У 2026 році Європейський Союз готується до ухвалення Закону про циркулярну економіку (Circular Economy Act, CEA) — ініціативи, яка має змінити саму логіку використання ресурсів у Європі.
Йдеться не лише про екологію чи переробку відходів. У центрі нового підходу — економічна безпека, стратегічна автономія та конкурентоспроможність промисловості.
Для України, яка водночас:
• веде війну на виснаження ресурсів,
• відновлює зруйновану інфраструктуру,
• інтегрується до ЄС,
ця дискусія має принципове значення вже сьогодні, а не після формального вступу.
Чи готові ми мислити відбудову не як «повернення до вчора», а як перехід до нової моделі економіки ?
І яку роль у цьому має відіграти парламент та громадянське суспільство ?
У чому суть Circular Economy Act: ключові виклики, які визнає ЄС
Згідно з аналітичним брифінгом EPRS, майбутній акт має відповісти на структурні проблеми, з якими ЄС уже стикається .
🔹 1. Ресурсна безпека і критичні матеріали
ЄС майже на 100 % залежить від імпорту деяких критичних сировинних матеріалів, зокрема рідкоземельних елементів. При цьому:
• рівень переробки літію та рідкоземельних металів — менше 1 %;
• ланцюги постачання залишаються вразливими до геополітичних ризиків.
CEA має зробити відновлення матеріалів з відходів економічно вигідним, а не декларативним.
🔹 2. Фрагментація внутрішнього ринку
Сьогодні в ЄС діють 27 різних національних режимів, які визначають, коли відходи перестають бути відходами й стають продуктом. Це:
• створює правову невизначеність,
• блокує транскордонний обіг вторинної сировини,
• знижує інвестиційну привабливість галузі.
Новий акт має гармонізувати правила і фактично створити єдиний ринок вторинних матеріалів.
🔹 3. Ілюзія, що переробка вирішує все
Європейське агентство з довкілля фіксує:
матеріальне споживання в ЄС становить понад 14 тонн на людину на рік, що значно перевищує планетарні межі .
Висновок жорсткий, але чесний:
👉 рециклінг без скорочення споживання не працює.
Саме тому CEA ставить питання про обов’язкові цілі зі зменшення використання ресурсів, а не лише підвищення ефективності переробки.
Політичний зсув: від «екологічної політики» до економічної стратегії
Одна з найважливіших змін — політичне позиціонування CEA.
На відміну від попередніх планів дій, новий закон:
• є частиною Clean Industrial Deal;
• інтегрований у Competitiveness Compass ЄС;
• розглядається як інструмент промислової політики, а не лише охорони довкілля.
Європейський парламент прямо визнає:
декарбонізація без конкурентоспроможності веде до деіндустріалізації .
Саме тут циркулярна економіка стає:
• способом зменшити витрати на сировину,
• інструментом зниження залежності від імпорту,
• джерелом нових робочих місць (до 700 тисяч у ЄС).
Український вимір: чому це важливо саме зараз
Для України Circular Economy Act — не абстрактна європейська дискусія.
▶️ По-перше, відбудова
Мільйони тонн:
• будівельних відходів,
• зруйнованої техніки,
• пошкодженої інфраструктури
— це або майбутній ресурс, або довгострокова проблема.
Чи стане післявоєнна відбудова України прикладом циркулярної реконструкції, чи повторить лінійну модель «видобули–використали–викинули» ?
▶️ По-друге, євроінтеграція
CEA фактично формує нові правила внутрішнього ринку ЄС. Українські виробники, будівельні компанії, громади мають:
• заздалегідь адаптувати стандарти,
• інтегрувати вимоги до вторинної сировини,
• готувати законодавчу базу.
Парламентська просвіта тут — не формальність, а умова доступу до ринку ЄС.
▶️ По-третє, безпека
Менша залежність від імпорту ресурсів =
більша стійкість економіки під час війни.
Циркулярна економіка — це також елемент національної безпеки.
Що варто винести з європейського досвіду вже зараз ?
• 🔹 Переробка не замінює політику скорочення споживання.
• 🔹 Гармонізовані правила важливіші за десятки пілотних проєктів.
• 🔹 Економічні стимули працюють краще за декларації.
• 🔹 Циркулярна економіка — це про робочі місця, безпеку і конкурентоспроможність.
• 🔹 Парламент має бути не «спостерігачем», а співтворцем нової моделі відбудови.
Запитання, від якого не варто тікати
Circular Economy Act показує:
Європа більше не може дозволити собі економіку марнотратства.
Україна — теж.
👉 Чи стане наша післявоєнна відбудова інвестицією у майбутню стійкість, а не лише латанням руїн ?
👉 Чи готові ми говорити про скорочення споживання так само серйозно, як про зростання ?
👉 І чи зможе парламент стати майданчиком цієї складної, але необхідної розмови ?
Запрошуємо до публічної дискусії — бо циркулярна економіка починається не з заводу, а з рішення.
