Рахункова палата проаналізувала щорічний звіт Мінекономіки про публічні закупівлі за 2025 рік і дійшла жорсткого висновку: держава не бачить усієї картини витрачання публічних коштів. Формально звіт подано вчасно. Але за суттю, як зазначає Рахункова палата, він не дає повної та достовірної відповіді на головне питання: як саме у 2025 році витрачалися бюджетні, донорські, оборонні та інші публічні кошти.
Для пересічної людини це може звучати як чергова технічна суперечка між державними органами. Насправді йдеться про набагато більше. Публічні закупівлі — це не лише таблиці Prozorro. Це ремонт укриття у школі, генератор для лікарні, харчування для військових, відновлення водогону, закупівля техніки для громади, будівництво доріг, матеріали для відбудови після обстрілів. Коли держава не має повної картини цих закупівель, вона не має повної картини власних рішень.
Проблема не лише в окремих порушеннях. Проблема в тому, що сама система звітування про закупівлі у 2025 році, за оцінкою Рахункової палати, не показала всього масштабу публічних витрат.
Формально звіт є. Повної картини — немає
Рахункова палата підтвердила: щорічний звіт Мінекономіки був поданий до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та самої Рахункової палати у встановлені строки. Але головна претензія не до дати подання, а до змісту документа.
У звіті, за висновком аудиторів, аналіз фактично обмежився переважно даними електронної системи закупівель. Натомість повної інформації про всі публічні закупівлі, здійснені у 2025 році, документ не містив. Зокрема, поза повним відображенням залишилися частина оборонних закупівель, закупівлі без використання ЕСЗ на суми до 50 тисяч гривень, а також окремі значні неконкурентні закупівлі.
Це принципово. Бо якщо у звіті видно лише частину системи, то будь-які висновки про конкуренцію, прозорість, частку закупівель у ВВП чи ефективність витрачання коштів стають обмеженими. У мирний час це було б серйозною управлінською проблемою. У країні, яка одночасно воює, відновлюється і виконує євроінтеграційні зобов’язання, це вже питання державної спроможності.
Цифри, які змінюють тон розмови
3,10 млн
закупівель, або 88,35 % від загальної кількості, проведено без використання ЕСЗ, тобто поза конкуренцією.
14
відкритих торгів як основної конкурентної процедури проведено у 2025 році — це лише 0,0004 % загальної кількості закупівель, відображених в ЕСЗ.
831,4 млрд грн
може становити сума договорів за фактично неконкурентними закупівлями з урахуванням закупівель газу.
75,7 %
вартості всіх договорів 2025 року можуть становити фактично неконкурентні закупівлі — і це без повного врахування оборонних закупівель.
Найболючіше питання — конкуренція
Конкуренція у закупівлях — це не красиве слово для звіту. Це можливість отримати кращу ціну, кращу якість і менший ризик змови або формального освоєння коштів. Коли закупівля має одного учасника, держава часто не купує на ринку — вона просто погоджується з тим, що запропонували.
Рахункова палата звернула увагу, що із 179,26 тисячі відкритих торгів з особливостями у 2025 році 146,6 тисячі закупівель проведено лише з одним учасником. Тобто за формою це конкурентна процедура, але за суттю — конкуренції там часто не було.
Для України це особливо чутливо. Адже закупівлі під час воєнного стану справді мають бути швидкими там, де йдеться про оборону, безпеку, критичну інфраструктуру чи невідкладні потреби. Але швидкість не може автоматично перетворюватися на норму неконкурентності для всього ринку.
Воєнний стан пояснює потребу в гнучкості, але не скасовує потребу в підзвітності. Саме баланс між швидкістю, прозорістю і контролем є ключем до довіри громадян, бізнесу та міжнародних партнерів.
Проблема не тільки у закупівлях, а й у якості правил
Євген Гетьман, правник, експерт із законопроєктної та нормотворчої роботи:
“Цей звіт Рахункової палати важливий не лише як аудит закупівель. Він показує глибшу проблему — держава досі не має повної юридично й управлінськи узгодженої картини того, що саме вважається системою публічних закупівель. Якщо частина витрат не потрапляє до повного аналізу, то парламент, уряд і суспільство отримують неповну картину ефективності використання публічних коштів. Для країни, яка одночасно воює, відновлюється і рухається до ЄС, це вже не технічна помилка звітування, а питання якості державного управління та довіри до рішень”.
Саме у цьому і полягає головний правовий нерв ситуації. Якщо закон вимагає аналізу системи публічних закупівель, але сама система у звіті фактично звужується до частини даних з електронної системи, виникає ризик підміни реального контролю формальним звітуванням. А це вже не технічна деталь, а проблема нормотворчої якості.
