NDU.KR.UA — Інфохаб: парламентська аналітика України

У Кривому Розі заслухали стан виконання рішень щодо водної кризи, шахтних вод і наслідків руйнування Каховської ГЕС, а також відкрили Пункт екологічного контролю Державної екологічної інспекції Придніпровського округу

15 травня 2026 року у Кривому Розі відбулася робоча поїздка Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, яка поєднала дві важливі для регіону теми: заслуховування стану виконання рішень щодо водної кризи Криворіжжя та відкриття Пункту екологічного контролю Державної екологічної інспекції Придніпровського округу.

У порядку денному захід було визначено як продовження парламентського контролю за виконанням Рішення Комітету від 3 вересня 2025 року № 242/6, ухваленого після виїзного засідання у Кривому Розі на тему шахтних вод, питного водопостачання і наслідків руйнування Каховської ГЕС.

Це була не церемоніальна поїздка і не окрема презентація нової інспекційної структури. У Кривому Розі фактично зійшлися три лінії, які визначатимуть екологічну політику регіону на найближчі роки: вода як питання безпеки, шахтні води як хронічна системна проблема Кривбасу і перехід державного екологічного контролю від запізнілої реакції до превентивної присутності на місцях.

Участь у заході взяли заступниця Голови Комітету Олена Криворучкіна, народний депутат України Юрій Корявченков, представники Державної екологічної інспекції України, Державного агентства водних ресурсів України, Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Криворізької міської влади, прокуратури, Служби безпеки України, Програми розвитку ООН в Україні та громадського сектору.

Повернення до рішень 2025 року: парламентський контроль не може закінчуватися протоколом

У липні 2025 року Комітет Верховної Ради провів у Кривому Розі виїзне засідання, присвячене водній кризі, шахтним водам, питному водопостачанню та наслідкам руйнування Каховської ГЕС. Тоді учасники засідання відвідали балку Свистунова і безпосередньо ознайомилися з діяльністю Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» у частині поводження з шахтними водами.

За результатами виїзного засідання були сформульовані рішення, спрямовані на посилення екологічного контролю, модернізацію очисної інфраструктури та запобігання подальшому погіршенню якості води. Робоча поїздка 15 травня 2026 року стала спробою повернутися до цих рішень уже не в режимі декларацій, а в логіці перевірки реального виконання.

Матеріали, представлені під час підготовки наради, показали: частина проблем не зникла, а деякі з них перейшли у фазу, коли зволікання саме по собі стає екологічним і управлінським ризиком. Зокрема, питання реконструкції комплексу споруд щодо поводження з шахтними водами ставка-накопичувача в балці Свистунова залишається невирішеним. Цей захід включено до Державної цільової програми комплексного водозабезпечення територій, які зазнали впливу воєнних дій, однак джерела фінансування не визначені, а виконання фактично не розпочато.

У матеріалах Дніпропетровської обласної військової адміністрації також наголошено, що План заходів з управління шахтними водами Кривбасу на 2022–2026 роки залишається нереалізованим, попри погіршення якості води в річці Інгулець та аварійний стан ставка-накопичувача у балці Свистунова.

Окремо акцентовано потребу в ухваленні нормативного акта, який встановить порядок розробки та погодження індивідуального регламенту відведення шахтних вод гірничорудними підприємствами у поверхневі водні об’єкти. Це рішення має принципове значення, адже дозволить коректно визначати відповідальність за фактичні обсяги забруднюючих речовин, що потрапляють у водні об’єкти, і створить підстави для повнішого застосування принципу «забруднювач платить».

Балка Свистунова: аварійна інфраструктура, що перетворилася на екологічний вузол усього Кривбасу

Найгострішим предметом фахової розмови залишається балка Свистунова. За матеріалами Держводагентства, ставок-накопичувач у балці Свистунова є аварійно небезпечним об’єктом, призначеним для тимчасової акумуляції високомінералізованих шахтних вод.

