Європейська Комісія запускає новий етап реформи Better Regulation це реформа порядку денного, який має зробити законодавство ЄС простішим, зрозумілішим і краще виконуваним. Для України це не абстрактна брюссельська техніка. Це майбутня логіка нашого законодавчого життя: як писати закони так, щоб вони працювали не лише на папері, не ламали бізнес, не перевантажували громади і не перетворювали євроінтеграцію на нескінченний бюрократичний лабіринт.
ЄС хоче швидших і простіших правил. Але простота не повинна означати слабшу доказову базу, менше консультацій або політичне пришвидшення там, де потрібна якісна оцінка наслідків.
У Брюсселі це називають прагненням до «простішого, чіткішого і краще забезпеченого виконанням зводу правил ЄС». У Києві цю формулу варто читати ще конкретніше: закон має бути зрозумілим для міністерства, парламентського комітету, громади, підприємця, суду, інспектора, фермера, перевізника, забудовника, енергетика, волонтера і внутрішньо переміщеної людини, яка щодня стикається з державними процедурами не в теорії, а в реальному житті.
П’ять амбіцій ЄС: від дизайну закону до його виконання
Реформа Better Regulation охоплює весь життєвий цикл європейських правил. Йдеться вже не лише про класичну оцінку впливу або консультації із зацікавленими сторонами. Європейська Комісія переносить центр ваги на те, як закон створюється, як він вбудовується у вже чинне право, як імплементується державами-членами і як реально забезпечується його виконання.
Нова логіка Better Regulation
Закон має бути простим уже на етапі задуму: хто, що, коли і як має виконати.
Більше оцінок, але з поділом на повні та полегшені процедури.
Очищення acquis від дублювання, застарілих правил і надмірної складності.
Держави не повинні додавати зайві національні обтяження понад вимоги ЄС.
Більше уваги до порушень, строків імплементації та відповідальності держав.
«Простота за задумом»: закон має бути зрозумілим ще до голосування
Перша амбіція Комісії — simplicity by design. Ідея проста, але для української практики дуже болюча: закон не повинен народжуватися як темний лабіринт із десятками відсилок, нечіткими повноваженнями, відкладеними процедурами та підзаконними актами, без яких норма фактично не працює.
У воєнній Україні це питання не юридичної естетики, а виживання управління. Якщо громада має відновити міст, відкрити укриття, провести закупівлю, оформити допомогу ВПО або запустити об’єкт водопостачання, вона не може чекати роками, поки центральні органи узгодять порядок, методику, форму заяви і чергове роз’яснення. Просте правило — це правило, яке не потребує окремого героїзму для виконання.
ЄС також робить ставку на повнішу гармонізацію у сфері єдиного ринку. Там, де це можливо, перевага може надаватися регламентам замість директив, щоб уникати розбіжностей у національному перенесенні норм. Для України це важливий сигнал: майбутнє членство вимагатиме не лише прийняття європейських норм, а й дисципліни в їх точному, передбачуваному і не надмірному впровадженні.
Оцінка впливу: більше документів, але чи буде більше якості ?
Найчутливіша частина реформи — зміна підходу до оцінки впливу. Комісія декларує намір робити більше оцінок, але вводить дворівневу модель: повна оцінка для великих ініціатив і легша процедура для більш цільових змін. Формально це виглядає як розумна пропорційність. Але ризик очевидний: якщо критерії будуть розмитими, політично важливі або економічно чутливі зміни можуть проходити під виглядом «технічних» або «цільових».
Де виникає ризик
Повна оцінка впливу → сильніша доказова база → повноцінний контроль Regulatory Scrutiny Board.
Полегшена оцінка → швидше проходження → менше формального тиску на якість обґрунтування.
Термінова ініціатива → політична швидкість → ризик, що аналіз наслідків наздоганятиме рішення вже після його ухвалення.
Для українського парламенту це майже готовий урок. Ми часто бачимо законопроєкти, які вирішують реальну проблему, але заходять у систему без достатнього аналізу наслідків: для бюджету, бізнесу, громад, судів, контролюючих органів, цифрових реєстрів і людей на місцях. У мирний час це створює хаос. У воєнний час — ще й додаткову вразливість держави.
«Regulatory deep cleaning»: прибирання законодавчих завалів
Окрема новела реформи — regulatory deep cleaning. Йдеться про системне очищення масиву європейського права від дублювань, застарілих положень, зайвих процедур і фрагментації. Комісія визначає 12 пріоритетних сфер для такого перегляду: від товарів, фінансових послуг, митниці й оподаткування до транспорту, енергетики, клімату, довкілля, цифрової сфери, житла та дозвільних процедур.
