Проблема з питною водою не є новою для України, як і для багатьох країн по всьому світу. Але шляхи розв'язання цієї проблеми дуже різниться. Деякі країни мають окремі міністерства питної води та водовідведення (наприклад, Єгипет та Індія), більшість розвинених країн мають у складі відповідних міністерств департаменти питної води, водопостачання та водовідведення.

В Україні питання питної води, водопостачання та водовідведення було істотним. Ми всі давно знаємо, що воду з крана пити не можна, у кожної родині є свої питні звички: хтось купує очищену воду, хтось очищає сам за допомогою різноманітних фільтрів тощо. Проблема не нова, але вона ніколи не була критичною. Ніколи до підриву російськими військовими дамби Каховської ГЕС.

Через російський теракт Миколаївська, Херсонська та велика частина Дніпропетровської області досі мають істотні проблеми не лише з питною водою, але й з водопостачанням в цілому. Звичайно, завдяки злагодженим діям української влади та завдяки допомозі та підтримці наших міжнародних партнерів, проблеми водопостачання вдається вирішувати шляхом будівництва водогонів, шляхом забезпечення роботи мобільних очисних станцій води. Але це лише часткове розв'язання проблеми у короткостроковій перспективі.

Але мені здається, що цього недостатньо і проблема вимагає комплексного підходу та довгострокової стратегії щодо її вирішення. Тим більше, що перед нами стоять задачі не лише ті, які визначені Водною стратегією України до 2050 року, але й імплементація євроінтеграційних процесів, зокрема імплементація європейських регламентів та директив у сфері охорони водних ресурсів та забезпечення водопостачання належної якості. Адже у процесі гармонізації національного законодавства з правом ЄС також слід врахувати, що система якості питної води є частиною водної політики ЄС у цілому, оскільки охорона ресурсів питної води визначена як невіддільна складова планів і заходів, передбачених Водною рамковою директивою, і тісно пов’язана з Європейською зеленою угодою, а також з іншими документами, що були прийняті на виконання Директиви 2020/2184.

Саме тому разом з ініціативною групою та експертами ми розробили Проєкт створення Офісу омбудсмена питної води.

Він спрямований на виявлення причин неналежної якості послуг водопостачання по всій Україні, включаючи водопостачання та водовідведення.

Проєкт також спрямований на пошук рішень для розв'язання цих проблем на кількох різних рівнях:

- Рівень 1: Процес водозабору: включає стан водних ресурсів (річок, озер, водосховищ тощо) до моменту потрапляння води в обласні водоканали.

- Рівень 2: Процес водопостачання, водовідведення та водовідведення включає від обласних водоканалів до міської системи водопостачання та водовідведення.

Моєю командою була розроблена деталізована концепція Офісу Омбудсмена питної води, яка не лише відповідає усім заявленим задачам, а й не вимагає залуження держаних коштів на її реалізацію, що в умовах війни з Росією є не просто важливим, а принциповим. Наразі ми вже ведемо переговори з міжнародними донорами, які зацікавлені в реалізації такої ініціативи та готові залучи для цього відповідні ресурси. Також постійно відбуваються консультації з державними органами влади та українськими структурами, до сфери професіональної компетенції яких відноситься тема води в Україні.

Також нашою командою напрацьовано кілька варіантів структури офісу водного омбудсмена, а також варіанти інтеграції нової структури в систему. Але остаточне рішення щодо цих питань буде прийматися з оглядом на побажання донорів. Єдине, що можу зазначити все зараз: ця структура має буди прозорою не лише для донорів, а й для українського суспільства. Тому ми будемо запрошувати до співпраці українських експертів, екоактивістів та ініціативних громадян!