Деформації тіла греблі та її основи, тривале навантаження накопиченими шахтними водами, зростання фільтраційних втрат і порушення стійкості та цілісності ложа і захисних дамб ставка-накопичувача створюють постійний негативний вплив на якість води в басейні річки Інгулець.

Держекоінспекція у своїх матеріалах до поїздки вказала ще жорсткіше: щорічне скидання надлишків зворотних вод зі ставка-накопичувача у річку Інгулець у міжвегетаційний період є лише вимушеним тимчасовим заходом, який не вирішує головної проблеми — зменшення обсягів скидання зворотних вод і усунення негативного впливу на довкілля.

При цьому ставок-накопичувач, побудований за технічним проєктом 1976 року, залишається об’єктом незавершеного будівництва, а строк його експлуатації сплив ще у 2020 році. Це означає, що регіон роками живе в логіці тимчасового рішення, яке фактично стало постійним.

Це один із найнебезпечніших політичних і управлінських висновків наради. Якщо проблема шахтних вод вирішується не через технологічну модернізацію, демінералізацію, очищення й відповідальність забруднювачів, а через регулярне перенесення ризику в річку, система втрачає головне — здатність діяти на випередження.

Держводагентство запропонувало комплексний підхід: реконструкцію споруд ставка-накопичувача, очищення шахтних вод шляхом демінералізації, а також подальшу утилізацію концентрату через змішування зі зв’язуючими компонентами і закладку або поховання твердого матеріалу у відвалах.

Окремо підкреслено, що фінансування таких заходів має формуватися відповідно до принципу «забруднювач платить» і переважно за рахунок підприємств, діяльність яких пов’язана зі скидом високомінералізованих зворотних вод.

Хто скидає шахтні води і чому питання регулювання більше не технічне

Окремий блок матеріалів Держводагентства присвячено спеціальному водокористуванню підприємствами, що передають шахтні води до ставка-накопичувача в балці Свистунова. Йдеться про ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», АТ «Криворізький залізорудний комбінат», ПАТ «Суха Балка» та ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Ці підприємства здійснюють діяльність на підставі дозволів на спеціальне водокористування і передають шахтні води ДП «Кривбасшахтозакриття» для тимчасової акумуляції з подальшим скидом у річку Інгулець.

Найпроблемніша частина полягає в тому, що ДП «Кривбасшахтозакриття» здійснює скид зворотних вод у Інгулець без дозволу на спеціальне водокористування, на підставі індивідуального регламенту, погодженого відповідно до статті 74 Водного кодексу України.

Це перетворює питання шахтних вод із суто технологічного на нормативно-політичне: без чітких правил, без прозорого режиму погодження і без належної фіскальної відповідальності проблема відтворюється щороку.

Саме тому нарада у Кривому Розі не могла обмежитися повторенням старих оцінок. Її логіка — у переході від тимчасових розпоряджень до постійного правового і технологічного рішення.

Водна безпека після Каховської ГЕС: Криворіжжя живе в новій реальності

Руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року змінило всю водогосподарську географію півдня України. За матеріалами Держводагентства, без належного водопостачання залишилася значна частина населених пунктів у Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській та Миколаївській областях.

Повністю припинено водопостачання 143 населених пунктів із загальною чисельністю населення понад 852 тис. осіб. Найбільш уразливими стали громади Нікопольського та Криворізького районів.

У відповідь було реалізовано проєкт магістрального водогону «Хортиця (ДВС2) – Марганець – Нікополь – Покров». Збудовано 119 км напірних трубопроводів діаметром 300–800 мм і вісім насосних станцій, здатних подавати технічну воду обсягом до 150 тис. м³ на добу.

За 2024 рік через систему було подано 6,146 млн м³ води, у 2025 році — 10,27 млн м³. На 2026 рік лише для двох комунальних водоканалів — Марганця і Покрова — заплановано подачу понад 10,2 млн м³ води на суму майже 138,7 млн грн.