Для України ця частина звучить майже як опис нашої законодавчої реальності. Ми маємо норми, які формально діють, але не застосовуються. Маємо процедури, які дублюють одна одну. Маємо регулювання, де відповідальність розмита між кількома органами. Маємо старі правила, які пережили десятки реформ і продовжують заважати новим рішенням.
«Глибинне очищення регулювання» — це не дерегуляція заради красивої цифри. Це перевірка: чи потрібна норма, хто її виконує, скільки вона коштує, чи не дублює вона іншу норму, чи має вона цифрову логіку і чи допомагає людині або бізнесу діяти законно без приниження чергами, довідками та нескінченними погодженнями.
Gold-plating: коли європейську норму перетворюють на національне перевантаження
Один із найважливіших термінів реформи — gold-plating. Це ситуація, коли держава, імплементуючи право ЄС, додає власні додаткові обов’язки, процедури або вимоги, які виходять за межі європейського мінімуму і створюють зайве навантаження.
Для України ризик gold-plating особливо високий. У процесі євроінтеграції завжди існує спокуса прикрити національну бюрократичну творчість фразою «так вимагає ЄС». Але часто ЄС вимагає результату, прозорості, контролю або стандарту безпеки — а не обов’язково конкретної довідки, паперової форми, зайвого дозволу чи подвійної перевірки.
Саме тому українським законодавцям варто вже зараз виробити просте правило: кожна євроінтеграційна норма має супроводжуватися чесною відповіддю, що саме є вимогою ЄС, а що є власним українським додатком. Якщо додаток потрібний — його треба обґрунтувати. Якщо ні — не можна ховати зайву бюрократію під європейським прапором.
ЄС готується бути жорсткішим
Реформа робить сильний акцент на імплементації та правозастосуванні. Комісія планує активніше використовувати діалоги до порушення, швидше відкривати infringement procedures, оперативніше передавати справи до Суду ЄС і пропонувати більш стримувальні фінансові санкції для держав, які не виконують правила.
Це важливо для України як майбутнього члена ЄС. Членство — це не лише право брати участь у рішеннях. Це й обов’язок виконувати спільні правила так, щоб не підривати єдиний ринок. Для держави, яка звикла часто компенсувати слабке виконання новими законами, цей підхід буде складним, але необхідним.
Законопроєкт — має містити зрозумілу мету, адресатів і механізм виконання.
Оцінка впливу — має показати наслідки для бюджету, бізнесу, громад і людей.
Імплементація — має бути реальною за строками, ресурсами і цифровими інструментами.
Контроль — має працювати не вибірково, а системно і передбачувано.
Що для України може бути корисне
По-перше, Україні потрібна власна культура простоти законодавства. Закон має бути написаний так, щоб його можна було виконати в громаді, на підприємстві, у ЦНАПі, в реєстрі, у суді та в полі. Якщо для застосування норми потрібні роки роз’яснень, значить проблема не лише в виконавцях, а й у самому дизайні закону.
По-друге, потрібна чесна оцінка впливу. Не формальна записка, не набір загальних фраз, а документ, який відповідає на питання: хто виграє, хто платить, які ризики, які альтернативи, що буде з малим бізнесом, громадами, цифровими системами, бюджетом і людьми.
По-третє, необхідно створити механізм перегляду чинних норм. Україна не може просто додавати нові європейські правила поверх старих радянських, пострадянських і кризових нашарувань. Євроінтеграція має бути не лише процесом додавання, а й процесом очищення.
По-четверте, слід боротися з українським gold-plating до того, як він стане системною хворобою переговорного процесу. Кожен додатковий дозвіл, реєстр, довідка чи звітність мають проходити тест: чи це справді потрібно для виконання права ЄС, чи це просто чергова національна надбудова.
По-п’яте, парламентський контроль має зміститися від логіки «ухвалили — забули» до логіки «ухвалили — перевірили — виправили». Саме така культура відрізняє законодавство як політичний жест від законодавства як інструменту управління державою.
Реформа Better Regulation в ЄС — це не просто внутрішня бюрократична модернізація Брюсселя. Це сигнал для всіх країн, які хочуть бути частиною європейського правового простору: якість закону вимірюється не кількістю сторінок, не гучністю політичної презентації і не швидкістю голосування. Якість закону вимірюється тим, чи може суспільство зрозуміти його, виконати його і довіряти його наслідкам.
Євроінтеграція — це не копіювання європейських правил у національний хаос. Це перебудова держави так, щоб правила були зрозумілими, виконуваними, доказовими і справедливими для людей, які живуть у реальності війни, відбудови та майбутнього членства в ЄС.
Матеріал підготовлено на основі брифінгу European Parliamentary Research Service щодо реформи порядку денного Better Regulation, PE 788.148, June 2026.
