Я, як народна депутатка України, глибоко переконана, що перехід до зеленої промислової політики — це не лише питання екології, а насамперед питання національної економічної безпеки, інноваційного розвитку та нашої здатності інтегруватися в європейський економічний простір на рівних умовах.
Опрацьовуючи провідні міжнародні дослідження та рекомендації з розробки інструментів політики підтримки зеленої промисловості, я бачу чіткий дороговказ для України, який ми повинні втілити у найближчі роки.
Сучасний глобальний досвід показує, що держави, які прагнуть досягти сталого зростання та виконати свої кліматичні зобов’язання, застосовують комплексні пакети політик — від економічних стимулів і фінансових механізмів до жорстких екологічних стандартів та інституційної координації. Матеріали, з якими я ознайомилася, зокрема звіти, підготовлені міжнародними експертними командами, наочно демонструють, що зелена промислова політика працює лише тоді, коли вона є міжвідомчо узгодженою, має стабільне фінансування та передбачає гнучкі, але водночас вимірювані індикатори ефективності.
Принципи побудови зеленої промислової політики
Ключовим є розуміння, що «зелена промислова політика» не може бути відокремленим документом чи програмою — це інтегрований підхід, що охоплює промисловість, енергетику, інновації, транспорт, сільське господарство та екологічну безпеку. Міжнародний досвід, викладений у дослідженнях, наголошує на таких принципах:
• Довгострокова візія та політична стабільність. Зміни у політиці мають бути передбачуваними для бізнесу, інвесторів та громадськості.
• Економічна ефективність та екологічна доцільність. Кожен інструмент політики має бути оцінений не лише за вартістю впровадження, але й за скороченням викидів, збереженням ресурсів та зменшенням екологічних ризиків.
• Інклюзивність. Перехід до зеленої економіки має враховувати соціальні наслідки — збереження робочих місць, перекваліфікацію кадрів, підтримку малих і середніх підприємств.
• Технологічна інноваційність. Пріоритет — наукові дослідження, інноваційні розробки та їхнє швидке комерційне впровадження.
Інструменти політики: світовий досвід
Вивчення практик понад 20 країн дає змогу виокремити кілька типів інструментів, які демонструють високу ефективність:
1. Фінансові стимули — гранти, субсидії, податкові пільги для бізнесу, що впроваджує екотехнології, використовує відновлювану енергію чи переходить на циркулярні виробничі моделі.
2. Регуляторні механізми — встановлення мінімальних стандартів енергоефективності та обмеження використання певних матеріалів, що шкодять довкіллю.
3. Ринкові механізми — торгівля викидами, «зелені» сертифікати, плата за забруднення, що спрямовується на фінансування екологічних проєктів.
4. Інфраструктурні інвестиції — будівництво та модернізація енергетичних мереж, транспортних коридорів, переробних потужностей.
5. Інформаційна підтримка та навчання — національні програми підвищення кваліфікації, просвітницькі кампанії для бізнесу і населення.
Ключові виклики для України
Застосування цих інструментів в українських умовах стикається з кількома серйозними перешкодами:
• Недостатня координація між міністерствами. Політики промислового розвитку часто суперечать політикам у сфері довкілля чи енергетики.
• Обмежений доступ до фінансування. Пільгові кредити чи гранти для зелених інновацій в Україні досі є винятком, а не системним підходом.
• Відсутність механізмів моніторингу. Ми не маємо узгоджених національних індикаторів, які дозволяють оцінити прогрес у переході до зеленої економіки.
• Соціальні ризики. Закриття або модернізація «брудних» виробництв без плану перекваліфікації призводить до зростання безробіття в окремих регіонах.
Перспективи та можливості
Попри виклики, перехід до зеленої промислової політики відкриває значний потенціал:
• Євроінтеграційні зобов’язання. Угода про асоціацію з ЄС, а також приєднання до Європейського зеленого курсу створюють чіткі орієнтири.
• Міжнародна технічна допомога. ПРООН, ЄБРР, Світовий банк, GIZ та інші партнери готові підтримувати реформи.
• Власний науковий і промисловий потенціал. Україна має сильні інженерні школи та підприємства, здатні виробляти обладнання для ВДЕ, енергоефективних систем та екопереробки.
🇺🇦✅♻️ Мої пропозиції для України
Враховуючи міжнародні рекомендації, я бачу необхідність у таких першочергових діях:
1. Створити Національну координаційну раду з питань зеленої промислової політики з представників парламенту, уряду, бізнесу, наукових установ і громадянського суспільства.
2. Запровадити систему «зелених» державних закупівель, щоб держава стимулювала попит на екологічно чисту продукцію.
3. Розробити механізм пільгового кредитування для підприємств, що впроваджують екотехнології.
4. Затвердити перелік стратегічних індикаторів для моніторингу прогресу, інтегрувавши їх у державну статистику.
5. Запустити національну програму перекваліфікації кадрів у регіонах, де відбуватиметься закриття або трансформація виробництв.