Втім, матеріали Дніпропетровської обласної військової адміністрації показують, що поряд із великими відновлювальними проєктами залишається зона критичної вразливості. ДП «Кривбаспромводопостачання» після підриву Каховської ГЕС власним коштом збудувало тимчасову насосну станцію першого підйому біля русла річки Підпільна на дні змілілого колишнього водосховища.

Саме з цієї станції здійснювався водозабір для подальшого очищення на Каховському водопровідному комплексі у селі Грушівка Криворізького району. Через близькість до лінії фронту насосна станція неодноразово руйнувалася. Підприємство витратило 15 млн грн на її будівництво і ще значні кошти на сім відновлень, після чого фактично вичерпало власні обігові ресурси.

Це один із найважливіших акцентів робочої поїздки: водна безпека Криворіжжя вже давно перестала бути суто комунальною проблемою. Вона напряму пов’язана з війною, стійкістю громад, інфраструктурною обороноздатністю та здатністю держави не лише реагувати на катастрофу, а й створювати нові сталі системи водозабезпечення.

Інгулець після весняного паводку: моніторинг є, але проблеми не зникають

Держводагентство звернуло увагу і на особливості гідрологічної ситуації 2026 року. У середині лютого тало-дощовий паводок перейшов у виражене весняне водопілля на річках Дніпропетровщини. На Інгульці подібне явище не фіксувалося приблизно 20 років.

У результаті природний стік у басейні річки збільшився у 2–3 рази, а робота каналу Дніпро–Інгулець тимчасово була призупинена для запобігання шкідливій дії вод. Подачу води відновлено 8 травня 2026 року після зниження рівнів у Карачунівському водосховищі.

Водночас система моніторингу Інгульця показує неоднорідну картину. На 2026 рік передбачено спостереження у 16 пунктах моніторингу. У місцях питних водозаборів — Карачунівському та Іскрівському водосховищах — показники біогенного забруднення перебували в межах нормативних значень.

Проте у низці інших пунктів басейну зафіксовано перевищення окремих показників органічного забруднення, сухого залишку та вмісту деяких речовин. Для мешканців регіону це означає просту, але принципову річ: нормальні показники на водозаборах не скасовують потреби системно вирішувати джерела забруднення в усьому басейні річки.

Дніпропетровщина як регіон подвійного навантаження: промисловість і війна

Матеріали Дніпропетровської обласної військової адміністрації зафіксували масштаб навантаження на довкілля області. У мирний час тут вироблялося понад 20 % усієї реалізованої промислової продукції України. У 2024 році обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел зріс на 1,8 % проти 2023 року і становив 392,1 тис. тонн — 39,2 % від загального обсягу таких викидів по країні.

Водний блок не менш тривожний. За матеріалами ОВА, у водні об’єкти області скидається близько 106,5 млн м³ забруднених зворотних вод. Загальний скид стічних вод у поверхневі водні об’єкти у 2025 році становив 485,561 млн м³, із них майже 94 млн м³ — забруднені.

Не менш гострим залишається питання відходів. У 2024 році на підприємствах області утворилося понад 174 млн тонн відходів. В області накопичено понад 10 млрд тонн промислових відходів, тоді як переробка становить лише 22 % від обсягів загального річного утворення.

Чотири найбільші шламонакопичувачі створюють зону екологічної небезпеки для Кривого Рогу, а один із них — і для значної частини сільських територій Криворізького району.

У такому контексті відкриття ПЕК у Кривому Розі має особливу вагу. Йдеться не про черговий офіс інспекторів, а про спробу створити точку швидшої державної реакції у регіоні, де екологічний ризик має промислову, комунальну, воєнну й соціальну природу одночасно.

ПЕК у Кривому Розі: нова структура чи перший крок до нової системи

Офіційна інформація Державної екологічної інспекції підтвердила: 15 травня у Кривому Розі відбулося урочисте відкриття Пункту екологічного контролю в межах другого експериментального етапу. До цього такі пункти вже почали працювати у Черкаській, Полтавській, Житомирській, Рівненській, Одеській та Миколаївській областях.

