У 2025 році фінансова безпека України остаточно стала не вузькоспеціалізованою темою для банків, регуляторів і правоохоронців, а одним із ключових елементів національної стійкості держави в умовах війни.
Звіт Державної служби фінансового моніторингу України за 2025 рік показує, що боротьба з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму, схемами обходу санкцій, розкраданням бюджетних ресурсів і новими цифровими каналами злочинної діяльності вже давно вийшла за межі суто технічного контролю. Йдеться про реальний фронт захисту держави, бюджету, міжнародної репутації та довіри громадян до інституцій.
Сам звіт підготовлено на виконання базового закону у сфері запобігання та протидії легалізації злочинних доходів, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. У вступі прямо наголошується, що у 2025 році Держфінмоніторинг разом із правоохоронними органами продовжив роботу не лише щодо класичних схем відмивання коштів, а й щодо притягнення держави-агресора до міжнародної відповідальності, документування фінансування тероризму, аналізу корупційних потоків і захисту економічних інтересів України в умовах воєнного стану.
Для громадянського суспільства цей документ важливий з кількох причин. По-перше, він фіксує масштаб проблеми. По-друге, він показує, які саме схеми сьогодні вважаються пріоритетними ризиками для держави. По-третє, він демонструє, наскільки українська система фінансового моніторингу вже наблизилась до європейської логіки: ризик-орієнтованого підходу, цифрової аналітики, міжвідомчої взаємодії та міжнародного співробітництва. І, нарешті, по-четверте, він прямо пов’язує ефективність фінансового моніторингу з безпекою України під час війни.
Фінансовий моніторинг як елемент національної безпеки
Один із головних висновків звіту полягає в тому, що фінансовий моніторинг в Україні більше не можна сприймати як допоміжну регуляторну функцію. У 2025 році він виконував роль інструменту раннього виявлення загроз, які стосуються не тільки банківських ризиків, а й національної безпеки, обороноздатності, міжнародного санкційного режиму та захисту публічних фінансів. У документі прямо підкреслено, що забезпечення ефективного функціонування національної системи фінансового моніторингу під час воєнного стану є основою фінансової безпеки та обов’язковою умовою побудови економічно стабільної держави.
Саме тому аналіз підозрілих фінансових операцій у 2025 році був спрямований не лише на класичні прояви легалізації доходів, а й на нові воєнні ризики: фінансування терористичної та колабораційної діяльності, використання криптоактивів для переказу коштів, транзитні операції через пов’язаних осіб, схеми з «дропами», штучне «дроблення бізнесу», зловживання з бюджетними активами та шахрайство під виглядом зборів на потреби Збройних сил України.
Звіт фактично показує трансформацію самої природи фінансових злочинів. Якщо раніше акцент робився переважно на податкових, банківських або корпоративних схемах, то в умовах повномасштабної війни фінансові злочини дедалі частіше поєднуються із загрозами державній безпеці, міжнародному правопорядку, кіберризиками та спробами підірвати санкційний тиск на Росію. Це вже не просто злочини проти бюджету чи ринку. Це злочини, які прямо впливають на стійкість держави.
Масштаб системи: що показують цифри 2025 року
Однією з найпереконливіших частин звіту є статистика. Станом на 1 січня 2025 року на обліку у Держфінмоніторингу перебували 10 318 суб’єктів первинного фінансового моніторингу, включно з 249 відокремленими підрозділами. Це свідчить про широку мережу учасників системи, через яку держава отримує сигнали про підозрілі або порогові фінансові операції.
З початку функціонування ІСФМ було отримано та оброблено понад 61,5 млн повідомлень про фінансові операції. Лише протягом 2025 року Держфінмоніторинг отримав 1 957 278 повідомлень, із яких 1 953 807 було взято на облік. При цьому частка помилок у повідомленнях склала лише 0,1%, а отже 99,9% повідомлень були подані коректно. Це важливий індикатор якості взаємодії між державою та суб’єктами первинного фінансового моніторингу.
Окремо варто звернути увагу на динаміку: кількість взятих на облік повідомлень у 2025 році зросла на 11,6% порівняно з 2024 роком. Серед небанківських установ найбільш активними у поданні повідомлень були фінансові компанії, частка яких склала 33,86% у загальному обсязі повідомлень небанківського сектору. Це означає, що держава дедалі чіткіше бачить ризики не лише в класичному банківському сегменті, а й у ширшій фінансовій екосистемі.
