Поки Україна стримує російську агресію, Європейський Союз паралельно працює над зміцненням безпеки на інших стратегічних напрямах. Одним із таких напрямів є врегулювання багаторічного конфлікту між Сербією та Косовом — питання, що має безпосередній вплив на стабільність всього континенту.
Будь-яка нерозв’язана криза на кордонах ЄС створює передумови для зовнішніх впливів — зокрема російських — які можуть використовувати дестабілізацію як інструмент політики.
Новий звіт Європейського парламенту описує сучасний стан переговорів та ризики, що супроводжують дорожню карту до нормалізації відносин. Цей аналіз допомагає зрозуміти, як Європа формує політичну стійкість, і що з цього досвіду може бути корисним Україні на шляху до ЄС.
Контекст : 15 років після проголошення незалежності Косова
• Косово з населенням 1,8 млн осіб, 93 % яких — етнічні албанці, у 2008 році проголосило незалежність від Сербії.
• П’ять держав-членів ЄС досі її не визнають — Кіпр, Греція, Румунія, Словаччина та Іспанія.
• Сербія ж наполягає, що Косово залишається частиною її території відповідно до Конституції та резолюції РБ ООН 1244.
У такій ситуації жодна зі сторін не може рухатися далі шляхом до ЄС без прогресу у взаємному діалозі. Це — фундаментальна умова європейської інтеграції.
Діалог Белград–Приштина : досягнення та невдачі
Переговори, які тривають з 2011 року під егідою ЄС, пройшли кілька хвиль:
Ключові кроки за даними Європейського парламенту
• 2013 рік — Брюссельська угода, перший великий прорив.
• 2018 рік — пауза в діалозі, спричинена одностороннім введенням мит Косовом.
• 2020 рік — відновлення розмов, у тому числі за участі Франції та Німеччини.
• 2023 рік — Охридська угода, що визначила механізм реалізації “шляху до нормалізації”.
• 2024–2025 роки — політична пауза та внутрішні кризи в Косові й Сербії.
Попри спроби ЄС, сторони й досі трактують домовленості по-різному.
Що передбачає Охридська угода ?
За підсумками переговорів 2023 року:
• ЄС оголосив, що сторони взяли зобов’язання виконати всі пункти угоди.
• Президент Сербії охарактеризував домовленість як «певний тип угоди», але «не фінальне рішення».
• Косово вважає, що документ фактично наближає його до міжнародного визнання.
• Сербія ж акцентує на економічній співпраці, але відкидає будь-яку форму визнання державності Косова.
Показово, що угода не була ратифікована ні в Приштині, ні в Белграді, що ставить під сумнів її юридичну силу.
Асоціація сербських муніципалітетів : головна точка напруги
Одним з найскладніших питань залишається створення Асоціації / Спільноти муніципалітетів із сербською більшістю.
За документом:
• Сербська меншина повинна отримати механізм для самоврядування у низці сфер.
• Косово зобов’язане виконати це як частину Брюссельської угоди.
• Сербія — водночас визнати документи та символи Косова.
Але політичні побоювання сильні з обох сторін. У Косові побоюються появи «другої Республіки Сербської», у Сербії — поступового визнання незалежності Косова.
Висновок Європейського парламенту однозначний :
обидві сторони зобов’язані виконувати угоди, і саме їх невиконання блокує шлях до ЄС.
Ризики та геополітичні виклики
Звіт наголошує на низці загроз:
1. Зовнішній вплив
Сербія зберігає високий рівень симпатій до Росії :
• 95 % сербів вважають РФ союзником.
• 68 % переконані, що війну в Україні почав НАТО.
• Підтримка вступу в ЄС — найнижча у регіоні.
Це відкриває двері для деструктивного впливу, який може ускладнювати мирні переговори.
2. Внутрішня політична нестабільність
У Косові — нові вибори у грудні 2025 року.
У Сербії — політична поляризація, протестні рухи, недовіра до ЄС.
3. Ризик безстрокового «замороженого конфлікту»
ЄС попереджає : невиконання угод може перетворити Балкани на ще одну зону тривалого напруження.
Позиція Європейського парламенту : чітка та пряма
Європарламент у своїх резолюціях:
• підтримує членство і Косова, і Сербії після виконання всіх умов;
• вимагає взаємного визнання як ключової фінальної мети;
• наполягає на виконанні Брюссельської та Охридської угод;
• закликає ЄС посилити дипломатичні зусилля, щоб уникнути впливу авторитарних режимів на регіон.
Для України це сигнал : ЄС очікує структурних реформ, виконання зобов’язань і стійкої політичної волі.
Діалог Белград–Приштина — це не лише локальна суперечка за статус території. Це тест для Європи :
чи зможе вона гарантувати стабільність та зберегти свою геополітичну роль у часи глобальних криз ?
Для України цей досвід є цінним нагадуванням :
успіх євроінтеграції залежить не лише від технічних реформ, а й від здатності будувати довіру, виконувати зобов’язання та долати історичні суперечності.
• Чи може нормалізація між Сербією та Косовом стати прикладом для врегулювання інших конфліктів у Європі ?
• Чи має ЄС бути жорсткішим у вимогах до виконання угод кандидатами ?
• Як Україні використати цей досвід у власному переговорному процесі з ЄС ?
Поділіться думками у коментарях — ваша позиція важлива для формування свідомої громадської дискусії.
#Косово #Сербія #ЄС #Балкани #EUEnlargement #ПарламентськаПросвіта #NDUkr #БезпекаЄвропи #ЄвроінтеграціяУкраїни #УкраїнаЄС
