Одна річка. Дві держави. І дедалі менше води для компромісу. Історичне маловоддя Дністра перетворило технічне рішення про скид води з гідровузла на значно складніше питання — хто, скільки і за якими правилами може користуватися спільним ресурсом, коли його фізично стає недостатньо.

Три цифри, з яких починається водна криза
42 м³/с
приплив до Дністровського водосховища 7 серпня — найнижчий за весь період його експлуатації з 1985 року
48 м³/с
середній приплив на початку серпня — лише 19% місячної норми
75 м³/с
погоджений Україною та Молдовою режим скиду води

11 серпня 2026 року Комісія зі сталого використання та охорони басейну річки Дністер зібралася вже на п’яте позачергове засідання. Причина — води в системі стає дедалі менше.

Україна і Молдова погодили скорочення скиду з Дністровського комплексного гідровузла з 85 до 75 м³/с. Якщо ситуація продовжить погіршуватися, режим може переглядатися знову.

Формально йдеться про режим роботи водосховища. Фактично — про питну воду, міські водозабори, аграрне виробництво, екосистему Дністра, енергетику, інтереси двох держав і дедалі очевидніший кліматичний ризик.

Ключовий конфлікт серпня 2026 року полягає вже не в тому, чи потрібно економити воду. Україна і Молдова з цим фактично погодилися. Питання в іншому: де проходить межа, після якої збереження запасу водосховища починає створювати неприйнятні ризики нижче за течією — і навпаки.

Що сталося насправді: Дністер увійшов у режим критичного маловоддя

За даними Українського гідрометеорологічного центру, середній приплив до Дністровського водосховища на початку серпня становив лише 48 м³/с. 7 серпня він скоротився до 42 м³/с — 17% норми.

ОБСЄ повідомила ще про один показовий сигнал: на гідрологічному посту в Заліщиках рівень води опустився нижче історичного мінімуму ряду спостережень, який ведеться з 1886 року. Під час спільних українсько-молдовських вимірювань біля Галича було зафіксовано витрату близько 17 м³/с.

Тобто йдеться не про звичайне сезонне зниження рівня води. Система працює в умовах, за яких природне надходження до головного регулюючого водосховища суттєво поступається обсягам води, необхідним для підтримання нижньої течії.

Саме тому Україна вже від другої половини червня вводить тимчасові обмеження спеціального водокористування. Станом на рішення 11 серпня Держводагентство повідомляло про 92 водокористувачів, для яких діяли такі обмеження.

Важлива деталь ОБСЄ за той самий період наводила іншу цифру — близько 195 водокористувачів в Україні. Відкриті джерела не пояснюють різницю між двома підрахунками. Вона може бути пов’язана з різними датами, територіями або категоріями обмежень, але сама розбіжність демонструє проблему: під час водної кризи Україна і Молдова потребують максимально синхронізованої системи публічних даних.

Позиція України: воду потрібно залишити і на завтра

Українська логіка базується насамперед на водному балансі самого Дністровського водосховища.

Якщо природний приплив залишається близьким до 42–48 м³/с, а вниз за течією необхідно пропускати 75 м³/с, різниця не виникає нізвідки — вона частково компенсується запасом, накопиченим у водосховищі, з урахуванням інших складових його балансу.

Саме тому українська сторона наполягає: завдання полягає не лише в тому, щоб забезпечити необхідний стік сьогодні, а й у тому, щоб не допустити такого виснаження стратегічного резерву, за якого через кілька тижнів вибір стане ще складнішим.

Україна водночас обмежує власних водокористувачів і заявляє про готовність забезпечувати питні потреби населення нижче за течією, включно з Молдовою.

Українську позицію можна сформулювати так: якщо зараз витрачати воду швидше, ніж вона надходить, майбутня криза може виявитися гострішою за нинішню.

Позиція Молдови: водосховище не можна рятувати ціною ризику для водозаборів

Але у Молдови — інша точка вразливості.

