Ліс рубають не у звітах і не в законопроєктах. Дерево спочатку отримує підставу для рубки, потім клас якості, електронний документ, транспорт, покупця і ціну. Якщо хоча б одна ланка цього маршруту залишається непрозорою, держава може втратити і ліс, і гроші, і довіру. Саме тому новий моніторинг НАЗК звучить як попередження: значна частина антикорупційних рекомендацій у лісовому господарстві досі виконана лише частково, а збитки державі від правопорушень у галузі лише за 2025 рік оцінено у 546 млн грн.
Україна вже знає, де саме лісова система вразлива, має 30 рекомендацій щодо зниження ризиків і декларує продовження реформи у 2026 році. Але ключові запобіжники — повний кадастр, дієвий контроль, стандартизовані санітарні обстеження, наскрізне відстеження деревини та стабільні правила ринку — все ще не працюють як єдина система.
Рік тому проблему вже описали. Вона не зникла
Стратегічний аналіз НАЗК, підготовлений разом зі Спеціалізованою екологічною прокуратурою, Базельським інститутом управління та WWF-Україна, ідентифікував 12 ключових корупційних ризиків. Це не один «сірий» сегмент, який можна закрити окремою постановою. Ризики проходять через увесь цикл: санітарні рубки, рубки головного користування, матеріали лісовпорядкування, зміну цільового призначення лісових земель, тимчасове користування, вирубки за межами лісового фонду, біржову торгівлю, визначення класу якості, транспортування, державний контроль, електронні лісорубні квитки та конфлікт інтересів у системі лісової охорони.
У 2026 році НАЗК повернулося до цих же рекомендацій і фактично поставило державі контрольне запитання: що змінилося не на папері, а в процедурі? Відповідь виявилася неприємною. Значна частина рекомендацій станом на квітень 2026 року залишалася лише частково імплементованою. Окремим фактором уповільнення НАЗК називає реорганізацію державного управління та передачу природоохоронних функцій до Міністерства економіки.
Це важлива межа відповідальності. Адміністративна реорганізація може пояснити паузу, але не може стати довготривалим виправданням. Ліс не переходить у режим очікування разом із міністерствами: санітарні рубки проводяться, деревина продається, вантажівки їдуть, земельні ділянки реєструються, а бюджет щодня або отримує належну вартість ресурсу, або втрачає її.
П’ЯТЬ ВУЗЛІВ, ДЕ РЕФОРМА ДОСІ НЕ ЗАМКНУЛАСЯ
Контроль. Потрібне відновлення планових і позапланових заходів державного нагляду у лісовій галузі з урахуванням безпекових обмежень воєнного часу.
Санітарні рубки. Немає достатньо жорсткого стандарту лісопатологічного обстеження з уніфікованою формою акта та обов’язковою фото- і відеофіксацією.
Кадастр. Облік лісів і державний лісовий кадастр потребують актуалізації та синхронізації із земельними і геопросторовими даними.
Транспортування. Електронна система відстеження деревини має працювати не фрагментами, а наскрізно — від місця заготівлі до покупця.
Відкритість. Інформація про заходи з поліпшення санітарного стану лісів має публікуватися регулярно, у структурованому та придатному для аналізу форматі.
Санітарна рубка: коли «лікування лісу» стає найзручнішим поясненням
Санітарні рубки потрібні. Хворі, пошкоджені, всохлі дерева справді можуть створювати ризик поширення шкідників, пожеж і втрати стійкості насаджень. Проблема починається там, де рішення про стан дерева залежить від документів, які не стандартизовані достатньою мірою, де обстеження і господарський інтерес перебувають надто близько, а зовнішній контроль обмежений.
У дослідженні НАЗК прямо описано можливість маніпулювання категорією стану дерев, причинами призначення рубки, обсягом деревини та її якістю. Ризик особливо високий, коли акт обстеження не дає змоги однозначно зіставити кожне дерево, його стан, геолокацію і подальше рішення. У такій системі паперовий документ може бути формально правильним, але недостатнім для незалежної перевірки.
Тому фото- і відеофіксація — не декоративна цифровізація. Це доказовий слід. А геоприв’язка, машиночитаний акт і можливість перевірити його до початку рубки — це запобіжник, який робить маніпуляцію дорожчою і ризикованішою.