Ще одна показова цифра: із загальної кількості повідомлень, взятих на облік у 2025 році, 83,30% становили порогові фінансові операції, 16,39% — підозрілі фінансові операції або діяльність, а 0,03% — операції, які одночасно мали і порогові, і підозрілі ознаки. Ця пропорція показує, що система працює як у режимі масового моніторингу великих фінансових потоків, так і в режимі цільового виявлення підозрілих моделей поведінки.
Від повідомлень до досьє: як працює аналітична машина держави
Звіт демонструє, що українська система фінансового моніторингу у 2025 році діяла вже не як механічний реєстратор підозрілих операцій, а як аналітична структура з ризик-орієнтованим підходом. Усі повідомлення, що надходили до сховища Держфінмоніторингу, розділялися за ступенем ризику та підлягали подальшому аналізу з урахуванням усієї наявної інформації. За результатами такого аналізу формувалися досьє для проведення фінансових розслідувань.
Протягом 2025 року Держфінмоніторинг отримав 255 178 кейсових повідомлень про підозрілі фінансові операції з визначеними ознаками підозри. За результатами їх опрацювання було сформовано 7 137 досьє, тоді як у 2024 році таких досьє було 6 497. Тобто кількість заведених досьє зросла майже на 10%. Це свідчить не лише про збільшення обсягу ризикових операцій, а й про підвищення ефективності аналітичного відбору.
Після аналітичної обробки ці досьє перетворювалися на конкретні матеріали для правоохоронних і розвідувальних органів. У 2025 році Держфінмоніторинг передав 1 441 матеріал, з них 1 051 узагальнений матеріал і 390 додаткових узагальнених матеріалів. До 62 банківських установ було направлено 11 144 файли-запити щодо надання додаткової інформації. Така цифра показує, що аналітична робота держави не завершується на рівні повідомлення — вона переходить у глибоку верифікацію та побудову доказової бази.
Найбільше матеріалів було направлено до Бюро економічної безпеки України — 602, до Національної поліції — 376, до Служби безпеки України — 163, до НАБУ — 125, до ДБР — 114, до органів прокуратури — 61. У цих матеріалах сума фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією коштів, становила 201,7 млрд грн, а з учиненням інших кримінальних правопорушень — 71 млрд грн. Окремо зафіксовано 21,17 млн грн операцій, що можуть бути пов’язані з фінансуванням тероризму.
Нова карта ризиків: що держава вважає пріоритетом
У звіті прямо сформульовано пріоритетні напрями фінансових розслідувань на основі типових і новітніх схем. До них віднесено: фінансування війни та тероризму, відмивання доходів від корупційних діянь, розкрадання бюджетних коштів і коштів державних підприємств, діяльність «конвертаційних центрів» та механізмів «зустрічних потоків», схеми «дропів», штучне «дроблення бізнесу» та шахрайське заволодіння коштами громадян і юридичних осіб.
Цей перелік особливо важливий у політичному і законодавчому сенсі. Він означає, що у 2025 році українська система фінансового моніторингу відмовилася від вузького розуміння AML як банківського комплаєнсу. Натомість вона виходить з того, що головними зонами ризику є саме ті сегменти, де поєднуються публічні кошти, цифрові технології, транснаціональні зв’язки, санкційний режим і соціальна вразливість населення. Це наближає український підхід до сучасної європейської та міжнародної практики.
Окрему увагу у звіті приділено тому, що війна трансформувала ризики у сфері ПВК/ФТ/ФРЗМЗ, зробивши їх більш прихованими, технологічними та багатоканальними. Серед факторів, що сприяли цьому, названо окупацію частини територій, масову міграцію, руйнування інфраструктури, порушення логістичних ланцюгів, зростання тіньової економіки, цифровізацію фінансових послуг і поширення дистанційних каналів обслуговування. У підсумку держава фіксує появу середовища, сприятливого для складних фінансових злочинів нового покоління.
Криптовалюти, соцмережі та війна: новий вимір фінансування тероризму
Найбільш тривожний блок звіту стосується фінансування війни та тероризму. За 2025 рік Держфінмоніторинг направив до правоохоронних органів 110 матеріалів, пов’язаних із фінансуванням тероризму, сепаратизму та військовою агресією Росії і Білорусі проти України. У цих матеріалах ішлося як про зв’язки з державою-агресором, так і про осіб, щодо яких уже були застосовані санкції.
Особливо показовими є описані інструменти: транзитні операції, використання готівки, операції за участю осіб з окупованих територій, платіжні системи, перекази через підконтрольних осіб, прихована конвертація через торговельні операції, використання криптовалюти, соціально вразливих верств населення, а також здійснення операцій через країни, що не приєдналися до санкцій. Це не просто перелік технік. Це фактичний опис фінансової архітектури гібридної війни.