Наприкінці липня українська сторона розглядала скорочення скиду до 70 м³/с. Молдова виступала за більш поступову зміну режиму та тимчасове збереження 85 м³/с.

Причина — необхідність дати водозабірній інфраструктурі час для адаптації та не допустити ситуації, коли швидке падіння рівня річки створить ризик для питного водопостачання.

Міністр довкілля Молдови Георге Хаджер наголошував, що скорочення необхідне для збереження запасів Новодністровського водосховища, але воно має відбуватися з урахуванням стану річки нижче за течією. Сценарій падіння витрати приблизно до 30 м³/с молдовська сторона вже характеризує як потенційно катастрофічний для водозабірних споруд та екосистеми.

11 серпня Молдова погодила режим 75 м³/с. Міністерство довкілля країни одночасно назвало безперервний доступ населення до питної води стратегічним пріоритетом.

Дві позиції — один дефіцит

Україна: не можна надмірно спрацювати запас водосховища і залишитися без резерву на наступний період.

Молдова: не можна скоротити стік настільки швидко, щоб нижче за течією перестала стабільно працювати критична водозабірна інфраструктура.

Саме тому було б помилкою описувати ситуацію як конфлікт «Україна проти Молдови».

Насправді це дві держави всередині одного дефіцитного водного балансу.

Дубосари і придністровська частина басейну: відсутня частина водної бухгалтерії

Один із найважливіших елементів української позиції стосується Дубосарського водосховища.

За даними, якими оперує українська сторона, загальний приплив до нього становить близько 90 м³/с. Це означає, що нижче Дністровського водосховища формується додатковий боковий притік.

Україна попросила Молдову надати детальніші дані: скільки води фактично використовується з Дубосарського водосховища, ким і для яких потреб.

Окремо Київ запропонував залучити до консультацій Бюро політик з реінтеграції Республіки Молдова, щоб отримати інформацію про наповнення та використання води у придністровській частині басейну.

Це важливий момент, але його не варто перетворювати на політичну сенсацію.

У контексті водної безпеки Придністров’я важливе насамперед як частина басейну, без повних даних з якої неможливо скласти точний баланс Дністра.

Якщо з Дністровського гідровузла виходить 75 м³/с, а до Дубосарського водосховища, за українською інформацією, надходить близько 90 м³/с, професійне управління потребує відповіді не лише на питання «скільки скидає Україна?», а й на питання «де формується решта стоку, скільки води забирається далі і скільки доходить до наступної контрольної точки?».

Найскладніше нормативне питання: чому раніше було 110 м³/с, а сьогодні — 75

Саме тут починається частина історії, яку не можна пояснювати одним заголовком.

У 2022 році наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів №209 були затверджені Правила експлуатації водосховищ Дністровського комплексного гідровузла.

У травні 2024 року «Укргідроенерго», прямо посилаючись на ці Правила, зазначало, що для забезпечення розташованих нижче за течією населених пунктів Дністровська ГЕС повинна забезпечувати середньодобові витрати не менше 110 м³/с.

У серпні 2026 року погоджений режим становить 75 м³/с.

Просте зіставлення цих двох цифр може виглядати сенсаційно. Але юридично цього недостатньо, щоб оголосити нинішній режим порушенням.

Порядок встановлення режимів роботи штучних водних об’єктів та водогосподарських систем передбачає врахування гідрологічного прогнозу, водогосподарської ситуації, екологічних вимог та інтересів водокористувачів. За зміни гідрометеорологічної та водогосподарської ситуації режим може коригуватися. Для транскордонного Дністра такі рішення також мають враховувати міжнародні домовленості України та Молдови.

Тому правильне питання — не «хто порушив 110?» Правильне питання: який конкретний нормативний, гідрологічний і міждержавний механізм застосовується при переході від базового режиму до 85, 75 або потенційно ще нижчих витрат — і наскільки зрозуміло цей механізм пояснений суспільству?

Для водної політики це принципово.