Найслабше місце — держава досі не бачить ліс як одну цифрову карту
Один із найсильніших висновків стратегічного аналізу НАЗК стосується не рубок, а даних. Останній повний державний облік лісів, на який посилається дослідження, проводився ще у 1996 році, а державний лісовий кадастр поновлювався станом на 2011 рік. Коли межі лісових земель, відомості земельного кадастру, матеріали лісовпорядкування і фактичний стан насаджень не зведені в одну актуальну систему, виникає не просто статистична похибка.
Виникає простір для відчуження земель, зміни їхнього призначення, спорів щодо меж і ситуацій, коли ліс фізично існує, але цифрова держава бачить його неповно. Для громад це означає земельні конфлікти. Для держави — ризик втрати активу. Для бізнесу — юридичну невизначеність. Для європейського покупця деревини — питання, чи можна незалежно підтвердити, де саме була заготовлена конкретна партія.
Особливо небезпечна ця прогалина для полезахисних лісових смуг. У степових і промислових регіонах вони часто сприймаються як другорядні насадження, хоча фактично захищають ґрунти від ерозії, дороги і поля від пилових навантажень, а громади — від додаткових кліматичних ризиків. НАЗК окремо вказує на проблему незаконних вирубок насаджень, які не входять до лісового фонду, та на неповну інвентаризацію лісосмуг.
Ринок деревини: сперечатися про майданчик недостатньо
У 2025 році НАЗК назвало відсутність достатньої прозорості продажів деревини однією з ключових перешкод реформі та запропонувало розглянути можливість використання Prozorro.Продажі. У моніторингу 2026 року зафіксована вже ширша дискусія: учасники ринку та ліцензовані товарні біржі наполягають, що чинна біржова модель має регулятора, правила фінансового моніторингу та механізми конкурентного ціноутворення.
Цю суперечку не варто зводити до назви електронного майданчика. Справжній тест прозорості простіший: чи може держава, бізнес, журналіст і громадськість побачити правила допуску, історію лота, стартову і кінцеву ціну, учасників у межах законно відкритих даних, причини скасування торгів, обсяги прямих договорів, повторні продажі та зв’язок партії з легальним походженням? Якщо відповідь «ні», цифровий аукціон сам по собі ще не означає прозорий ринок.
Ще одна вразливість — клас якості. Різниця між деревиною класів A і D може означати кратну різницю у вартості. Тому контроль визначення якості, фотофіксація, незалежний аудит і цифровий слід важливі не менше, ніж сама процедура торгів. Інакше ринок може бути формально конкурентним, але продавати ресурс, оцінений до торгів непрозоро.
Парламент уже має законопроєкти. Але це ще не рішення
Проєкт Закону про ринок деревини № 13227-д зареєстрований у вересні 2025 року, включений до порядку денного Верховної Ради у лютому 2026 року і досі очікує розгляду. Профільний Комітет з питань економічного розвитку рекомендував прийняти його за основу. Водночас висновок Комітету з питань інтеграції України до ЄС від 4 лютого 2026 року зафіксував суттєві зауваження: окремі положення не відповідають праву ЄС і міжнародним зобов’язанням, а експортні обмеження потребують додаткових консультацій зі стороною ЄС.
8 липня 2026 року у парламенті з’явився ще один проєкт — № 15389 про ринок лісоматеріалів необроблених та деревини паливної. І вже 29 липня Комітет з питань інтеграції України до ЄС дійшов висновку, що поточна редакція не відповідає статті 35 Угоди про асоціацію, лише частково відповідає праву ЄС, потребує суттєвого доопрацювання, консультацій зі стороною ЄС та погодження з Антимонопольним комітетом.
Це принциповий сигнал. Україні потрібен не просто «закон про деревину», який швидко закриє політичний запит. Потрібен закон, що одночасно вирішує три задачі: створює чесний внутрішній ринок, прибирає корупційні стимули і не заводить державу в новий конфлікт із правилами європейської інтеграції.
Лісова реформа не провалюється в одному великому рішенні. Вона втрачається у десятках маленьких розривів між дозволом, картою, рубкою, сортом, вантажівкою і продажем. Якщо ці ланки не з’єднані в один перевірюваний цифровий маршрут, держава контролює документи, але не завжди контролює ресурс. Саме наскрізна простежуваність має стати основою і антикорупційної політики, і доступу української деревини до європейського ринку.
Європа дає Україні шанс — але не індульгенцію
З 30 грудня 2026 року для великих і середніх операторів у ЄС починає застосовуватися Регламент ЄС про продукцію, не пов’язану зі знелісненням та деградацією лісів — EUDR. Деревина входить до переліку охоплених товарів. Україна наразі класифікована Європейською Комісією як країна низького ризику, і це хороша новина для експортерів: для продукції з низькоризикових країн передбачена спрощена належна перевірка.