У звіті наведено приклад використання віртуальних активів та соціальних мереж для фінансування тероризму. Держфінмоніторинг виявив схему, за якою спецслужби РФ використовували криптогаманець у мережі Tron для фінансування підготовки терактів та інших злочинів проти основ національної безпеки України. Встановлено надходження активів від російських та іранських підсанкційних сервісів, криптоміксерів і навіть терористичної організації Хамас, після чого через ланцюги криптотранзакцій кошти потрапляли на акаунти, пов’язані зі співробітниками ФСБ, а далі через P2P-платформи конвертувалися в гривню для завербованих громадян України.
Інший кейс стосувався громадянина України, який через Binance перераховував криптовалюту на гаманці, оприлюднені в російських і проросійських Telegram-каналах для підтримки збройних формувань РФ. Цей приклад надзвичайно показовий: фінансування агресора може відбуватися не лише через великі організовані мережі, а й через індивідуальні цифрові перекази, які без належного аналітичного супроводу важко виявити на ранній стадії.
Для законодавця це означає просту річ: політика у сфері віртуальних активів більше не може розглядатися окремо від політики безпеки. Регулювання крипторинку — це вже не тільки про інновації чи податки. Це про запобігання фінансуванню війни, диверсій, терористичних актів і обходу санкцій. Саме тому участь Держфінмоніторингу в роботі над законопроєктом № 10225-д щодо врегулювання обігу віртуальних активів має стратегічне значення.
Корупційні доходи та бюджетні кошти: де держава бачить головну загрозу для публічних фінансів
Ще один великий блок ризиків — відмивання доходів від корупційних діянь. За 2025 рік Держфінмоніторинг передав 143 матеріали, пов’язані з легалізацією доходів від корупції, зокрема нецільовим використанням або розкраданням бюджетних коштів. У цих матеріалах сума залучених державних коштів склала 43,3 млрд грн, а сума фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією коштів та іншими кримінальними правопорушеннями, — 43,8 млрд грн.
Серед типових інструментів звіт називає обготівкування, фінансову допомогу з сумнівною економічною доцільністю, використання посередників для завищення вартості товарів, розміщення бюджетних коштів на депозитах, погашення кредитів за рахунок бюджету, проведення платежів, що не відповідають видам діяльності клієнтів, а також «скрутки». Це класичний набір схем, але в умовах війни він стає значно небезпечнішим, адже йдеться не лише про шкоду бюджету, а й про підрив ресурсної спроможності держави.
Показовим є описаний кейс нецільового використання та привласнення бюджетних коштів через українську компанію та компанію-нерезидента. За даними звіту, кошти державної установи були спрямовані на нове будівництво об’єкта інфраструктури, після чого значна частина коштів пішла на користь нерезидента за контрактом, де вартість продукції була утричі вищою за ринкову вартість у виробника. Такий приклад демонструє, як воєнні ризики, логістичні обмеження та форс-мажорні обставини можуть використовуватися як прикриття для завищення цін і подальшої легалізації коштів.
Інший кейс описує незаконне привласнення бюджетних коштів за участю пов’язаних юридичних осіб і ФОПів у сфері оборони. Частина отриманих від державних установ коштів перераховувалася як оплата за запчастини на рахунки підконтрольних ФОПів, інша — через орендні платежі на користь пов’язаних підприємств, після чого кошти знімалися готівкою, переказувалися на особисті картки або витрачалися через POS-термінали. Така схема демонструє, наскільки уразливою може бути система публічних закупівель і виконання державних замовлень без належного фінансового контролю.
«Дропи» і «дроблення бізнесу»: буденна тіньова економіка як велика загроза
Звіт чітко показує, що серйозною загрозою для держави є не лише великі корупційні чи міжнародні схеми, а й масові практики тінізації економіки. Саме тому окремими пріоритетами стали виявлення «дропів» та схем штучного «дроблення бізнесу». Це той випадок, коли дрібні на перший погляд операції формують величезний тіньовий масив, який використовується для легалізації злочинних доходів, ухилення від податків і переведення безготівкових коштів у готівку.
У 2025 році Держфінмоніторинг направив 297 матеріалів щодо фінансових операцій 15 865 фізичних осіб з ознаками функціонування «дропів». Було досліджено потоки по більш ніж 29 000 рахунків у 45 банках та 2 фінансових установах. За оцінкою служби, ці рахунки використовувалися з метою легалізації коштів на загальну суму 30,81 млрд грн. Додатково у матеріалах відображено інформацію ще про 64 411 фізичних осіб з ознаками діяльності «дропів».
