У Кривбасі знову зійшлися в одній точці вода, промисловість, борги, війна і право людей на безпечне довкілля.
Міжвідомча робоча група з питань скидання мінералізованих шахтних вод у річку Інгулець має дати відповідь на питання, яке роками відкладалося: чи здатна держава перейти від режиму аварійного реагування до системної моделі управління шахтними водами ?
Для Кривого Рогу та громад нижче за течією Інгулець це не абстрактна лінія на карті. Це річка, поруч із якою живуть люди, працює критична інфраструктура, формується водна безпека регіону після руйнування Каховської ГЕС. І саме тому проблема шахтних вод більше не може залишатися технічною дискусією між підприємствами, державними органами та контролюючими службами.
Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України утворило Міжвідомчу робочу групу з питань розв’язання проблем, пов’язаних зі скиданням мінералізованих шахтних вод у річку Інгулець. Її створення стало продовженням парламентського контролю після виїзного засідання екологічного Комітету Верховної Ради у Кривому Розі та численних звернень щодо ризиків техногенно-екологічної ситуації.
Проблема не в одному скиді. Проблема — у відсутності сталої моделі
Чинна система поводження з шахтними водами Кривбасу фактично тримається на тимчасовій логіці: шахтні води акумулюються у ставку-накопичувачі балки Свистунова, а потім у визначені періоди скидаються до Інгульця з подальшою промивкою русла. Такий підхід роками подавався як вимушений компроміс. Але компроміс не може бути вічним, якщо він не зменшує ризики, а лише переносить їх у наступний сезон.
Сьогодні ця проблема вже не є лише питанням «скидати чи не скидати». Вона охоплює одразу кілька площин: правову, екологічну, фінансову, технологічну, промислову і безпекову. І кожна з них має наслідки для людей, які живуть біля Інгульця, для громад Криворізького району, для водопостачання Кривого Рогу та для майбутнього гірничорудного комплексу.
Ключовий вузол проблеми
Право: без дозволів і повної оцінки впливу не може бути довіри
Одна з найгостріших частин дискусії це правова. У матеріалах засідання окремо наголошувалося на питаннях спеціального водокористування, оцінки впливу на довкілля, державного обліку водокористування та виконання попередніх урядових рішень. Це не формальність. Для такої чутливої теми, як високомінералізовані шахтні води, дозвільна та екологічна процедура є не бюрократичним бар’єром, а мінімальною умовою легітимності будь-якого рішення.
Особливо важливо, що шахтні води Кривбасу мають розглядатися не лише через призму водного законодавства. Це також питання надр, промислової безпеки, довгострокової відповідальності підприємств та державної політики у сфері критичної інфраструктури. Коли правова рамка розмита, кожне наступне рішення стає вразливим: для судових спорів, для претензій контролюючих органів, для недовіри громад і для політичної безвідповідальності.
Балка Свистунова: тимчасовий накопичувач не може бути вічною відповіддю
Ставок-накопичувач у балці Свистунова давно став символом проблеми, яку держава навчилася утримувати, але не навчилася вирішувати. Ризики його технічного стану не можна зводити лише до локального інженерного питання. Йдеться про потенційний ланцюг наслідків: забруднення річки, підтоплення територій, ризики для населених пунктів, загрозу для промислової інфраструктури та тиск на систему водопостачання.
Для мешканців Криворізького району це звучить значно простіше: якщо система не витримує, першими її наслідки бачать не міністерські кабінети, а люди біля річки, фермери, громади, водоканали, аварійні служби і ті, хто щодня має пояснювати, чи безпечною є вода.
Після руйнування Каховської ГЕС вода для Кривого Рогу стала питанням стійкості регіону. На цьому тлі Інгулець не може залишатися річкою, яку щороку намагаються «перетерпіти» промивкою. Вода — це не сезонний ресурс для розрахунків. Це умова життя, роботи громад і відновлення після війни.
Фінанси: екологічна безпека не може залежати від боргової дисципліни окремих підприємств
Під час обговорення окремо порушувалося питання фінансової нестійкості системи. ДП «Кривбасшахтозакриття» виконує критично важливу функцію, але сама система не може залишатися заручником непогашених боргів, судових спорів і ситуативних домовленостей між підприємствами.
Це ключовий політичний висновок: екологічна безпека Інгульця не може залежати від того, чи вчасно окремий суб’єкт ринку розрахувався за послуги. Держава має визначити прозору фінансову модель, у якій промисловість несе справедливу частку відповідальності, а критична інфраструктура не залишається без ресурсу для роботи.
Альтернативна схема: потрібна експертиза, а не швидка віра в «чарівне рішення»
На засіданні була представлена альтернативна схема поводження з мінералізованими шахтними водами. Вона передбачає створення спеціального полігону, попереднє очищення, систему нагнітальних свердловин і подальше закачування вод у глибокі ізольовані водоносні горизонти з постійним моніторингом.
Сама поява альтернативи є позитивним сигналом: Кривбасу справді потрібен технологічний пошук, а не нескінченне повторення старої моделі. Але будь-яка така схема має пройти повну оцінку впливу на довкілля, техніко-економічне обґрунтування, незалежну наукову експертизу та чесне порівняння з іншими сценаріями.