Але «низький ризик» не означає «не потрібно нічого доводити». Європейський оператор все одно має зібрати інформацію про законність походження, постачальника та геолокацію ділянок, де була заготовлена деревина. Якщо необхідної інформації немає, товар не повинен потрапити на ринок ЄС. Для українських постачальників це означає дуже практичну річ: покупець у Європі дедалі частіше вимагатиме не довідку «деревина легальна», а цифровий доказовий ланцюг.
Отже, лісовий кадастр, електронний квиток, геолокація рубки, облік транспортування і ринкова операція — це вже не п’ять різних реформ. Це одна інфраструктура довіри. І до 30 грудня залишається менше п’яти місяців.
Війна робить цю реформу складнішою — і водночас невідкладною
Українські ліси одночасно є природним ресурсом, економічним активом, оборонним ресурсом і територією прямого воєнного ураження. Заміновані масиви, пожежі, обстріли, окупація, будівництво фортифікацій та підвищений внутрішній попит на деревину створюють виняткове навантаження на систему.
Європейський JRC у липні 2026 року окремо звернув увагу, що війна і кліматичні зміни різко посилили ризики великих лісових пожеж в Україні. Це означає, що контроль не можна механічно відновити за довоєнною моделлю. Потрібен ризик-орієнтований нагляд: там, де територія безпечна, контроль має бути повноцінним; там, де перевірка фізично неможлива, цифрові дані, дистанційний моніторинг і супутникове спостереження повинні компенсувати частину обмежень.
Воєнний стан не може означати «контролю немає». Він має означати «контроль організований інакше».
ЩО МОЖНА ВСТИГНУТИ ЗРОБИТИ ДО КІНЦЯ 2026 РОКУ
1. Закріпити електронний лісорубний квиток і сертифікат походження як постійний обов’язковий механізм, а не експеримент.
2. Відновити ризик-орієнтовані планові та позапланові перевірки у безпечних регіонах і визначити спеціальний цифровий режим контролю для територій, де фізичний доступ обмежений війною.
3. Затвердити єдину цифрову форму лісопатологічного обстеження з геолокацією, переліком дерев, обсягом деревини, фото- та відеофіксацією.
4. Прискорити актуалізацію державного лісового кадастру та синхронізацію з Державним земельним кадастром і матеріалами лісовпорядкування.
5. Завершити наскрізне електронне відстеження транспортування деревини та відкрити машиночитані дані, достатні для незалежного аналізу ринку без розкриття інформації, обмеженої з міркувань безпеки.
6. Перезібрати законодавство про ринок деревини після консультацій з ЄС та Антимонопольним комітетом, із єдиними правилами доступу, ціноутворення, розкриття даних та контролю конфліктів інтересів.
7. Провести восени 2026 року публічне парламентське слухання про стан виконання 30 рекомендацій НАЗК із персональними строками та відповідальними органами.
Що зміниться для людини
Лісова політика часто здається темою для лісників, деревообробників і екологів. Насправді вона входить у повсякденне життя набагато глибше. Ліс утримує воду, знижує ерозію, пом’якшує спеку, захищає ґрунти, дає роботу громадам, матеріал для будівництва й відновлення, доходи місцевим і державному бюджетам. А полезахисна смуга біля поля може бути для степової громади не менш важливою інфраструктурою, ніж дорога.
Коли деревину продають непрозоро — бюджет отримує менше. Коли здорове дерево можна видати за санітарне — громада втрачає природний актив. Коли кадастр не бачить ліс — зростає ризик земельної схеми. Коли легальний виробник не має передбачуваного доступу до сировини — він програє тому, хто краще пристосувався до непрозорості.
Тому лісова реформа — це не про те, «рубати чи не рубати». Стійке лісове господарство передбачає заготівлю деревини. Питання в іншому: чи може кожен кубометр пройти шлях від законного рішення про рубку до продажу так, щоб цей шлях можна було перевірити.
У 2025 році держава отримала карту корупційних ризиків. У 2026-му — підтвердження, що частину цієї карти ми все ще не пройшли. Наступним документом має бути не ще один звіт, а календар рішень. Ліс не може чекати, поки інституції завершать реорганізацію, а парламент — визначиться між конкуруючими законопроєктами. До кінця року Україна має з’єднати контроль, кадастр, простежуваність і ринок в одну систему. Інакше європейська інтеграція залишиться на рівні декларацій, а тіньова економіка — на рівні реальних кубометрів деревини.