В умовах достатнього ресурсу технічні правила можуть залишатися непомітними. В умовах дефіциту вони визначають, хто отримує воду першим, яку частину ресурсу необхідно залишити екосистемі і наскільки далеко можна спрацювати водосховище.

Що говорить Європа: не ділити останню воду, а керувати всім басейном

Станом на середину серпня у відкритих офіційних джерелах немає окремої позиції Європейської комісії саме щодо рішення України та Молдови встановити скид 75 м³/с.

Тому приписувати ЄС підтримку однієї зі сторін було б неправильно.

Але європейська водна політика дає чіткі критерії, за якими подібна ситуація має вирішуватися.

Водна рамкова директива ЄС виходить із басейнового принципу: річка має управлятися як єдина система, а не як набір адміністративних територій.

European Water Resilience Strategy додає до цього нову реальність — дефіцит води, посухи та водна безпека мають розглядатися не як виняткові природні події, а як ризики, до яких держави повинні бути готовими системно.

Європейська комісія окремо закріпила принцип Water Efficiency First: перш ніж намагатися отримати більше води, держави мають скоротити надмірне споживання, підвищити ефективність, зменшувати втрати та розвивати повторне використання ресурсу.

Загальноєвропейський орієнтир — підвищити водоефективність щонайменше на 10% до 2030 року.

Для транскордонних вод це означає ще одну фундаментальну вимогу: рішення повинні спиратися на спільний і максимально повний водний баланс басейну.

Європейський тест для Дністра
Не «Україна чи Молдова?», а: скільки води реально є у всьому басейні, який обсяг потрібен людям, який — екосистемі, де можна зменшити споживання і які правила діятимуть для всіх сторін, якщо дефіцит поглибиться.

Євроінтеграція тут уже не теорія

І Україна, і Молдова рухаються до Європейського Союзу. Обидві країни адаптують водне законодавство до acquis ЄС, розробляють плани управління річковими басейнами та модернізують системи моніторингу.

Але серпень 2026 року показав різницю між формальним наближенням законодавства і реальною європейською практикою.

Написати у законі слово «басейн» — порівняно легко.

Набагато складніше домовитися про спільну річку тоді, коли природний приплив падає до історичного мінімуму, одна держава контролює великий регулюючий резервуар, друга знаходиться нижче за течією, а води потребують одночасно люди, міста, фермери, промисловість і сама екосистема.

Саме тому нинішня ситуація на Дністрі — фактично практичний іспит для двох кандидатів у члени ЄС.

Європейська інтеграція у водній політиці починається не з перекладу директиви. Вона починається тоді, коли дві країни здатні побачити одну й ту саму цифру водного балансу, погодити пріоритети до початку кризи і виконати домовленість, навіть якщо кожній стороні хотілося б отримати більше.

Що це означає для людей — без гідрологічної термінології

За кожною цифрою у кубометрах за секунду стоїть дуже проста побутова реальність.

Для української громади — це питання, чи буде достатнім рівень води біля водозабірної споруди.

Для Кишинева — чи матиме міська система достатній ресурс для стабільної роботи.

Для фермера — чи можна буде використовувати воду для зрошення.

Для енергетики — у яких межах можна експлуатувати гідроенергетичний комплекс.

Для природоохоронців — скільки води повинно залишитися самій річці, щоб вона не втрачала здатність підтримувати свої екосистеми.

У Молдові централізоване зрошення вже переводилося на нічний режим, а непершочергові види водокористування обмежувалися. Україна обмежує спеціальних водокористувачів. Водозабірна інфраструктура обох країн змушена готуватися до роботи при нижчих рівнях.

Тому маловоддя вже перестало бути проблемою винятково гідрологів.

Воно входить у комунальне господарство, аграрну політику, енергетику, економіку і, зрештою, у звичайну квартиру — через кран на кухні.

Що має змінитися після серпня 2026 року

П’ять позачергових засідань Дністровської комісії демонструють, що механізм українсько-молдовської співпраці працює. Це сильна сторона нинішньої ситуації.