Схеми «дропів» небезпечні тим, що часто спираються на соціально вразливих людей — студентів, осіб без сталих доходів, формально непов’язаних із підприємницькою діяльністю. Саме через них проходять транзитні перекази, поповнення готівкою, обготівковування та платежі на користь юридичних осіб або фіктивних нерезидентів. У звіті наведено приклад молодої особи-студента, на рахунки якої надходили кошти від великої групи фізичних осіб, а далі транзитом розподілялися на інші рахунки, оплату товарів чи погашення заборгованості. Усе це при повній відсутності легальних доходів.
Схеми штучного «дроблення бізнесу» мають іншу природу, але подібну мету: розпорошити великі обсяги коштів між великою кількістю ФОПів, формально уникнути порогових вимог і зменшити податкове навантаження. За 2025 рік Держфінмоніторинг направив 53 матеріали щодо фінансових операцій 1 795 ФОПів, які надавали послуги з такого «дроблення». У цих справах ідеться про 12,52 млрд грн коштів, використаних з метою легалізації.
Для державної політики це має дуже практичний висновок: боротьба з «дропами» і «дробленням бізнесу» — це не другорядна фіскальна тема. Це питання фінансової дисципліни, здатності держави контролювати грошовий обіг і не дозволяти тіньовій економіці стати інфраструктурою для масштабніших злочинів.
Шахрайство під виглядом допомоги ЗСУ: удар по довірі суспільства
Особливо чутливим для суспільства є блок, присвячений шахрайству, пов’язаному із заволодінням коштами громадян і юридичних осіб. За 2025 рік Держфінмоніторинг направив 166 матеріалів за такими фактами. У зазначених матеріалах сума фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією коштів та іншими правопорушеннями, становила майже 1 млрд грн.
Найбільш морально шокуючий приклад у звіті — схема незаконного збору коштів нібито на потреби Збройних сил України. За версією Держфінмоніторингу, колишній працівник правоохоронного органу організував збір коштів серед підпорядкованих працівників, але ці кошти зараховувалися на рахунки його сина і надалі використовувалися на особисті витрати: розваги на ігрових сайтах, товари, послуги, готівку та перекази третім особам. Жодного перерахування, пов’язаного з реальними потребами ЗСУ, не було виявлено.
Такі кейси особливо руйнівні, бо б’ють не тільки по фінансовій системі, а й по суспільній довірі. Під час війни доброчесність благодійних та волонтерських зборів — це питання соціальної згуртованості. Тому держава повинна реагувати на такі випадки не як на маргінальне шахрайство, а як на дії, що деморалізують суспільство і підривають готовність громадян підтримувати армію.
Європейська інтеграція: AML як частина шляху України до ЄС
У звіті дуже чітко простежується ще одна стратегічна лінія: фінансовий моніторинг в Україні дедалі тісніше пов’язаний із європейською інтеграцією. Протягом 2025 року Держфінмоніторинг забезпечував опрацювання законопроєктів і нормативних актів, спрямованих на вдосконалення законодавства та його адаптацію до права ЄС. Йдеться, зокрема, про регулювання віртуальних активів і створення правових передумов для приєднання України до SEPA.
Окремо в документі згадується участь представників Держфінмоніторингу у двосторонніх зустрічах з Європейською комісією в межах переговорного процесу щодо вступу України до ЄС за розділами 23, 24 і 31, а також підготовка пропозицій до розділу 29. Це означає, що AML/CFT вже є не допоміжною технічною сферою, а повноцінною частиною переговорної рамки вступу до Європейського Союзу.
Важливо і те, що у 2025 році Україна системно працювала над посиленням міжнародного тиску на Росію у фінансовій площині. У звіті зафіксовано роботу щодо включення РФ до «чорного списку» FATF, а також до переліку ЄС третіх країн із високим ризиком у сфері відмивання грошей та фінансування тероризму. Окремо наголошено, що 3 грудня 2025 року Європейська Комісія ухвалила рішення про включення РФ до відповідного переліку, а 29 січня 2026 року це рішення набуло чинності.
Для України це має не символічне, а практичне значення. Ідеться про посилену перевірку будь-яких транзакцій, пов’язаних із РФ, у європейській фінансовій системі, а отже — про ускладнення обходу санкцій, фінансування агресії та використання європейських ринків для злочинних операцій. Це один із прикладів того, як фінансовий моніторинг стає інструментом не лише внутрішньої безпеки, а й зовнішньополітичної боротьби.