Українське сьогодення: від Prozorro до реального життя громади
У громадах Дніпропетровщини тема закупівель не є абстрактною. Кожна неконкурентна або погано пояснена закупівля — це потенційне питання до вартості ремонту дороги, якості укриття, закуплених матеріалів для водопостачання, обладнання для лікарні, харчування у соціальних закладах або робіт з відновлення після російських атак.
Для Кривого Рогу, Нікопольщини, Зеленодольської громади, Синельниківського району чи інших територій, які живуть під тиском війни, закупівлі — це не просто процедура. Це питання виживання інфраструктури. Якщо держава бачить не всі закупівлі, вона не бачить усієї карти ризиків. Якщо не аналізує причини низької конкуренції, вона не розуміє, де саме втрачаються гроші, час і довіра.
Руслан Шамрін, депутат Криворізької міської ради, член Постійної комісії Криворізької міської ради з питань реалізації стратегії розвитку міста та інвестицій:
“Для громади публічні закупівлі — це не абстрактна статистика. Це укриття, лікарня, дорога, вода, генератор, ремонт після обстрілу. Якщо держава не бачить усієї картини закупівель, то громади не розуміють, де саме втрачаються гроші, час і довіра. Саме тому прозорість має бути не вибірковою, а повною”.
Саме тому цей звіт Рахункової палати має бути прочитаний не лише в урядових кабінетах. Він має бути уважно розглянутий у парламентських комітетах, у роботі народних депутатів, у громадах, які щодня стикаються з наслідками закупівельних рішень.
Європейський вимір: Україна не може інтегруватися до ЄС із неповною статистикою
Рахункова палата прямо пов’язує якість звітування у сфері закупівель із євроінтеграційним курсом України. Це логічно: Європейський Союз очікує від країни-кандидата не лише ухвалення законів, а й реальної здатності пояснити, контролювати та аналізувати витрачання публічних коштів.
Якщо у щорічному звіті немає повної інформації про закупівлі, то уряд, парламент, бізнес і суспільство отримують не управлінський інструмент, а неповну картинку. А неповна картинка в закупівлях завжди небезпечна: вона може створювати враження стабільності там, де насправді накопичуються ризики.
Що саме рекомендує Рахункова палата
Кабінету Міністрів України запропоновано доручити Мінекономіки спільно з Міноборони та Казначейством унормувати механізм збору, узагальнення та відображення повної інформації про всі закупівлі за публічні кошти, включно з оборонними закупівлями та закупівлями до 50 тисяч гривень без ЕСЗ.
Мінекономіки також рекомендовано мінімізувати винятки для укладання договорів без відкритих торгів або електронного каталогу, затвердити операційний план реалізації Стратегії реформування, розробити середньостроковий план діяльності та привести методичні рекомендації у відповідність до закону.
Парламентський вимір: звіт має стати не архівом, а сигналом до дії
Для Верховної Ради цей документ важливий не лише як черговий звіт контрольного органу. Він показує, де законодавство, підзаконні акти та реальна практика закупівель розійшлися між собою.
Якщо закон вимагає аналізу системи публічних закупівель, але сама система у звіті фактично звужується до частини даних з ЕСЗ, це вже питання до якості нормотворення. Якщо новий закон про публічні закупівлі також не визначає поняття «система публічних закупівель», це означає, що проблема може перейти у наступний звітний цикл.
Народні депутати, особливо ті, хто працює з темами відновлення, інфраструктури, оборонних потреб, місцевого самоврядування та євроінтеграції, мають поставити просте запитання: як можна контролювати ефективність витрат, якщо офіційний звіт не охоплює всі публічні закупівлі ?
Звіт Рахункової палати не руйнує систему Prozorro і не заперечує потребу в особливих правилах під час війни. Але він дуже чітко показує: українська система публічних закупівель потребує чеснішої оптики. Не можна називати систему прозорою лише тому, що частина даних є відкритою. Прозорість починається там, де держава здатна бачити весь обсяг публічних витрат, пояснювати винятки, аналізувати конкуренцію і реагувати на ризики.
Публічні закупівлі — це дзеркало держави. Якщо у цьому дзеркалі не видно частини витрат, то суспільство бачить не реформу, а туман. А в умовах війни, відбудови та руху до ЄС Україна не має права дозволити собі туман там, де мають бути цифри, контроль і відповідальність.
Підготовлено за матеріалами звіту Рахункової палати про результати аналізу щорічного звіту щодо функціонування системи публічних закупівель у 2025 році.
