Як народна депутатка України та членкиня Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування, я впевнена, що майбутнє нашої економіки залежить від здатності інтегрувати принципи зеленої промислової та торговельної політики в усі галузі.
Зелений перехід — це конкретний набір інструментів, які можуть забезпечити економічне зростання, створення робочих місць, зменшення викидів і підвищення конкурентоспроможності українських виробників на світових ринках.
Міжнародний досвід, представлений у дослідженнях Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP) та інших партнерів, дає чіткі орієнтири. Ми можемо не лише перейняти їх, але й адаптувати до умов України, використовуючи наші сильні сторони — науковий потенціал, природні ресурси та стратегічне географічне розташування.
Що таке зелена промислова та торгова політика
Зелена промислова та торгова політика (Green Industrial and Trade Policy) — це комплекс економічних і регуляторних заходів, спрямованих на підтримку виробництва та експорту товарів і послуг, які сприяють сталому розвитку, зменшують негативний вплив на довкілля і водночас стимулюють економічну активність.
Її ключові цілі:
1. Екологізація промисловості — впровадження чистих технологій, енергоефективних процесів, замкнених циклів виробництва.
2. Розвиток зелених ринків — створення внутрішнього попиту на екологічно чисту продукцію.
3. Зміцнення експортного потенціалу — вихід українських виробників на глобальні ринки з “зеленими” товарами.
4. Залучення інвестицій — формування сприятливого середовища для внутрішніх та зовнішніх інвесторів у зелену економіку.
Інструменти зеленої промислової політики
Досвід ЄС, Азії та Латинської Америки демонструє широкий спектр інструментів, які можуть бути впроваджені і в Україні. Вони поділяються на регуляторні, економічні, фінансові та інформаційно-освітні.
Регуляторні інструменти
• Екологічні стандарти та норми — встановлення мінімальних вимог до енергоефективності, викидів, використання матеріалів.
• Технічні регламенти та сертифікація — узгоджені з міжнародними стандартами системи оцінки якості продукції.
• Заборони та обмеження на використання небезпечних речовин і технологій.
Економічні інструменти
• Податкові стимули — зниження ставок податку на прибуток для підприємств, що впроваджують зелені технології.
• “Зелені” державні закупівлі — пріоритет для екологічно сертифікованих товарів у тендерах.
• Митні пільги — зниження або скасування тарифів на імпорт екотехнологій і обладнання.
Фінансові інструменти
• Фонди підтримки інновацій — гранти та кредити для розробки нових технологій.
• Державні гарантії для зелених інвестиційних проектів.
• Зелені облігації — мобілізація приватного капіталу через фінансові ринки.
Інформаційно-освітні інструменти
• Національні платформи знань — обмін досвідом між бізнесом, наукою та державою.
• Кампанії підвищення обізнаності — інформування громадськості та підприємств про переваги зелених технологій.
• Програми підготовки кадрів — навчання робітників та інженерів роботі з новими технологіями.
Роль міжнародної торгівлі у зеленому переході
Глобальні ринки дедалі частіше встановлюють екологічні вимоги, і українським виробникам потрібно відповідати цим критеріям. Це означає:
• сертифікацію продукції за стандартами ЄС, ISO, FSC тощо;
• розвиток ланцюгів постачання з низьким вуглецевим слідом;
• активну участь у “зелених” торговельних угодах.
Україна може отримати вигоду від свого статусу країни з високим аграрним, промисловим та ІТ-потенціалом, просуваючи на експорт енергоефективне обладнання, органічну продукцію, відновлювану енергетику та інноваційні матеріали.
Виклики для України
1. Застаріле виробництво — значна частина промислових підприємств працює за технологіями 1970–1990-х років.
2. Низька обізнаність бізнесу — недостатнє розуміння економічних переваг “зеленого” підходу.
3. Недостатнє фінансування — обмежений доступ до кредитів та інвестицій для екопроєктів.
4. Інституційна фрагментація — відсутність єдиного координуючого органу для реалізації зеленої промислової політики.
Можливості для України
• Використати післявоєнне відновлення як точку входу для модернізації промисловості.
• Розвивати партнерства з ЄС та міжнародними організаціями, інтегруючи український бізнес у глобальні зелені ланцюги постачання.
• Створити національну систему зелених стандартів на базі норм ЄС.
• Залучити інвестиції через зелені фінансові інструменти — облігації, фонди, пільгове кредитування.
Мій план дій як народної депутатки
1. Законодавчі ініціативи
• Розробка законопроєкту про зелені державні закупівлі.
• Внесення змін до Податкового кодексу для стимулювання екологічних інновацій.
2. Інституційна координація
• Створення міжвідомчої робочої групи з зеленої промислової та торговельної політики.
3. Міжнародна співпраця
• Участь у програмах ЄС, таких як Horizon Europe, LIFE та Green Deal.
4. Освітні програми
• Запровадження державних і приватних навчальних ініціатив для підготовки кадрів у зеленій економіці.
🇺🇦✍️♻️ Пропозиції та перспективи для України
• До 2030 року — повна гармонізація екологічних стандартів з ЄС.
• До 2035 року — збільшення частки “зелених” товарів в експорті України до 25%.
• Запровадження “зеленого індексу конкурентоспроможності” для моніторингу прогресу.
• Розвиток кластерів зеленої промисловості у стратегічних регіонах — наприклад, у припортових містах, на базі наукових центрів.
