Упродовж повномасштабної війни рф проти України доступ громадян до якісної питної води перетворився на питання не лише екологічної, а й гуманітарної безпеки. Руйнування критичної інфраструктури, обстріли насосних станцій, енергетичні відключення — усе це безпосередньо впливає на найелементарніше право людини: право на воду.
Саме тому я, як народна депутатка України та членкиня Комітету з питань екологічної політики та природокористування, вважаю критично важливим привернути увагу до Спеціальної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо стану додержання прав громадян на чисту та доступну воду в умовах воєнного стану. Цей документ — не просто звіт. Це голос сотень тисяч українців, які щодня стикаються з нестачею безпечної води.
Війна і вода: жорстка реальність
Агресія рф спричинила катастрофічні екологічні наслідки: понад 23 тисячі тонн забруднюючих речовинпотрапили у водні об’єкти, а загальні збитки, за даними Міндовкілля, вже сягнули 69,06 млрд грн. Особливо критичною стала ситуація після підриву Каховської ГЕС, унаслідок чого майже 1 млн громадян залишилися без питної води.
Парламентський обов’язок: діяти
Спеціальна доповідь фіксує системні проблеми:
• Нерівномірний доступ до води — найбільше звернень про порушення права на питну воду надійшло з Дніпропетровської області (97), Києва (85) та Полтавщини (41).
• Зростання тарифів на водопостачання попри рекомендації уряду утриматися від їх підвищення у воєнний час.
• Недовіра до якості води — навіть там, де вода формально відповідає санітарним нормам, більшість громадян не використовують її для пиття.
• Відсутність моніторингу підземних вод, через припинення фінансування.
Що пропоную як народна депутатка
1. Ініціювати розгляд в парламенті рекомендацій зі Спеціальної доповіді Уповноваженого.
2. Підготувати законодавчі зміни, які забезпечать:
• мінімальні гарантії щодо добової норми води;
• обов’язкове інформування громадян про якість води;
• розширення моніторингу та фінансування досліджень підземних вод.
3. Прискорити адаптацію українського законодавства до Нітратної директиви ЄС, що стане частиною наших євроінтеграційних зобов’язань.
Що це означає для кожного з нас ?
• Справедливі тарифи, прозорі правила та захист від свавілля постачальників.
• Реальний контроль за якістю питної води.
• Гарантії водної безпеки для дітей, вагітних жінок, людей похилого віку.
Як народна депутатка України, я переконана: питання водної безпеки — це не лише технічне, а глибоко політичне питання. Воно стосується довіри громадян до держави. І ми повинні її виправдати.
Тому закликаю парламент, уряд, органи місцевого самоврядування та міжнародну спільноту приєднатися до реалізації рекомендацій цієї доповіді. Адже право на воду — це право на життя. І держава має зробити все, щоб це право було захищене.
Ключові факти з доповіді:
• Понад 13 тис. респондентів взяли участь в опитуванні щодо доступу до води.
• У м. Миколаєві вода взагалі не відповідає стандартам ДСанПіН.
• Більшість громадян споживають не водопровідну, а фасовану або куповану воду.
Як ви оцінюєте якість питної води у своєму регіоні ? Чи вважаєте тарифи справедливими ? Залишайте свої думки в коментарях, ставте запитання та беріть участь в опитуваннях — ваша думка допомагає формувати політику, що працює.
Що вже зроблено
Ukraine: Ground Zero (People and Power investigates the toxic legacy of war on Ukraine’s fragile environment).
Робота Державної екологічної інспекції в умовах війни рф проти України
#ПравоНаВоду #ВодаПідЧасВійни #ОленаКриворучкіна #ЗахистПравЛюдини #Парламент #Україна2025 #БезпечнаВода #ЕкологічнаБезпека