Міжнародна співпраця, нагляд і цифрова інфраструктура
Звіт показує, що українська система фінансового моніторингу у 2025 році активно спиралася на міжнародне співробітництво. Держфінмоніторинг співпрацював із 76 підрозділами фінансової розвідки, направив 455 запитів до 64 ПФР іноземних держав, отримав 568 відповідей, сам одержав 185 запитів від 49 іноземних ПФР і направив 241 відповідь до 57 ПФР. Найбільш активний обмін здійснювався з Польщею, Швейцарією, Великою Британією, Литвою, Чехією та Кіпром.
У сфері міжнародної правової допомоги компетентні органи України у 2025 році отримали 118 запитів від іноземних установ і направили 262 запити до іноземних установ. Такий обсяг взаємодії демонструє, що фінансові злочини дедалі рідше обмежуються національними кордонами, а тому без розвинутого міжнародного обміну даними ефективна протидія неможлива.
Паралельно зростала і наглядова активність усередині країни. Національний банк у 2025 році провів 63 перевірки банків і 84 перевірки небанківських фінансових установ. За результатами перевірок у 92 СПФМ були виявлені порушення, а сума застосованих рішень сягнула 573,17 млн грн. Окремо вказано, що лише штрафи для банків становили 415,97 млн грн. Це важливий сигнал: держава не лише збирає інформацію, а й реально застосовує санкції за порушення AML-законодавства.
Не менш важливим є цифровий компонент. У 2025 році Держфінмоніторинг забезпечив функціонування єдиної інформаційної системи у сфері ПВК/ФТ/ФРЗМЗ на рівні 98,8%, а понад 99,9% поданої СПФМ інформації оброблялося в електронному вигляді. Було забезпечено електронну взаємодію з Державним реєстром фізичних осіб-платників податків через «Трембіту», а також створено програмне забезпечення для автоматизованого отримання інформації від Державної казначейської служби та з Єдиного державного реєстру. Це означає, що український фінансовий моніторинг дедалі більше ґрунтується на даних, інтегрованих реєстрах і цифровій аналітиці.
Що це означає для парламенту, уряду і суспільства
Звіт Держфінмоніторингу за 2025 рік важливо читати не лише як статистичний документ, а як карту державних слабкостей і одночасно карту державної стійкості. Він показує, де саме Україна сьогодні втрачає ресурси, через які канали здійснюється фінансування ворожої діяльності, які сегменти економіки залишаються найбільш уразливими та які напрямки вимагають негайної законодавчої й інституційної реакції.
Для парламенту це означає щонайменше чотири завдання. Перше — прискорити якісне оновлення законодавства щодо віртуальних активів, прозорості бенефіціарної власності, контролю за ризиковими фінансовими посередниками та посилення відповідальності за економічні злочини. Друге — забезпечити політичну підтримку для глибшої інтеграції AML-стандартів ЄС в українське право. Третє — не допустити розриву між аналітикою Держфінмоніторингу та реальними результатами слідства, прокуратури і суду. Четверте — посилити парламентський контроль за використанням бюджетних коштів, особливо у воєнний період.
Для уряду висновок не менш очевидний: фінансовий моніторинг потрібно розглядати як частину архітектури національної безпеки. Це означає інвестувати у цифрову інфраструктуру, міжвідомчий обмін даними, аналітичні інструменти, кіберзахист і кадрову спроможність регуляторів та правоохоронців. Звіт сам по собі свідчить, що країна вже рухається у цьому напрямі — але масштаб ризиків вимагає швидшого темпу.
Для суспільства цей документ також містить важливий урок. Економічна безпека — це не лише справа державних органів. Це питання фінансової культури, доброчесності бізнесу, уважності громадян до підозрілих зборів, використання банківських рахунків, криптооперацій та «легких» схем заробітку. Коли держава фіксує десятки тисяч осіб з ознаками «дропів», це означає, що фінансова злочинність часто входить у повсякденне життя через звичайні побутові рішення.
Звіт Держфінмоніторингу за 2025 рік демонструє, що Україна вже має не формальну, а працюючу систему фінансового моніторингу, здатну виявляти складні ризики, формувати досьє, передавати матеріали правоохоронним органам, працювати з міжнародними партнерами та поступово гармонізувати свою політику з правом Європейського Союзу. Водночас сам масштаб виявлених схем — від криптофінансування тероризму до мільярдних бюджетних зловживань — свідчить, що попереду ще дуже великий обсяг роботи.
У нинішній безпековій ситуації в Україні фінансовий моніторинг — це вже не лише про комплаєнс, звітність чи технічний контроль. Це про здатність держави захистити себе від внутрішнього розкрадання, зовнішньої агресії, санкційного обходу та кримінального підриву довіри до публічних інституцій.
І саме тому тема фінансового моніторингу повинна стати не вузькою темою фахівців, а предметом системної уваги парламенту, уряду, медіа та громадянського суспільства.
