Україна запускає експеримент із виконання окремих положень статті 6 Паризької угоди. Формально це виглядає як технічне рішення про авторизацію, випуск, передачу кліматичних одиниць і створення Національного вуглецевого реєстру.
Насправді ж ідеться про значно більше: про спробу перетворити реальні скорочення викидів на фінансовий ресурс для відбудови, енергетичної стійкості та модернізації економіки.
Постанова № 766 є правильним кроком у бік європейської кліматичної інфраструктури. Але її реальний результат залежатиме не від самого факту запуску реєстру, а від якості перевірки проєктів, прозорості даних, захисту від подвійного обліку, участі громад і здатності держави не продати майбутню кліматичну спроможність України надто дешево.
Що саме запускає уряд
Постанова Кабінету Міністрів України № 766 від 10 червня 2026 року погоджує дворічний експериментальний проєкт щодо виконання окремих положень статті 6 Паризької угоди. У центрі рішення — процедури авторизації кліматичної діяльності, випуску одиниць скорочення або видалення викидів, їх передачі набувачам та ведення Національного вуглецевого реєстру.
Якщо український об’єкт, громада чи підприємство реалізує проєкт, який реально зменшує викиди парникових газів або збільшує їх видалення, такий результат може бути підтверджений, облікований, авторизований і переданий у межах міжнародної співпраці. Це не просто екологічна звітність. Це потенційний фінансовий актив, який має цінність лише тоді, коли за ним стоїть доведене скорочення викидів.
Як працює кліматичний експеримент за постановою № 766
1. Запуск рамки
Два роки експерименту, Національний вуглецевий реєстр, правила авторизації, випуску та передачі одиниць.
2. Логіка руху кліматичної одиниці
Проєкт → Валідація → Громадські консультації → Авторизація → Моніторинг → Верифікація → Випуск одиниць → Передача
3. Можливості для України
Інвестиції у громади, модернізація енергетики, енергоефективність, відходи та біогаз, зелена відбудова критичної інфраструктури.
4. Головні ризики
Паперові скорочення, подвійний облік, слабка додатковість, бюрократія, продаж майбутнього кліматичного потенціалу надто дешево.
Ймовірний сценарій: перші роки — обережні пілотні проєкти. Ключ до успіху — прозорість, перевірка, відкриті дані та реальна користь для громад.
Постанова передбачає валідацію проєктної документації, верифікацію фактичних результатів, громадські консультації, моніторинг, відповідне коригування для уникнення подвійного обліку, обмеження річного випуску одиниць і мінімальну частку одиниць, які не повинні передаватися назовні та мають залишатися в інтересах української кліматичної політики.
Європейський урок: ринок працює тільки там, де є жорсткі правила
Європейський Союз пройшов довгий шлях від експериментів із вуглецевим ринком до системи, де обмеження викидів поступово зменшується, підприємства зобов’язані звітувати, а доходи від продажу дозволів спрямовуються на модернізацію, енергоефективність і чисті технології. Для України це важливий сигнал: вуглецевий інструмент не може бути лише способом продати одиниці. Він має бути частиною промислової, енергетичної та соціальної політики.
ЄС також показує, що кліматична політика без соціального запобіжника створює ризик спротиву. Саме тому європейський підхід дедалі більше поєднує ціну на вуглець із підтримкою вразливих домогосподарств, малого бізнесу, енергомодернізації житла й доступного транспорту. Для України, де громади живуть у реальності обстрілів, генераторів, пошкоджених котелень, зруйнованих мереж і дорогого енергозабезпечення, цей урок особливо важливий.
Світовий досвід: Швейцарія, Японія і логіка двосторонньої довіри
Швейцарія використовує статтю 6 Паризької угоди через двосторонні домовленості, фінансуючи кліматичні проєкти за кордоном і зараховуючи частину результатів для власних кліматичних цілей. Японія розвиває механізм спільного кредитування, де акцент робиться на поширенні технологій, інвестиціях і кількісному розподілі результатів між країнами-партнерами.
Для України це означає: найкраща модель — не абстрактний продаж вуглецевих одиниць, а проєкти, де разом із кліматичним результатом країна отримує технологію, обладнання, модернізацію, робочі місця, енергетичну стійкість і користь для конкретної громади.
Позитивні моменти постанови
Перший позитив — Україна створює процедурну рамку для участі у міжнародних кліматичних механізмах. Без такої рамки країна ризикувала залишатися поза фінансовими потоками, які вже формуються навколо вуглецевих ринків.
Другий позитив — передбачено Національний вуглецевий реєстр. Для інвесторів це сигнал, що кліматичні результати мають не просто декларуватися, а обліковуватися в системі з унікальними ідентифікаторами, електронними кабінетами, відкритими даними та фіксацією дій користувачів.
