орієнтири для національних законодавців. Для України це означає:
• необхідність інституціоналізувати консультації з громадянським суспільствому парламентській роботі;
• перегляд підходів до фінансування громадських організацій;
• інтеграцію стандартів захисту громадянського простору у процес євроінтеграції.
👉 Які елементи цієї стратегії мають бути імплементовані в Україні першочергово — захист активістів, фінансування чи участь у законотворенні ?
Демократія не працює без активних громадян
Європейська стратегія для громадянського суспільства — це не технічний документ і не формальність. Це політична заява про те, що демократія потребує активних, захищених і ресурсно спроможних громадянських організацій.
Для України, яка бореться за свободу і водночас будує майбутнє в Європі, цей документ є дороговказом: без сильного громадянського суспільства неможлива ані стійка держава, ані ефективний парламент.
🔹 Час перейти від декларацій до дій.
🔹 Час зробити громадянське суспільство не об’єктом, а суб’єктом політики.
🔹 Час для відкритого діалогу між парламентом і громадянами.
