Повномасштабна війна рф проти України кардинально змінила стратегічну архітектуру безпеки Європи. Уперше за десятиліття питання військово-промислового потенціалу стало центральним у політичному порядку денному Європейського Союзу.
Парадокс: континент, що десятиліттями зменшував оборонні витрати, сьогодні змушений говорити про дефіцит снарядів, брак кваліфікованих кадрів і відновлення ланцюгів постачання для оборонної промисловості.
Чи готова Європа до війни промислових масштабів ? І чи зможе Україна стати частиною цієї нової системи безпеки ?
Основні виклики: від «економіки миру» до мобілізаційного режиму
Європейський парламент визнає: після завершення холодної війни більшість держав-членів десятиліттями скорочували оборонні бюджети, віддаючи перевагу ефективності замість готовності до війни. Це призвело до втрати промислових потужностей, компетенцій і збоїв у виробничих ланцюгах.
У результаті навіть базові оборонні продукти — артилерійські снаряди, вибухівка, металеві компоненти — сьогодні виробляються з перебоями.
Ключові проблеми:
• Будівництво “під замовлення”: більшість підприємств виробляє зброю лише після отримання контракту, що подовжує строки постачання.
• Брак фінансових стимулів: промисловість не інвестує в нові лінії без гарантованого довгострокового попиту.
• Залежність від імпорту сировини: метали, хімічні речовини та порох стали критичними ресурсами.
• Фрагментованість ринку: кожна країна ЄС діє самостійно, без спільної системи планування.
Як зазначив генеральний директор норвезької компанії Nammo, сьогодні Європа веде «війну індустріальних потужностей», де перемагає не лише зброя, а й здатність її виробляти.
Європейські рішення: «Readiness 2030» і спільні програми виробництва
Щоб відповісти на ці виклики, ЄС запустив масштабні ініціативи, які змінюють логіку оборонного планування.
У 2025 році ухвалено «Білу книгу з оборони – Readiness 2030», яка визначає стратегічну мету — створити промислову базу, здатну виробляти зброю швидко, у великих обсягах і координовано.
Серед ключових інструментів:
• SAFE (Security Action for Europe) — фінансування розширення виробництва та спільних закупівель.
• EDIP (European Defence Industry Programme) — підтримка кооперації між державами-членами у сфері оборонних закупівель.
• ASAP (Act in Support of Ammunition Production) — термінове нарощування випуску боєприпасів.
• EDIRPA (European Defence Industry Reinforcement through Common Procurement Act) — спільні закупівлі для уникнення дублювання.
• EDF (European Defence Fund) — інвестиції у спільні дослідження та розробки.
Європейська Комісія також запропонувала виділити 131 млрд євро на оборону і космос у межах нового Фонду конкурентоспроможності на 2028–2034 роки — у п’ять разів більше, ніж раніше.
Зростання виробництва, але повільніше, ніж вимагає війна
Попри обмеження, Європа вже демонструє помітний прогрес.
Обсяги виробництва боєприпасів зросли з 300 тисяч у 2022 році до прогнозованих 2 мільйонів у 2025 році. Такі компанії, як Rheinmetall, відкрили нові заводи навіть в Україні, а за даними Financial Times, площі оборонного будівництва на континенті збільшилися утричі.
Проте експерти попереджають: номінальна потужність не дорівнює реальному випуску.
Брак компонентів — від пороху до мініатюрних двигунів — стає новою «вузькою шийкою». А головне — Росія все ще виробляє більше боєприпасів, ніж усі країни НАТО разом, а ЄС працює лише на 50 % необхідної потужності.
Позиція Європарламенту: стратегічна автономія як мета
Європейський парламент наголошує: перемога у війні неможлива без сильної промисловості.
Депутати закликають до:
• спільного планування і розробки оборонних технологій;
• довгострокових контрактів для підприємств;
• підтримки малих і середніх виробників;
• створення стабільних ланцюгів постачання у межах ЄС.
Ціль — перетворити європейську оборонну промисловість на стратегічно автономну систему, здатну одночасно підтримувати Україну та гарантувати безпеку ЄС.
Український контекст: партнерство у спільному фронті
Для України нарощування виробництва в ЄС — це можливість інтегруватися в оборонні ланцюги Європи, створювати спільні підприємства, залучати інвестиції у військово-промисловий комплекс і підвищувати стійкість до тривалих воєнних викликів.
Виробництво снарядів у співпраці з Rheinmetall стало першим символом такої інтеграції.
Від промислової мобілізації — до спільної безпеки
Європа більше не може дозволити собі мислити «часом миру».
Сьогодні оборонна промисловість — не лише про зброю, а про економіку виживання, політичну відповідальність і солідарність з Україною.
Війна промислових потужностей триває — і її результат визначить, чи стане Європа готовою до викликів нового століття.
💬 Що ви думаєте про європейську “війну виробництва” ?
Чи має Україна шанс стати повноправним учасником спільної оборонної екосистеми ЄС ?
Поділіться своїми думками в коментарях 👇
#ЄС #Оборона #Україна #Євроінтеграція #ПарламентськаПросвіта #EUDefense #Ukraine #Readiness2030 #ЄвропейськаБезпека