Але європейська модель передбачає наступний крок — перехід від реагування на кризу до управління кризою за правилами, погодженими заздалегідь.

Спільний цифровий водний баланс Дністра Припливи, бокові притоки, рівні водосховищ, водозабори, повернення води, втрати, скиди та екологічні витрати мають формувати одну спільну картину басейну — бажано максимально наближену до реального часу.
Спільний план управління посухою Необхідні наперед визначені пороги дефіциту і зрозумілі дії для кожного сценарію: нормальна водність, маловоддя, значне маловоддя, надзвичайний дефіцит.
Публічна черговість водних пріоритетів Держави мають заздалегідь визначити, як захищаються питне водопостачання, екологічні потреби, критична інфраструктура, сільське господарство, промисловість та енергетика, коли води недостатньо для всіх.
Повна прозорість Дубосарського водосховища Водний баланс басейну не може мати інформаційної «сірої зони». Дані щодо придністровської частини Дністра потрібні не для політичної полеміки, а для нормального транскордонного управління ресурсом.
Інфраструктура, здатна працювати з «новою річкою» Водозабори, системи подачі, зрошення та промислове водокористування мають адаптуватися до нижчих рівнів води, а міста й підприємства — зменшувати втрати та впроваджувати повторне використання води там, де це технічно можливо.

Це не набір екологічних побажань.

Це майбутня інфраструктура водної безпеки.

Головне питання — уже не 75

Сьогодні Україна і Молдова домовилися про 75 м³/с.

Сторони продовжують постійний моніторинг водності Дністра. Якщо ситуація погіршиться, Дністровська комісія може зібратися на нове позачергове засідання.

Тому справжнє питання полягає не в тому, правильна цифра 75 чи ні.

Справжнє питання — чи існує спільна система для дня, коли доведеться обговорювати 70, 60 або ще менше.

Саме тут водна політика перестає бути сферою лише екології.

Вона стає питанням національної стійкості.

Серпень 2026 року поставив перед Україною та Молдовою питання, якого не вирішить жодна декларація про європейську інтеграцію: що робити, коли спільного ресурсу фізично стає менше.

Європейська відповідь відома — рахувати весь басейн, скорочувати неефективне використання, захищати питні потреби та екосистему, відкривати дані й домовлятися про правила до початку кризи.

Тепер двом країнам потрібно довести, що вони здатні застосовувати ці принципи не лише в документах, а на Дністрі.

Дощ — це прогноз.
Водна безпека — це система.

Джерела та документи

Міністерство економіки та довкілля України — рішення щодо режиму роботи Дністровського комплексного гідровузла: офіційне джерело.

Державне агентство водних ресурсів України — режим 75 м³/с, обмеження водокористування та питання Дубосарського водосховища: офіційне джерело.

ОБСЄ — інформація щодо історично низької водності та роботи Дністровської комісії: OSCE.

MOLDPRES — позиція Міністерства довкілля Республіки Молдова щодо водності Дністра та забезпечення питних потреб: MOLDPRES.

MOLDPRES — оцінка молдовською стороною ризиків подальшого різкого скорочення стоку: MOLDPRES.

ПрАТ «Укргідроенерго» — пояснення режиму роботи Дністровського гідровузла: офіційне джерело.

Правила експлуатації водосховищ Дністровського комплексного гідровузла, наказ Міндовкілля №209: Верховна Рада України.

Порядок встановлення режимів роботи штучних водних об’єктів та водогосподарських систем, наказ Міндовкілля №39: Верховна Рада України.

European Commission Recommendation (EU) 2025/1179 щодо принципу Water Efficiency First: EUR-Lex.

European Commission — Water Resilience Strategy: European Commission.



Автор публікації: Оксана Козачок — секретар Робочої групи з питань розробки законодавчих ініціатив щодо імплементації норм і рекомендацій ЄС у сфері екологічного контролю, екологічної шкоди та екологічної відповідальності.