Третій позитив — у постанові закладено процедури громадських консультацій, валідації, верифікації й моніторингу. Це особливо важливо для проєктів у сфері енергетики, відходів, промисловості, сільського господарства та лісового господарства.
Четвертий позитив — документ враховує українське сьогодення. Для територій, де велися або ведуться бойові дії, допускається віртуальна валідація чи верифікація. Це вимушений, але реалістичний механізм для країни, де частина об’єктів може бути фізично небезпечною для інспекції.
Головні ризики
Перший ризик — продаж «паперового клімату». Україна не повинна монетизувати скорочення викидів, які виникли не завдяки модернізації, а через війну, руйнування, зупинку підприємств або падіння економічної активності. Це був би не кліматичний успіх, а морально й політично небезпечна підміна.
Другий ризик — слабка додатковість. Якщо проєкт і так був би реалізований без вуглецевого механізму, випуск одиниць під нього створює ілюзію кліматичного ефекту. У такому випадку покупець отримує красивий сертифікат, а атмосфера — жодного додаткового скорочення.
Третій ризик — лісові та природоохоронні проєкти в умовах війни. Заміновані ліси, пожежі, окуповані території, неможливість фізичного доступу, руйнування екосистем — усе це ставить питання про сталість і перевірюваність поглинань. У таких умовах природні проєкти потребують особливо жорстких резервів, страхових механізмів і довгого моніторингу.
Четвертий ризик — адміністративна складність. Якщо процедура стане дорогою, повільною і надмірно бюрократизованою, доступ до неї отримають лише великі гравці, а громади, комунальні підприємства і малі виробники залишаться за межами процесу.
Карта ризиків для України
Постанова створює інструмент, але не гарантує добрий результат. Результат з’явиться лише там, де кліматична одиниця буде прив’язана до реального проєкту, реальної перевірки й реальної користі для України.
Справжній потенціал постанови № 766 не в кабінетній торгівлі одиницями, а в конкретних проєктах. Це модернізація котелень у громадах, енергоефективність лікарень і шкіл, сонячна генерація для водоканалів, зменшення втрат тепла, вловлювання метану на полігонах, очищення стічних вод, біогаз, модернізація промислових процесів, відновлення критичної інфраструктури за принципом меншої енергоємності.
Для України це не абстрактний кліматичний порядок денний. Це питання, чи матиме лікарня стабільне тепло взимку. Чи зможе водоканал працювати під час відключень. Чи не буде громада спалювати більше пального лише тому, що стара інфраструктура не витримала війни. Саме тут кліматичні механізми можуть стати інструментом не лише для скорочення викидів, а й для виживання та відновлення.
Ймовірний сценарій
Найбільш імовірний сценарій на перші два роки — не великий вуглецевий ринок, а обережний пілот із кількома якісними міжнародними проєктами. Найперспективнішими можуть бути енергетика, відходи, комунальна інфраструктура, промислова енергоефективність і окремі аграрні рішення. Перший результат, найімовірніше, буде не у великих доходах, а у створенні інституційної довіри: реєстр працює, перевірка є, дані відкриті, одиниці не рахуються двічі.
Оптимістичний сценарій
Україна використовує статтю 6 як міст між кліматичною політикою та зеленою відбудовою. Кожен проєкт дає подвійний ефект: скорочує викиди і підсилює громаду.
Базовий сценарій
Перші два роки стануть тестом реєстру, процедур, верифікації та міжнародної довіри. Доходи будуть обмежені, але інституційний ефект може бути важливим.
Негативний сценарій
Механізм перетворюється на вузький ринок для посередників, де головна цінність не в модернізації України, а у швидкому продажі дешевих одиниць назовні.
Оскільки експериментальний проєкт має стати підставою для майбутніх змін до законодавства, роль парламенту не може бути формальною. Верховна Рада має контролювати не лише факт запуску реєстру, а й якість перших проєктів, прозорість процедур, доступ громад, захист національного інтересу та відповідність європейському курсу України.
Після завершення експерименту Україні знадобиться не просто звіт Кабінету Міністрів. Потрібна чесна відповідь: чи дав механізм реальні скорочення викидів, чи залучив інвестиції, чи отримали громади практичну користь, чи не виникли ризики подвійного обліку, маніпуляцій і непрозорого відбору проєктів.
Постанова № 766 може стати для України входом у нову кліматичну економіку. Але тільки за однієї умови: якщо ми продаватимемо не наслідки руйнування, не паперові скорочення і не майбутній потенціал країни, а реальний результат модернізації, який видно в громаді, на підприємстві, у лікарні, у водоканалі, у відновленій енергетиці. Вуглецева одиниця має бути не сертифікатом на продаж, а доказом того, що Україна відбудовується розумніше, чистіше і сильніше.