Закачування у глибокі горизонти не повинно перетворитися на нову форму відкладеного ризику. Якщо проблема з поверхні просто переноситься під землю без достатнього розуміння геологічних, гідрогеологічних і довгострокових наслідків, це не вирішення, а зміна адреси проблеми.
Що має бути в державному рішенні
1. Єдина стратегія
Порівняння всіх сценаріїв поводження із шахтними водами, а не вибір одного проєкту під політичний тиск.
2. Повна правова рамка
Спеціальне водокористування, оцінка впливу на довкілля, надрокористування, контроль і відповідальність.
3. Фінансова модель
Зрозумілий механізм участі підприємств, держави та потенційних міжнародних партнерів.
4. Відкритий моніторинг
Дані щодо якості води, скидів, стану накопичувача і ризиків мають бути доступними для громад та експертів.
Питання Кривбасу має залишатися на порядку денному
Створення Міжвідомчої робочої групи це важливий крок, але не фінал. Реальна цінність цього формату буде вимірюватися не кількістю нарад, а тим, чи з’явиться узгоджена державна позиція: хто відповідає, хто фінансує, який сценарій є базовим, які строки виконання, які ризики приймаються, а які мають бути виключені.
Саме тут роль парламенту є принциповою. Комітет Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування має тримати це питання не як разову регіональну кризу, а як приклад того, як держава поводиться з промисловою спадщиною, водними ресурсами та екологічною безпекою під час війни.
Регіональний вимір: це не «екологія на папері», це життя Дніпропетровщини
У цій історії важливо не загубити головне: Інгулець це не просто водний об’єкт у документах, регламентах і протоколах. Це річка, поруч із якою живуть громади Дніпропетровщини, працює критична інфраструктура, формується водна безпека Кривого Рогу, Зеленодольська, Широківської, Новолатівської та інших громад, які вже пережили наслідки великої водної кризи після руйнування Каховської ГЕС.
Саме тому проблема шахтних вод Кривбасу не може залишатися лише предметом вузької технічної дискусії. Для мешканців регіону це дуже практичне питання: чи буде безпечною вода, чи витримає система накопичення, чи не стане чергова аварійна ситуація ударом по селах, містах, водопостачанню, дорогах, господарствах і здоров’ю людей.
Показово, що навколо цієї теми сформувалася не лише позиція профільного екологічного Комітету, а й ширший регіональний парламентський фокус. До проблеми Кривбасу долучаються народні депутати, для яких Дніпропетровщина — це не статистика, а рідний регіон відповідальності. Поруч з Оленою Криворучкіною у цій темі працюють Юрій Корявченков і Володимир Захарченко, які також порушували питання загрози техногенно-екологічної катастрофи у Кривому Розі. Така спільна позиція важлива: екологічна безпека не має партійного кольору, коли йдеться про воду, людей і майбутнє промислового регіону.
Подальші кроки повинні бути не лише в участі у робочій групі, а й у тому, щоб перетворити її роботу на реальний державний план дій. Йдеться про кілька практичних кроків:
По-перше, ініціювати на рівні Комітету Верховної Ради окремий контрольний розгляд результатів роботи Міжвідомчої робочої групи — із чіткими строками, відповідальними органами та переліком рішень, які мають бути винесені на урядовий рівень.
По-друге, вимагати підготовки порівняльного аналізу всіх сценаріїв поводження із шахтними водами: чинної моделі скиду і промивки, очищення та повторного використання, глибокого закачування, реконструкції існуючих споруд і комбінованих технологічних рішень.
По-третє, наполягати, щоб будь-який новий проєкт проходив повну оцінку впливу на довкілля, незалежну наукову експертизу та громадське обговорення — без спроб подати складне інженерне рішення як швидкий політичний вихід.
По-четверте, добиватися відкритого моніторингу якості води в Інгульці та стану балки Свистунова, щоб громади бачили не лише загальні обіцянки, а конкретні показники, ризики і динаміку змін.
По-п’яте, разом із депутатами від Дніпропетровщини просувати питання фінансової відповідальності підприємств і можливого залучення державного, місцевого та міжнародного фінансування для невідкладних і довгострокових рішень.
Для Дніпропетровщини ця історія має стати тестом на зрілість державної екологічної політики. Якщо Кривбас десятиліттями був промисловим серцем країни, то сьогодні держава має чесно відповісти: як захистити людей, річку і промисловість одночасно, не перекладаючи екологічну ціну на громади нижче за течією.
«Інгулець не може щороку бути місцем, куди держава виносить невирішені рішення. Нам потрібна не чергова тимчасова схема, а чесна державна політика поводження з шахтними водами Кривбасу — з оцінкою ризиків, відповідальністю підприємств, відкритим моніторингом і захистом людей, які живуть біля цієї річки».
Проблема шахтних вод Кривбасу давно вийшла за межі технічного обслуговування ставка-накопичувача. Це питання водної безпеки, промислової відповідальності, довіри до екологічної політики та спроможності держави ухвалювати складні рішення до того, як ризик стане катастрофою.
Інгулець не потребує ще одного року очікування. Він потребує державної стратегії, яка перестане називати тимчасове постійним.
Ознайомитись з відеозаписом засідання робочої групи можна за посиланням : засідання Міжвідомчої робочої групи з питань скидання мінералізованих шахтних вод у річку Інгулець
New category