ПЕК у Кривому Розі презентовано як інструмент оперативного реагування, моніторингу й прямої взаємодії з громадами. Жителі територій, які належать до зони його роботи, можуть повідомляти про незаконні вирубки, забруднення земель і водних об’єктів, браконьєрство та інші порушення особисто або засобами зв’язку, що має забезпечити швидше реагування інспекторів.

Це коротке формулювання фактично пояснює всю реформаторську ідею проєкту: екоконтроль має діяти не лише після порушення, а до того, як ризик перетвориться на масштабну шкоду.

Матеріали Держекоінспекції до робочої поїздки розкривають практичний зміст цієї моделі. ПЕК оснащуються мобільними лабораторіями на базі Renault Duster, супутниковим інтернетом Starlink, безпілотними літальними апаратами DJI Matrice 4T, бодікамерами для об’єктивної фіксації контрольних заходів.

Перші шість ПЕК уже показали ефективність завдяки роботі інспекторів безпосередньо на територіях громад, патрулюванню, рейдам, оперативному реагуванню, взаємодії з правоохоронними органами і діалогу з бізнесом.

Водночас у Державній екологічній інспекції підкреслюють, що пілотний проєкт триватиме з подальшою оцінкою його ефективності, а напрацьований досвід планують використати при підготовці законопроєкту про нову систему екологічного контролю в Україні.

Контроль неможливий без повноважень: питання відновлення перевірок

Окремою темою стала спроможність екологічного нагляду в умовах воєнного стану. Держекоінспекція у своїх матеріалах зазначила, що чинні обмеження на проведення планових заходів державного нагляду не дозволяють повною мірою контролювати дотримання природоохоронного законодавства, зокрема підприємствами водопостачання, водовідведення та суб’єктами, які можуть впливати на водні об’єкти Кривбасу.

Після змін до урядової постанови № 303, внесених у січні 2026 року, дозволено окремі випадки позапланового контролю: за рішенням суду, за заявою самого суб’єкта господарювання або для перевірки виконання попередніх приписів. Однак заборона на планові заходи контролю, на переконання ДЕІ, не дає можливості в повній мірі здійснювати нагляд і застосовувати до порушників належні заходи впливу.

Саме тому інспекція підтримала внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 303 з метою відновлення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Правоохоронний вимір: екологічна шкода — не абстрактна, а процесуальна

Матеріали Дніпропетровської обласної прокуратури надали важливу рамку відповідальності. Станом на 12 травня 2026 року під процесуальним керівництвом прокурорів обласної прокуратури здійснювалося досудове розслідування у 619 кримінальних провадженнях у сфері охорони довкілля.

До суду направлено 74 обвинувальні акти, встановлено збитки на 365,9 млн грн, заявлено цивільні позови у кримінальних провадженнях на 362,5 млн грн.

Окремо прокуратура повідомила про 53 позови у сфері представництва інтересів держави на суму понад 2,7 млрд грн, а також про реальне виконання судових рішень на понад 39,7 млн грн і повернення 367 га земель.

Ці цифри показують, чому зв’язок між ПЕК, інспекцією, прокуратурою та правоохоронними органами має бути не декларативним, а процедурно відпрацьованим. Коли ПЕК фіксує порушення, результатом має бути не лише внутрішній звіт, а матеріал, який здатен працювати в адміністративній, цивільній або кримінальній площині.

Що це означає для мешканців Криворізького регіону

Після робочої поїздки у Кривий Ріг головне питання звучить не так: чи відбулося відкриття ПЕК ? Воно вже відбулося. Набагато важливіше інше: чи стане цей пункт частиною реальної зміни екологічної політики для Криворіжжя ?

Матеріали наради дозволяють сформулювати кілька практичних висновків.

Матеріали Дніпропетровської ОВА, Держводагентства, Державної екологічної інспекції та прокуратури в сукупності показують, що Криворіжжя потребує не фрагментарних рішень, а постійної системної уваги.