Після 24 лютого 2022 року дороги в Україні перестали бути лише «асфальтом». Вони стали артеріями порятунку, каналами логістики для ЗСУ, коридорами евакуації та гуманітарної допомоги.
І в умовах постійної загрози з неба, під обстрілами й енергетичним терором, ми не просто продовжили працювати над інфраструктурою — ми почали відчувати і будувати її по-новому.
Моя принципова позиція як народного депутата — не латати те, що зруйнували ракети, а створювати стійке, цифрове, європейське.
І саме тому ми не зупинили процес євроінтеграції в дорожній сфері. Навпаки — підсилюємо адаптацію до стандартів ЄС, бо нова українська інфраструктура повинна відповідати не вчорашнім нормам, а викликам завтрашнього дня.
1. Війна змінила логіку інфраструктурного розвитку
Дороги стали частиною національної безпеки. Їх наявність або відсутність вирішує — чи буде евакуація успішною, чи доїде швидка допомога, чи зможе проїхати бронетехніка.
Саме тому ми ухвалили рішення — навіть у прифронтових районах ремонти і модернізація тривають там, де це дозволяє ситуація.
Вже реалізуються пріоритетні проєкти:
• ремонт стратегічних ділянок доріг, які можуть бути включені до оновленої схеми TEN-T (транс’європейської транспортної мережі);
• встановлення енергонезалежного освітлення на ділянках, що використовуються під евакуацію або військову логістику;
• підготовка до запуску розумних ділянок доріг із системою попереджень про обстріли, затори, погодні умови — на базі стандартів C-ITS.
2. Європейські стандарти вже впроваджуються і працюють в Україні
Сьогодні Україна вже бере участь у європейських програмах:
• у 2025 році ми набули статусу спостерігача в платформі C-Roads, яка об’єднує впровадження інтелектуальних транспортних систем (ITS) по всьому ЄС;
• відкрито доступ до фонду Connecting Europe Facility (CEF), де понад 750 млн євро спрямовано на проєкти, пов’язані з безпечними дорогами, цифровізацією логістики та зниженням викидів ;
• узгоджено стандарти C-ITS, які дозволяють водіям у ЄС у реальному часі отримувати дані про аварії, погоду, затори — і Україна вже адаптує це у своїй системі державних норм.
Співпраця з науковцями, волонтерами, місцевими IT-групами, дозволить в подальшому протестувати елементи цифрової дорожньої інфраструктури:
• тестові LED-панелі з попередженнями;
• мобільні додатки для навігації в умовах відключень;
• пункти зарядки для спецтехніки з сонячним живленням.
3. Нові вимоги — нові рішення: будівництво в умовах воєнного стану
Умови воєнного часу змінили пріоритети:
• інженерні споруди мають мати укриття або захищені пункти зв’язку;
• мости повинні витримувати подвійне навантаження — цивільне та військове;
• маршрути мають інтегруватися в цифрову мережу критичної інфраструктури: GPS, оповіщення, чат-боти.
Ми не просто переймаємо досвід Європи — ми вже запроваджуємо українську модель євроінтеграційного відновлення в умовах війни.
4. Відбудова — це не повернення у вчорашній день
Якщо ми відбудуємо все «як було», ми програємо майбутнє.
Наш виклик — будувати краще, ніж було до війни. А отже:
• стандарти безпеки мають бути вищими, ніж до 2022-го;
• цифровізація — не опція, а обов’язкова умова;
• екологічна складова (дренаж, шумозахист, фільтрація зливових вод) має відповідати «зеленому курсу» ЄС (Green Deal, Fit for 55).
Інфраструктура — це теж фронт. І ми його тримаємо.
Моя робота в парламенті — це не лише про закони, а про людей, які щодня користуються цими дорогами. Про водіїв швидких, про волонтерів, які везуть допомогу, про переселенців, які шукають безпечний шлях до нового дому.
Як депутат, я стою на позиції:
інфраструктура — це зброя довгострокового дії. Це фундамент стійкості, мобільності, економіки й гідності.
🇺🇦🛣️ Ми будуємо навіть під час війни — щоб після перемоги жити у країні, де дороги ведуть не в глухий кут, а в майбутнє.
